≈колог≥¤ > ≈колог≥чн≥ проблеми, пов'¤зан≥ з видобутком корисних копалин. –есурсно-еколог≥чна безпека

—тратег≥¤ ресурсо-еколог≥чноњ безпеки

соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни

—тратег≥¤ гарантуванн¤ ресурсо-еколог≥чноњ безпеки соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни, ¤ка зрештою визначаЇ њњ економ≥чну незалежн≥сть ≥ суверенн≥сть, на сучасному етап≥ пол¤гаЇ в переход≥ в≥д зд≥йсненн¤ окремих або нав≥ть комплексних заход≥в щодо ресурсо- та природозбереженн¤, в≥дтворенн¤ й охорони природних ресурс≥в до розробленн¤ ≥ реал≥зац≥њ еколого-економ≥чноњ концепц≥њ всеб≥чноњ рац≥онал≥зац≥њ сусп≥льного виробництва та забезпеченн¤ його сталого еколого-економ≥чного функц≥онуванн¤. ќск≥льки наша крањна охоплена гострою еколог≥чною кризою, що маЇ все ще тенденц≥ю до поглибленн¤, то њй украй необх≥дна еколого-економ≥чна модель ринкових реформ [3].

“≥льки на основ≥ такоњ модел≥ Ї реальна можлив≥сть докор≥нно перебудувати в наш≥й крањн≥ взаЇмов≥дносини людини з природою в напр¤м≥ њх покращанн¤, збалансуванн¤ та оптим≥зац≥њ. ѕри цьому необх≥дно враховувати, що добробут нин≥шнього покол≥нн¤ людей сл≥д створювати не за рахунок ресурс≥в життЇзабезпеченн¤ наступних покол≥нь.

—пр¤мован≥сть ≥ зм≥ст взаЇмод≥њ сусп≥льства, його виробництва з навколишн≥м природним середовищем нин≥ зумовлюютьс¤ р¤дом чинник≥в. ѕо-перше, соц≥ально-економ≥чною системою, в ¤к≥й сусп≥льство функц≥онуЇ або розвиваЇтьс¤. ѕо-друге, матер≥альними потребами й р≥внем житт¤ населенн¤ держави, тобто необх≥дн≥стю ≥ можливост¤ми використовувати природн≥ ресурси дл¤ створенн¤ належних умов житт¤ та п≥дтриманн¤ дос¤гнутого р≥вн¤ добробуту. ѕо-третЇ, способом, техн≥кою ≥ технолог≥Їю виробництва, структурою економ≥ки й законом≥рност¤ми соц≥ального розвитку. «рештою в≥д цього залежать величина та р≥вень сумарних антропотехногенних навантажень на б≥осферу, а в≥дтак - стан ≥ ¤к≥сть довк≥лл¤ в кожному конкретному рег≥он≥, держав≥ й на планет≥ в ц≥лому.

¬заЇмод≥¤ сусп≥льства та природи Ї не що ≥нше, ¤к пост≥йне розв'¤занн¤ суперечностей м≥ж необх≥дн≥стю охорон¤ти природн≥ ресурси ≥ потребою њх споживати, використовувати, пог≥ршуючи тим самим њх стан або взагал≥ вичерпуючи певн≥ ресурси чи компоненти довк≥лл¤.

—тратег≥¤ ресурсо-еколог≥чноњ безпеки соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни орган≥чно зв'¤зана ¤к з вибором ц≥лей та пр≥оритет≥в використанн¤ навколишньоњ природи, освоЇнн¤, видобуванн¤ й споживанн¤ њњ ресурс≥в ¤к основи людськоњ життЇд≥¤льност≥, так ≥ з вибором ц≥лей збереженн¤ спри¤тливих природних умов ≥снуванн¤ людини, намаганн¤м економно витрачати природн≥ ресурси, зменшити антропотехногенн≥ навантаженн¤ на б≥осферу та усунути негативн≥ еколог≥чн≥ насл≥дки господарськоњ д≥¤льност≥.  онцептуальну основу сучасноњ стратег≥њ природокористуванн¤, ресурсозабезпеченн¤ ≥ розвитку народного господарства ”крањни мають становити так≥ нар≥жн≥ принципи:

