≈колог≥¤ > —учасне вивченн¤ природи

« ус≥х небесних т≥л м≥с¤ць не т≥льки ближче ≥нших до «емл≥, але в≥н ≥ вивчений краще за ≥нш≥ косм≥чн≥ обТЇкти. Ќа ћ≥с¤ц≥ побували люди, там працювали р≥зн≥ пристроњ в тому числ≥ ≥ сейсмографи. ћ≥с¤ць дуже под≥бний до ћеркур≥¤, хоча трохи менший в розм≥р≥ ≥ мас≥. –ад≥ус ћ≥с¤ц¤ 1738 км, маса в 81 раз менша за масу «емл≥. “им не менше по в≥дношенню до «емл≥ ћ≥с¤ць Ц досить великий супутник. ћ≥с¤ць не маЇ атмосфери, тому там р≥зко зм≥нюЇтьс¤ температура. ¬день поверхн¤ нагр≥ваЇтьс¤ до 130 о—, а вноч≥ падаЇ до 170 о—. Ќа ћ≥с¤ц≥ в≥дсутнЇ магн≥тне поле ≥ магн≥тосфера.

4. Ѕлизько 2000 рок≥в тому назад в ƒревньому –им≥ була написана ориг≥нальна поема. ѓњ автором був римський поет Ћукрец≥й  ар. «вучними в≥ршами розказав Ћукрец≥й в своЇму поетичному в≥рш≥ про погл¤ди древньогрецького ф≥лософа ƒемокр≥та. ÷е були висновки про др≥бн≥ невидим≥ частинки, з ¤ких складаЇтьс¤ весь наш св≥т. —постер≥гаючи р≥зн≥ ¤вища, ƒемокр≥т намагавс¤ дати њм по¤сненн¤. Ќаприклад, вода чому при сильному нагр≥ванн≥ вона випаровуЇтьс¤, чи чому ми в≥дчуваЇмо запах кв≥т≥в на в≥дстан≥. –оздумуючи над под≥бними питанн¤ми ƒемокр≥т д≥йшов висновку, що вс≥ т≥ла складаютьс¤ з др≥бних частинок ≥ вони наст≥льки мал≥, що побачити њх неможливо. ¬≥н назвав ц≥ частинки атомами. ѕ≥зн≥ше ц¤ догадка була забута. √ассенд≥ –озгорнув цей погл¤д дальше. ¬≥н сказав, що атоми зТЇднуютьс¤ в невелик≥ групи ¤к≥ в≥н назвав молекулами. јле багато в погл¤дах √асенда було помилковим. Ќайточн≥ше про молекули писав Ћомоносов. ¬≥н писав, що молекула може бути однор≥дною ≥ р≥знор≥дною. ¬ першому випадку в молекул≥ групуютьс¤ однор≥дн≥ атоми, в другому Ц молекула складаЇтьс¤ з атом≥в в≥дм≥нних один в≥д ≥ншого. якщо т≥ло складаЇтьс¤ з однор≥дних молекул Ц то воно просте, а ¤кщо воно складаЇтьс¤ з молекул, побудованих з р≥зних атом≥в Ц то воно зм≥шане.

ќтже молекули Ц це частинки з ¤ких складаютьс¤ багато речовин. ¬они под≥л¤ютьс¤ на: тверд≥, р≥дк≥ ≥ газопод≥бн≥. “верд≥ речовини мають ф≥ксоване становище по в≥дношенн≥ в≥д ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ коливальний рух. ¬ твердому стан≥ б≥льш≥сть т≥л мають кристал≥чну будову.  ристали це метали золото, гран≥т, ≥нш≥. –≥дк≥ речовини Ц тут молекули упакован≥ так щ≥льно, що в≥дстань м≥ж кожними двома молекулами менша за саму молекулу. “ут вони зд≥йснюють хаотичний рух. ¬ газопод≥бних речовинах в≥дстань м≥ж молекулами значно б≥льша в≥д розм≥р≥в самоњ молекули.

