∆урнал≥стика > —интаксис тексту
—амост≥йн≥сть предикативних одиниць у складн≥й безсполучников≥й конструкц≥њ виразно постаЇ в тих випадках, коли вони мають однофункц≥ональний характер, але розр≥зн¤ютьс¤ субТЇктами, ¤к≥ формують зм≥ст кожноњ з них. ÷е спостер≥гаЇтьс¤ в побудовах перел≥чуваного, опов≥дного, з≥ставного тип≥в. –озгл¤немо досить обТЇмний фрагмент, що чистить безсполучникову конструкц≥ю перел≥чувально-анал≥тичного характеру: ќстанн≥м часом висувалис¤ ¤к способи науковою п≥знанн¤ р≥зн≥ прийомн≥ структурний, сем≥отичний, ≥нформац≥йний, конкретне-соц≥олог≥чний, експериментально-психолог≥чний ≥ т.д. ЌемаЇ жодного сумн≥ву, що в естетичних досл≥дженн¤х њх можна з усп≥хом застосувати. ѕроте вс≥л¤к≥ спроби ун≥версал≥зувати њх криють небезпеку. “ак, сем≥отичний п≥дх≥д, будучи абсолютизованим, ви¤вл¤Їтес¤ неповноц≥нним у ви¤влен≥ образноњ природи мистецтва; психолог≥чний в аналог≥чних випадках зменшуЇ п≥знавальн≥ можливост≥ мистецтва; ≥нформац≥йний спричинюЇ зведенн¤ вс≥х критер≥њв оц≥нки мистецтва до суто к≥льк≥сного; структурний, даючи змогу позначити вс≥ компоненти всередин≥ системи мистецтва чи окремого твор≥), стаЇ перепоною в розкритт≥ причиново-насл≥дкових звТ¤зк≥в ц≥Їњ системи (або твору) ≥з зовн≥шн≥м середовищем, ≥гноруючи процеси розвитку художньоњ л≥тератури. («верн≥мос¤ до фрази, в ¤к≥й висловлюютьс¤ застереженн¤, повТ¤зан≥ з ун≥версал≥зац≥Їю де¤ких способ≥в наукового п≥знанн¤ в досл≥дженн¤х мистецтва. јнал≥зована фразова побудова ч≥тко розпадаЇтьс¤ на чотири предикативн≥ одиниц≥, що починаютьс¤ найменуванн¤м п≥дход≥в: 1)сем≥отичний п≥дх≥д, будучи абсолютизованим., ви¤вл¤Їтьс¤ неповноц≥нним у ви¤вленн≥ образноњ природи мистецтва; 2) психолог≥чний в аналог≥чних випадках зменшуЇ п≥знавальн≥ можливост≥ мистецтва; 3) ≥нформац≥йний спричи-аюЇзведенн¤ вс≥х критер≥њв оц≥нки мистецтва до суто к≥льк≥сного; 4) структурний, даючи змогу позначати вс≥ компоненти всередин≥ системи мистецтва чи окремого твору, стаЇ перепоною в розкритт≥ причиново-насл≥дкових звТ¤зк≥в ц≥Їњ системи (або твору) ≥з зовн≥шн≥м середовищем. ” кожн≥й одиниц≥ пов≥домл¤Їтьс¤ те, що стосуЇтьс¤ одного з метод≥в, ≥ кожне таке пов≥домленн¤ ¤вл¤Ї собою в цьому в≥дношенн≥ ц≥л≥сний завершений зм≥ст, а отже - й реченн¤, що розкриваЇ думку про характеристику в обраному план≥ названого методу. ” ц≥лому безсполучников≥ складн≥ конструкц≥њ характеризуютьс¤ б≥льшою, н≥ж в ≥нших складних кострукц≥¤х. здатн≥стю обТЇднувати окрем≥ самост≥йн≥ пов≥домленн¤. ÷е, в свою чергу, по¤снюЇтьс¤ б≥льшими можливост¤ми збереженн¤ ними автономних частин, що не п≥ддаютьс¤ д≥њ зчепленн¤, скр≥пленн¤ з допомогою сполучник≥в. “ому в безсполучникових конструкц≥¤х широко представлене внутр≥шньофразове членуванн¤ на окрем≥ . контекстуальне