ƒержавне регулюванн¤ > –оль ф≥скальноњ пол≥тики в умовах ринковоњ трансформац≥њ

2. ‘≥скальна пол≥тика в ≥сторичн≥й ретроспектив≥

2.1 ћеркантил≥сти та класична школа про вплив держави на економ≥ку

“еор≥¤ державного регулюванн¤ бере св≥й початок ще в пер≥од середньов≥чч¤, коли дл¤ заохоченн¤ тих чи ≥нших виробництв або ремесел надавались п≥льги в оподаткуванн≥. јле у т≥ далек≥ часи використанн¤ податкових важел≥в ¤к ≥нструмент≥в впливу на економ≥чне житт¤ мало спорадичний характер.

ћеркантил≥сти були першою школою, ¤ка у своњй теоретичн≥й систем≥ в≥двела податкам суттЇву роль, ¤к ≥нструменту впливу держави на економ≥ку. «г≥дно з њхньою теор≥Їю, держава повинна стимулювати надходженн¤ золота в крањну, що забезпечить њй стаб≥льне положенн¤ в св≥т≥, а њњ громад¤нам - достойний р≥вень житт¤[23, —. 41]. ѕредставники ц≥Їњ теч≥њ вважали, що податки Ї тим ≥нструментом, за допомогою ¤кого можна одночасно дос¤гнути двох ц≥лей - поповнити державну скарбницю шл¤хом оподаткуванн¤ ≥мпортних товар≥в, а також п≥дтримати в≥тчизн¤ного товаровиробника, що, в свою чергу, також спри¤тиме нагромадженню золота в крањн≥, позитивному торговельному балансу.

ќднак до середини ’≤’ ст. держава мало втручалас¤ в господарське житт¤, а ф≥рми не могли впливати на основн≥ параметри ринку. ” кожн≥й галуз≥ функц≥онували тис¤ч≥ др≥бних ≥ середн≥х виробник≥в, взаЇмозвТ¤зок м≥ж ¤кими зд≥йснювавс¤ через ринок у вигл¤д≥ конкуренц≥њ. «а таких умов ринковий механ≥зм регулював розпод≥л ресурс≥в, територ≥альн≥ пропорц≥њ, увТ¤зував м≥ж собою варт≥сн≥ пропорц≥њ, окрем≥ фази в≥дтворювального процесу. ≈коном≥чна могутн≥сть ф≥рм була ще недостатньою, щоб впливати на макроеконом≥чн≥ процеси, а економ≥чна роль держави зводилас¤ до функц≥й Ђн≥чного сторожаї, тобто охоронц¤ власност≥[19, —. 108]. ќтже, економ≥сти п≥дн≥мали питанн¤ регулюванн¤ економ≥кою, бо в цьому не було потреби.

ј.—м≥т дав не вельми схвальну оц≥нку схем≥, ¤ку запропонували меркантил≥сти. —праведлива њњ критика була повТ¤зана з тим, що вона, по-перше, поставила дох≥д держави у пр¤му залежн≥сть в≥д митних збор≥в, а по-друге, Ђвисок≥ мита, ¤кими обкладавс¤ вв≥з багатьох ≥ноземних товар≥в, в багатьох випадках слугували т≥льки дл¤ заохоченн¤ контрабанди ≥ у вс≥х випадках зменшували доходи в≥д мита пор≥вн¤но з тим, ¤к≥ б приносили значно менш≥ митаї. ўе один великий економ≥ст минулого ƒ.–≥кардо вважав, що податки н≥коли не можна розпод≥лити так р≥вном≥рно, щоб впливати однаковою м≥рою на варт≥сть вс≥х товар≥в ≥ зберегти њх в≥дносну варт≥сть на одному р≥вн≥. «астосуванн¤ ур¤дом високих податк≥в веде до в≥дпливу кап≥талу в так≥ галуз≥ виробництва, в ¤к≥ в≥н при природному ход≥ речей не скеровувавс¤ би, що призводить до вкрай згубного перерозпод≥лу кошт≥в сусп≥льства. Ђ“ому, - робить висновок ƒ.–≥кардо, - “ам найкращий податок - це найменший податокї[41, —. 147].