ћолекули, ¤к уже писалось, складаютьс¤ з атом≥в. јтом Ц це найменша частинка речовини, ¤ка маЇ вс≥ властивост≥ речовини. ¬ центр≥ атома знаходитьс¤ ¤дро, а навколо ¤дра рухаютьс¤ електрони. ¬есь позитивний зар¤д ≥ вс¤ маса атома знаходитьс¤ в атомному ¤др≥ розм≥р ¤кого дуже малий в пор≥вн¤нн≥ з розм≥ром атома. «ар¤д ¤дра р≥вний по абсолютн≥й величин≥ сумарному зар¤ду електрон≥в. ядро атома складаЇтьс¤ з елементарних частинок: позитрон≥в ≥ нейтрон≥в. ѕозитрон ¤к ≥ електрон маЇ позитивний зар¤д, тобто з≥ знаком + ≥ одну одиницю атомноњ маси. Ќейтрон зар¤ду немаЇ, його маса дор≥внюЇ мас≥ позитрона. ¬ ¤др≥ Ї ще елементарн≥ частинки, маса ¤ких близька до маси електрона ≥ ≥снують р≥зн≥ пром≥жки часу. –озпад ¤дра супроводжуЇтьс¤ величезною к≥льк≥стю енерг≥њ, ¤ка називаЇтьс¤ ¤дерною. ¬ процес≥ розпаду ¤дра утворюютьс¤ нов≥ елементи. ядерною реакц≥Їю називають взаЇмозвТ¤зок ¤дер з елементарними частинками або з ≥ншими ¤драми. ѕерша штучна ¤дерна реакц≥¤ була зд≥йснена в 1919 р. –езерфордом. ¬ивченн¤ ¤дерних реакц≥й в≥дкрило шл¤х до практичного використанн¤ внутр≥шньо¤дерноњ енерг≥њ. ¬и¤снилось, що найб≥льша енерг≥¤ звТ¤зку нуклон≥в в ¤др≥ в≥дпов≥даЇ елементам середньоњ частини пер≥одичноњ системи. ÷е означаЇ, що ¤к при розпад≥ ¤дер т¤жких елемент≥в на б≥льш легк≥, так ≥ при зТЇднанн≥ ¤дер легких елемент≥в в б≥льш т¤жк≥ ¤дра повинно вид≥л¤тис¤ б≥льша к≥льк≥сть енерг≥њ. ¬середин≥ ¤дра атома знаход¤тьс¤ нейтрони, ¤к≥ звТ¤зан≥ ¤дерною силою. ƒл¤ розриву цього звТ¤зку потр≥бно затратити де¤ку к≥льк≥сть енерг≥њ. ≈нерг≥¤, ¤ка потр≥бна дл¤ розчепленн¤ нейтрон≥в називаЇтьс¤ енерг≥Їю звТ¤зку ¤дра.

–ад≥оактивним випром≥нюванн¤м називаЇтьс¤ пром≥нн¤ рад≥оактивних елемент≥в. –ад≥оактивне випром≥нюванн¤ ¤вл¤Їтьс¤ складним ≥ в нього вход¤ть три р≥зних види випром≥нюванн¤: альфа-пром≥нн¤, бета-пром≥нн¤, гамма-пром≥нн¤.

јльфа-пром≥нн¤ в≥дхил¤ютьс¤ електричними ≥ магн≥тними пол¤ми, вони представл¤ють собою пот≥к атомних ¤дер гел≥ю ¤к≥ називаютьс¤ a‑частинами.  ожна a‑частина несе два елементарних позитивних зар¤ди ≥ волод≥Ї масовим числом 4. a‑частини вил≥тають з≥ ¤дер рад≥оактивних елемент≥в з≥ шв. в≥д 14000 до 20000 км/с.

