∆урнал≥стика > —интаксис тексту
¬. ƒо числа в≥дношень диференц≥юючого складанн¤ в≥дносимо також розд≥лов≥ в≥дношенн¤, що передають сутн≥сть вар≥антного характеру д≥й, под≥й. ѕро ц≥ в≥дношенн¤ сигнал≥зують засоби ≥нтегративно-характернзугочого звТ¤зку серед них сполучники то...то, або ... або, котр≥ виражають значенн¤ розд≥ловост≥ (й ≥нш≥ зТЇднувальн≥ засоби, що формують це значенн¤). –озгл¤немо приклади: “акий уже паш предмет л≥тература: таЇмничий. “о герой домалюЇ тебе й хлопТ¤т... “о ти з хлопТ¤тами або т≥льки ти, або т≥льки хлопТ¤та домалюють геро¤, давши йому нове житт¤; ...простим оком не можна ви¤вити окрем≥ м≥кроорган≥зми. ≤нша справа колон≥њ м≥кроб≥в. „асом њх можна спостер≥гати й не вдаючис¤ до м≥кроскопа. Ѕактер≥њ, наприклад, стають причиною св≥т≥нн¤ мор¤ в н≥чн≥ години. јбо р≥знокол≥рних нальот≥в, що нер≥дко спостер≥гаютьс¤ на поверхн≥ сн≥гу чи криги; Ќаукову роботу можна вести двома способами. јбо вона схожа на терпеливе й неквапне читанн¤ книжки р¤док за р¤дком, стор≥нка за стор≥нкою. јбо вона в чомусь схожа на штурм добре укр≥пленоњ буд≥вл≥. ” першому фрагмент≥ з допомогою сполучник≥в то...то, або... або зТЇднуютьс¤ реченн¤, шо передають розд≥лов≥ в≥дношенн¤ з≥ смисловим в≥дт≥нком р≥зного ви¤вленн¤ чогось (“о герой домалюЇ тебе ≥ хлопТ¤т || “о ти з хлопТ¤тами || або т≥льки ти, або т≥льки хлопТ¤та домалюють геро¤...). ¬ другому й третьому фрагментах вживанн¤ сполучник≥в або, або...або створюЇ под≥бне значенн¤ (Ѕактер≥њ, наприклад, стають причиною св≥т≥нн¤ мор¤ в н≥чн≥ години || јбо р≥знокол≥рних нальот≥в, що нер≥дко спостер≥гаютьс¤ на поверхн≥ сн≥гу та криги; јбо вона схожа на терпеливе й неквапне читанн¤ книжки р¤док за р¤дком, стор≥нка за стор≥нкою||јбо вона в чомусь схожа на штурм добре укр≥пленоњ буд≥вл≥). ¬ обох випадках маЇтьс¤ на уваз≥, шо можливе й одне, й ≥нше ¤вище, але до кожного з них п≥дход¤ть окремо, вилучаючи на цей момент ≥нше (вт≥м передбачаючи його участь у зд≥йснюваному вибор≥). 2.3. –озгл¤ньмо тип в≥дношень, названий супозиц≥Їю (сп≥впозиц≥Їю). …детьс¤ про в≥дношенн¤ тих речень, ¤к≥ пов≥домл¤ють про ¤вища д≥йсност≥, сум≥жн≥ в склад≥ б≥льшого ц≥л≥сного ¤вища, под≥њ, котр≥ виступають ¤к Їдиний предмет мовленн¤. —упозиц≥¤ може бути просторово-буттЇвою (або описовою) й часовою (або опов≥дною). ¬ першому випадку у супоз≥њ перебувають пов≥домленн¤ про ¤вища, сум≥жн≥ в простор≥, ≥снуванн≥, тобто обТЇднан≥ просторовою, буттЇвою сум≥жн≥стю в б≥льш≥ ц≥л≥сн≥ ¤вища д≥йсност≥. ÷ими в≥дношенн¤ми часто зТЇднуЇтьс¤ б≥льш ¤к два реченн¤, бо в результат≥ такого поЇднанн¤ створюЇтьс¤ ц≥л≥сний опис, картина. Ќаведемо приклади: уди не