≈колог≥¤ > —учасне вивченн¤ природи

—учасне вивченн¤ природи

ѕлан.

1. ¬изначенн¤ пон¤ть природа ≥ природознавство.

2. Ќауково-техн≥чна революц≥¤, ¤к сучасний етап

п≥знанн¤ ≥ освоЇнн¤ природи людиною.

ќсновн≥ пон¤тт¤ про науку, ¤к сферу людськоњ д≥¤льност≥,

нац≥леноњ на п≥знанн¤ природи.

ј) —учасн≥ знанн¤ людини про всесв≥т та косм≥чний прост≥р,

Ѕ) «емл¤ та њњ будова

¬) будова речовин

√) будова живих орган≥зм≥в

ƒ) освоЇнн¤ людиною надр земл≥.

3. ѕроблеми збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ природи .

4. ¬исновок.

ѕов≥тр¤, вода, земл¤, люди, рослини, тварини, планети, —онце, зор≥ Ц увесь матер≥альний св≥т, ¤кий оточуЇ нас, називаЇтьс¤ природою. ѕрирода перебуваЇ у безперервн≥й зм≥н≥ або рус≥: рухаютьс¤ планети ≥ зор≥, р≥чки зм≥нюють своњ русла, сн≥г навесн≥ тане, рослини й тварини ростуть ≥ розвиваютьс¤. Ћюдина вносить у природу зм≥ни завд¤ки своЇму розуму ≥ прац≥. ¬она побудувала м≥ста ≥ села, фабрику й заводи, зорала й зас≥¤ла пол¤, винайшла р≥зн≥ машини. ¬насл≥док п≥знанн¤ людиною природи виникли науки. ¬ивчаючи зм≥ни в природ≥, вчен≥ встановили, що вс≥ вони в≥дбуваютьс¤ законом≥рно, тобто завжди ≥снуЇ ¤ка-небудь причина ¤вища. Ќаприклад, причиною пад≥нн¤ на «емлю р≥зних предмет≥в Ї прит¤ганн¤ њх «емлею; зм≥на дн¤ ≥ ноч≥ на «емл≥ по¤снюЇтьс¤ рухом «емл≥ навколо своЇњ ос≥; одна з причин виникненн¤ в≥тру Ц нер≥вном≥рне нагр≥ванн¤ пов≥тр¤.

ћета наук про природу Ц в≥дкрити, вивчити њњ закони ≥ використати њх дл¤ потреб людини. Ќауки про природу увесь час розвиваютьс¤. ћи все повн≥ше ≥ глибше п≥знаЇмо закони природи й знаходимо њм дедал≥ б≥льше практичних застосувань. ™ дек≥лька наук ¤к≥ вивчають природу Ц це природа, астроном≥¤, х≥м≥¤, ф≥зика, географ≥¤, ботан≥ка, зоолог≥¤. ”с≥ вони повТ¤зан≥ м≥ж собою.

¬≥домо, що природа Ц Їдина ≥ непод≥льна, а сучасне господарство Ц резу льтат взаЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства. ќтже, сусп≥льство, господарство ≥ природа взаЇмоповТ¤зан≥, звТ¤зок цей маЇ глобальний характер, стан ≥ дол¤ кожного з≥ компонент≥в Ц взаЇмозалежн≥. ÷е пор≥вн¤но проста теза Ї в≥дправною щодо розум≥нн¤ низки глобальних проблем. Ќа жаль, прот¤гом тис¤чол≥ть людина посилено втручалас¤ в природу, не дбаючи про п≥дтримку в н≥й р≥вноваги. ќсобливо ускладнилис¤ в≥дносини сусп≥льства ≥ природи в ’’ ст., коли в процес≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ р≥зко зр≥с антропогенний вплив на навколишнЇ середовище. „ерез р≥зке зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ населенн¤, ≥нтенсивну ≥ндустр≥ал≥зац≥ю та урбан≥зац≥ю на планет≥ господарськ≥ навантаженн¤ стали перевищувати здатн≥сть еколог≥чних систем до самоочищенн¤ ≥ в≥дновленн¤. ” в≥дносинах людини ≥ природи настала криза, ¤ка викликала еколог≥чн≥ проблеми. «ростанн¤ потреб сучасного господарства призводили до великих втрат у природ≥. ўор≥чно на земн≥й кул≥ перетворюютьс¤ на пустелю 6 млн. гектар≥в родючих земель; 11 млн. гектар≥в вирубуЇтьс¤ л≥су; гине в≥д пожеж або забрудненн¤ довк≥лл¤, внасл≥док проживанн¤ в м≥сц¤х ≥нтенсивного забрудненн¤ хвор≥ють сотн≥ тис¤ч людей.  атастроф≥чних розм≥р≥в набуло забрудненн¤ мор≥в ≥ океан≥в. —т≥чн≥ води промислових п≥дприЇмств ≥ м≥ст, злит≥ пол≥в добрива ≥ отрутох≥м≥кати потрапл¤ють у р≥чки. ¬идобуток корисних копалин на шельф≥ мор≥в ≥ океан посилюЇ небезпеку авар≥й. „ерез забрудненн¤ води гине рослинн≥сть ≥ тваринний св≥т мор≥в, порушуютьс¤ процеси глобального газо та теплообм≥ну м≥ж океаном та атмосферою. ќкреслились зм≥ни глобального характеру, ¤к≥ можуть призвести до незворотних порушень у б≥осфер≥. ќсобливо значноњ гостроти еколог≥чн≥ проблеми дос¤гають в густонаселених та ≥ндустр≥альних районах. Ќегативн≥ насл≥дки антропогенного впливу на географ≥чну оболонку так≥ значн≥ ≥ масштабн≥, що њх уже визначають ¤к еколог≥чну кризу, а це найважлив≥ша еколог≥чна проблема.

