ƒержавне регулюванн¤ > ѕрирода онституц≥њ та њњ дотриманн¤
ожна функц≥¤ держави маЇ притаманн≥ лише њй форми ≥ методи зд≥йсненн¤. “ак, основними формами зд≥йсненн¤ функц≥й держави, звичайно вважаютьс¤ правотворча, правозастосувальна та правоохоронна д≥¤льн≥сть, в ц≥лому правове регулюванн¤ ≥ безпосередн¤ орган≥заторська робота щодо зд≥йсненн¤ правових настанов. ћетодами ж зд≥йсненн¤ цих функц≥й Ї переконанн¤ ≥ примус. «м≥стом т≥Їњ чи ≥ншоњ функц≥њ держави Ї сам процес впливу держави за допомогою державноњ влади завд¤ки практичн≥й д≥¤льност≥ орган≥в держави н певн≥ або групу спор≥днених сусп≥льних в≥дносин. ожна конкретна функц≥¤ держави поЇднуЇ у соб≥ зм≥ст форми й методи д≥¤льност≥ в≥дпов≥дноњ г≥лки влади (законодавчоњ, виконавчоњ, судовоњ), застосуванн¤ ¤коњ повТ¤зане з особливост¤ми конкретного обТЇкта державного впливу. ўодо вид≥в функц≥й держави, то вони, звичайно, под≥л¤ютьс¤ на к≥лька груп, залежно в≥д соц≥ального призначенн¤, сфер д≥¤льност≥, тривалост≥ зд≥йсненн¤ тощо. «а соц≥альним призначенн¤м державноњ д≥¤льност≥ вид≥л¤ютьс¤ так≥ функц≥њ, ¤к≥ характеризують призначенн¤ держави, найб≥льш загальн≥ напр¤мки њњ д≥¤льност≥ на певному етап≥ розвитку. ¬они зд≥йснюютьс¤ не окремими державними органами, а в р≥зн≥й м≥р≥ багатьма ланками державного апарату. р≥м того основн≥ функц≥њ мають комплексний характер, њхн≥м обТЇктом Ї широке коло спор≥днених сусп≥льних в≥дносин, на ¤к≥ ≥ впливаЇ певний вид державноњ д≥¤льност≥. ƒо основних функц≥й держави належать, наприклад, функц≥њ охорони права ≥ свобод людини й громад¤нина, захисту правопор¤дку, законност≥ тощо. «а сферами д≥¤льност≥ держави њњ основн≥ функц≥њ под≥л¤ютьс¤, звичайно, на внутр≥шн≥ ≥ зовн≥шн≥. ¬нутр≥шн≥ зд≥йснюютьс¤ в межах держави, бо в них ви¤вл¤Їтьс¤ внутр≥шн¤ пол≥тика. ƒо ц≥Їњ групи функц≥й належать так≥: економ≥чн≥ функц≥њ (держава регулюЇ розвиток ринкового господарства, забезпечуючи ефективн≥сть, стаб≥льн≥сть ≥ справедлив≥сть економ≥чних процес≥в); соц≥альн≥ функц≥њ (держава регулюЇ соц≥альн≥ в≥дносини в сусп≥льств≥ м≥ж основними класами, верствами ≥ групами населенн¤); функц≥њ забезпеченн¤ правопор¤дку (держава охорон¤Ї ≥нтереси сусп≥льства, права й свободи громад¤н, зд≥йснюЇ правосудд¤ та нагл¤д за точним додержанн¤м закон≥в). ѕор¤д з внутр≥шн≥ми функц≥¤ми у держави Ї важлив≥ зовн≥шн≥ функц≥њ, що п≥дпор¤дкован≥ завданн¤м захисту територ≥њ, на ¤ку поширюЇтьс¤ њњ суверен≥тет. ƒл¤ захисту державних кордон≥в крањни створюютьс¤ збройн≥ сили. ƒо зовн≥шн≥х функц≥й держави в≥дноситьс¤ також зовн≥шньопол≥тична д≥¤льн≥сть, що спр¤мована на забезпеченн¤ спри¤тливих м≥жнародних умов дл¤ розвитку сусп≥льства. ƒержавн≥ функц≥њ нашоњ держави у чинн≥й онституц≥њ ”крањни, законодавчо закр≥плен≥ у таких статт¤х. —т.3 ќсновного закону зазначаЇ, що людина, њњ житт¤, здоровТ¤, честь ≥ г≥дн≥сть, недоторкан≥сть ≥ безпека визначаютьс¤ в ”крањн≥ найважлив≥шою соц≥альною ц≥нн≥стю. “ому права ≥ свободи людини та њх гарант≥њ визначають зм≥ст ≥ спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ держави. ƒержава в≥дпов≥даЇ перед людиною за свою д≥¤льн≥сть, утвердженн¤ ≥ забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини Ї головним обовТ¤зком держави (ст. 3 онституц≥њ ”крањни). «ахист суверен≥тету ≥ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ”крањни, забезпеченн¤ економ≥чноњ та ≥нформац≥йноњ безпеки Ї найважлив≥шими функц≥¤ми держави, справою всього ”крањнського народу (ст. 17 онституц≥њ ”крањни). ќргани державноњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤, ≥нш≥ посадов≥ особи зобовТ¤зан≥ д≥¤ти лише на п≥дстав≥, в межах повноважень та у спос≥б, що передбачен≥ онституц≥Їю ≥ законами ”крањни (ч. 2 ст.19 онституц≥њ ”крањни). ƒержава забезпечуЇ захист прав ус≥х субТЇкт≥в права власност≥ ≥ господарюванн¤, соц≥альну спр¤мован≥сть економ≥ки (ч.4 ст.13 онституц≥¤ ”крањни). ¬ажливою проблемою Ї пошуки оптимального сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж державним втручанн¤м в економ≥чн≥ процеси ≥ в≥льними в≥дносинами. як показала практика, держава в наш≥й крањн≥ ви¤вилась перевантаженою економ≥чними функц≥¤ми, що негативно впливаЇ на виробництво. —учасне розум≥нн¤ державного регулюванн¤ господарською д≥¤льн≥стю передбачаЇ не командуванн¤ економ≥кою, а встановленн¤ ч≥тких правил в≥льноњ конкуренц≥њ, ч≥тку визначен≥сть з податковою пол≥тикою, а також зд≥йсненн¤ контролю за правильним дотриманн¤м закон≥в. ƒержава гарантуЇ свободу пол≥тичноњ д≥¤льност≥, не забороненоњ онституц≥Їю ≥ законами ”крањни (ч.2 ст.15 онституц≥њ ”крањни). «абезпеченн¤ економ≥чноњ безпеки ≥ п≥дтриманн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги на територ≥њ ”крањни, подоланн¤ насл≥дк≥в „орнобильськоњ катастрофи, катастрофи планетарного масштабу ”крањнського народу Ї обовТ¤зком держави (ст. 18 онституц≥њ ”крањни). ƒержава забезпечуЇ всеб≥чний розвиток ≥ функц≥онуванн¤ ”крањнськоњ мови у вс≥х сферах сусп≥льного житт¤ на вс≥й територ≥њ ”крањни (ч.2 ст.10 онституц≥њ ”крањни).[16] ƒержава спри¤Ї консол≥дац≥њ та розвитков≥ украњнськоњ нац≥њ, њњ ≥сторичноњ св≥домост≥, традиц≥й ≥ культури, а також розвитков≥ етн≥чноњ, культурноњ, мовноњ та рел≥г≥йноњ самобутност≥ вс≥х кор≥нних народ≥в ≥ нац≥ональних меншин ”крањни (ст. 11 онституц≥њ ”крањни). ”крањна дбаЇ про задоволенн¤ нац≥онально-культурних ≥ мовних потреб украњнц≥в, ¤к≥ проживають за межами держави (ст. 12 онституц≥њ ”крањни).[17] ќр≥Їнтиром дл¤ розбудови держави повинна бути ≤де¤ нац≥онал≥зму Ц вважаЇ √олова ќ”Ќ., останн≥й ѕрезидент ”Ќ– в екзил≥ ћ.ѕлавТюк. ’оч би ¤кою корисною не була зовн≥шн¤ допомога у становленн≥ украњнськоњ економ≥ки, справжн¤ ≥ довготривала перемога буде та, ¤ку здобуде сам народ. ≤ саме нац≥онал≥зм у наступному тис¤чол≥тт≥ матиме вин¤ткову роль у гармон≥йному розвитку украњнськоњ нац≥њ, визначаючи характер ≥снуванн¤ вс≥Їњ держави. ƒо цього вже прийшли ≥нш≥ народи, до цього прийде ≥ ”крањна.[18] √овор¤чи про основн≥ конституц≥йн≥ вимоги щодо закр≥пленн¤ у онституц≥њ ”крањни засад под≥лу на структури державноњ влади, треба мати на уваз≥, що ќсновний «акон досить посл≥довно визначаЇ процес закр≥пленн¤ державноњ влади народом в≥дпов≥дно до ст.5 онституц≥њ, у ¤к≥й йдетьс¤ про державну владу взагал≥, Їдиним джерелом ¤коњ Ї народ Ц (перша стад≥¤), пот≥м закр≥плюЇ положенн¤ про њњ под≥л на п≥дстав≥ вироблених конституц≥йною практичною крањн св≥ту стандарт≥в (друга стад≥¤) ≥, нарешт≥, визначаЇ, в ц≥лому, систему орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють державну владу (трет¤ стад≥¤) Ц ст. 8 онституц≥њ ”крањни.