- антропотехногенн≥ навантаженн¤ на довк≥лл¤, б≥осферн≥ ресурси та об'Їкти не мають перевищувати можливост≥ њх природного в≥дтворенн¤, в≥дновленн¤ та самоочищенн¤;
- застосовуван≥ технолог≥њ мають грунтуватис¤, ¤к правило, на безв≥дходност≥ виробництва, а також на ефективних методах знешкодженн¤ й в≥дновленн¤ до б≥олог≥чноњ ¤кост≥ тих використаних (в≥дпрацьованих) природних ресурс≥в (в≥дход≥в), що повертаютьс¤ у навколишнЇ середовище;
- вс≥ види господарськоњ д≥¤льност≥, природокористуванн¤ й природоперетворенн¤ сл≥д зд≥йснювати з обов'¤зковим урахуванн¤м еколог≥чних чинник≥в, закон≥в, критер≥њв, вимог та обмежень ≥ таким чином, щоб вони не завдавали б≥осфер≥ непоправноњ шкоди, не п≥дривали њњ б≥опродуктивного потенц≥алу та еколог≥чноњ р≥вноваги, не зумовлювали негативних незворотн≥х зм≥н, спроможних перевести б≥осферу в ≥нший режим функц≥онуванн¤, за умов ¤кого м≥сц¤ дл¤ людини може вже не бути.

ќсобливого значенн¤ тепер набирають питанн¤ формуванн¤ рац≥ональноњ та д≥Ївоњ системи державного регулюванн¤ й управл≥нн¤ природокористуванн¤м ≥ природоохороною, ресурсо-еколог≥чною безпекою на нац≥ональному, рег≥ональному й м≥сцевому р≥вн¤х стосовно до умов ринковоњ економ≥ки. ÷¤ система маЇ бути спр¤мована на реал≥зац≥ю сучасноњ еколого-економ≥чноњ стратег≥њ природокористуванн¤ та дос¤гненн¤ високого р≥вн¤ ресурсо-еколог≥чноњ безпеки держави. ¬она маЇ грунтуватис¤ на застосуванн≥ комб≥нац≥њ взаЇмоузгоджених ц≥лей, засоб≥в ≥ еколого-економ≥чних критер≥њв прийн¤тт¤ р≥шень у сфер≥ природокористуванн¤, природоохорони й вир≥шенн¤ ресурсо-еколог≥чних проблем з м≥н≥мальними затратами прац≥ та кошт≥в, а також на ч≥тко визначених еколог≥чних пр≥оритетах.

ќсновними нац≥ональними та рег≥ональними еколог≥чними пр≥оритетами на найближчу перспективу в ”крањн≥ сл≥д вважати:

