≈колог≥¤ > ≈колог≥чн≥ проблеми, пов'¤зан≥ з видобутком корисних копалин. –есурсно-еколог≥чна безпека

≈колог≥чн≥ проблеми, пов'¤зан≥ з видобутком корисних копалин. –есурсно-еколог≥чна безпека

Ќа сучасному етап≥ розвитку цив≥л≥зац≥њ, особливо п≥сл¤ того, ¤к значною м≥рою в≥двернута реальна загроза ¤дерноњ катастрофи у зв'¤зку з в≥дсутн≥стю в≥дкритого протисто¤нн¤ двох антагон≥стичних сусп≥льних систем, надзвичайно гострою стала проблема ресурсо-еколог≥чноњ безпеки ≥снуванн¤ людства. ѕри цьому зазначена проблема, на нашу думку, не може бути вир≥шена ¤к за допомогою силових метод≥в, так ≥ односторонн≥х д≥й будь-¤коњ крањни, оск≥льки сьогодн≥ мають м≥сце т≥сна ресурсо-еколог≥чна взаЇмозалежн≥сть ус≥х держав св≥ту та тотальний, всезростаючий транскордонний антропотехногенний вплив на б≥осферу «емл≥ в ц≥лому.

ћаг≥стральний напр¤м ≥ головний метод п≥двищенн¤ р≥вн¤ ресурсо-еколог≥чноњ безпеки життЇд≥¤льност≥ нин≥шнього й наступних покол≥нь пол¤гаЇ у радикальн≥й перебудов≥ взаЇмов≥дносин м≥ж людиною ≥ природою на основ≥ переходу вс≥х без вин¤тку крањн на модель сталого, екологозр≥вноваженого та екологобезпечного соц≥ально-економ≥чного розвитку, ц≥леспр¤мованоњ еколог≥зац≥њ м≥жнародного економ≥чного ≥ науково-техн≥чного сп≥вроб≥тництва, наданн¤ пр≥оритету ресурсо-еколог≥чним чинникам при розв'¤занн≥ пол≥тичних, нац≥ональних та ≥нших проблем сучасност≥. « ц≥Їю метою до вир≥шенн¤ окресленоњ проблематики повинн≥ ¤кнайактивн≥ше п≥дключатис¤ не лише вчен≥, здеб≥льшого екологи та б≥ологи, а й економ≥сти, пол≥тики ≥ фах≥вц≥ р≥зних галузей промисловост≥ та аграрного виробництва, д≥¤льн≥сть ¤ких пов'¤зана з масштабним використанн¤м природних ресурс≥в ≥ завдаЇ великоњ шкоди вс≥м складовим елементам довк≥лл¤ та б≥осфер≥ загалом.

 онцептуальн≥ засади сталого
й екологобезпечного розвитку економ≥ки

Ћюдство нин≥ вступило в ¤к≥сно новий етап взаЇмод≥њ з навколишн≥м природним середовищем, широкомасштабного використанн¤ його ресурс≥в. “ому при осмисленн≥ таких глобальних ≥ загальноцив≥л≥зац≥йних проблем ¤к гармон≥зац≥¤ ≥ рац≥онал≥зац≥¤ в≥дносин людини з природою, сталий та екологобезпечний соц≥ально-економ≥чний розвиток будь-¤коњ крањни св≥ту, треба враховувати особливост≥ функц≥онуванн¤ сусп≥льства на сучасному етап≥, законом≥рност≥ б≥осферних процес≥в ≥ вплив на них ≥нтенсивноњ виробничоњ д≥¤льност≥, допустим≥ р≥вн≥ антропотехногенних навантажень на навколишнЇ природне середовище та окрем≥ його компоненти.  р≥м того, сл≥д брати до уваги р¤д нар≥жних ≥ концептуальних положень, що стосуютьс¤ орган≥чноњ Їдност≥ та нерозривност≥ функц≥онуванн¤ сусп≥льства, економ≥ки ≥ б≥осфери, зважаючи, звичайно, й на потенц≥йн≥ в≥дтворювальн≥, в≥дновлювальн≥ та асим≥л¤ц≥йн≥ можливост≥ останньоњ.

ѕо-перше, ресурси планети, земноњ б≥осфери обмежен≥ ≥ мають ч≥тко окреслен≥ параметри та величини, а к≥льк≥сть народонаселенн¤ ≥ його матер≥альн≥ потреби зростають досить високими темпами. ќдночасно швидко зб≥льшуютьс¤ негативн≥ антропотехногенн≥ навантаженн¤ на природу, забруднюютьс¤ внутр≥шн≥ водойми, мор¤ та пов≥тр¤, виснажуютьс¤ ≥ деградують грунти, скорочуютьс¤ площ≥ л≥с≥в, вичерпуютьс¤ м≥нерально-сировинн≥ й б≥олог≥чн≥ ресурси тощо. «в≥дси вит≥каЇ необх≥дн≥сть урахуванн¤ потреб у життЇвих ресурсах майбутн≥х покол≥нь.