значущ≥ реченн¤, що необх≥дно враховувати, анал≥зуючи взаЇмод≥ю речень з метою формуванн¤ текстових побудов. як ≥ в ≥нших под≥бних випадках, це даЇ змогу ви¤вл¤ти реальну картину утворенн¤ смстемно-структурноњ Їдност≥ тексту. ‘ункц≥онуванн¤ в≥докремлених компонент≥в ¤к аналог≥в реченн¤ ќдна з непростих галузок ви¤вленн¤ меж реченн¤ - це побудова з в≥докремленими членами. —клалис¤ у¤вленн¤ про предикативн≥сть, пол≥предикативн≥сть, вторинну предикативн≥сть таких побудов[45], - у¤вленн¤, котр≥ св≥дчать, що з уживанн¤м в≥докремлених член≥в виникають додатков≥ зм≥стов≥ аспекти. ќ.ћ.ѕЇшковський, започаткувавши вид≥лен≥сль у синтаксис≥ в≥докремлених член≥в, п≥дкреслював њхню значну зм≥стову, ≥нтонац≥йну самост≥йн≥сть, аналог≥ю з п≥др¤дними реченн¤ми [46]. ¬ичленовуючи констекстуально самост≥йн≥ предикативн≥ одиниц≥ у фразових синтаксичних побудовах, ми спостер≥гали, в ¤ких випадках в≥докремлен≥ звороти вход¤ть до складу цих предикативних одиниць, а в ¤ких вони лишаютьс¤ за межами вид≥люваних речень ≥ сам≥ утворюють предикативну одиницю,¤ка, природно, постаЇ на грунт≥ ≥ншоњ одиниц≥, спираЇтьс¤ на њњ елементи, й вони у звТ¤зку з цим випускаютьс¤, маютьс¤ на думц≥, ¤к ≥ в неповних реченн¤х, представлених п≥др¤дною частиною. ќск≥льки дл¤ формуванн¤ под≥бних неповних речень необх≥дний "ірунт", то у фраз≥ вони звичайно перебувають у постпозиц≥њ щодо опорного елемента. “аким чином, пошуки конструкц≥й, спроможних мати значенн¤ самост≥йноњ предикативно вагомоњ одиниц≥, ми будемо вести серед постпозитивних в≥докремних елемент≥в. ѕро предикативну самост≥йн≥сть в≥докремленого компонента можна говорити в тому раз≥, ¤кщо в≥н, ≥дучи п≥сл¤ предикативноњ одиниц≥, ¤ка м≥стить окреме самост≥йне пов≥домленн¤, також виражаЇ окреме, по-своЇму самост≥йне пов≥домленн¤. –озгл¤немо типи фразових побудов, у ¤ких меж≥ речень визначаютьс¤ у звТ¤зку з ви¤вленн¤м предикативного значенн¤ елемента, шо його традиц≥йно в≥днос¤ть до категор≥њ в≥докремлених член≥в. “ак, по-перше, це побудови, в ¤ких предикативна одиниц¤ передуЇ в≥докремленому компонентов≥, м≥стить пов≥домленн¤ про факт д≥йсност≥, точку зору на щось, а поЇднуваний ≥з нею елемент, ≥менований в≥докремленим, передаЇ вже новий зм≥ст: оц≥нно-характеристичний, стосовний до ¤когось обТЇкта, про ¤кий ≥детьс¤ в першому реченн≥. –озгл¤немо ц≥ приклади: √адаЇмо, не менш ц≥кавим Ї такий пошук ≥ дл¤ гл¤дача, котрий знаходить у телев≥з≥йних роботах балерини не т≥льки мистецтво найвищого рангу, а й ут≥ленн¤ ≥деалу в≥чноњ ж≥ночност≥ й земноњ краси, такого р≥дк≥сного й водночас жаданого в наш стр≥мкий в≥к;
- ј першим хто народивс¤ в 1945 роц≥?
- ƒ≥вчинка.
Ћ≥тн¤ н¤нечка, вдоволено посм≥хаючись, каже, що це добра прикмета. «начить, незабаром к≥нець в≥йн≥.