- реал≥зац≥ю програми еколог≥чного в≥дродженн¤ ƒн≥пра ≥ рег≥ональних заход≥в, ¤к≥ забезпечать ≥стотне п≥двищенн¤ ¤кост≥ питноњ води, в≥дновленн¤ втраченоњ корисноњ б≥опродуктивност≥, зокрема рибо-продуктивност≥ внутр≥шн≥х водойм;
- еколог≥чне оздоровленн¤, повномасштабна детоксикац≥¤ природи та населенн¤ в гостроекокризових рег≥онах (ƒонбас,  ривбас та ≥нш≥) на основ≥ технолог≥чноњ реконструкц≥њ та формуванн¤ рац≥ональноњ рег≥ональноњ структури економ≥ки, зд≥йсненн¤ комплексу ефективних природоохоронних заход≥в;
- гарантуванн¤ еколог≥чноњ безпеки ј≈— ≥ м≥н≥м≥зац≥¤ негативних соц≥ально-еколог≥чних насл≥дк≥в авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈— з метою створенн¤ нормальних умов життЇд≥¤льност≥ населенн¤ на рад≥оактивно забруднених територ≥¤х;
- всеб≥чну охорону земельного фонду держави, боротьбу з ероз≥Їю та деградац≥Їю грунтового покриву на основ≥ еколог≥чноњ оптим≥зац≥њ агроландшафт≥в, удосконаленн¤ структури с≥льгоспуг≥дь й агротехн≥ки, застосуванн¤ екологобезпечних технолог≥й, а також ≥стотного зменшенн¤ р≥вн≥в розораност≥ земельноњ площ≥;
- повне припиненн¤ забрудненн¤ екосистем басейн≥в „орного й јзовського мор≥в ≥ прибережних смуг, њх еколог≥чне в≥дродженн¤ з метою в≥дновленн¤ колишн≥х р≥вн≥в рибопродуктивност≥ та рекреац≥йних потенц≥ал≥в;
- проведенн¤ еколог≥чноњ реконструкц≥њ ѕол≥сс¤ ≥  арпат з тим, щоб в≥дновити там порушену еколог≥чну р≥вновагу та п≥двищити њх роль у стаб≥л≥зац≥њ еколог≥чноњ ситуац≥њ на значн≥й частин≥ територ≥њ ”крањни;
- довести в кожному рег≥он≥ област≥ ≥ район≥ до еколог≥чно обгрунтованих норматив≥в площ≥ запов≥дних ≥ природоохоронних територ≥й, створити загальнодержавну мережу нац≥ональних парк≥в, б≥осферних запов≥дник≥в та еколог≥чних пам'¤тник≥в з метою п≥дтриманн¤ належного р≥вн¤ б≥ор≥зноман≥тт¤;
- збереженн¤ та в≥дновленн¤ екосистем санаторно-курортного комплексу "¬елика ялта" й ≥нших рекреац≥йних комплекс≥в, розвиток екотуризму на основ≥ формуванн¤ в ус≥х природно-кл≥матичних зонах ”крањни в≥дпов≥дних упор¤дкованих природоохоронних територ≥й.

ƒоц≥льно, на наш погл¤д, уже сьогодн≥ визначити р¤д модельних територ≥й, на ¤ких будуть в≥дпрацьовуватис¤ рег≥ональн≥ схеми сталого й екологобезпечного розвитку. ÷е дасть можлив≥сть не лише реально оц≥нювати результативн≥сть та ефективн≥сть зд≥йсненн¤ запропонованих заход≥в, а й вносити певн≥ корективи ¤к до концепц≥њ, так ≥ механ≥зм≥в ≥ способ≥в њњ реал≥зац≥њ на практиц≥. ¬одночас необх≥дно створити ефективн≥ орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ структури, на ¤к≥ покласти в≥дпов≥дальн≥сть за проведенн¤ ц≥Їњ надзвичайно важливоњ роботи.

”крањна серед Ївропейських держав, незважаючи на великий спад виробництва в б≥льшост≥ галузей нац≥ональноњ економ≥ки, маЇ найвищий ≥нтегральний показник негативних антропотехногенних навантажень на навколишнЇ природне середовище практично на вс≥й њњ територ≥њ. ѕричому в двох третинах областей еколог≥чна ситуац≥¤ та ¤к≥сть довк≥лл¤ характеризуютьс¤ ¤к гостро критичн≥ ≥ неспри¤тлив≥ з точки зору ≥нтерес≥в здоров'¤ людини. ѕриродокористуванн¤ ж Ї вкрай нерац≥ональним, марнотратним й екологоневр≥вноваженим, а ефективн≥сть використанн¤ природних ресурс≥в надзвичайно низька, в зв'¤зку з чим природом≥стк≥сть, насамперед земле- та водом≥стк≥сть, а також енергом≥стк≥сть валового внутр≥шнього продукту, навпаки, надто висок≥.