≈колог≥чн≥ проблеми мають економ≥чний, соц≥альний та техн≥чний аспекти. ÷е стосуЇтьс¤, наприклад, проблеми рац≥онального використанн¤ м≥неральних ресурс≥в у промисловост≥, розвитку енергетики, використанн¤ земельних ресурс≥в ≥ виробництва продовольства, використанн¤ ресурс≥в —в≥тового океану.

√лобальн≥ проблеми забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ ≥ ¤кост≥ житт¤ людини випливають з усв≥домленн¤ того, що вона Ї головною ц≥нн≥стю планети «емл¤. “ому пор¤д ≥з упор¤дкуванн¤м ≥ стаб≥л≥зац≥Їю демограф≥чних процес≥в людство маЇ вир≥шити проблеми забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ (продовольство, житло, енерг≥¤, знар¤дд¤ прац≥, тощо) та ¤кост≥ житт¤ (добробут, осв≥та, культура, охорона здоровТ¤ та ≥н.).

ѕрот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ людство перебуваЇ в стан≥ пост≥йного наукового ≥ техн≥чного пошуку. –озум, зусилл¤ ≥ майстерн≥сть рук людини дали змогу њй пройти, наприклад в галуз≥ енергетики шл¤х в≥д набутт¤ вм≥нн¤ застосуванн¤ вогню до в≥дкритт¤ ¤дерноњ ≥ термо¤дерноњ енерг≥њ; в галуз≥ транспорту в≥д винайденн¤ колеса до створенн¤ сучасних надшвидк≥сних поњзд≥в або л≥так≥в. ѕоступальний рух людського сусп≥льства у розвитку науки ≥ техн≥ки називають науково-техн≥чним прогресом. ѕрогрес науки виступаЇ в ¤кост≥ вир≥шального фактора прогресу техн≥ки ≥ продуктивних сил в ц≥лому. “емпи розвитку продовольства зараз визначаютьс¤ темпами прогресу науки.

Ќа в≥дм≥ну в≥д науково-техн≥чного прогресу, що споконв≥ку супроводжуЇ розвиток цив≥л≥зац≥њ науково-техн≥чна революц≥¤ Ц це ¤к≥сний стрибок у розвитку продуктивних сил, що в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ поЇднанн¤ процес≥в науковоњ та техн≥чноњ революц≥њ. Ќ“– робить можливою кор≥нну зм≥ну природних умов, в тому числ≥ ≥ кл≥мату ≥ водного режиму ц≥лих географ≥чних район≥в, в≥двойовуванн¤ у пустель ≥ бол≥т нових територ≥й дл¤ розвитку сфери проживанн¤ ≥ продовольчого використанн¤ њх в ≥нтересах сусп≥льства.

1. Ќауково-техн≥чна революц≥¤ маЇ своњ основн≥ риси. Ќебувало швидкий розвиток науки, њњ взаЇмод≥¤ ¤к з матер≥альним виробництвом, так ≥ ≥ншими видами д≥¤льност≥, перетворенн¤ науки в безпосередню продуктивну силу. Ќаука не т≥льки перетворилас¤ в одну з пров≥дних сфер людськоњ д≥¤льност≥, а й стала Їдиним з ≥нтеграц≥йних чинник≥в виникненн¤ м≥жгалузевих систем господарства, ¤к нац≥ональних так ≥ св≥тових. ѕод≥бний порив став можливим завд¤ки сучасним системам осв≥ти та великим затратам на науков≥ досл≥дженн¤.

¬сеос¤жн≥сть Ќ“–, ¤ка охоплюЇ не т≥льки матер≥альне виробництво, а й обслуговуванн¤, побут, культуру впливаЇ на психолог≥ю ≥ ментальн≥сть жител≥в передових крањн. ћасштаби цього процесу вражаюч≥. “ак, ¤кщо спец≥ал≥сти можуть лишатис¤ масовим застосуванн¤м робот≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ виготовленн¤ кузов≥в автомоб≥л≥в, або панелей телев≥зор≥в найв≥дом≥ших марок, то звичайна людина може оц≥нити здобутки Ќ“– маючи можлив≥сть негайно зателефонувати з найнижчого телефону-автомату в будь-¤кий к≥нець св≥ту, за хвилину розрахуватис¤ в магазин≥ за ц≥лий кошик товар≥в за допомогою електронноњ кредитноњ картки.