ƒ.–≥кардо також п≥дкреслював, що своњми опосередкованими впливами податки нер≥дко ведуть до насл≥дк≥в, ¤к≥ не в≥дпов≥дають нам≥рам законодавц≥в. « початку ’≤’ ст. у ‘ранц≥њ широкого поширенн¤ набула теор≥¤ дифуз≥њ, основоположником ¤коњ був ј. анар. —уть ц≥Їњ теор≥њ зводитьс¤ до того, що кожний новий податок приносить нов≥ терт¤ ≥ коливанн¤ ц≥н. «буренн¤ викликаютьс¤ не самим податком, а порушенн¤м р≥вноваги, ¤ке той викликаЇ. ¬важалос¤, що старий податок добрий, а новий - шк≥дливий. “ому основною вимогою до податковоњ пол≥тики стала њњ стаб≥льн≥сть[46, —. 7]. —учасне тлумаченн¤ теор≥њ Ђдифуз≥њї дали ‘. ≥дленд, ≈.ѕрескотт та –.Ѕарро, ¤к≥ довели, що ¤кщо податки будуть стаб≥льними прот¤гом д≥лового циклу, то спотворенн¤ або розбалансован≥сть, ¤к≥ вони викликають, будуть м≥н≥мальними.

ќтже, теор≥¤ державного регулюванн¤ бере св≥й початок ще в пер≥од середньов≥чч¤, однак меркантил≥сти були першою школою, ¤к≥ обгрунтували загальн≥ риси впливу держави на господарськ≥ процеси. ќднак до середини ’≤’ ст. держава мало втручалас¤ в господарське житт¤, тому представники класичноњ школи в≥дстоювали Удоктрину laissez-faireФ.

2.2 ≤сторичн≥ умови виникненн¤ кейнс≥анства. ≈коном≥чний дирижизм

¬ останн≥й третин≥ ’≤’ ст. в економ≥ц≥ передових крањн в≥дбуваютьс¤ глибок≥ зм≥ни. √алузеве виробництво зосереджуЇтьс¤ в руках все меншоњ к≥лькост≥ ф≥рм, зокрема, в таких нових галуз¤х, ¤к автомоб≥льна, нафтова та де¤к≥ ≥нш≥. —короченн¤ або припиненн¤ виробництва такою ф≥рмою уже серйозно впливаЇ на всю нац≥ональну економ≥ку. «а таких умов механ≥зм державного регулюванн¤, в ¤кому зад≥¤н≥ вин¤тково базов≥ елементи - ц≥ни, попит та пропозиц≥¤, втрачаЇ здатн≥сть державноњ координац≥њ. –инкове регулюванн¤ повинно доповнюватис¤ регулюванн¤м ф≥рм, а також посиленн¤м втручанн¤ державного сектора в господарське житт¤ до такого висновку прийшли де¤к≥ економ≥сти цього пер≥оду[19,—. 110].

¬елик≥ ф≥рми можуть впливати на основн≥ параметри ринку, що в≥дображаЇтьс¤ в теор≥¤х монопол≥њ та ол≥гопол≥њ. ÷≥ крупн≥ ф≥рми п≥дривають великою м≥рою функц≥онуванн¤ ринкового механ≥зму. ” той час зм≥цнюють своњ позиц≥њ профсп≥лки, ¤к≥ обмежують ринковий механ≥зм у визначен≥ зароб≥тноњ плати. ” результат≥ посилюЇтьс¤ розбалансован≥сть економ≥ки, що про¤вл¤Їтьс¤ в поглибленн≥ цикл≥чних коливань, зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ банкрутств, посиленн¤м ≥нфл¤ц≥йних тенденц≥й. ќсобливо руйн≥вною став спад 1929-33 рр., ¤кий ув≥йшов в ≥стор≥ю п≥д назвою ¬еликоњ депрес≥њ. ÷¤ криза п≥дтвердила, що ринкова економ≥ка сама по соб≥ не може забезпечити економ≥чну р≥вновагу. —л≥д зазначити, що одн≥Їю ≥з передумов становленн¤ теор≥й державного регулюванн¤ був усп≥х економ≥чноњ системи –ад¤нського —оюзу (¤кий виконав перший пТ¤тир≥чний план)[15, —. 338].