ƒе тепер та маленька пров≥сниц¤ миру? ћоже, це њњ дочка народила нам сьогодн≥ вноч≥ д≥вчинку, ту саму, ¤к≥й судилос¤ продовжити людський р≥д у новому, такому в≥ддаленому в≥д нас ≥ такому наближеному до нас XXI стол≥тт≥? ¬ тому стол≥тт≥, де сн≥п так само пахнутиме сн≥гом, робота лишатиметьс¤ роботою, любов - любовТю, а з≥рки н≥коли не зТЇднаютьс¤ з≥ словом "в≥йна ". ѕерший фрагмент представлений розгалуженою в синтаксичному в≥дношенн≥ фразою. ¬ н≥й вичленовуЇтьс¤ спочатку предикативна одиниц¤, що маЇ самост≥йний зм≥ст (√адаЇмо, не менш ц≥кавим Ї такий пошук ≥ дл¤ гл¤дача), пот≥м ≥де предикативна одиниц¤, ¤ка пов≥домл¤Ї нам щось, що характеризуЇ гл¤дача (котрий знаходить у телев≥з≥йних роботах балерини не т≥льки ( мистецтво найвищого рангу, а й ут≥ленн¤ ≥деалу в≥чноњ ж≥ночност≥ й земноњ краси), ≥ частина, що зосталас¤, виражаЇ самост≥йну думку, в≥днесену до пон¤тт¤ ≥деал. якщо вилучити трансформац≥ю цього ви¤вленого реченн¤, зумовлену його пристосуванн¤м до попередньоњ частини дл¤ "т≥сного" поЇднанн¤, звТ¤зку з ≥ншим реченн¤м, то воно могло б мати вигл¤д: цей ≥деал такий р≥дк≥сний... у наш стр≥мкий в≥к (у текст≥ ж такого р≥дк≥сного й водночас жаданого...). ≈лемент, в≥домий ≥з контексту, ¤к бачимо, випущений, нос≥њ новоњ ≥нформац≥њ, завд¤ки узгодженост≥ форм ≥з компонентами попереднього реченн¤, набули здатност≥ виражати зм≥ст, пов≥домлений на розвиток ран≥ше сказаного. “аким чином, анал≥з показуЇ, що розгл¤дувана фраза - це своЇр≥дний м≥кротекст. ƒругий фрагмент. јнал≥зуЇмо фразу ћоже, це њњ дочка народила нам сьогодн≥ вноч≥ д≥вчинку... —интаксична побудова в н≥й складаЇтьс¤ з двох речень. ѕерше Ї припущенн¤м що, можливо, дочка ж≥нки, ¤ка народилас¤ в 1945 роц≥, народила д≥вчинку, про ¤ку пише журнал≥стка п≥сл¤ в≥дв≥данн¤ пологового в≥дд≥ленн¤ в пертий день нового року. ¬ другому ж реченн≥ йдетьс¤ про те, що ж≥нка народила дитину, дол¤ ¤коњ в≥дм≥чена певним призначенн¤м (ту саму, ¤к≥й судилос¤ продовжити людський р≥д у новому, такому в≥ддаленому в≥д нас ≥ такому наближеному до нас XXI стол≥тт≥). ÷¤ частина, маючи вигл¤д в≥докремленоњ побудови, ускладнена п≥др¤дним реченн¤м, що виконуЇ атрибутивну функц≥ю, п≥дтримувану сп≥вв≥днесен≥стю сл≥в ту - ¤к≥й. —творювана ц≥Їю сп≥вв≥днесен≥стю указов≥сть п≥дкреслюЇ той компонент, котрий слугуЇ дл¤ розвитку мовленнЇвоњ побудови. ѕод≥бна модель реал≥зуЇтьс¤ й у наступн≥й фраз≥ з допомогою ( компонента в тому стол≥тт≥, винесеного на початок окремоњ фрази. р≥м сп≥вв≥дносно-вказ≥вного слова той, використовуЇтьс¤ також повтор, що п≥дкреслюЇ в≥днесен≥сть думки до певного обТЇкта. ÷≥каво, що реченн¤, побудоване на тих самих основах, ¤к ≥ ран≥ше розгл¤нут≥, винесено вже в окрему фразу. ѕриклади такого винесенн¤ повсюдн≥ в газетних текстах. ÷е може слугувати додатковим аргументом на користь зм≥стовоњ та формальноњ самост≥йност≥ под≥бних мовленнЇвих утворень ≥ св≥дченн¤м синон≥м≥чност≥ у сфер≥ композиц≥йноњ представленост≥ реченн¤. ѕор≥вн¤йте:
ћово! ѕресв¤та¤ Ѕогородице мого народу!
