ƒержавне регулюванн¤ > ѕрирода онституц≥њ та њњ дотриманн¤
У¬ертикальнаФ п≥дпор¤дкован≥сть Ц характерна риса ц≥Їњ системи. ѕри цьому згадана модель повТ¤зана, звичайно, з однопарт≥йн≥стю, з в≥дмовою в≥д пол≥тичного плюрал≥зму, г≥пертрофуванн¤м рол≥ держави, ¤ка УзверхуФ над≥л¤Ї громад¤н правами ≥ свободами. ќсновними засобами формуванн¤ орган≥в ц≥Їњ системи Ї призначенн¤, а компетенц≥¤, ¤к правило, визначаЇтьс¤ Їдиноначально, що по¤снюЇтьс¤ персон≥ф≥каван≥стю системи, на чол≥ ¤коњ стоњть одна особа, авторитет ¤коњ вважаЇтьс¤ незаперечним. ÷¤ система прот¤гом багатьох рок≥в ≥снувала в колишн≥х соц≥ал≥стичних крањнах завда¤ки макрсистсько-лен≥нськ≥й ≥дењ повновладд¤ представницьких орган≥в типу рад, ¤к≥ в≥д вищих орган≥в до низовоњ ланки розгл¤далис¤ ¤к Їдин≥ органи державноњ влади, а не м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ¬с≥ ≥нш≥ органи держави одержували своњ повноваженн¤ безпосередньо або опосередковано в≥д останн≥х. ÷е, зокрема, стосувалос¤ й колег≥альних орган≥в (ѕрезид≥¤ ¬ерховноњ –ади ”крањни, наприклад), ¤к≥ виконували функц≥њ колег≥альноњ глави держави, ур¤ду, а також, в р¤д≥ випадк≥в, суд≥в, ¤к≥, ¤к правило, обиралис¤ м≥сцевими радами. —истема державних орган≥в при ц≥й модел≥ складалас¤ з орган≥в державноњ влади, державного управл≥нн¤, суду, прокуратури, системи народного контролю. ѕредставницьк≥ органи практично грали лише декоративну роль, оск≥льки вс≥ важел≥ управл≥нн¤ державою були в руках парт≥йно-державноњ номенклатури, ¤ка очолювалась л≥дером, що був водночас вищим парт≥йним ≥ державним кер≥вником. ¬ин¤тковим централ≥змом в≥дзначалась моноцефальна система в умовах фашизму, в≥йськових режим≥в та ≥н. ÷≥ системи виникали, звичайно, в умовах нестаб≥льност≥ пол≥тичноњ, у революц≥йн≥ пер≥оди, завд¤ки в≥йськовим переворотам тощо. ѕри таких системах пол≥тичне житт¤ сусп≥льства у своњй основ≥ повинне мати Їдиний пол≥тичний ор≥Їнтир. “акий пол≥тичний мон≥зм характерне ¤вище дл¤ вс≥х пол≥тичних систем, що прагнуть заради т≥Їњ чи ≥ншоњ мети до повного тотального контролю на житт¤ сусп≥льства в ц≥лому ≥ кожноњ людини зокрема. ” сучасному св≥товому сусп≥льно-пол≥тичному розвитку такому ¤вищу ¤к пол≥тичний мон≥зм протистоњть пол≥тичний плюрал≥зм. ¬≥н Ї неперех≥дною ≥стиною демократичного розвитку, ¤ка ірунтуЇтьс¤ на принцип≥, що людське сусп≥льство занадто р≥зноман≥тне дл¤ пол≥тичноњ Їдност≥ мон≥стичного типу.[39] Ќарешт≥, моно теократична система орган≥в держави ≥снуЇ в державах, де ≥слам проголошений оф≥ц≥йною ≥деолог≥Їю. ќсновою духовно-державного Їдиновладд¤ тут Ї поЇднанн¤ у одн≥й особ≥ глави держави та вищоњ духовноњ особи крањни. ¬икладен≥ головн≥ модел≥ система державних орган≥в, звичайно, не охоплюють ус≥х ≥нших њњ р≥зновид≥в. р≥м того, кожна система, або окрем≥ њњ елементи можуть зм≥нюватись, взаЇмно перепл≥татис¤ тощо.