Sort-ref - “екст ¤к модель комун≥кативного акту


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

∆урнал≥стика > “екст ¤к модель комун≥кативного акту

—творенн¤ плану автором - вих≥дний момент першого написанн¤ твору.

ѕрот¤гом стол≥ть склавс¤ звичай писати (переписувати) твори трич≥. ”перше автор турбуЇтьс¤ в основному про ф≥ксац≥ю в≥дображеного матер≥алу, при повторному переписуванн≥ в≥дпрацьовуЇ п≥знавальну (зм≥стову) п≥дструктуру його - основу побудови твору, втретЇ - в≥н зосереджений на власне комун≥кативних моментах, комун≥кативн≥й п≥дструктур≥. ’арактерно, що часом досв≥дчен≥ автори, ¤кщо не встигали з ¤кихось причин провести трет≥й етап (необх≥дн≥сть в котрому, завд¤ки њхн≥й ≥нтуњтивн≥й майстерност≥ була не такою вже значною), вважали своњм обовТ¤зком принести читачам вибаченн¤, що не опрацьовували спец≥ально форму.

ѕ≥д час написанн¤ ≥ переписуванн¤ створюЇтьс¤ вже не структура, а текст (що вм≥щуЇ ¤к структурно необх≥дну ≥нформац≥ю, так ≥ "пакувальний матер≥ал"), розгорнутий в мовленнЇву тканину з≥ вс≥ма њњ р≥вн¤ми, створюЇтьс¤ п≥дпор¤дковане мет≥ автора зображенн¤ в≥ддзеркаленоњ д≥йсност≥ це супроводжуЇтьс¤ моделюванн¤м реакц≥њ читача, перебудовою будов внутр≥шнього мовленн¤ в зовн≥шнЇ, заповненн¤м ел≥псис≥в-шпарин у ньому, доб≥р нормативних знак≥в, коментуванн¤, ¤ке переводить загальн≥ значенн¤ в ≥ндив≥дуал≥зован≥ зм≥сти.

“аким чином, формуЇтьс¤ план зм≥сту, представлений знаками лог≥ко-пон¤т≥йного коду (ћ. ≤. ∆инк≥н[43]), що викликають у св≥домост≥ читач≥в концепти мовних знак≥в та конструкц≥й. Ќад ним, звичайно, виростаЇ план виразу, в котрому концепти виступають ≥з своњми експонентами. (Ќеобх≥дно визнати ¤к користь дл¤ анал≥зу, так ≥ де¤ку штучн≥сть цього розд≥ленн¤. ѕлан зм≥сту важко у¤вити без плану виразу, нехай ≥ у¤вного).

Ќа в≥дпрацьований тв≥р од¤гаЇтьс¤ видавц¤ми, публ≥каторами нова оболонка - редакц≥йно-техн≥чне ≥ художнЇ оформленн¤, ¤к≥ передають граф≥чними засобами найб≥льш загальн≥ сп≥льн≥ риси частин тексту (зокрема, ≥нформац≥ю про значущ≥сть частин тексту - виб≥р кеглю).

« по¤вою виданн¤ перша половина комун≥кативного акту, "мовленн¤", завершена.

–озум≥нн¤ йде в напр¤м≥, зворотньому до авторського мовленн≥, в≥д експонент≥в через концепти - до зм≥ст≥в, в≥д найнижчих р≥вн≥в плану зм≥сту твору - до тез ≥ ≥дењ твору. “аким чином, читанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ не т≥льки горизонтально, але й углиб тексту ≥ вертикально.

™ ще одна досить суттЇва обставина, котра звичайно враховуЇтьс¤ при побудов≥ твору, - посл≥довн≥сть комун≥кативно-п≥знавальних процес≥в в д≥¤льност≥ читача.

ўоб тв≥р був сприйн¤тий, треба привернути до нього увагу читача, викликати ≥нтерес до його зм≥сту, потому п≥двести до р≥шенн¤ або сформувати погл¤ди читача. ѕ≥сл¤ цього можливий заклик читача до д≥њ, порада ¤к зд≥йснити вчинок, до вт≥ленн¤ котрого адресат вже п≥дготовлений.

÷¤ законом≥рн≥сть докладно описана в теор≥њ реклами - у формул≥ психолог≥чних вплив≥в реклами ј≤ƒј (перш≥ л≥тери чотирьох англ≥йських сл≥в: јttention - увага, ≤nterest - ≥нтерес,Desire - прагненн¤, јction - д≥¤). ¬она легко переноситьс¤ на структуру рекламного твору, а зрештою - будь-¤кого комун≥кативного акту.

“аким чином, комун≥кативний акт передбачаЇ на¤вн≥сть анал≥тичних та синтезуючих п≥знавальних д≥й автора та читача, причому автор моделюЇ процес розум≥нн¤ у читача, читач же моделюЇ вже препарований дл¤ нього автором процес авторського зображенн¤ д≥йсност≥. “ому зверненн¤ читача до твору ( передбачаЇ менше спроб ≥ помилок, н≥ж розгортанн¤ задуму автором.