Ѕета-пром≥нн¤ в≥дхил¤ютьс¤ електричними ≥ магн≥тними пол¤ми ≥ ¤вл¤ють собою пот≥к швидких електрон≥в, ¤к≥ називаютьс¤ b-частками. ћаса Ц в 7350 раз менша маси a‑частин. —ередн¤ швидк≥сть близько 160000 км/с. √амма-пром≥нн¤ ¤вл¤ють собою пот≥к фотон≥в, ¤к≥ мають досить високу частоту Ц пор¤дку 1020 √ц. ≈нерг≥¤ g-фотон≥в маЇ пор¤док 1ћ¬. g-пром≥нн¤ не в≥дхил¤ютьс¤ електричним ≥ магн≥тним полем, розповсюджуютьс¤ ≥ швидк≥стю св≥тла.

5. ∆ивий орган≥зм складаЇтьс¤ ≥з кл≥тин.  л≥тина Ц це структурна одиниц¤ живих орган≥зм≥в, що ¤вл¤Ї собою певним чином диференц≥йовану д≥л¤нку цитоплазми, оточену кл≥тинною мембраною. ‘ункц≥онально кл≥тина Ї основною одиницею життЇд≥¤льност≥ орган≥зм≥в. ¬она складаЇтьс¤ ≥з оболонки, ¤дра, цитоплазми.  л≥тини ≥снують ¤к самост≥йн≥ орган≥зми й у склад≥ багатокл≥тинних орган≥зм≥в. бактер≥њ, багато вид≥в водоростей, нижчих гриб≥в ≥ найпрост≥ш≥ тварини (амеба, ≥нфузор≥¤) складаютьс¤ з одн≥Їњ кл≥тини. ÷¤ кл≥тина виконуЇ вс≥ функц≥њ живого орган≥зму Ц живленн¤, рух, розмноженн¤ тощо. “≥ло б≥льшост≥ вид≥в рослин ≥ тварин складаЇтьс¤ з величезноњ к≥лькост≥ кл≥тин, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на виконанн≥ окремих функц≥й. ÷≥ кл≥тини утворюють р≥зн≥ тканини.  л≥тини в≥др≥зн¤ютьс¤ за розм≥рами, формою, особливост¤ми орган≥зац≥њ, функц≥¤ми. ядро кл≥тини вм≥щуЇ в соб≥ хромосоми. ’ромосома Ц це найважлив≥ша складова частина ¤дра.  оли ¤дра не д≥л¤тьс¤, хромосоми мають форму дуже тонких ниток ≥ тому њх не можна побачити у св≥тловий м≥кроскоп. ÷≥ дуже тонк≥ нитки, кожна з ¤ких Ї одн≥Їю молекулою ƒЌ  в поЇднанн≥ з б≥лком можуть мати довжину понад 1 см. Ќитковидн≥ хромосоми ¤дер, ¤к≥ не д≥л¤тьс¤, розм≥щуютьс¤ в ¤дерному соку, перепл≥таютьс¤ м≥ж собою ≥ розр≥знити кожну хромосому зокрема важко. јле так≥ дуже вит¤гнут≥ в довжину нитковидн≥ хромосоми, а також д≥л¤нки њх добре видно за допомогою електронного м≥кроскопа. ’ромосома несе у соб≥ памТ¤ть про будову орган≥зму. ¬она складаЇтьс¤ з ген≥в. √ени величезн≥ молекули. ¬они здатн≥ нести у соб≥ ¤к≥сь ¤кост≥.  ≥льк≥сть ген≥в у багато раз≥в переважаЇ к≥льк≥сть хромосом.  ожен ген разом ≥з його м≥сцем розташуванн¤ у хромосом≥ Ї в≥дпов≥дальним за певн≥ ¤кост≥ орган≥зму. ¬плив на ген або зм≥на його м≥сц¤ розташуванн¤ викликаЇ мутагенез орган≥зм≥в, тобто по¤ву нових живих орган≥зм≥в. –ад≥оактивне випром≥нюванн¤ ¤ким супроводжуютьс¤ процеси под≥лу ¤дра атома впливаЇ на гени на њх функц≥њ, що призводить до порушенн¤ процесу спадкоЇмност≥ живих орган≥зм≥в тварин ≥ людей. ¬насл≥док цього народжуютьс¤ спотворен≥ орган≥зми-мутанти.

