Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

ѕлакат дос¤гаЇ того, щоб людина не пройшла повз нього, а обовТ¤зково зупинилас¤. ѕлакат перш за все повинен бути надм≥ру гострим. –≥зниц¤ м≥ж картиною та плакатом ще й та, що на плакат≥ все повинне бути з≥браним, концентрованим".

Ќастанова категорична, а структура њњ однозначна, тому, щоб остаточно формувати њњ ≥ вт≥лити у св≥домост≥, вкрай важливо представити читачев≥ ≥дею твору енерг≥йним за формою, а значить, стислим ≥ ритм≥чним закликом, що часто м≥стить лог≥чний звТ¤зок ≥мпл≥кац≥њ та оц≥нку.

ќск≥льки настанова р≥дко створюЇтьс¤ на основ≥ одного зверненн¤ ≥ њњ необх≥дно пост≥йно п≥дтримувати, аг≥тац≥йн≥ виступи повинн≥ повторюватис¤ з тим же зм≥стом - закликом, в≥др≥зн¤ючись новими фактами, такими, що привертають увагу, викликають ≥нтерес, емоц≥йно зм≥цнюють настанову. Ќовизна аг≥тац≥йного виступу визначаЇтьс¤ дл¤ читача не його ≥деЇю (нова ≥де¤ передаЇтьс¤ звичайно сер≥Їю виступ≥в), а новим фактом, конкретним зображенн¤м ≥дењ.

¬плив аг≥тац≥йних твор≥в - ≥ндуктивний. ƒумка читача йде в≥д факту - п≥д його емоц≥йним впливом - до висновку. ѕовторенн¤ аг≥тац≥йних твор≥в, що вибудовуютьс¤ на р≥зному фактичному матер≥ал≥, закр≥плюЇ окремими прикладами, зг≥дно законам лог≥чноњ ≥ндукц≥њ, загальний висновок. “ому-то ефективною ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ звичайно система пост≥йно нових за зображувальною картиною факт≥в, формуючих одну ≥ ту саму тезу, повторюваних твор≥в.

—уперечн≥сть аг≥тац≥йного стилю - суперечн≥сть пом≥ж ≥нформативн≥стю та оц≥ночн≥стю. —уха ≥нформативн≥сть так само не аг≥тац≥йна, ¤к ≥ чиста експресивн≥сть.

¬ажливою рисою розвитку аг≥тац≥йного стилю Ї прагненн¤ його до б≥льшого обгрунтуванн¤ висновк≥в, в основ≥ котрого п≥двищенн¤ соц≥альноњ активност≥ сучасноњ людини, поступове п≥днесенн¤ р≥вн¤ св≥домост≥ до науковоњ. ”веденн¤ до аг≥тац≥йного твору по¤снювальних момент≥в наближуЇ його до попул¤рного: переважанн¤ заклик≥в - до твор≥в прикладного характеру, не ор≥Їнтованих на переконанн¤, а так чи ≥накше таких, що навТ¤зують волю адресанта.

ѕ≥дсумовуючи характеристику аг≥тац≥йного стилю, в≥дзначимо, що в творах, що ним послуговуютьс¤, переважаЇ комун≥кативна п≥дструктура, що вибудовуЇтьс¤ на п≥знавальн≥й. ƒом≥нуючою складовою виступаЇ естетична.

” цих творах момент формуванн¤ знанн¤, ¤к характерно дл¤ живого спогл¤данн¤, мало розгорнутий, знанн¤, що пов≥домл¤Їтьс¤ читачев≥, наближуЇтьс¤ до готового. ѕри де¤к≥й спр¤мованост≥ на усв≥домленн¤ предмету, перевага тут за закликом до д≥њ. «ображенн¤ д≥йсност≥ максимально просте, к≥льк≥сть в≥дображених звТ¤зк≥в ≥ факт≥в в твор≥ чи його елемент≥ пр¤муЇ до одиниц≥, зв≥дси найменша в пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими стил¤ми довжина пов≥домленн¤ в ц≥лому та його елемент≥в.

јг≥тац≥йн≥ твори занадто категоричн≥, внасл≥док чого тут мала шпаруват≥сть. ” них переважаЇ в силу њх категоричност≥ автосемант≥¤. ¬насл≥док високоњ емоц≥йност≥ значного розгортанн¤ внутр≥шнього мовленн¤ не в≥дбуваЇтьс¤, хоча сп≥вв≥дношенн¤ плану виразу ≥ плану зм≥сту жорстке.

ќсновна суперечн≥сть тут - суперечн≥сть експрес≥њ та ≥нформативност≥.

Ќаступн≥ два стил≥ обслуговують абстрактне мисленн¤ ≥ через що повТ¤зан≥ в незр≥вн¤нно б≥льш≥й м≥р≥ ≥з знанн¤м, що формуЇтьс¤. ÷е попул¤рний (побутова св≥дом≥сть) ≥ теоретичний (теоретичне мисленн¤) стил≥.