Ќеобх≥дною умовою зд≥йсненн¤ комун≥кативного акту Ї психолог≥чна активн≥сть автора ≥ психолог≥чна активн≥сть читача, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ ≥з протилежних висх≥дних точок (в≥д задуму до готового твору - у автора, в≥д готового твору до авторського задуму - у читача, але в обох в≥д заголовка, - причому заголовк≥в нер≥дко буваЇ два: перший стимулюЇ активн≥сть читача, другий - розкриваЇ основне сп≥вв≥дношенн¤ структури твору).

—л≥д зробити два застереженн¤.

ѕерше. –еально н≥ д≥¤льн≥сть автора, н≥ д≥¤льн≥сть читача не в≥дбуваЇтьс¤ т≥льки в одному напр¤мку. –озгортанн¤ кожного нижчого р≥вн¤ може викликати перебудову мовленн¤ на б≥льш високих р≥вн¤х, прочитанн¤ тексту дал≥ поглиблюЇ розум≥нн¤ ≥ може зм≥нити саму спр¤мован≥сть розум≥нн¤ (це вже може св≥дчити про недосконал≥сть комун≥кативного акту).

ƒруге пол¤гаЇ в тому, що звичайно описан≥ вище законом≥рност≥ в конкретних комун≥кативних актах не ви¤вл¤ють себе повн≥стю. ¬ одних випадках потреба у певн≥й ланц≥ за конкретних умов в≥дпадаЇ, в ≥нших - автор ≥ редактор недостатньо квал≥ф≥кован≥ дл¤ цього, в трет≥х - читач не п≥дготовлений до сприйн¤тт¤ достатньо складного твору.

1.3. ѕ≥дструктури тексту ¤к модел≥ комун≥кативного акту.
√оризонтальна, вертикальна ≥ глибинна будови

—пробуЇмо дати схему комун≥кативноњ п≥дструктури. ћожемо у¤вити два њњ вар≥анти.

Ѕ≥льш простий, осв¤чений риторичною ≥ поетичною традиц≥Їю, вар≥ант передбачаЇ на¤вн≥сть у твор≥ трьох частин: перша - забезпечуЇ початок комун≥кативного акту ≥ включенн¤ в нього читача - зачин, початок твору, вступ; друга - виконуюча власне ≥нформац≥йне завданн¤ - зд≥йснюЇ у св≥домост≥ читача мету, поставлену автором, - основна частина; нарешт≥ св≥дченн¤ про те, що комун≥кативний акт зак≥нчений, що читач погодивс¤ з автором, а розрив в њх п≥знанн¤х з теми твору зн¤то - зак≥нченн¤, висновки, п≥сл¤слово.

омун≥кативний акт, звичайно, змодельований в твор≥, але важко казати, що тв≥р в першому його вар≥ант≥ досконало моделюЇ мовленнЇву д≥¤льн≥сть читача. Ќавпаки, анал≥з психолог≥чних ≥ п≥знавальних процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у читача упродовж комун≥кативного акту, дозвол¤Ї казати про необх≥дн≥сть ≥снуванн¤ в твор≥ член≥в-частин, ¤к≥ збуджують в св≥домост≥ читача стани, передбачен≥ переб≥гом комун≥кативного акту. ¬они й формують комун≥кативну п≥дструктуру твору, ¤ка усуваЇ суперечн≥сть ≥ндив≥дуального ≥ соц≥ального, автора ≥ читача, перш за все, в психолог≥чному план≥. ÷е п≥дводить нас до другого вар≥анта комун≥кативноњ п≥дструктури.

ƒл¤ подоланн¤ суперечност≥ м≥ж ставленн¤м автора ≥ читача щ предмету твору, необх≥дно, ¤к вже зазначалос¤ привернути до твору увагу читача (слухача), потому викликати у нього ≥нтерес до теми твору, п≥сл¤ чого зум≥ти виробити в≥дпов≥дн≥ погл¤ди - п≥двести до р≥шенн¤ ≥, нарешт≥, дати поради чи ≥нструкц≥ю дл¤ зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дноњ д≥њ.

÷е передбачаЇ на¤вн≥сть в твор≥ таких частин (за аналог≥Їю з синтаксисом назвемо њх його членами): ≥н≥ц≥атора уваги та констататора сп≥льност≥ автора ≥ читача, збудника ≥нтересу, форматора погл¤д≥в, стимул¤тора д≥њ. ” реальному твор≥ така структура пом≥тна не завжди, оск≥льки на будову його впливаЇ оч≥кувана активн≥сть читача в процес≥ сп≥лкуванн¤, що в≥дбиваЇ б≥льший чи менший ступ≥нь суперечност≥ м≥ж. його св≥дом≥стю ≥ св≥дом≥стю автора.