гл¤нь - рисов≥ пол¤. ƒе¤к≥ з них залит≥ водою й виблискують, ¤к шари слюди на злам≥. Ќа ≥нших видно з≥гнут≥ ф≥гури сел¤н. ¬они висаджують рисову розсаду. … р¤ди н≥жних стебелець штрихують ср≥бл¤сту глад≥нь, наче в≥зерунок на шовку. ј на сус≥дн≥х д≥л¤нках рис уже стоњть ст≥ною, нагадуючи оксамит ≥з високим ворсом. “ут же поруч золот¤тьс¤ пр¤мокутники пол≥в, де вже налилос¤ колосс¤. ¬ цьому фрагмент≥ спочатку даЇтьс¤ узагальнене пов≥домленн¤-опис: уди не гл¤нь - рисов≥ пол¤. ƒал≥ йдуть пов≥домленн¤, що конкретизують, "малюють",описують картину чи пейзаж детерм≥новано й у в≥дношенн¤х супозиц≥й. ¬≥дношенн¤ просторово-буттЇвоњ супозиц≥њ дуже пом≥тно виражаютьс¤ з допомоюю паралельного звТ¤зку. ƒл¤ нього в цих випадках характерний п≥дкреслений паралел≥зм предметних компонент≥в пов≥домлень, а предикати можуть мати властивост≥ часткового паралел≥зму. ѕор≥вн¤йте: ƒорога то б≥жить уздовж теч≥њ р≥чки, то опер≥зуЇ крут≥ схили зелених пагорб≥в. вадрати пасовищ перемежовуютьс¤ евкал≥птовими га¤ми, остр≥вц¤ми соснових л≥с≥в; ”л≥тку пожиток у горноста¤ шоколадного кольору. ¬иблискуЇ б≥лосн≥жна ман≥жка. —торожк≥ вушка тонко обрамлен≥ б≥лим. јле к≥нчик хвоста темний. ” першому фрагмент≥ спостер≥гаЇмо паралел≥зм у вживанн≥ предметних компонент≥в опису: дорога, квадрати пасовищ, у другому також - кожушок, ман≥жка, сторожк≥ вушка, к≥нчик хвоста. ћи не можемо сказати про таку ц≥лковиту сп≥вв≥днесен≥сть у добор≥ присудк≥в ( I - б≥жить, опер≥зуЇ, перемежовуютьс¤; ≤≤ - шоколадного кольору, виблискуЇ, тонко обрамлен≥ б≥лим, темний). “а все ж безсумн≥вним Ї те, що ц≥ присудки належать до одного граматичного часу, ¤кий передаЇ план ≥снуванн¤ обТЇкт≥в д≥йсност≥. ѕроанал≥зуЇмо супозиц≥ю часового типу. ÷е в≥дношенн¤ речень (двох ≥ б≥льше), зм≥ст ¤ких в≥дображаЇ часову сум≥жн≥сть ¤вищ, обТЇднаних у ц≥л≥сному, б≥льшому ¤вищ≥. ƒо числа таких складених за характером ¤вищ, належить под≥¤, що охоплюЇ р¤д д≥й, пер≥од, ¤кий-небудь ≥нший, ц≥л≥сний за часом под≥Ївий в≥дтинок д≥йсност≥. ќсь приклад: ѕасажирський поњзд ињв-ƒн≥пропетровськ упов≥льнював х≥д, коли –оман —ушко, в≥д≥гнавш≥њ солодко-тривожний сон, скочив з верхньоњ полиц≥ й заходивс¤ похапцем од¤гатис¤. Ќ≥¤к не м≥г заправити сорочку, зашнурувати черевики. раватку засунув у кишеню, над≥в, не заст≥баючи, п≥джак. ѕоњзд уже спинивс¤, коли в≥н схопив з в≥шалки плащ ≥ капелюх, а з лави портфель. „≥пл¤ючись плечима за двер≥, вискочив ≥з купе в коридор ≥ вже тут почав заст≥бати на п≥джаку •удзики... ¬ отвор≥ дверей побачив густу с≥тку дощу, почув хлюпот≥нн¤ води. "ќт тоб≥ й жнива, - подумав, приголомшений цим сумним видовиськом. - —пец≥ально