[40] онституц≥йно-правова концепц≥¤ ”крањни виходила з необх≥дност≥ впровадженн¤ централ≥зовано-сегментноњ системи державних орган≥в ¤к найб≥льш прогресивноњ. “ому види центральних та м≥сцевих орган≥в держави визначаютьс¤ на п≥дстав≥ принцип≥в, закладених у згадан≥й систем≥. «г≥дно з ними, у сукупност≥ державн≥ органи ”крањни становл¤ть Їдину систему центральних орган≥в, склад ¤коњ обТЇктивно випливаЇ з принципу Їдност≥ державноњ влади в ”крањн≥. ÷ентральн≥ органи державноњ влади Ц це т≥ органи держави, повноваженн¤ ≥ д≥¤льн≥сть ¤ких поширюютьс¤ на всю територ≥ю держави; а також на тих њњ громад¤н, ¤к≥ перебувають за межами крањни. ™дн≥сть системи цих орган≥в базуЇтьс¤ на принципах ц≥л≥сност≥ ”крањни, розмежуванн≥ предмет≥в в≥данн¤ м≥ж органами державноњ влади ≥ водночас на њх взаЇмозвТ¤зку один з одним, взаЇмод≥њ та взаЇмозалежност≥, тобто м≥ж ними ≥снуЇ щ≥льний орган≥зац≥йно-правовий звТ¤зок. Ѕудучи побудованою за принципом розпод≥лу влади Їдина система орган≥в державноњ влади складаЇтьс¤ передус≥м ≥з орган≥в трьох вид≥в. «г≥дно ≥з ст.6 онституц≥њ ”крањни, розр≥зн¤ють органи законодавчоњ, виконавчоњ ≥ судовоњ влади. ожний з цих вид≥в Ї п≥дсистемою Їдиноњ системи державних орган≥в ”крањни. ™диним органом законодавчоњ влади в ”крањн≥ Ї парламент Ц ¬ерховна –ада ”крањни. ¬≥н Ї представницьким органом, тому обираЇтьс¤ безпосередньо народом на основ≥ загального, р≥вного, пр¤мого виборчого права шл¤хом таЇмного голосуванн¤.[41] «аконодавча влада Ц одна з г≥лок Їдиноњ, але под≥леноњ функц≥онально державноњ влади. —уть њњ пол¤гаЇ у здатност≥ держави зд≥йснювати свою волю, впливати на д≥¤льн≥сть ≥ повед≥нку людей за допомогою закон≥в. ≤де¤ пануванн¤ закону в житт≥ народу, сусп≥льства, держави маЇ давн≥ джерела: вона народилас¤ ¤к противага самовладд¤ ≥ свавол≥ правител¤. ўе ѕлатон (427-347 р. до н.е.) говорив, що бачить близьку загибель т≥Їњ держави, в котр≥й закони не мають сили й перебувають п≥д будь-¤кою ≥ будь-чиЇю владою. Уѕравитель Ц раб, закон Ц володарФ Ц писав ѕлатон. –озвиваючи цю думку, учень ѕлатона јристотель д≥йшов висновку, що там де в≥дсутн¤ влада закону немаЇ м≥сц¤ будь-¤к≥й форм≥ державного ладу. ”крањнський гетьман ѕилип ќрлик ще за дек≥лька рок≥в до ћонтескТЇ у проект≥ онституц≥њ ”крањни обірунтував необх≥дн≥сть под≥лу Їдиноњ державноњ влади на законодавчу, виконавчу ≥ судову, ч≥тко визначив роль ≥ завданн¤ законодавчоњ влади, ¤к вищоњ пол≥тичноњ влади в сусп≥льств≥. „инна онституц≥¤ ”крањни закр≥пила ¤к≥сно нову орган≥зац≥ю державноњ влади. ¬≥дмовившись в≥д ≥Їрарх≥чноњ, вертикальноњ системи орган≥зац≥њ державноњ влади, ¤ка ≥снувала в ”крањн≥ до здобутт¤ незалежност≥, вона сприйн¤ла Ц принцип под≥лу њњ на законодавчу, виконавчу ≥ судову. ќргани державноњ влади ”крањни стали р≥вноправними ≥ незалежними один в≥д одного. ¬ерховна –ада, за онституц≥Їю, остаточно втратила колишн≥й статус найвищого органу державноњ влади та вперше набула вс≥х основних рис парламенту ”крањни Ц Їдиного, загальнонац≥онального, представницького, колег≥ального, виборного, однопалатного пост≥йно д≥ючого органу законодавчоњ влади ”крањни. ѕр≥оритетною рисою украњнського парламенту ¤к органу законодавчоњ влади Ї його Їдинн≥сть, виключн≥сть, ун≥версальн≥сть в систем≥ орган≥в державноњ влади, що зумовлено насамперед ун≥тарним характером нашоњ держави, тобто державним устроЇм, вже згаданим под≥лом державноњ влади, його внутр≥шньою структурою. Ќин≥ в ”крањн≥ не ≥снуЇ ≥нших орган≥в законодавчоњ влади Ц загальнонац≥ональних або м≥сцевих Ц кр≥м њњ ¬ерховноњ –ади. ƒо 1992 р. в пер≥од м≥ж сес≥¤ми ¬ерховноњ –ади законодавчу владу зд≥йснювала њњ ѕрезид≥¤ шл¤хом внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до чинних законодавчих акт≥в. ¬ерховна –ада Ї