” своњй господарськ≥й д≥¤льност≥ людина з найдавн≥ших час≥в зм≥нювала навколишню природу, приручала диких тварин, вирощувала рослини, створювала корисн≥ дл¤ себе породи ≥ сорти. ѕроте науков≥ основи створенн¤ людиною нових сорт≥в рослин ≥ пор≥д тварин були розкрит≥ лише ƒарв≥ном у його вченн≥ про м≥нлив≥сть, спадков≥сть ≥ доб≥р. —елекц≥¤ в пр¤мому значенн≥ цього слова означаЇ доб≥р. јле в широкому розм≥нн≥ селекц≥¤ Ц це наука про створенн¤ нових ≥ пол≥пшених ≥снуючих сорт≥в культурних рослин, пор≥д св≥йських тварин ≥ ????? м≥кроорган≥зм≥в, ¤к≥ використовуЇ людина. «авданн¤ сучасноњ селекц≥њ Ц п≥двищенн¤ продуктивност≥ сорт≥в ≥ пор≥д тварин, але в даний час важливими факторами ≥нтенсиф≥кац≥њ рослинництва ≥ тваринництва стаЇ переведенн¤ њх на промислову основу; створенн¤ короткостебельних сорт≥в зернових культур, придатних дл¤ збиранн¤ комбайном сорт≥в винограду, томат≥в, чайних кущ≥в, бавовнику, пристосованих до збиранн¤ врожаю машинами, сорт≥в овочевих культур дл¤ вирощуванн¤ в теплиц¤х: у тваринництв≥ Ц створенн¤ груп тварин, придатних дл¤ утриманн¤ в тваринницьких комплексах великоњ рогатоњ худоби, придатноњ дл¤ машинного доњнн¤. ” наш≥й крањн≥ ≥снуЇ розгалужена с≥тка селекц≥йних установ: ≥нститут≥в, селекц≥йних станц≥й, сортовипробувальних д≥л¤нок, плем≥нних господарств. ” своњй робот≥ селекц≥онери використовують всю р≥зноман≥тн≥сть дикорослих ≥ культурних рослин ≥ одомашнених тварин, бо чим р≥зноман≥тн≥ший вих≥дний матер≥ал, тим усп≥шн≥ше будуть реал≥зован≥ завданн¤, що сто¤ть перед селекц≥онерами. ¬елике значенн¤ мають природна м≥нлив≥сть ≥ штучне отриманн¤ мутац≥й. Ѕагатий матер≥ал дають внутр≥шньор¤дова ≥ в≥ддалена г≥бридизац≥¤. ќсновними методами, що використовуютьс¤ селекц≥онерами, Ї п≥дб≥р, г≥бридизац≥¤, доб≥р ≥ вихованн¤. √≥бридизац≥¤ спираЇтьс¤ на комб≥нативну м≥нлив≥сть. «авд¤ки њй вдаЇтьс¤ в одному г≥бридному орган≥зм≥ поЇднувати ц≥нн≥ ознаки, ¤к≥ ран≥ше ≥снували у р≥зних сорт≥в рослин ≥ пор≥д тканин.

–озр≥зн¤ють дв≥ форми добору: масовий ≥ ≥ндив≥дуальний. ћасовий ірунтуЇтьс¤ на добор≥ за фенотипом; в≥дбираютьс¤ особини, що в≥дпов≥дають певному стандарту, але один ≥ той самий фенотип може бути зумовлений р≥зними генотипами, а один ≥ той самий генотип може дати р≥зн≥ фенотипи. ≤ндив≥дуальний доб≥р базуЇтьс¤ на вид≥ленн≥ особин в≥домим генотипом за анал≥зом продуктивност≥ потомства. “ому при ≥ндив≥дуальному добор≥ бажаний результат дос¤гаЇтьс¤ швидше. ѕри добор≥ робота селекц≥онера розпочинаЇтьс¤ ≥з створенн¤ групи особин з однаковими генотипами. Ќайлегше це отримати у самозапильних рослин.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне вивченн¤ природи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3573 прочитано)