≈колог≥¤ > —учасне вивченн¤ природи

ќтже до ’’≤ ст. св≥т п≥дходить, демонструючи не т≥льки пол≥тичну взаЇмозалежн≥сть, а й певну ≥ взаЇмоповТ¤зан≥сть своњх техн≥чних ≥ господарських систем.

ѕрактично у всьому св≥т≥ д≥¤льн≥сть, повТ¤зана ≥з забезпеченн¤м населенн¤ продуктами харчуванн¤ ≥ продуктами споживанн¤ вийшла за меж≥ власне с≥льського господарства ≥ утворюЇ нин≥ систему взаЇмозалежних галузей, в ¤к≥й взаЇмод≥ють с≥льське господарство, переробна промислов≥сть, складське ≥ холодильне господарство, п≥дприЇмства с≥льського машинобудуванн¤, с≥льськогосподарськоњ х≥м≥њ, науки тощо. ¬ економ≥чно розвинутих крањнах, в крањнах з перех≥дною економ≥кою так≥ поЇднанн¤ розвинулись до агропромислових комплекс≥в.  оли ж йдетьс¤ про св≥тове виробництво, то систему, в ¤к≥й поЇднано с≥льське господарство називають агровиробничою сферою. јгровиробнича сфера забезпечуЇ виробництво продовольства й б≥олог≥чних вид≥в сировини дл¤ промисловост≥, в н≥й поЇднуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть с≥льського господарства, переробних виробництв харчовоњ та легкоњ промисловост≥, оптових та роздр≥бних систем збуту. –≥вень њњ розвитку окремих крањнах повТ¤заний з характером використанн¤ земельних ресурс≥в, стану аграрних в≥дносин та р≥вн¤ техн≥чноњ оснащеност≥ (виробництва) господарства.

” процес≥ перебудови знаходитьс¤ землеволод≥нн¤ ≥ виробництво постсоц≥ал≥стичних крањн перех≥дноњ економ≥ки.  олишн≥ колгоспи, радгоспи, комуни перетворюютьс¤ на кооперативи та агроф≥рми р≥зних тип≥в, поступово розгортаЇтьс¤ фермерське господарство, особливо в крањнах ÷ентральноњ ™вропи. ≤ншими економ≥чними чинниками, що визначають розвиток с/г та виробничоњ сфери в ц≥лому Ї р≥вень його техн≥чноњ оснащеност≥, х≥м≥зац≥њ дос¤гнень с/г науки.

2.  осмос Ц (всесв≥т) заповнений косм≥чними т≥лами ≥ енергетичними пол¤ми, ¤к≥ ще недостатньо вивчен≥.  осм≥чн≥ т≥ла Ц це планети масою в≥д 1017 до 1026. ¬с≥ планети рухаютьс¤ навколо —онц¤ в напр¤м≥ руху самого св≥тла. ¬они прит¤гуютьс¤ одна до другоњ. ÷¤ сила визначаЇтьс¤ законом всесв≥тнього т¤ж≥нн¤.

.

—ила F з ¤кою прит¤гуЇтьс¤ два ф≥зичн≥ т≥ла пр¤мо пропорц≥йна мас≥ цих т≥л ≥ обернено пропорц≥йна квадрату в≥дстан≥ м≥ж т≥лами.  оеф≥ц≥Їнт k показуЇ з ¤кою силою прит¤гуютьс¤ два т≥ла. ћасою по 1 кг по в≥дстан≥ в≥д квадрату.

Ќа даний час досить добре встановлено образ девТ¤ти планет —он¤чноњ системи: ћеркур≥й, ¬енера, «емл¤, ћарс (землепод≥бн≥ ≥ внутр≥шн≥) ≥ ёп≥тер, —атурн, ”ран, Ќептун, ѕлутон (зовн≥шн≥). ћ≥ж внутр≥шн≥ми ≥ зовн≥шн≥ми планетами розм≥щуЇтьс¤ по¤с астероњд≥в.

як в≥домо дл¤ запуску штучних косм≥чних т≥л Ц супутник≥в, планет, з≥рок Ц њм необх≥дно надати досить велику швидк≥сть, ¤ку називають косм≥чною. ƒл¤ запуску штучного супутника «емл≥ (поблизу «емл≥) йому повинна бути надана швидк≥сть в горизонтальному напр¤мку не менша . ƒл¤ запуску штучноњ планети дальше в≥д «емл≥, швидк≥сть повинна бути не меншою . ўоб вирватис¤ в межах √алактики швидк≥сть повинна бути . ƒл¤ запуску за меж≥ √алактики - . ѕершу косм≥чну швидк≥сть було визначено у 1957 р. за допомогою потужноњ ракети.

