ƒержавне регулюванн¤ > ѕрирода онституц≥њ та њњ дотриманн¤
9) спр¤муванн¤ ≥ координац≥¤ роботи ћ≥н≥стерств, ≥нших орган≥в виконавчоњ влади[46]. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ не т≥льки в участ≥ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в њх утворенн≥, реорган≥зац≥њ та л≥кв≥дац≥њ, а й у визначенн≥ ним њх структури, штат≥в, компетенц≥њ, пор¤дку взаЇмод≥њ, п≥дзв≥тност≥ та п≥дконтрольност≥. Ќе треба забувати, що аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни користуЇтьс¤ правом законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи й бере активну участь у розробц≥ законопроект≥в, що створюють правову основу дл¤ розвитку ринкових в≥дносин, вир≥шенн¤ нагальних економ≥чних ≥ соц≥альних проблем. ѕерел≥к повноважень аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, передбачених ст.116 онституц≥њ ”крањни, не Ї вичерпними. онституц≥Їю ≥ законами ”крањни, актами ѕрезидента ”крањни можуть передбачатис¤ в ≥нш≥ повноваженн¤ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в. [47]’оча онституц≥¤ ”крањни л≥кв≥дувала верховенство одн≥Їњ влади над ≥ншою, вона все ж встановила, що аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥дпов≥дальний перед ѕрезидентом ”крањни та п≥дконтрольний ≥ п≥дзв≥тний ¬ерховн≥й –ад≥ ”крањни. «г≥дно з ч.5 ст.114 онституц≥њ ”крањни структурною ланкою виконавчоњ вертикал≥ Ї центральн≥ органи виконавчоњ влади. онституц≥Їю передбачено певний пор¤док њх утворенн¤ ≥ функц≥онуванн¤. ‘ункц≥њ м≥н≥стерств та ≥нших центральних орган≥в виконавчоњ влади визначаютьс¤ ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 12 березн¤ 1996 р. Уѕро загальне положенн¤ про м≥н≥стерство", ≥нший центральний орган державноњ виконавчоњ владиФ. «авданн¤ та функц≥њ конкретних м≥н≥стерств та ≥нших орган≥в державноњ виконавчоњ влади встановлюютьс¤ положенн¤ми про згадан≥ органи, затверджуваними ѕрезидентом ”крањни.[48] «агалом треба визнати, що м≥н≥стерства Ї головною ланкою системи орган≥в центральноњ виконавчоњ влади. ¬они створюютьс¤ дл¤ орган≥зац≥њ державного управл≥нн¤ в найб≥льш важливих сферах соц≥ально-економ≥чного ≥ пол≥тичного житт¤ ≥ у б≥льшост≥ випадк≥в Ї органами галузевого управл≥нн¤. ѕро значенн¤, ¤ке надаЇтьс¤ м≥н≥стерствам, св≥дчить те, що њх кер≥вники (м≥н≥стри) вход¤ть до складу аб≥нету ћ≥н≥стр≥в (ст.114 онстиц≥њ ”крањни). ƒержавн≥ ком≥тети Ц це центральн≥ органи виконавчоњ влади, що зд≥йснюють переважно м≥жгалузеве управл≥нн¤. ј в≥домства (агентства, бюро, управл≥нн¤, ком≥с≥њ) реал≥зують функц≥њ управл≥нн¤ у тих сферах, ¤к≥ не Ї обТЇктами сфери впливу з боку м≥н≥стерств ≥ ком≥тет≥в. Ќаступною ланкою виконавчоњ вертикал≥ Ї м≥сцев≥ органи виконавчоњ влади. ” онституц≥њ ”крањни (ст.118) зазначено, що виконавчу владу в област¤х ≥ районах, м≥стах иЇв≥ та —евастопол≥ зд≥йснюють м≥сцев≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ. √олови м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й п≥д час зд≥йсненн¤ своњх повноважень, в≥дпов≥дальн≥ перед ѕрезидентом ”крањни; аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни, п≥дзв≥тн≥ та п≥дконтрольн≥ органам виконавчоњ влади вищого р≥вн¤. р≥м того, м≥сцев≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ в ц≥лому п≥дзв≥тн≥ ≥ п≥дконтрольн≥ в≥дпов≥дним радам народних депутат≥в (обласним та районним) у частин≥ повноважень, делегованих њм цими радами, а