 ор≥нним чином зм≥нюЇтьс¤ техн≥чна ≥ технолог≥чна база господарства св≥ту. Ќ“– розвиваЇтьс¤ ≥ вглиб освоюютьс¤ м≥кросв≥т атома, генна ≥нженер≥¤, нов≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ процеси, ≥ вшир Ц в нових техн≥чних конструкц≥¤х поЇднуютьс¤ традиц≥йн≥ механ≥чн≥ та електричн≥ системи з м≥кропроцесорною техн≥кою, систем управл≥нн¤ Ц з мережами ≈ќћ електронного звТ¤зку та к≥бернетичними пристро¤ми.

ѕро сучасний стан техн≥чноњ ≥ технолог≥чноњ оснащеност≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни можна зробити висновок, виход¤чи з обс¤г≥в виробництва та застосуванн¤ ≈ќћ ≥ наукоЇмноњ продукц≥њ в ц≥лому. Ќа сьогодн≥ понад 50% обс¤гу виробництва цих галузей припадаЇ на —Ўј та япон≥ю.

Ќ“– впливаЇ ≥ на зм≥ни в розм≥щенн≥ господарства св≥ту. “ак, географ≥¤ промисловост≥, що склалас¤ п≥д впливом чинник≥в, ¤к≥ д≥¤ли наприк≥нц≥ ’≤’ ст. Ц перш≥й половин≥ ’’ ст. доповнюЇтьс¤ такими новими рисами.

1. ¬≥дбулас¤ переор≥Їнтац≥¤ базових матер≥алом≥стких галузей промисловост≥ в≥д ор≥Їнтац≥њ на м≥сцеву сировину до ор≥Їнтац≥њ на ринки збуту к≥нцевого продукту. Ѕ≥льш≥сть промислових район≥в, що нин≥ найб≥льш динам≥чно розвиваютьс¤, ¤краз не мають сировинних баз. “ак, япон≥¤, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤ а 9/10 залежать в≥д довозу енергонос≥њв, м≥неральноњ сировини, але мають потужну електрику ≥ важку промислов≥сть. ƒобувна промислов≥сть збер≥гаЇ пров≥дне значенн¤ т≥льки в нових ресурсних районах окремих розвинутих крањн ( анада, јвстрал≥¤, ѕј–, тощо), в крањнах, що розвиваютьс¤, та де¤ких постсоц≥ал≥стичних крањнах (–ос≥¤,  азахстан).

2. ќсновними центрами ≥ рег≥онами, до ¤ких т¤ж≥Ї розм≥щенн¤ виробництва й ≥нших вид≥в економ≥чноњ активност≥, стали осередки ≥ територ≥њ з передовою наукою ≥ осв≥тою. “еритор≥альне поЇднанн¤ осв≥ти ≥ науки, наукоЇмних виробництв стало типовим дл¤ великих столичних агнонкрац≥й ≥ пров≥дних промислових район≥в економ≥чно розвинутих крањн. ѕерспективною формою територ≥альноњ орган≥зац≥њ науково-виробничих комплекс≥в стали тенопол≥си Ц ц≥леспр¤мовано сформован≥ зони д≥¤льност≥, в ¤ких поЇднуютьс¤ взаЇмод≥юч≥ науково-досл≥дн≥ ≥нститути, вузи та наукоЇмн≥ промислов≥ п≥дприЇмства.

3. Cучасн≥ процеси перебудови св≥тового господарства привели до високоњ територ≥альноњ концентрац≥њ виробничоњ д≥¤льност≥ ≥ населенн¤. ѕосилилис¤ процеси урбан≥зац≥њ, що, з одного боку, спри¤Ї консол≥дац≥њ ринк≥в збуту, створенн¤ перспективних маркетингових систем, використанню сп≥льноњ ≥нфраструктури, з другого Ц загострюЇ еколог≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ проблеми. «вичайно, на розм≥щенн¤ господарства впливають й ≥нш≥ чинники: ор≥Їнтац≥¤ на використанн¤ висококвал≥ф≥кованоњ робочоњ сили в економ≥чно розвинутих крањнах, або на дешеву робочу силу в крањнах, що розвиваютьс¤; можливост≥ використанн¤ виг≥дного географ≥чного положенн¤ або транспортноњ доступност≥; ор≥Їнтац≥¤ на потенц≥йн≥ ринки збуту продукц≥њ. ƒо того ж доводитьс¤ враховувати ≥ еколог≥чний чинник Ц законодавством багатьох крањн передбачаютьс¤ жорстк≥ санкц≥њ за забрудненн¤ навколишнього середовища.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне вивченн¤ природи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3573 прочитано)