¬ цих умовах виникаЇ необх≥дн≥сть зрозум≥ти ≥ розкрити законом≥рност≥ кап≥тал≥зму ≥ запропонувати практичн≥ рекомендац≥њ, ¤к≥ забезпечать його розвитку. ѕошук р≥зноман≥тних вар≥ант≥в державного контролю над економ≥кою - особлив≥сть буржуазноњ пол≥теконом≥њ ’’ ст. «Т¤вл¤Їтьс¤ напр¤м у економ≥чн≥й теор≥њ, що обТЇднуЇ прихильник≥в регульованоњ економ≥ки, цей напр¤м отримав назву економ≥чний дирижизм. —л≥д зазначити, що сутн≥сть дирижизму ¤к напр¤мку економ≥чноњ науки пол¤гаЇ у обгрунтуванн≥ необх≥дност≥ використанн¤ р≥зних засоб≥в (ур¤ду, права, вартост≥, ц≥ни,..) дл¤ державного контролю над економ≥кою. ƒирижисти одн≥ ≥з перших виступили з ≥деЇю державного регулюванн¤ ≥ в теоретичному аспект≥ п≥дготовили в≥дпов≥дну платформу дл¤ кейнс≥анства[15, —. 338]. ќднак дирижизм не маЇ ¤кихось загальних теоретичних засад. ќбТЇднують дирижист≥в методолог≥¤ ≥ критичне ставленн¤ до ортодоксальноњ класичноњ ≥ неокласичноњ теор≥њ. ƒирижисти не шкодують чорноњ фарби, щоб змалювати негативн≥ риси кап≥тал≥зму.  ритикували класик≥в за те, що вони звод¤ть усе до механ≥чних закон≥в попити та пропозиц≥њ ≥ не торкаютьс¤ ≥нших проблем. Ќа њх думку державне регулюванн¤ з використанн¤м ф≥нанс≥в, грошового об≥гу, кредиту не т≥льки врегульовуЇ економ≥чний розвиток, але ≥ запоб≥гаЇ цикл≥чним коливанн¤м. ƒержавне регулюванн¤ в змоз≥ розвТ¤зати сусп≥льн≥ суперечност≥ кап≥тал≥зму.

јнал≥з дирижизму дозвол¤Ї зробити висновок, що теоретики цього напр¤мку обгрунтували необх≥дн≥сть державного регулюванн¤ економ≥ки, через недосконал≥сть ринкового механ≥зму. ќднак вони не дали серйозних практичних рекомендац≥й щодо реал≥зац≥њ регулюванн¤ економ≥ки[21, —. 236]. ƒирижизм вважаЇтьс¤ основною теоретичною платформою кейнс≥анства.

ќтже, в останн≥й третин≥ ’≤’ ст. в економ≥ц≥ передових крањн в≥дбуваютьс¤ глибок≥ зм≥ни: утворились монопольн≥ обТЇднанн¤, усп≥х економ≥чноњ системи –ад¤нського —оюзу, сильна позиц≥¤ профсп≥лок. —утн≥сть дирижизму ¤к напр¤мку економ≥чноњ науки пол¤гаЇ у обгрунтуванн≥ необх≥дност≥ використанн¤ р≥зних засоб≥в дл¤ державного контролю над економ≥кою та критиц≥ основних положень класичноњ школи.