також органам виконавчоњ влади вищого р≥вн¤. “аким чином, не т≥льки голови м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й, а й сам≥ адм≥н≥страц≥њ знаход¤тьс¤ у систем≥ подв≥йного п≥дпор¤дкуванн¤. ўодо них запроваджено принцип вертикальноњ та горизонтальноњ субординац≥њ, ¤кий не завжди Ї ефективним ≥ виправданим. «г≥дно ≥з онституц≥Їю ”крањни м≥сцев≥ адм≥н≥страц≥њ на в≥дпов≥дн≥й територ≥њ забезпечують: виконанн¤ онституц≥њ та закон≥в ”крањни, акт≥в ѕрезидента ”крањни, аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ≥нших орган≥в виконавчоњ влади; законн≥сть ≥ правопор¤док; додержанн¤ прав ≥ свобод громад¤н; виконанн¤ державних ≥ рег≥ональних програм соц≥ально-економ≥чного та культурного розвитку, програм охорони довк≥лл¤, а в м≥сц¤х компактного проживанн¤ кор≥нних народ≥в ≥ нац≥ональних меншин Ц також програм њх нац≥онально-культурного розвитку; п≥дготовку та в≥дпов≥дних обласних ≥ рег≥он них бюджет≥в; зв≥т про виконанн¤ в≥дпов≥дних бюджет≥в та програм; взаЇмод≥ю з органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤; реал≥зац≥ю ≥нших наданих державою, а також делегованих в≥дпов≥дними радами повноважень.[49] ƒ≥¤льн≥сть м≥сцевих орган≥в виконавчоњ влади регламентуЇтьс¤ онституц≥Їю ”крањни та «аконом Уѕро м≥сцев≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њФ. «г≥дно цього закону склад м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й формують голови м≥сцевих держадм≥н≥страц≥й. √олови м≥сцевих держадм≥н≥страц≥й призначаютьс¤ на посаду ≥ зв≥льн¤ютьс¤ з посади ѕрезидентом ”крањни за поданн¤м аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни. ѕри зд≥йсненн≥ своњх повноважень вони в≥дпов≥дальн≥ перед ѕрезидентом ”крањни ≥ абм≥ном та п≥дконтрольн≥ органам виконавчоњ влади вищого р≥вн¤. —удова влада Ц одна з трьох г≥лок державноњ влади, необх≥дна умова реал≥зац≥њ принципу под≥лу влади, покликана запоб≥гати можливост≥ змови чи протисто¤нн¤ двох ≥нших г≥лок влади (законодавчоњ ≥ виконавчоњ), створювати перепони на шл¤ху виникненн¤ диктатури. ќсновними функц≥¤ми —удовоњ влади Ї конституц≥йне, адм≥н≥стративне, цив≥льне, крим≥нальне та ≥нше судочинство у форм≥ розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ судами в≥дпов≥дних справ з одного боку, суд регулюЇ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ в сусп≥льств≥ ≥ п≥дтримуЇ правопор¤док, додержанн¤ норм конституц≥њ вс≥ма громад¤нами й сусп≥льними ≥нститутами, з ≥ншого Ц маючи виключне право тлумаченн¤ конституц≥йних норм, суд констатуЇ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ й форми пол≥тичноњ д≥¤льност≥. ƒл¤ того, щоб виконати цю складну функц≥ю, суд пос≥даЇ автономне становище щодо орган≥в державноњ влади й управл≥нн¤. «абезпечуЇтьс¤ це високими квал≥ф≥кац≥йними вимогами, пор¤дком призначенн¤ судд≥в. ќсобливу важливу роль у рамках судовоњ галуз≥ маЇ ≥нститут конституц≥йного нагл¤ду, що стежить за в≥дпов≥дн≥стю закон≥в ≥ акт≥в управл≥нн¤ конституц≥њ. ” ц≥лому пол≥тична функц≥¤ суду нин≥ все б≥льше виходить на перший план пор≥вн¤но ≥з судово-правовою, що даЇ можлив≥сть судов≥й влад≥ виступати повноц≥нним партнером законодавчоњ й виконавчоњ влади. —удову владу в ”крањн≥ представл¤ють онституц≥йний —уд ”крањни, загальн≥ та арб≥тражн≥ суди. «а онституц≥Їю ”крањни найвищим судовим органом системи суд≥в загальноњ юрисдикц≥њ Ї ¬ерховний —уд ”крањни.