ѕо-друге, в процес≥ еволюц≥њ сусп≥льства та розвитку матер≥ального виробництва виник ≥ функц≥онуЇ так званий антропогенний обм≥н речовин м≥ж людиною та природою. “акому обм≥ну притаманний в≥дкритий, незамкнутий характер. « точки зору ¤к економ≥ки, так ≥ особливо еколог≥њ в≥н Ї нерац≥ональним, недосконалим ≥ природоруйн≥вним, оск≥льки ≥з зб≥льшенн¤м народонаселенн¤ та ≥нтенсиф≥кац≥Їю сусп≥льного виробництва зростають обс¤ги р≥зноман≥тних виробництв, у т.ч. й шк≥дливих ≥ таких, ¤к≥ природа не спроможна нейтрал≥зувати та утил≥зувати, виробничих та невиробничих в≥дход≥в. ќстанн≥ засм≥чують ≥ виснажують довк≥лл¤ та порушують еколог≥чну р≥вновагу в б≥осфер≥, пог≥ршують природн≥ життЇв≥ умови людини.

ѕо-третЇ, нин≥шн≥й етап людськоњ цив≥л≥зац≥њ нерозривно пов'¤заний з всеб≥чною ≥нтенсиф≥кац≥Їю та ≥ндустр≥ал≥зац≥Їю матер≥ального виробництва на основ≥ використанн¤ дос¤гнень Ќ“ѕ, широкомасштабного залученн¤ до господарського об≥гу дедал≥ зростаючих обс¤г≥в природних ресурс≥в.  р≥м того, цей етап супроводжуЇтьс¤ також потужним "демограф≥чним вибухом" ≥ стр≥мкими темпами урбан≥зац≥њ. ¬се це зрештою призводить до надм≥рного загостренн¤ в≥дносин сусп≥льства з навколишн≥м природним середовищем та поглибленн¤ ресурсо-еколог≥чноњ кризи майже в ус≥х рег≥онах планети.

ѕо-четверте, людина ¤к вища ≥стота в ≥Їрарх≥њ земноњ б≥осфери перебувала, перебуваЇ ≥ перебуватиме в суперечливих в≥дносинах з навколишн≥м природним середовищем, бо вона не маЇ власноњ еколог≥чноњ н≥ш≥, в ¤к≥й була б спроможна ≥снувати под≥бно до ≥нших живих орган≥зм≥в. ≈колог≥чна н≥ша людського сусп≥льства - це, по сут≥, вс¤ планета ≥ навколо-планетний прост≥р. «а под≥бноњ ситуац≥њ орган≥зувати сталий, екологобезпечний, регульований та розумний режим функц≥онуванн¤ економ≥ки в земн≥й б≥осфер≥ надзвичайно складно, ¤кщо взагал≥ можливо.

ѕо-п'¤те, зростають та дедал≥ загострюютьс¤ пол≥тичн≥, нац≥ональн≥ ≥ соц≥ально-економ≥чн≥ суперечност≥ й протисто¤нн¤ м≥ж р≥зними народами ≥ крањнами стосовно використанн¤ ресурс≥в б≥осфери. ¬насл≥док нер≥вном≥рност≥ њх розвитку, намаганн¤ одних держав "жити" за рахунок пограбуванн¤ природи та населенн¤ ≥нших крањн в останн≥ два-три дес¤тил≥тт¤ набрали високих темп≥в процеси поглибленн¤ диференц≥ац≥њ життЇвих р≥вн≥в людей ¤к у розвинутих крањнах, так ≥ тих, що розвиваютьс¤, а також прогресуюче зб≥льшенн¤ розриву м≥ж ними. ÷е здатне породити вже в недалекому майбутньому непередбачуван≥ глобальн≥ й рег≥ональн≥ сусп≥льн≥ та м≥жнародн≥ конфл≥кти й катакл≥зми.

ќтже, д≥њ сусп≥льства мають бути тепер обов'¤зково зр≥вноваженими й адекватними нин≥шн≥й еколог≥чн≥й ситуац≥њ та не повинн≥ вступати в суперечн≥сть з природними й еколог≥чними законами, призводити до негативних ≥ незворотн≥х процес≥в у б≥осфер≥. “обто соц≥ально-економ≥чна д≥¤льн≥сть сусп≥льства не повинна п≥дривати природну основу здорового ф≥зичного й псих≥чного розвитку людини.