загальнонац≥ональним представницьким органом державноњ влади, оск≥льки вона представл¤Ї увесь ”крањнський народ Ц громад¤н ”крањни вс≥х нац≥ональностей ≥ виступаЇ в≥д ≥мен≥ всього народу. ÷е випливаЇ ¤к з ѕреамбули онституц≥њ та њњ зм≥сту, так ≥ з назви парламенту Ц У¬ерховна –ада ”крањниФ. олег≥альний характер ¬ерховноњ –ади ¤к парламенту ”крањни пол¤гаЇ насамперед у њњ склад≥ та пор¤дку роботи. ¬ерховна –ада складаЇтьс¤ ≥з 450 депутат≥в (ст.76 онституц≥њ) ≥ Ї повноважною за умови обранн¤ не менш ¤к двох третин в≥д њњ конституц≥йного складу (ст.82 онституц≥њ). –≥шенн¤ ¬ерховноњ –ади приймаютьс¤ на њњ пленарних зас≥данн¤х шл¤хом голосуванн¤ (ст.84 онституц≥њ) закон та ≥нш≥ акти ¬ерховна –ада приймаЇ б≥льш≥стю в≥д њњ конституц≥йного складу, кр≥м випадк≥в, передбачених онституц≥Їю (ст. 91). ¬иборчий характер украњнського парламенту, ¤к ≥ парламент≥в ≥нших крањн, пол¤гаЇ в тому, що в≥н формуЇтьс¤ виключно шл¤хом вибор≥в народних депутат≥в. ÷≥ вибори Ї, ¤к правило, в≥льними ≥ демократичними. ¬они провод¤тьс¤ на основ≥ загального, р≥вного ≥ пр¤мого виборчого права шл¤хом таЇмного голосуванн¤. ’арактерною ознакою парламенту, в≥дображеною у багатьох його конституц≥йних деф≥н≥ц≥¤х ≥ наукових визначенн¤х, Ї представницький характер цього органу. ћандат депутата ірунтуЇтьс¤ на певному взаЇмозвТ¤зку вол≥ депутата ≥ виборц≥в. «м≥ст мандата визначаЇтьс¤ не волею виборц≥в, а юридичним режимом, встановленим конституц≥Їю ≥ законами щодо статусу депутата. ¬ерховна –ада ”крањни конституц≥йно не визначена ¤к представницький орган державноњ влади, хоча њњ представницький характер випливаЇ з в≥дпов≥дно визначених представницьких мандат≥в народних депутат≥в. ¬≥домий вчений-юрист ћ.÷в≥к зауважуЇ, що ¬ерховна –ада ”крањни ≥ ѕрезидент ”крањни Уобираютьс¤ народним голосуванн¤м, ≥ в цьому розум≥нн≥ в р≥вн≥й м≥р≥ Ї представниками народуФ. ѕроте зазначене трактуванн¤ представництва не в≥дпов≥даЇ практиц≥ сучасного державотворенн¤ в ”крањн≥, ¤ка в ц≥лому ірунтуЇтьс¤ на засадах ≥дењ народного представництва ¤к виборного. «а будь-¤ких умов лише парламент може бути названий органом народного представництва. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ не т≥льки в≥дпов≥дним способом його формуванн¤, а й колег≥альним началом в орган≥зац≥њ та д≥¤льност≥. ѕринципово важливим Ї те, що саме реальний парламентаризм може забезпечити функц≥онуванн¤ сусп≥льства ≥ держави в режим≥ справжньоњ, а не вдаваноњ демократ≥њ. ѕост≥йно д≥ючий характер украњнського парламенту пол¤гаЇ, зокрема, в тому, що народн≥ депутати обираютьс¤ до ¬ерховноњ –ади строком на 4 роки ≥ зд≥йснюють своњ повноваженн¤ на пост≥йн≥й основ≥. ¬ерховна –ада за онституц≥Їю (ст.82) працюЇ сес≥йно. ѕост≥йно д≥ючий характер ¬ерховноњ –ади Ї одним з найпрост≥ших результат≥в реформуванн¤ держави, державноњ влади ≥ в тому числ≥ законодавчоњ, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ в≥д часу проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни. «авд¤ки цим та багатьом ≥ншим зрушенн¤м ¬ерховна –ада ¤к орган законодавчоњ влади остаточно перетворилась на парламент, ¤кий став реальним органом законодавчоњ влади.
Ќазва: ѕрирода онституц≥њ та њњ дотриманн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5309 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