ѕланети величезноњ маси називаютьс¤ чорними д≥рами. ¬насл≥док величезноњ сили грав≥тац≥њ будь-¤кий предмет, ¤кий наблизитьс¤ до такоњ планети прит¤гуЇтьс¤ до нењ ≥ поповнюЇ њњ масу. —в≥тловий пром≥нь в≥д такоњ планети не в≥дбиваЇтьс¤.  ванти св≥тлового випром≥нюванн¤ мають масу малу, але њњ достатньо дл¤ того, щоб њњ планета Ц чорна косм≥чна д≥ра прит¤гувала њх ≥ не дозволила в≥дбитис¤.

ќсвоЇнн¤ космосу, людству необх≥дно по ц≥лому р¤ду причин. ћожливо, що в еколог≥чних ц≥л¤х багато виробництв, забруднюючих навколишнЇ середовище, в майбутньому вдастьс¤ винести за меж≥ «емл≥. ÷е справедливо до електростанц≥й, забруднюючи б≥осферу «емл≥ електромагн≥тним випром≥нюванн¤м. ƒо  осмосу прийдетьс¤ Узвернутис¤Ф в звТ¤зку з вичерпанн¤м багатьох земельних ресурс≥в. ¬ даний час населенн¤ «емл≥ складаЇ 5,6 млрд. чолов≥к. ¬оно пост≥йно зростаЇ. ƒо 2050 р. повинно бути уже близько 10 млрд. чолов≥к. ѕот≥м за думкою демограф≥в швидк≥сть росту повинна спов≥льнитись ≥ повинна до 2100 р. дос¤гнути 10,5 млрд. чолов≥к. ≤ нарешт≥ по досить в≥ддален≥й перспектив≥ через 5 млрд. рок≥в (при перетворенн≥ —онц¤ в червоний г≥гант) людству взагал≥ потр≥бно покинути р≥дну планету в звТ¤зку з тим, що воно повинно повн≥стю зникнути, зникнувши в косм≥чному простор≥.

3. «емл¤ складаЇтьс¤ з ¤дра, мант≥њ, верхньоњ оболонки. –ад≥ус ¤дра становить 3500 км. ¬оно оточене мант≥Їю, њњ товщина дор≥внюЇ приблизно 2900 км. –ечовина мант≥њ дуже розжарена. «а такоњ температури вона мала б бути у розплавленому стан≥. јле розплавленн¤ не в≥дбуваЇтьс¤, бо з глибиною зб≥льшуЇтьс¤ тиск ≥ речовина мант≥њ перебуваЇ в особливому пластичному стан≥. «авд¤ки п≥двищен≥й вТ¤зкост≥ ц¤ речовина п≥д тиском може пов≥льно текти. Ћише верхн¤ частина мант≥њ складена речовинами в кристал≥чному стан≥. « наближенн¤м до центра «емл≥ температура ≥ тиск п≥двищуютьс¤. –ечовини з найб≥льшою густиною м≥ст¤тьс¤ в ¤др≥; температура там близько 3500 о—. «емна кора складаЇтьс¤ з г≥рських пор≥д: гран≥т≥в, базальт≥в, вапн¤к≥в, п≥ску, глини та ≥н. Ѕ≥льша частина њњ поверхн≥ покрита водами океан≥в ≥ мор≥в. ”чен≥ встановили, що товщина земноњ кори в материков≥й частин≥ Ц в≥д 30 до 80 км, а п≥д океанами Ц 5-10 км. ќболонка, що складаЇтьс¤ ≥з земноњ кори ≥ частини верхньоњ мант≥њ, називаЇтьс¤ л≥тосферою. “овщина л≥тосфери Ц в≥д 50 км п≥д океанами до 200 км у материков≥й частин≥.

Ќа суходол≥ ≥ дн≥ океан≥в Ї особливоњ фори гори; њх називають вулканами (за давньоримською м≥фолог≥Їю ¬улкан Ц бог вогню). ≤з земних глибин тр≥щинами магма п≥д тиском може рухатис¤ вгору.  анал, ¤кий вона п≥дн≥маЇтьс¤, називають жерлом вулкану. ∆ерло зак≥нчуЇтьс¤ кратером, з ¤кого на поверхню земноњ кори вириваютьс¤ гази ≥ вод¤на пара, вил≥тають хмари вулкан≥чного попелу, пил, кам≥нн¤, виливаЇтьс¤ магма. ћагму, що вилилас¤ на поверхню, називають лавою. ¬иверженн¤ супроводжуЇтьс¤ п≥дземним гуркотом, ≥нод≥ землетрусом, дощем. якщо до виверженн¤ вулкан був покритий сн≥гом ≥ льодом, то гар¤ча лава розтоплюЇ њх. ¬улкани бувають д≥ючими ≥ згаслими. ¬улкани, ¤к≥ вивергалис¤ за людськоњ памТ¤т≥ називають д≥ючими. ѓх нал≥чуЇтьс¤ понад 800. ¬улкани, про виверженн¤ ¤ких не збереглос¤ н≥¤ких в≥домостей. ≤ лише вулкан≥чн≥ г≥рськ≥ породи, конусопод≥бна форма ≥ кратер на вершин≥ св≥дчать про њх активну д≥¤льн≥сть у минулому. “ак≥ вулкани називаютьс¤ згаслими.

