ƒержавне регулюванн¤ >  адри дл¤ служб соц≥альноњ допомоги населенню

“аким чином, соц≥альний прац≥вник повинен: - мати добру профес≥йну п≥дготовку, знанн¤ з р≥зних галузей правознавства, соц≥олог≥њ, психолог≥њ, педагог≥ки, ф≥з≥олог≥њ, демограф≥њ ≥ статистики, ≥нформатики, економ≥ки ≥ управл≥нн¤;

волод≥ти високою загальною культурою, розум≥тис¤ в л≥тератур≥, музиц≥, живопису та ≥нших видах мистецтва;

бути добре по≥нформованим про сучасн≥ пол≥тичн≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥ процеси в сусп≥льств≥, мати широку об≥знан≥сть про р≥зн≥ соц≥альн≥ групи населенн¤;

вм≥ти передбачати насл≥дки своњх д≥й, не йти сл≥по за кл≥Їнтом, а проводити в житт¤ свою продуману й посл≥довну л≥н≥ю;

волод≥ти певною соц≥альною пристосован≥стю, враховувати р≥зноман≥тн≥сть контингенту, що потребуЇ допомоги, вм≥ло контакту вати ≥ привертати до себе "важких" п≥дл≥тк≥в, сир≥т, ≥нвал≥д≥в, без роб≥тних. одиноких, людей похилого в≥ку, перебуваючих на реаб≥л≥тац≥њ ≥ т.д.;

 ожен його напр¤м будуватиме свою д≥¤льн≥сть за рахунок внеск≥в, ¤к≥ будуть оплачуватис¤ найманим прац≥вником ≥ працедавц¤ми (окр≥м страхуванн¤ в≥д нещасних випадк≥в на виробництв≥, що повн≥стю ф≥нансуЇтьс¤ за рахунок працедавц≥в).

¬раховуючи досв≥д Ївропейських крањн з високим р≥внем соц≥альних гарант≥й, в ”крањн≥ передбачено також створити розгалужену систему ≥з дек≥лькох самост≥йних структур, кожна ≥з ¤ких покликана найкраще задов≥льн¤ти специф≥чн≥ потреби окремих груп населенн¤ у соц≥альному захист≥. ¬они в≥дпов≥дно до св≥тового досв≥ду та м≥жнародно-правових норм мають бути структурами цив≥льно-правового характеру, грунтуватис¤ на засадах самовр¤дуванн¤ ≥ самоф≥нансуванн¤. ƒержава зд≥йснюватиме лише загальний юридичний нагл¤д у ц≥й справ≥.

як ≥ за рубежем, основою соц≥ального захисту в нас буде система пенс≥йного страхуванн¤. “а ним не обмежуватиметьс¤ справа. Ќавколо нього ≥ разом з ним широкого розвитку мають набути р≥зн≥ форми медичного страхуванн¤, страхуванн¤ на випадок безроб≥тт¤, в≥д нещасного випадку на виробництв≥ та профес≥йного захворюванн¤. «бережутьс¤ державн≥ програми забезпеченн¤ окремих категор≥й громад¤н (державних службовц≥в, прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в, учасник≥в воЇн, потерп≥лих в≥д еколог≥чних катастроф та ≥н.). ƒальший розвиток д≥стане система соц≥альноњ п≥дтримки непрацездатних ≥ мало забезпечених громад¤н. –озшир¤тьс¤ джерела ф≥нансуванн¤, форми соц≥ального захисту, розм≥ри виплат ≥ допомоги. ” њх формуванн≥ зросте роль громад¤н та працедавц≥в, долатиметьс¤ зр≥вн¤л≥вка при розпод≥л≥. ƒержава забезпечуватиме м≥н≥мальний р≥вень соц≥ального захисту, кожен завчасно буде дбати про свою стар≥сть.