[19] ¬≥дтак можна сказати, що на перш≥й стад≥њ народ даЇ державну владу органам держави, а на друг≥й Ц д≥лить њњ на три форми, а на трет≥й стад≥њ може обТЇднати цю владу у систему державних орган≥в, оск≥льки в≥дпов≥дно до ст.5 ч.3 конституц≥њ ”крањни право визначати ≥ зм≥нювати конституц≥йний лад в ”крањн≥ належить виключно народов≥ ≥ не може бути узурповано державою, њњ органами чи посадовими особами. ¬≥дпов≥дно до ч.1 ст.6 онституц≥њ ”крањни Удержавна влада в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на засадах њњ под≥лу на законодавчу, виконавчу та судовуФ.[20] ѕод≥л влад означаЇ не лише розосередженн¤, розпод≥л, демонопол≥зац≥ю влади, а њњ д≥йсне, реальне взаЇмо ур≥вноваженн¤, при ¤кому жодна з трьох влад не в змоз≥ ущемлю вати або п≥дпор¤дковувати соб≥ ≥нш≥ ≥ вимушена д≥¤ти на основ≥ взаЇморозум≥нн¤ та сп≥вроб≥тництва. ѕоложенн¤ ц≥Їњ частини даноњ статт≥ онституц≥њ ”крањни спр¤моване на те, щоб запоб≥гти п≥днесенню одн≥Їњ з влад над ≥ншими, утвердженню авторитаризму ≥ диктаторського режиму у сусп≥льств≥. ¬оно передбачаЇ вже зазначену у попередньому параграф≥ систему Устриманн¤ ≥ противагФ, спр¤мовану на те, щоб звести до м≥н≥муму можлив≥ помилки в управл≥нн≥, однобок≥сть п≥дходу до вир≥шуваних питань. ¬оно також покликане забезпечити в к≥нцевому рахунку рац≥онал≥зац≥ю й оптим≥зац≥ю д≥¤льност≥ держави, вс≥х њњ структур ≥ на ц≥й основ≥ п≥двищити ефективн≥сть управл≥нн¤ державними справами. –озпод≥л влади, виникнувши ¤к ≥де¤, ¤к теоретична концепц≥¤, перетворивс¤ поступово на пол≥тичний ≥ конституц≥йний принцип. ¬≥н означаЇ: розпод≥л функц≥й ≥ компетенц≥й м≥ж державними органами зг≥дно з вимогами розпод≥лу прац≥; закр≥пленн¤ визначеноњ самост≥йност≥ кожного органу влади при зд≥йсненн≥ повноважень; наданн¤ кожному органов≥ можливост≥ протиставити власну думку р≥шенню ≥ншого органа контролюючи цим його д≥њ. ƒл¤ сучасних демократичних держав, ≥ ”крањни в тому числ≥, характерне посиленн¤ розриву м≥ж юридичним ≥ фактичним становищем р≥зних державних частин механ≥зму. онцепц≥¤, закр≥плена в конституц≥њ ≥ конкретн≥ повноваженн¤ вищих орган≥в державноњ влади, часто не в≥дпов≥дають њх реальному вт≥ленню на практиц≥.[21] –озпод≥л влад Ц це застиглий стан в≥докремлених державних структур. ÷е працюючий механ≥зм, ¤кий дос¤гаЇ Їдност≥ на основ≥ складного процесу погоджень ≥ спец≥альних правових процедур, передбачених на випадок конфл≥ктних ситуац≥й. ¬ласне, ≥з законодавчого закр≥пленн¤ принципу розпод≥лу державноњ влади ≥ починаЇтьс¤ сама њњ орган≥зац≥¤. ѕочатком орган≥зац≥њ державноњ влади Ї закр≥пленн¤ (принципу розпод≥лу державноњ влади) загальноњ системи орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють цю владу. «г≥дно з ч.2 ст.6 онституц≥њ ”крањни складовими ц≥Їњ системи Ї органи законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади.[22] ” ц≥й же частин≥ у первинному вигл¤д≥ закр≥плен≥ основи системи Устримань ≥ противагФ. «гадан≥ органи зд≥йснюють своЇ повноваженн¤ у встановлених онституц≥¤х межах ≥ в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни.
Ќазва: ѕрирода онституц≥њ та њњ дотриманн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5309 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