” л≥нгв≥стичн≥й л≥тератур≥ попул¤рний стиль вид≥л¤Їтьс¤ по-р≥вн¤но р≥дко. «вичайно його описують ¤к п≥двид наукового стилю, обминаючи той факт, що риси "п≥двиду" суперечать рисам виду. ¬ин¤ток становл¤ть прац≥ ≈.Ћазаревич, в котрих обірунтовуЇтьс¤ самост≥йн≥сть попул¤рного стилю"[92].

ѕопул¤рний стиль повТ¤заний з формуванн¤м структур буденноњ св≥домост≥ читач≥в-неспец≥ал≥ст≥в в дан≥й галуз≥. якою б науковою за зм≥стом не була "буденна загальна св≥дом≥сть" сучасних, нав≥ть справд≥ осв≥чених, а не "так званих осв≥чених людей", будова пон¤ть, котрими вони користуютьс¤, в≥дносно проста ≥ несуперечлива. ÷е пон¤тт¤ з небагатим ознаками лог≥чним зм≥стом ≥ простими звТ¤зками пом≥ж цими ознаками. “им пом≥тн≥ше асоц≥ативн≥ та лог≥чн≥ взаЇмозвТ¤зки таких пон¤ть.

¬ попул¤рному стил≥ членуванн¤ твору в≥дображаЇ риси буденноњ св≥домост≥, що керуЇтьс¤ вимогами формальноњ лог≥ки, ≥ в≥дпов≥даЇ початковому етапу абстрактного мисленн¤. якою в аг≥тац≥йному твор≥ ¤вище н≥би умить сфотографовано та оц≥нено, то в попул¤рному вже "зб≥гаЇ час": вид≥л¤Їтьс¤ р≥д ≥ видова в≥дм≥нн≥сть, встановлюютьс¤ причиново-насл≥дков≥ звТ¤зки - в напр¤м≥, що ц≥кавить автора ≥ читача. олись попул¤рний виклад не дозвол¤в показу суперечностей в описуваному, виключав розгл¤д р≥зноман≥тност≥ звТ¤зк≥в, вимагав поступовост≥, пов≥льност≥ викладу. ≤з зм≥ною характеру побутовоњ св≥домост≥ ≥ наближенн¤м њњ до науковоњ ц≥ обмеженн¤ в≥дпадали, однак збер≥гаЇтьс¤ вимога невеликоњ к≥лькост≥ ознак ≥ звТ¤зк≥в в пон¤тт≥, обмежена звичайно нав≥ть не 7 плюс (м≥нус) 2, а трьома звТ¤зками.

ѕлан виразу в попул¤рн≥й л≥тератур≥ завжди розгортаЇтьс¤ ширше, ан≥ж план зм≥сту, передуючи йому, розшаровуючи його ≥ огортаючи. “ому власне дл¤ попул¤рного викладу характерн≥ дл¤ кожного переходу думки окрем≥ блоки, автосемант≥¤ блок≥в, ч≥тк≥сть ≥ в≥дносна нескладн≥сть побудови абзац≥в та речень, на¤вн≥сть певноњ к≥лькост≥ нец≥леспр¤мованого мовленн¤. ¬≥дносини десигнату та концепту, ¤к ≥ експоненту та концепту досить в≥льн≥, концепт м≥стить небагатий за ознаками лог≥чний зм≥ст ≥ в≥дносно широкий обс¤г: нав≥ть кажучи про видов≥ по сут≥ ¤вища, автор позначаЇ њх родовими словами.

ќск≥льки попул¤рне пов≥домленн¤ розраховане на дов≥льне прочитанн¤, значну роль в його структур≥ в≥д≥граЇ психолог≥чна складова, що створюЇ орган≥зован≥сть та своЇр≥дний ≥нформац≥йний комфорт, не повТ¤зан≥ з суворим членуванн¤м ≥ суворою посл≥довн≥стю читанн¤. ÷е також одна ≥з причин в≥дбору в попул¤рному твор≥ сл≥в з меншою к≥льк≥стю ознак в значенн≥, обмеженн¤ в користуванн≥ терм≥нами. јнал≥з використанн¤ терм≥н≥в в творах пропагандист≥в науки прив≥в ≈.ј. Ћазаревич до висновку, що "по-перше, оправдане застосуванн¤ терм≥н≥в, котр≥ вже в≥дом≥ читачев≥; по-друге, сл≥д вводити лише т≥ нов≥ терм≥ни, без котрих об≥йтись неможливо; по-третЇ, сл≥д розшифровувати њх значенн¤ (зрозум≥ло, ¤кщо вони нев≥дом≥ читачев≥)"[93].

¬исуваЇтьс¤ вимога переривчастост≥ в текст≥, що в≥дображаЇ такий конструктивний принцип зображенн¤ ≥ особливост≥ орган≥зац≥њ читанн¤, завд¤ки ¤кому л≥кв≥дуЇтьс¤ небезпека, що ≥нтерес читача згасне.