дл¤ тебе, дл¤ твоЇњ роботи, товаришу спец≥альний кореспондент". ” цьому фрагмент≥ с≥м речень. ”с≥ вони перебувають у т≥сному поЇднанн≥ одне з одним (у л≥н≥йн≥й посл≥довност≥), бо характеризуютьс¤ масовою сум≥жн≥стю д≥й, про ¤к≥ в них мовитьс¤ ≥ ¤к≥ в сукупност≥ складають пов≥домленн¤ про Їдину под≥ю (прибутт¤ поњзда та д≥њ в цьому звТ¤зку геро¤ роману), котра Ї ц≥л≥сним предметом мовленн¤ (кожне реченн¤ зокрема не виконуЇ самост≥йноњ комун≥кативноњ функц≥њ з точки зору розкритт¤ сут≥ того, що в≥дбуваЇтьс¤). –еченн¤ немовби нанизуютьс¤ одне на одне з допомогою тематичного звТ¤зку, в≥дбуваЇтьс¤ њх обТЇднанн¤ на основ≥ часовоњ супозиц≥њ двох речень ≥ водночас кожного наступного з попередн≥м, бо к≥льк≥сть д≥й, що складають под≥ю, в ход≥ њњ розвитку зб≥льшуЇтьс¤. „асова сп≥вв≥днесен≥сть, посл≥довн≥сть д≥й передаЇтьс¤ ≥ з допомогою елемент≥в паралельного звТ¤зку - в њхн≥й рол≥ виступають предикати одн≥Їњ й т≥Їњ ж граматичноњ категор≥њ (скочив, заходивс¤, засунув, над≥в, схопивс¤ ≥ т.д.) јле в реченн¤х, ¤к≥ перебувають у часов≥й сп≥впозиц≥њ, може йти мова й про д≥њ, що в≥дбуваютьс¤ одночасно, про ¤вища, котр≥ зб≥гаютьс¤ в час≥. ѕор≥вн¤йте: Ћавр≥н махнув батогом на воли ≥, зам≥сть того, щоб њхати додому через греблю, повернув на пригорок за д≥вчиною. ѕо обидва боки сто¤ло високе жито, неначе дв≥ зелен≥ ст≥ни. ƒ≥вчина йшла поп≥д самою зеленою ст≥ною, висмикувала з жита син≥ волошки й затикала за вуха. Ћавр≥н догнав њњ й пор≥вн¤вс¤ з нею. ¬она гл¤нула на нього своњми темними очима, ≥ йому здалос¤, що на жит≥ блиснули дв≥ з≥рки. ќпов≥дь в≥дображуЇ д≥њ двох персонаж≥в, чинен≥ водночас. ѕриродно, можлив≥ р≥зн≥ вар≥анти побудови опов≥дного тексту. –≥зним може бути сп≥вв≥дношенн¤ одночасност≥ та часовоњ посл≥довност≥ д≥й, к≥льк≥сть мовленнЇвих парт≥й, взаЇмод≥¤ авторськоњ й чужоњ мови, вкрапленн¤ описових структур ≥ т.п. ќпов≥дь ≥ опис з погл¤ду фуикц≥онально-смислового вид≥ленн¤ можуть бути образними й пеобразними. ÷¤ њхн¤ характеристика залежить в≥д застосуванн¤ засоб≥в образноњ конкретизац≥њ, пон¤тт¤ про ¤к≥ розгл¤даютьс¤ в концепц≥њ художнього мовленн¤. ÷е досить принципова р≥зниц¤, дуже важлива дл¤ публ≥цистичного стилю, оск≥льки в ньому широкo застосовуЇтьс¤ необразна опов≥дь. ” жанрах "репортаж", "нарис", "етюд", навпаки, вдаютьс¤ до образноњ опов≥д≥. –азом ≥з цим необТЇмн≥ описов≥ вкрапленн¤, ¤к≥ часто трапл¤ютьс¤ в публ≥цистичних текстах, водночас бувають образними або мають елемент≥ ≥ образност≥. –озгл¤ньмо приклад образних ≥ необразних побудов. 