ќкремо сл≥д звернути увагу на зростанн¤ обс¤г≥в забруднень з боку автомоб≥льного транспорту, ¤кий у сучасному вигл¤д≥ належить до найб≥льших ≥ наймасов≥ших джерел забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤ та основних екологодестаб≥л≥зуючих чинник≥в. ≤нтенсивний розвиток цього виду транспорту, висок≥ темпи зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ автомоб≥л≥в, зростанн¤ потужност≥ њх двигун≥в неминуче ведуть до зб≥льшенн¤ обс¤г≥в вихлопних газ≥в ≥ частки останн≥х в атмосферному пов≥тр≥. ¬же нин≥ св≥товий автомоб≥льний транспорт викидаЇ в атмосферу щор≥чно близько 400 млн т вуглекислого газу, понад 70 млн т вуглеводн≥в ≥ понад 40 млн т окисл≥в азоту. ¬ихлопн≥ гази автомоб≥л≥в м≥ст¤ть понад 200 х≥м≥чних сполук - продукт≥в згоранн¤ пального, переважна б≥льш≥сть ¤ких токсичн≥ та канцерогенн≥.

 онцентрац≥¤ автомоб≥льного транспорту у великих м≥стах, функц≥онуванн¤ ≥снуючих ≥ прокладанн¤ нових транспортних коридор≥в та автомаг≥стралей через населен≥ пункти чи поблизу них, пор¤д з р≥зким розширенн¤м автомоб≥льного парку застар≥лих та зношених моделей, призвод¤ть до п≥двищенн¤ р≥вн≥в забрудненост≥ пов≥тр¤. ј в≥дтак - сусп≥льству, природ≥ й виробництву завдаЇтьс¤ чимала шкода.

≈колог≥чн≥ проблеми нин≥ мають глобальний ≥ зрештою загальнодержавний характер дл¤ окремо вз¤тоњ крањни. ѕроте вир≥шуватис¤ вони мають на рег≥ональному та локальному р≥вн¤х. ”сп≥х у ц≥й важлив≥й ≥ складн≥й справ≥ тепер значною м≥рою залежить не лише в≥д посл≥довноњ державноњ еколог≥чноњ пол≥тики, а й в≥д того, наск≥льки д≥Ївими та ефективними Ї рег≥ональна еколог≥чна пол≥тика ≥ механ≥зми њњ практичноњ реал≥зац≥њ.

ќтже, необх≥дн≥сть ц≥леспр¤мованого та ефективного вир≥шенн¤ еколог≥чних проблем в ”крањн≥ зумовлена, з одного боку, внутр≥шн≥ми чинниками. ƒо них сл≥д в≥днести в першу чергу нерац≥ональне природокористуванн¤, надм≥рне забрудненн¤ навколишнього природного середовища, особливо водних, земельних ресурс≥в та атмосферного пов≥тр¤, деградац≥ю довк≥лл¤ загалом, що набрала високих темп≥в. « другого боку - зовн≥шн≥ми чинниками ≥ м≥жнародними вимогами. ќск≥льки стратег≥чною метою ”крањни Ї розвиток всеб≥чного сп≥вроб≥тництва з «ах≥дно- та ÷ентральноЇвропейськими державами з тим, щоб у перспектив≥ вона могла стати повноправним членом ™вропейського —оюзу, то потр≥бно, щоб крањна в≥дпов≥дала Ївропейським стандартам ≥ вимогам ¤к у пол≥тичному, соц≥ально-економ≥чному, так ≥ в еколог≥чному в≥дношенн¤х. Ќа сучасному етап≥ еколог≥чний чинник стаЇ дедал≥ актуальн≥шим й одним з пр≥оритет≥в у м≥жнародних в≥дносинах, економ≥чному та науково-техн≥чному сп≥вроб≥тництв≥ практично вс≥х держав св≥ту.

1	2	3	4

Ќазва: ≈колог≥чн≥ проблеми, пов'¤зан≥ з видобутком корисних копалин. –есурсно-еколог≥чна безпека
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3012 прочитано)