ѕроцесом читанн¤ обумовлен≥ ≥ естетичн≥ особливост≥ попул¤рних твор≥в, що пройшли шл¤х в≥д ц≥лковитоњ розважальност≥ ≥ розмовност≥ (¤к≥ вт≥м, не втратили свого значенн¤) до науково попул¤рних монограф≥й та науково-попул¤рних твор≥в, в основ≥ ¤ких на в≥дм≥ну в≥д чисто художн≥х, лежать не ст≥льки "драми людей" - ск≥льки "драми ≥дей" - народженн¤ ≥дењ у протиборств≥ знань про факти ≥ сторони ¤вища, що вивчаЇтьс¤. ѕо¤ва цих вид≥в л≥тератури в≥дображаЇ п≥днесенн¤ побутовоњ св≥домост≥ читача до науковоњ.

Ѕлок в попул¤рному твор≥ внасл≥док притаманноњ йому смисловоњ незалежност≥ звичайно починаЇтьс¤ з використанн¤ ¤к засоби контактноњ функц≥њ простих, близьких читачев≥ приклад≥в.

«вичайно, п≥дв≥вши читача до теми блоку, автор розгл¤даЇ один основний звТ¤зок ц≥Їњ теми ≥ ≥люструЇ його прикладами. ƒан≥ психолог≥в св≥дчать, що певну зак≥нчен≥сть дл¤ буденноњ св≥домост≥ маЇ наданн¤ трьох факт≥в. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ ≥ структурою фольклорних твор≥в. ћенша к≥льк≥сть факт≥в сприймаЇтьс¤ ¤к випадкова, б≥льша ¤к невиор¤дкована чисельн≥сть.

ѕри побудов≥ блоку широко використовуютьс¤ засоби функц≥њ, орган≥зац≥њ процесу читанн¤. «окрема, ч≥тко вид≥л¤ють тезу блоку.

„исельн≥ блоки починаютьс¤ питальними реченн¤ми, котр≥ н≥би передують, завдають операц≥ю, що зд≥йснюЇтьс¤ в блоц≥. ÷е позбавл¤Ї читача небезпеки неуважного прочитанн¤ "за д≥агоналлю", коли з тексту вибираЇтьс¤ те, що впадаЇ у в≥ч≥, чи "за дотичною", коли читач сприймаЇ текст у в≥дпов≥дност≥ до свого стереотипу, що не в≥дпов≥даЇ справжньому зм≥стов≥ твору. «астосовуЇтьс¤ ≥ дискус≥¤ ¤к спос≥б актив≥зац≥њ читача.

” блоц≥ ви¤вл¤ють себе дв≥ важлив≥ риси попул¤рного викладу; посл≥довна передача ч≥тко членованоњ думки (кожний окремий лог≥чний перех≥д вид≥лений) ≥ ритм≥чне чергуванн¤ ≥нформац≥йно наповнених та ≥нформац≥йно б≥дних уривк≥в. “аке чергуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ не т≥льки наведенн¤м приклад≥в, що часто з≥ставл¤ють ¤вища науки з ¤вищами побуту, але й затримкою розвитку теми, а також уведенн¤м розмовних конструкц≥й.

” межах блоку чергуютьс¤ розпов≥дн≥, описов≥ та тлумачн≥ фрагменти. ѕереважанн¤ психолог≥чноњ ≥ майже р≥вне значенн¤ лог≥чноњ ≥ естетичноњ складових обумовлюЇ њх р≥знотипн≥сть. „исельн≥сть великих фрагмент≥в одного типу порушила б притаманну попул¤рним пов≥домленн¤м р≥зноман≥тн≥сть, котра створюЇ комфорт при читанн≥.

ѕочаток абзацу (перша ≥ друга фраза), звичайно, не просто називаЇ його тему. ¬≥н актив≥зуЇ читач≥в, при цьому часто ввод¤чи протиставленн¤ до попереднього тексту, коментар до нього, не так розгортаЇ зм≥ст, ¤к веде думку читача.

Ќезб≥ганн¤ характеру плану зм≥сту з оптимальним планом виразу часто повТ¤зане ≥з впливом прикладного стилю - численн≥ перел≥ки.

ƒо недол≥к≥в, що часто зустр≥чаютьс¤ в блоках попул¤рних твор≥в належить також перенасичен≥сть ≥нформац≥Їю, що не дозвол¤Ї достатньо прокоментувати окрем≥ положенн¤, ч≥тко вказати читачев≥ на ≥снуюч≥ пом≥ж ними лог≥чн≥ звТ¤зки, що в к≥нцевому рахунку призводить до спотворенн¤ попул¤рного типу викладу. "ћатер≥ал багатопроблЇмний ≥ (тому) поверховий" - вбивча характеристика попул¤рного твору.