¬ода на «емл≥ буваЇ в трьох станах. Ќайб≥льше р≥дкоњ води, значно менше Ц твердоњ (крига, сн≥г) ≥ вод¤ноњ пари. ¬ода утворюЇ одну ≥з земних оболонок. ¬одну оболонку «емл≥ називають г≥дросферою. Ѕ≥льшу частину г≥дросфери становить солона вода —в≥тового океану, меншу Ц води суходолу ≥ вода в атмосфер≥. Ќа поверхн≥ суходолу Ц це р≥чки, озера, льодовики, а в земн≥й кор≥ Ц п≥дземн≥ води. —в≥товий океан, води суходолу, вод¤на пара в атмосфер≥ Ц три частини Їдиноњ водноњ оболонки «емл≥, г≥дросфери. ќск≥льки вода легко переходить з одного стану в ≥нший ≥ весь час перем≥щуЇтьс¤, ус≥ частини г≥дросфери взаЇмно повТ¤зан≥.

—в≥товий океан основна частина г≥дросфери. ¬ода —в≥тового океану покриваЇ маже ¾ земноњ поверхн≥. ћатерики та острови под≥л¤ють —в≥товий океан на 4 океани Ц “ихий, јтлантичний, ≤нд≥йський, ѕ≥вн≥чний Ћьодовитий океан. ¬ ус≥х океанах вид≥л¤ютьс¤ мор¤ ≥ затоки. ћоре Ц це частина океану, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нього властивост¤ми води, теч≥¤ми, живими орган≥змами. ћор¤ бувають внутр≥шн≥ми ≥ окрањнними.

–≥чка Ц це пот≥к води, що тече за глибиною, ¤ку називають р≥чищем, чи руслом. –≥чище розташоване на дн≥ широкоњ заглибини в рельЇф≥, ¤ку називають р≥чковою долиною. –≥чки бувають г≥рськ≥ ≥ р≥внинн≥.

Ѕ≥осфера Ц не лише вс≥ орган≥зми, що живуть на «емл≥. ƒо њњ складу входить ≥ нежива речовина, ¤ку створили або зм≥нили орган≥зми. б≥осфера Ц це частина географ≥чноњ оболонки, заселена ≥ зм≥нена орган≥змами. ¬она безперервно розширюЇтьс¤. Ѕ≥льша частина географ≥чноњ оболонки перетворилас¤ уже на б≥осферу. « часом усю географ≥чну оболонку можна буде називати б≥осферою.

јтмосфера Ц це верхн¤ земна оболонка. ¬она складаЇтьс¤ ≥з сум≥ш≥ газ≥в, ¤ку називають пов≥тр¤м. « ус≥х оболонок «емл≥ густина атмосфери найменша. Ќижн¤ межа атмосфери Ц земна поверхн¤, але пов≥тр¤ проникаЇ в тр≥щини й пори г≥рських пор≥д. „≥тко визначеноњ верхньоњ меж≥ атмосфери немаЇ ≥ поступово переходить у косм≥чний прост≥р. Ѕ≥л¤ земноњ поверхн≥ пов≥тр¤ маЇ найб≥льшу густину й масу. ¬ атмосфер≥ вид≥л¤ють три основних шари: тропосферу, стратосферу ≥ висок≥ шари.

Ќайнижчий шар Ц тропосфера, його товщина над екватором Ц 17 км, у пол¤рних частинах Ц 8-9 км, а в середн≥х широта Ц 10-11 км. ” тропосфер≥ зосереджено близько 80% ус≥Їњ маси пов≥тр¤. ѕов≥тр¤ тропосфери д≥стаЇ тепло в≥д нагр≥тоњ —онцем земноњ поверхн≥. “ому чим вище, тим холодн≥ше. Ќа кожний к≥лометр висоти температура знижуЇтьс¤ в середньому на 6 о—. ” цьому шар≥ м≥ститьс¤ майже вс¤ вод¤на пара атмосфери та ≥нш≥ дом≥шки: пил, к≥пт¤ва, викинут≥ п≥д час виверженн¤ вулкан≥в поп≥л, с≥рчистий газ. —тан пов≥тр¤ в тропосфер≥ Ц це температура, волог≥сть, рух Ц залежить в≥д того, над ¤кою поверхнею воно знаходитьс¤. Ћише в цьому шар≥ в≥дбуваютьс¤ ¤вища погоди, ¤к≥ ми спостер≥гаЇмо.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне вивченн¤ природи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3573 прочитано)