ќч≥кувана активн≥сть читача дозвол¤Ї автору, ¤кщо тв≥р стосуЇтьс¤ теми, до котроњ у читача ≥снуЇ зац≥кавлен≥сть, одразу вести обговоренн¤, т≥льки назвавши тему. оли ж оч≥куЇтьс¤, що читач≥ байдуж≥ до теми, автор турбуЇтьс¤ про те, щоб привернути до нењ њх увагу.

якщо у читач≥в вже сформувалис¤ погл¤ди, котрих дотримуЇтьс¤ автор - в≥н присв¤чуЇ тв≥р лише њх подальшому розвитку.

Ќарешт≥, ¤кщо користувачев≥ ≥нформац≥њ необх≥дно отримати дов≥дку, даЇтьс¤ в≥дпов≥дь на ≥нформац≥йний запит. ” цьому випадку н≥ привертати увагу, н≥ зац≥кавлювати, н≥ переконувати немаЇ необх≥дност≥.

ќснову твору звичайно становить його п≥знавальна п≥дструктура, це вертикальна будова тексту, його план. јле оск≥льки до вертикальноњ будови читач приходить через текст, читаючи його л≥н≥йно, розгл¤немо спочатку, ¤к ви¤вл¤Ї себе текст - модель комун≥кативного акту - в горизонтальн≥й побудов≥.

” комун≥кативному акт≥ текст в≥днесений до д≥йсност≥, названоњ в тем≥ ≥ охарактеризованоњ в рем≥, котра ¤вл¤Ї собою розумову операц≥ю п≥дведенн¤ - кадр зм≥сту, в≥дображенн¤ моменту д≥йсност≥[44], предикац≥ю.

ѕри не¤вн≥й предикац≥њ - при сполученн≥ сл≥в, "складанн≥ зм≥ст≥в", - у згорнут≥й форм≥ сп≥вв≥днесен≥ результати в≥дображенн¤ д≥йсност≥ ≥ в≥дпов≥дн≥ њм в мисленн≥ значенн¤, причому акт встановленн¤ в≥дпов≥дност≥ виведений за меж≥ св≥тлого пол¤ св≥домост≥. “ут ще немаЇ усв≥домленого мовц¤ми висловлюванн¤, але вже народжуютьс¤ в сполученн¤х сл≥в нов≥ зм≥сти, в≥дсутн≥ в окремо вз¤тих значенн¤х сл≥в. «м≥стов≥ Їдност≥ - синтагми в≥дпов≥дають елементарним пон¤тт¤м ≥ у¤вленн¤м ¤к згорнутим судженн¤м.

Ўл¤хом сполученн¤ сл≥в, в значенн¤ кожного ≥з ¤ких входить ц≥лий р¤д сем на р≥вн≥ не¤вноњ предикац≥њ в≥дбуваЇтьс¤ створенн¤ ≥ нарощенн¤ зм≥сту. ѕри цьому, звичайно, взаЇмод≥Ї т≥льки частина сем, ≥нш≥ в≥друбаютьс¤, ≥ виникаЇ новий найтонк≥ший зм≥ст, ¤кий неможливо передати ≥ншими способами.

ѕри ¤вн≥й предикац≥њ - в≥днесенн≥ фрази до д≥йсност≥, - усв≥домлюютьс¤ темо-рематичн≥ взаЇмини, наповнен≥сть конкретним зм≥стом. ‘раза це ≥ Ї р≥вень, де ч≥тко ви¤влена операц≥¤ - "п≥дведенн¤", ¤ка пол¤гаЇ у встановленн≥ в≥дношенн¤, що м≥стить субТЇкт, звТ¤зку ≥ предикат - тобто судженн¤. якщо зм≥ст сполучень сл≥в виникаЇ ≥з поЇднанн¤ сем, то зм≥ст фрази народжуЇтьс¤, ¤к результат поЇднанн¤ смисл≥в сл≥в. ÷¤ особлив≥сть впадаЇ у в≥ч≥, коли пом≥ж розташованих поруч (не дал≥ семи-восьми) сл≥в в≥дбуваЇтьс¤ утворенн¤ паразитичних (не передбачених автором) сполучень, в основ≥ ¤кого пом≥чене ћ. ѕещак ¤вище ковар≥антност≥. —лова, поставлен≥ поруч, дають нове ц≥ле, нав≥ть ¤кщо автор в≥дносив њх до р≥зних сполучень. „итаючи текст одночасно на р≥вн¤х автора ≥ читача, легко пом≥чаЇмо можлив≥сть подв≥йноњ сегментац≥њ: "¬пТ¤те | в цьому роц≥ || в≥дзначаЇтьс¤ ƒень прац≥вник≥в морського ≥ р≥чкового флоту", "¬≥н почав служити в 1951 роц≥ д≥льничним м≥л≥ц≥онером. Ќемало з тих п≥р розкрито || злочин≥в | за участю ≥ п≥д кер≥вництвом ѕетра ‘едоровича". (ќдн≥Їю рисочкою позначена сегментац≥¤, властива нормован≥й мов≥, двома - побутов≥й)[45].