1. ќбразна опов≥дь: ѕоки невидимий мен≥ молодн¤к вовтузивс¤ в трав≥, вовчиц¤ л¤гла подр≥мати, та незабаром, без причини начебто, стрепенулас¤ й кинулась у гущавину. ¬овчен¤та при цьому горохом скотились њњ ¤му. ’вилин через пТ¤ть ¤ почув голоси ж≥нок, що поверталис¤ л≥сом ≥з покосу. ÷е њх задовго до мене почула вовчиц¤ й кинулас¤ заздалег≥дь викрити небезпеку. ѕереконавшись, що небезпеки немаЇ, мати нечутно, мов т≥нь, зТ¤вилас¤ б≥л¤ л≥гвища. 2.Ќеобразна опов≥дь: —ицил≥¤ була ареною ѕун≥чних воЇн, —цип≥он јфриканський ≥ √анн≥бал вели боњ на њњ земл≥; зрештою —ицил≥¤ стала частиною римських пров≥нц≥й, а пот≥м зазнала нашест¤ вандал≥в, п≥сл¤ ¤ких прийшли остготи, а њх, у свою чергу вит≥снили в≥зант≥йц≥, а пот≥м ≥з п≥вноч≥ јфрики на остр≥в висадились араби й заснували там ем≥рат. Ќа зм≥ну њм прийшли нормани; норман≥в пот≥снили германськ≥ ≥мператори, у ¤ких —ицил≥ю в≥двоювали французьк≥ феодали; п≥сл¤ них прийшли ≥спанське корол≥вство јрагон, —авойська династ≥¤, австр≥йськ≥ √абсбурги, французьк≥ Ѕурбони. Ќарешт≥ —ицил≥¤ була зв≥льнена карбонар≥¤ми √ар≥бальд≥, ставши з того часу частиною ≤тал≥њ. ” розпов≥д¤х за допомогою засоб≥в образноњ конкретизац≥њ (горохом скотились у ¤му; начебто стрепенулась; нечутна, мов т≥нь, зТ¤вилас¤ б≥л¤ л≥гвища) створюЇтьс¤ враженн¤ зримост≥ того, що в≥дбуваЇтьс¤. Ќеобразн≥ висловленн¤ передають опов≥дну або описову семантику без наданн¤ д≥њ, про ¤ку розпов≥даЇтьс¤, "картинност≥" (в цьому випадку н≥би лише ф≥ксуютьс¤ етапи под≥й, певного часового пер≥оду). ѕор≥вн¤ймо з цього погл¤ду побудови описового типу. 1. ќбразна: ƒивовижн≥, не вигадати, з остр≥вц¤ серед р≥внини в≥дкриваютьс¤ дал≥. —теп у спалахах достиглоњ пшениц≥. ’ребтина г≥р кр≥зь б≥ло-голубу поволоку. ¬игин р≥ки, порослий густою бородою шелюги. 2. Ќеобразна: ” вестибюл≥ станц≥њ метро "Ѕастил≥¤" демон струютьс¤ в засклених н≥шах величезн≥ брили в≥д фундаменту похмуроњ фортец≥, у ст≥нах ¤коњ побувало багато борц≥в за свободу, видатних д≥¤ч≥в, у њхньому числ≥ й ¬ольтер. ј пор¤д у в≥тринах, щоб в≥дв≥дувач≥ своЇр≥дного п≥дземного "музею" могли у¤вити соб≥ "перший день свободи", котрий було оголошено нац≥ональним св¤том майже через сто рок≥в п≥сл¤ штурму Ѕастил≥њ санкюлотами, виставлено старовинн≥ гравюри, плани та ≥сторичн≥ документи т≥Їњ епохи. –еал≥зац≥¤ можливостей мовленн¤ "малюватиФ словами спостер≥гаЇтьс¤ в образних описах (’ребтина г≥р; ¬игин р≥ки, порослий густою бородою шелюги та ≥н.). Ћише в≥дображенн¤ сукупного ≥снуванн¤ предмет≥в, шо перебувають у буттЇво-просторов≥й сум≥жност≥, спостер≥гаЇтьс¤ в необразних описах.
Ќазва: —интаксис тексту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (21626 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