¬иконанн¤ цих вимог може бути забезпечене т≥льки тод≥, коли виробничо-господарська д≥¤льн≥сть сусп≥льства, напр¤ми, способи, техн≥ка ≥ технолог≥¤ природокористуванн¤ та природоперетворенн¤ грунтуватиметьс¤ на науково виваженому еколого-економ≥чному прогноз≥ розвитку продуктивних сил. ѕри розробц≥ зазначених прогноз≥в, за допомогою ¤ких маЇ зд≥йснюватис¤ перех≥д на модель сталого й екологобезпечного соц≥ально-економ≥чного розвитку, необх≥дно керуватис¤ такими нар≥жними принципами:

- пр≥оритет еколог≥њ над економ≥кою, еколог≥чних критер≥њв, показник≥в ≥ вимог над економ≥чними, тобто при оц≥нц≥ та вибор≥ вар≥ант≥в господарських, техн≥ко-технолог≥чних й орган≥зац≥йних р≥шень перевагу треба в≥ддавати тим, ¤к≥ Ї кращими не лише за економ≥чними, а насамперед за еколог≥чними критер≥¤ми ≥ показниками;
- оптимальне поЇднанн¤ галузевого та територ≥ального управл≥нн¤ природокористуванн¤м та охороною довк≥лл¤, перем≥щенн¤ центру ваги ≥ в≥дпов≥дальност≥ за вир≥шенн¤ ресурсо-еколог≥чних проблем на м≥сцев≥ органи влади й управл≥нн¤ при збереженн≥ за центром функц≥й контролю за неодм≥нним дотриманн¤м суб'Їктами господарськоњ д≥¤льност≥ еколог≥чних обмежень, норматив≥в ≥ стандарт≥в;
- жорсткий контроль за дотриманн¤м вимог еколог≥чного законодавства, рац≥ональне використанн¤ ринкових та державних економ≥чних ≥нструмент≥в, адм≥н≥стративних важел≥в регулюванн¤ еколог≥чних в≥дносин, систем ≥ метод≥в природокористуванн¤ та природоохорони;
- ≥нтеграц≥¤ еколог≥чного й економ≥чного п≥дход≥в до розвитку ≥ розм≥щенн¤ продуктивних сил держави в Їдиний еколого-економ≥чний п≥дх≥д за допомогою прогнозуванн¤, плануванн¤, проектуванн¤ й буд≥вництва народногосподарських об'Їкт≥в з розробленн¤м ≥ використанн¤м ≥нтегральних еколого-економ≥чних критер≥њв, показник≥в, норматив≥в ≥ стандарт≥в.

ѕри цьому дос¤гненн¤ належного р≥вн¤ ресурсо-еколог≥чноњ та соц≥ально-економ≥чноњ безпеки життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства можливе т≥льки за умови високоњ еколог≥чноњ культури всього населенн¤ крањни.

Ќин≥шн≥й етап розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ конче вимагаЇ, щоб сусп≥льне виробництво ≥ споживанн¤, ¤к головн≥ економ≥чн≥ умови ≥снуванн¤ людини, з одного боку, найкращим чином "вписувались" у довк≥лл¤ та б≥осферн≥ процеси. ј з другого - щоб при цьому не виникали негативн≥ насл≥дки, шк≥длив≥ ¤вища й незворотн≥ зм≥ни, спроможн≥ призвести до р≥зкого пог≥ршенн¤ природних життЇвих умов, еколог≥чноњ чистоти та ¤кост≥ атмосферного пов≥тр¤, питноњ води ≥ продовольства, а також до п≥дриву в≥дтворювального, в≥дновлювального та асим≥л¤ц≥йного потенц≥ал≥в природи.

ќсь чому збереженн¤ й оздоровленн¤ довк≥лл¤, рац≥ональне, екологозр≥вноважене, екологобезпечне та високоефективне використанн¤ вс≥х природних ресурс≥в сл≥д в≥днести сьогодн≥ до найважлив≥шого складового чинника соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики держави. ѕоки еколог≥чн≥ в≥дносини, вимоги ≥ потреби не стануть обов'¤зковим елементом ц≥Їњ пол≥тики, нема п≥дстав розраховувати на усп≥х у переход≥ до модел≥ сталого розвитку. –ац≥ональне, ощадливе природокористуванн¤, охорона довк≥лл¤, екологобезпечне веденн¤ справ мають бути нерозривно пов'¤зан≥ з метою будь-¤коњ господарськоњ д≥¤льност≥, розвитку сусп≥льного виробництва та б≥знесу.

—оц≥ально-економ≥чний розвиток людства, його подальший прогрес тепер мають бути ¤кнайт≥сн≥ше узгодженими в ус≥х аспектах ≥ вим≥рах з в≥дтворювальними, в≥дновлювальними та асим≥л¤ц≥йними можливост¤ми земноњ б≥осфери. «в≥дси вит≥каЇ фундаментальна вимога, ¤ку досить влучно сформулював в≥домий французький еколог Ћ. Ѕотен: "јбо люди зробл¤ть так, що навколо стане менше забруднюючих речовин, або антропотехногенн≥ забрудненн¤ зробл¤ть так, що на земл≥ стане набагато менше людей".

1	2	3	4

Ќазва: ≈колог≥чн≥ проблеми, пов'¤зан≥ з видобутком корисних копалин. –есурсно-еколог≥чна безпека
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3012 прочитано)