« чорнозему, з любистку, мТ¤ти, р¤сту, Ївшан-з≥лл¤, зроси, з дн≥провськоњ води, в≥д зор≥ ≥ м≥с¤ц¤ народжена.
"¬олодарем дум" назвав актора один з критик≥в. ≤ ми близьк≥ до того, щоб ≥з ним погодитис¤. “ак, володар, бо кожна нова його роль Ц в≥дкритт¤. ¬≥дкритт¤ характеру, типу, знайомого за житт¤м, уп≥знаваного... Ќаведен≥ конструкц≥њ д≥стали назву приЇднувальних, ≥ досл≥дники в р¤д≥ випадк≥в ви¤вл¤ють у них ознаки окремого реченн¤. «азначимо також, що, ¤к ≥ в раз≥ утворенн¤ приЇднувальних конструкц≥й, так ≥ за внутр≥шньофразового приЇднанн¤ анал≥зована неповна конструкц≥¤ ставитьс¤ п≥сл¤ одиниц≥, обмеженоњ ≥нтонац≥Їю, котра маЇ завершений характер по в≥дношенню до представленого в цьому фрагмент≥ ≥нтонац≥йного контура. ≈лементи, що зосталис¤ за межами ≥нтонац≥њ, зостаютьс¤ й за межами ( лексико-граматичноњ форми та зм≥сту попереднього реченн¤. „ерговий р≥зновид фразових побудов - у ¤ких ви¤вл¤Їтьс¤ предикативна самост≥йн≥сть в≥докремленого звороту: перша предикативна одиниц¤ м≥стить пов≥домленн¤ про д≥йсн≥сть, про точку зору на щось, а наступна, виражена в≥докремленим компонентом, м≥стить пов≥домленн¤ про те, що маЇтьс¤ на уваз≥ п≥д компонентом ≥з першого реченн¤, ¤кий виражаЇ узагальнене або недостатньо встановлене значенн¤. Ќаприклад:
«в≥сно: неск≥нченний пот≥к сюжет≥в, робота в умовах пост≥йного деф≥циту часу дуже ускладнюють працю телехрон≥кер≥в. јле тут-то вони й повинн≥ скористатис¤ накопиченим за дес¤тил≥тт¤ творчим досв≥дом к≥нопубл≥цистики - пильною увагою до людини, зображувальною культурою, вм≥нн¤м добиватис¤ образного й узагальненого погл¤ду к≥нокамери нав≥ть у зн≥манн≥ суто конкретного матер≥алу, нав≥ть в умовах цейтноту на зн≥мальному майданчику. Ќа макетах, ≥з ¤кими ¤ ознайомивс¤, передбачено все до др≥бниць - ≥ п≥дсв≥тка мальовничих схил≥в ƒн≥пра, ≥ створенн¤ запов≥дних зон, ≥ живе, дивовижне оформленн¤ вТњзд≥в до иЇва; ƒл¤ чого все це в к≥нцевому п≥дсумку? ўоб краще знали л≥тературу? «вичайно. “а ще, аби учн≥ могли й про¤вити себе: свою позиц≥ю, св≥й смак, перший життЇвий досв≥д. ¬ид≥лен≥ у фрагментах частини - п≥сл¤ тире та двокрапки - стосуютьс¤ елемент≥в ≥з попередн≥х речень: накопиченим за дес¤тил≥тт¤ творчим досв≥дом к≥нопубл≥цистики, все до др≥бниць, могли про¤вити себе. ¬≥докремлен≥ компоненти Ї своЇр≥дним "згорнутим" реченн¤м, що слугуЇ компактному розкриттю узагальненого зм≥сту, його конкретизац≥њ. якщо в≥дновлювати повну форму цих речень, то вона могла б схематично мати, наприклад, такий вигл¤д: п≥д чимось (накопиченим за дес¤тил≥тт¤ творчим досв≥дом к≥нопубл≥цистики) розум≥Їмо ось що (пильну увагу до людини, зображувальну культуру ≥ т. д.). ƒоречн≥сть скороченого викладу реченн¤ по¤снюЇтьс¤ ще й тим, що в цих побудовах часто наводитьс¤ перел≥к, детал≥зац≥¤, що ускладнюЇ форму, а розгл¤дувана трасформац≥¤ спри¤Ї њњ спрощенню.
Ќазва: —интаксис тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