2.3  ейнс≥анськ≥ методи економ≥чного втручанн¤

ѕотр¤с≥нн¤ ринковоњ економ≥ки в 30- х рр. п≥дштовхнули економ≥ст≥в до висновку, що економ≥ка не може усп≥шно функц≥онувати без державного регулюванн¤. Ќайв≥дом≥шим серед цих економ≥ст≥в Ї ƒж.ћ. ейнс з його революц≥йною працею Ђ«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, процента та грошейї, ¤ка зТ¤вилась у 1936 роц≥[53, —. 216].  нига  ейнса справила глибокий вплив ¤к на економ≥чну науку так ≥ практику.  ейнс не заперечував: що саме меркантил≥сти зд≥йснили великий вплив на його погл¤ди[53, —. 217 ].

Ќа зм≥ну неокласичн≥й теор≥њ прийшла ≥нша, ¤ка б≥льше в≥дпов≥дала новим реал≥¤м економ≥чного житт¤. “акою теор≥Їю стало кейнс≥анство - це напр¤м економ≥чноњ теор≥њ, метою ¤кого Ї обгрунтуванн¤ необх≥дност≥ державного регулюванн¤ економ≥ки[15, —. 337].

Ќасамперед  ейнс поставив п≥д сумн≥в положенн¤ класик≥в про гнучк≥сть ц≥н ≥ зароб≥тноњ плати ≥ також те, що процентна ставка зр≥вноважуЇ заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ, що заощадженн¤ визначають зм≥ни в доходах. ¬≥н твердив, що в економ≥ц≥ може дос¤гатис¤ макроеконом≥чна р≥вновага, але, водночас ≥снуватиме велике безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥¤ це ≥ Ї теоретичною ≥нновац≥Їю, ¤ку вв≥в  ейнс[7, —. 607].  ейнс визнаЇ, що безроб≥тт¤ - орган≥чно притаманне кап≥тал≥зму ¤вище, ¤ке Унеминуче супроводжуЇ сучасний кап≥тал≥стичний ≥ндив≥дуал≥змФ[25, √. 2].

Ќайрозумн≥ша пол≥тика, - пише  ейнс, - пол¤гаЇ, зрештою у п≥дтримуванн¤ ст≥йкого загального р≥вн¤ грошовоњ зароб≥тноњ плати[23, —. 41].

√оловною метою, ¤ку ставив перед собою  ейнс - зб≥льшенн¤ ефективного попиту, а отже ≥ зайн¤тост≥[25, √. 3]. Ќедостатн≥сть ефективного попиту можна усунути лише через сучасну економ≥чну пол≥тику, а не через автоматичн≥ стаб≥л≥затори економ≥ки. «в≥дси кейнс≥анц¤ми робитьс¤ висновок, що найефективн≥шим впливом Ї ф≥скальна пол≥тика. ”р¤д, стимулюючи сукупний попит, перем≥щуЇ криву сукупного попиту праворуч, в результат≥ чого економ≥ка наближаЇтьс¤ до потенц≥йного ¬¬ѕ[7, —.196].

”р¤д повинен зд≥йснювати вплив на схильн≥сть до споживанн¤, частково через податки, частково через процентну ставку[25, —. 428]. ƒержава повинна брати на себе пр¤му орган≥зац≥ю ≥нвестиц≥й. ≈фективн≥сть регулюванн¤ ур¤дом економ≥чним процесом залежить в≥д пошуку засоб≥в п≥д державн≥ ≥нвестиц≥њ, дос¤гненн¤ повноњ зайн¤тост≥ населенн¤, зниженн¤ ≥ ф≥ксац≥¤ норми процента[7, —. 220].

 ейнс п≥дкреслював на дотриманн≥ таких запоб≥жних заход≥в при проведен≥ пол≥тики стимулюванн¤ державних ≥нвестиц≥й[25, √. 6]:

сл≥д уникати такого методу ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥й, ¤кий супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м процентноњ ставки з наступним спов≥льненн¤м темп≥в ≥нвестуванн¤ в ≥нших напр¤мках;

не сл≥д допускати, що зб≥льшенн¤ вартост≥ кап≥тального обладнанн¤ супроводжувалось зниженн¤м граничноњ ефективност≥ обладнанн¤ дл¤ тих хто зд≥йснюЇ приватн≥ ≥нвестиц≥њ;

необх≥дно уникати ефективного впливу ц≥Їњ пол≥тики на настроњ в д≥лових колах, що може супроводжуватис¤ зб≥льшенн¤м ставки процента, зниженн¤м приватних ≥нвестиц≥й.