ѕередбачаЇтьс¤ зд≥йснити ≥нш≥ заходи дл¤ п≥дтриманн¤ нормаль них умов житт¤ людей. ”сп≥х нам≥чених зм≥н залежатиме в≥д квал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в, зайн¤тих соц≥альним обслуговуванн¤м ≥ за хистом, що передбачаЇ в≥дпов≥дну п≥дготовку кадр≥в; вона стаЇ завданн¤м першочерговоњ ваги у зд≥йсненн≥ новоњ соц≥альноњ пол≥тики крањни.

ќтже, широке поле д≥¤льност≥ чекаЇ майбутн≥х соц≥альних прац≥вник≥в. ÷е передус≥м робота в державних соц≥альних закладах (службах зайн¤тост≥, у справах неповнол≥тн≥х, ≥нтернатних установах, спец≥ал≥зованих школах та ≥н.). ‘ах≥вц≥ цього проф≥лю потр≥бн≥ в трудових колективах (на п≥дприЇмствах державноњ власност≥, приватних, зм≥шаного типу), у громадських орган≥зац≥¤х, благод≥йних фондах. Ѕо

до них, разом з рел≥г≥йними об'Їднанн¤ми, переходитиме все б≥льше функц≥й соц≥ального захисту ≥ п≥дтримки р≥зних груп населенн¤. “ак, у 1995 р. з ”крањн≥ було 549 позабюджетних фонд≥в, з них 164 загаль нодержавн≥, а решта - благод≥йн≥, њх мережа зростатиме, а в≥дпов≥дно - ≥ потреба в спец≥ал≥стах. ƒобре п≥дготовлен≥ фах≥вц≥ з соц≥альноњ роботи зможуть зайн¤тис¤ приватною практикою. ƒекому п≥сл¤ здобутт¤ певного досв≥ду захочетьс¤ перейти на педагог≥чну чи наукову роботу. ј комусь дов≥р¤ть працювати в органах державноњ влади, що зд≥йснюють управл≥нн¤ соц≥альною сферою.  ожен, при бажанн≥, зможе знайти справу по душ≥, в≥дпов≥дно до своњх знань, зд≥бностей ≥ нахил≥в.

√оловне дл¤ майбутн≥х спец≥ал≥ст≥в з соц≥альноњ роботи - мислити системно, д≥алектичне, не втрачати ц≥лого за частковим, бачити завжди кл≥Їнта з ус≥х бок≥в, а не симптоми чи окрем≥ ознаки його занедужанн¤ ≥ втрати опори в с≥м'њ, на робот≥, в побут≥, у сусп≥льств≥.. “еоретичн≥ дисципл≥ни допоможуть поЇднати частини в ц≥ле, дотримуючись принципу д≥алектичноњ Їдност≥ в п≥дход≥ до людини ≥ сусп≥льства. —оц≥альний ≥ науковий прогрес коригуватиме зм≥ст ≥ методику навчанн¤ в ун≥верситет≥, формуватиме спец≥ал≥ста цього проф≥лю, критер≥њ оц≥нки знань ≥ навичок, найб≥льш рац≥ональн≥ шл¤хи ≥ методи њх засвоЇнн¤.

Ќавчальний процес, ¤к вже неодноразово п≥дкреслювали, -процес двосторонн≥й. ÷е не т≥льки ≥ не ст≥льки д≥¤льн≥сть викладача, ск≥льки наполеглива, ц≥леспр¤мована прац¤ студента.  ≥нцева мета, потр≥бн≥ результати навчанн¤ можуть бути дос¤гнут≥ лише внасл≥док засвоЇнн¤ усього учбового матер≥алу. ¬раховуючи ж глибоку насичен≥сть кожного зан¤тт¤ новою ≥нформац≥Їю, принципи ≥нтеграц≥њ ≥ комплексност≥, а також необх≥дн≥сть т≥сного зв'¤зку навчанн¤ з практикою, ц≥лком очевидно, що студент повинен не лише в≥дв≥дувати лекц≥њ, але й активно працювати на вс≥х зан¤тт¤х. “≥льки так можна не. лише ознайомитис¤ з навчальним матер≥алом, переказати його, але й надовго засвоњти його, зум≥ти практично застосувати набут≥ знанн¤, тобто сформувати в соб≥ необх≥дн≥ навички, переконанн¤, вм≥нн¤. ќсь тод≥ й буде дос¤гнуто мету навчанн¤, що максимально наближуЇ студента до умов майбутньоњ профес≥йноњ д≥¤льност≥.