[50] онституц≥Їю визначений пор¤док призначенн¤ (обранн¤) судд≥в та орган≥зац≥¤ судових орган≥в, закр≥плен≥ незалежн≥сть ≥ недоторкан≥сть судд≥в, передбачен≥ основн≥ принципи судочинства; р≥вн≥сть ус≥х учасник≥в судового процесу перед законом ≥ судом; забезпеченн¤ доказовост≥ вини; змагальн≥сть стор≥н; п≥дтримка державного звинуваченн¤ в суд≥ прокурором; забезпеченн¤ звинуваченому права на захист; гласн≥сть судового процесу; забезпеченн¤ апел¤ц≥йного та касац≥йного оскарженн¤ судового р≥шенн¤; обовТ¤зков≥сть судових р≥шень.[51] «д≥йснюючи правосудд¤, суди захищають права ≥ законн≥ ≥нтереси громад¤н, юридичних ос≥б ≥ держави. —уди Ї незалежними у своњй д≥¤льност≥, вони п≥дпор¤дковуютьс¤ т≥льки закону. Ѕудь-¤ке втручанн¤ у зд≥йсненн¤ правосудд¤ заборон¤Їтьс¤. —удов≥ р≥шенн¤ не п≥дл¤гають перегл¤ду ≥накше, ¤к судом ≥ у встановленому законом пор¤дку. ” зд≥йсненн≥ правосудд¤ в ц≥лому або його окремих функц≥й беруть участь у встановлених онституц≥Їю й законами межах ≥ формах народ ”крањни та окрем≥ органи або ≥нш≥ ≥нститути держави. «окрема, народ ”крањни безпосередньо бере участь у зд≥йсненн≥ правосудд¤ через народних зас≥дател≥в ≥ прис¤жних. ” зд≥йсненн≥ окремих функц≥й правосудд¤ беруть участь прокуратура та ≥нш≥ державн≥ органи. ≤стор≥¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ св≥дчить, що т≥льки там, де суд сформувавс¤ в систему, здобув необх≥дн≥ елементи незалежноњ владноњ структури ≥ почав виконувати лише йому притаманн≥ функц≥њ, держава дос¤гла стаб≥льност≥, передбачуваност≥ у соц≥ально-економ≥чн≥й ≥ пол≥тичн≥й сферах. онституц≥¤ ”крањни п≥днесла роль суду на р≥вень, ¤кий в≥н маЇ займати у правов≥й держав≥.[52] —правжн≥й, незалежний суд потр≥бен в першу чергу не судд¤м, а наш≥й правов≥й, демократичн≥й, соц≥альн≥й держав≥, њњ громад¤нам дл¤ забезпеченн¤ захисту њх прав ≥ законних ≥нтерес≥в, чест≥, г≥дност≥, житт¤, здоровТ¤ ≥ безпеки.[53] ќрганами державноњ влади в ”крањн≥ Ї ще й органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤. —утн≥сть м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на наш погл¤д, може бути розкрита на п≥дстав≥ творчого врахуванн¤ св≥тового досв≥ду, ≥сторичних традиц≥й украњнського народу, реал≥й сьогоденн¤ ”крањни. –озум≥нн¤ теор≥њ ≥ практики м≥сцевого самовр¤дуванн¤, формуванн¤ його оптимальних дл¤ сучасних умов моделей Ї важливим завданн¤м державознавчоњ науки нашоњ суверенноњ держави.[54] ѕринцип м≥сцевого самовр¤дуванн¤, закладен≥ в онституц≥њ ”крањни, багато в чому в≥дпов≥дають принципам ™вропейськоњ ’арт≥њ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ≥ спр¤мован≥ на захист ≥ зм≥цненн¤ незалежноњ м≥сцевоњ влади, принцип≥в демократ≥њ та децентрал≥зац≥њ влади.[55] ѕитанн¤м м≥сцевого самовр¤дуванн¤ присв¤чений розд≥л ’≤ онституц≥њ ”крањни. —т.140 онституц≥њ визначаЇ м≥сцеве самовр¤дуванн¤ ¤к право територ≥альноњ громади самост≥йно вир≥шувати питанн¤ м≥сцевого значенн¤ в межах онституц≥њ ≥ закон≥в ”крањни.[56] —л≥д зазначити, що онституц≥¤ ”крањни значно п≥двищуЇ роль ≥ значенн¤ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ у вир≥шенн≥ багатьох м≥сцевих проблем. ¬ ст.7 онституц≥њ ”крањни сказано, що в ”крањн≥ проголошуЇтьс¤ ≥ гарантуЇтьс¤ м≥сцеве самовр¤дуванн¤.
Ќазва: ѕрирода онституц≥њ та њњ дотриманн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5309 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