—поживч≥ видатки, на думку кейнс≥анц≥в, Ї стаб≥льною величиною, але держава може вплинути на них через зм≥ну використованого доходу. ќстанн≥й, ¤к в≥домо залежить в≥д шкали прибуткового податку. ѕ≥двищенн¤ або зниженн¤ ставки оподаткуванн¤ впливаЇ на обс¤г сукупних видатк≥в.

 ейнс зд≥йснив справжню революц≥ю у макроеконом≥ц≥, а кейнс≥анська концепц≥¤ дом≥нувала у 40-70-т≥ роки.

ќтже, основоположником державного регулюванн¤ ввжаЇтьс¤ ƒж.ћ. ейнс з його революц≥йною працею Ђ«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, процента та грошейї, ¤ка означала повний крах Удоктрини laissez-faireФ.

3. ¬плив ф≥скальноњ пол≥тики на економ≥чну р≥вновагу :

3.1 ћодель IS-LM дл¤ закритоњ економ≥ки

ѕочатково розгл¤немо модель IS-LM, ¤ка характеризуЇ закриту економ≥ку у короткостроковому пер≥од≥ за умови незм≥нного р≥вн¤ ц≥н. «а ц≥Їю моделлю приховуЇтьс¤ УсерцеФ кейнс≥анськоњ системи[7, —. 609]. ” дан≥й модел≥ крива IS в≥дображаЇ обернену залежн≥сть м≥ж процентною ставкою ≥ р≥внем доходу, ¤ка виникаЇ унасл≥док встановленн¤ р≥вноваги на ринку товар≥в ≥ послуг.  рива IS описуЇ ус≥ комб≥нац≥њ доходу Y ≥ процентноњ ставки i, дл¤ ¤ких справджуЇтьс¤ така р≥вн≥сть:

Y = C( Y - T) + I(i) + G, (1)

де Y - обс¤г виробництва (пропозиц≥њ) товар≥в та послуг в економ≥ц≥ або ¬¬ѕ; C - споживанн¤ домогосподарств (обс¤г споживанн¤ пр¤мо пропорц≥йний величин≥ на¤вного доходу (Y) ≥ обернено пропорц≥йний сум≥ податк≥в(“)); I - ≥нвестиц≥њ, обс¤г ¤ких залежить в≥д зм≥ни процентноњ ставки (≥); G, “ - державн≥ видатки та податки, ¤к зм≥нн≥ ф≥скальноњ економ≥чноњ пол≥тики, що у модел≥ розгл¤даютьс¤ ¤к екзогенн≥.

 рива LM в≥дображаЇ пр¤му залежн≥сть м≥ж процентною ставкою ≥ р≥внем доходу. ¬она характеризуЇ р≥вновагу на ринку реальних грошових залишк≥в, що описуЇтьс¤ р≥вн¤нн¤м:

(ћ/–) = L( i, Y), (2)

ћ/– - пропозиц≥¤ грошей (реальних грошових залишк≥в) зр≥вноважуЇтьс¤ ≥з попитом на грош≥ (ћ/–)d = L( i, Y), ¤кий пр¤мо пропорц≥йний до ¬¬ѕ ≥ обернено пропорц≥йний до процентноњ ставки. «м≥нн≥ монетарноњ пол≥тики - грошова маса ћ ≥ р≥вень ц≥н –- також розгл¤даютьс¤ у модел≥ IS-LM ¤к екзогенн≥.

” поЇднанн≥ крив≥ IS та LM визначають процентну ставку ≥ нац≥ональний дох≥д у короткостроковому пер≥од≥ за умови незм≥нного р≥вн¤ ц≥н ( рис. 2).

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: –оль ф≥скальноњ пол≥тики в умовах ринковоњ трансформац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5675 прочитано)