ќсновн≥ положенн¤ дл¤ ц≥Їњ д≥¤льност≥, ¤к вказувалос¤, - систематичн≥сть, посл≥довн≥сть, активн≥сть, ц≥леспр¤мован≥сть. ¬они в≥дом≥ давно, важлив≥ скр≥зь ≥ завжди, та в наш бурхливий, переломний час ≥ стосовно вашоњ майбутньоњ д≥¤льност≥ мають особливе значенн¤. « врахуванн¤м цього треба ≥ розпочинати оволод≥нн¤ обраною спец≥альн≥стю.

мати профес≥йний такт, бути в≥дкритим ≥ сп≥вучасливим до чужих труднощ≥в, викликати симпат≥њ ≥ дов≥ру в оточуючих, дотримуватис¤ профес≥йноњ таЇмниц≥, дел≥катност≥ в ус≥х питанн¤х, що зач≥пають ≥нтимн≥ сторони житт¤ людини;

виховувати в соб≥ емоц≥йну устален≥сть, бути готовим до псих≥чних перевантажень, уникати одноб≥чност≥, невротичних в≥дхилень у власних оц≥нках та вчинках, незважаючи на можлив≥ не вдач≥ (недов≥ру, образу, в≥дмови тощо), сумл≥нно виконувати св≥й обов'¤зок, збер≥гати витримку, залишатис¤ доброзичливим ≥ чуйним до кл≥Їнта;

вм≥ти приймати р≥шенн¤ в неспод≥ваних, нав≥ть екстремальних, ситуац≥¤х, ч≥тко формулювати своњ думки, грамотно ≥ дох≥дливе њх викладати, критично оц≥нювати свою д≥¤льн≥сть, уникати зверхност≥, зарозум≥лост≥;

д≥литис¤ своњми знанн¤ми, досв≥дом з колегами, молодими соц≥альними прац≥вниками, попул¤ризувати свою профес≥ю, п≥дтримувати висок≥ стандарти своЇњ повед≥нки,

÷ей перел≥к вимог, звичайно, далеко не повний. ¬они конкретн≥ше викладен≥ в профес≥ограм≥, посадових ≥нструкц≥¤х та ≥нших документах, що регулюють виконанн¤ службових обов'¤зк≥в. ѕ≥дкреслимо, нарешт≥, так≥ далеко не банальн≥ ≥стини, ¤к в≥ддан≥сть своњй справ≥, чесн≥сть, правдив≥сть, загострене сприйманн¤ людського гор¤, жертовн≥сть, благородство. —оц≥альний прац≥вник повинен ч≥тко в≥др≥зн¤ти за¤ви ≥ д≥њ, зроблен≥ ним ¤к приватною особою, так ≥ представником соц≥альноњ роботи ¤к профес≥њ.

—укупн≥сть особист≥сних ¤костей вт≥люЇтьс¤ у стил≥ повед≥нки соц≥ального прац≥вника ≥ систем≥ стосунк≥в, ¤к≥ в≥н формуЇ. ƒе¤к≥ з них в≥льно почуваютьс¤ в конфл≥ктних ситуац≥¤х, ≥нш≥ в≥ддають перевагу сп≥вроб≥тництву ≥ взаЇмодопомоз≥ колег. ќдн≥ вм≥ють сп≥лкуватис¤ з балакучими кл≥Їнтами, друг≥ швидше "знаход¤ть мову" ≥з небагатосл≥вними й мовчазними. ќдн≥ б≥льш чутлив≥ до д≥тей, ≥нш≥-до людей похилого в≥ку. ƒе¤к≥ витримують ≥ агресивне ставленн¤, а дехто сприймаЇ бол¤че найменшу недов≥ру до себе. ѕод≥бн≥ приклади можна довго продовжувати. “а вони лише п≥дтверд¤ть одне: велику роль ≥ндив≥дуальних ¤костей соц≥ального прац≥вника у його профес≥йн≥й д≥¤льност≥. —еред них вид≥лимо насамперед так≥: гуман≥стична спр¤мован≥сть, особиста ≥ соц≥альна в≥дпов≥дальн≥сть, загострене в≥дчутт¤ до бра ≥ справедливост≥, власна г≥дн≥сть ≥ повага г≥дност≥ ≥ншоњ людини, терпелив≥сть, вв≥члив≥сть, пор¤дн≥сть, емпатичн≥сть, готовн≥сть зрозум≥ти кл≥Їнта ≥ прийти йому на допомогу, стриман≥сть, адекватн≥сть самооц≥нки, щир≥сть, щедр≥сть, соц≥альна адаптован≥сть.

÷≥ та ≥нш≥ риси можна под≥лити на три групи:

а) психолог≥чн≥ характеристики, що Ї складовою частиною придатност≥ де соц≥альноњ роботи;

б) психолого-педагог≥чн≥ ¤кост≥, ор≥Їнтован≥ на вдосконаленн¤ соц≥ального прац≥вника ¤к особистост≥;

з) методичн≥ навички ≥ зусилл¤, спр¤мован≥ на створенн¤ особисто го ≥м≥джу (привабливост≥).

ƒо першоњ групи ¤костей включаютьс¤ вимоги, що висуваютьс¤ у профес≥йн≥й д≥¤льност≥ ≥ псих≥чних процесах. ÷е сприйманн¤ пам'¤т≥, у¤ва, мисленн¤, псих≥чн≥ стани (втомлюван≥сть, апат≥¤, стреси, тривожн≥сть, депрес≥њ), увага ¤к стан св≥домост≥, емоц≥йн≥ характеристики (стриман≥сть, ≥ндиферентн≥сть) ≥ вольов≥ (наполеглив≥сть, посл≥дов н≥сть, ≥мпульсивн≥сть). ƒе¤к≥ з цих вимог Ї безумовними. ¬они вход¤ть до структури задатк≥в. ≤нш≥ на перший погл¤д в≥д≥грають другор¤дну роль. «а њхньоњ нерозвиненост≥ або в≥дсутност≥ негативн≥ насл≥дки про ¤вл¤тьс¤ не одразу в профес≥йн≥й д≥¤льност≥, але за неспри¤тливих умов вони практично неминуч≥ (в складних ситуац≥¤х, коли потр≥бна моб≥л≥зац≥¤ вс≥х внутр≥шн≥х ресурс≥в, при розв'¤занн≥ складних, не стандартних завдань ≥ т.д.).

” практичн≥й робот≥ з людьми психолог≥чн≥ вимоги грунтуютьс¤ на з≥браност≥, уважност≥, розум≥нн≥ ≥ншого, терп≥нн≥, самоволод≥нн≥ та ≥н. ѕри вибор≥ профес≥њ, оц≥нц≥ кадр≥в доц≥льно ор≥Їнтуватис¤ не на окрем≥ властивост≥ псих≥ки, а на характеристику особистост≥ ¤к ц≥л≥сного ут воренн¤, на њњ системну ¤к≥сть, соц≥альну спр¤мован≥сть. ” формуванн≥ такого стану суттЇву роль в≥д≥грають ¤к природн≥ дан≥, так ≥ бажанн¤ вчитис¤, установки, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, вольов≥ зусилл¤ людини, ¤ка обрала профес≥њ соц≥ального прац≥вника.

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва:  адри дл¤ служб соц≥альноњ допомоги населенню
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (2636 прочитано)