≈колог≥¤ > —учасне природознавство. Ќов≥ п≥дходи до розгл¤ду справ

—учасне природознавство. Ќов≥ п≥дходи до розгл¤ду справ

ѕлан.

1. ¬изначенн¤ пон¤ть природа ≥ природознавство.

2. Ќауково-техн≥чна революц≥¤,¤к сучасний етап п≥знанн¤ ≥ освоЇнн¤ природи людиною.

ќсновн≥ пон¤тт¤ про науку,¤к сферу людськоњ д≥¤льност≥ нац≥леноњ на п≥знанн¤ природи.

3. —учасн≥ знанн¤ людини про всесв≥т та косм≥чний прост≥р,

4. «емл¤ та њњ будова

5. будова речовин

6. будова живих орган≥зм≥в

7. освоЇнн¤ людиною надр земл≥.

8. ѕроблеми збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ природи .

9. ¬исновок.

1.ѕов≥тр¤,вода,земл¤,люди,рослини,тварини,планети,—онце,зор≥ Ц увесь матер≥альний св≥т, ¤кий оточуЇ нас називаЇтьс¤ природою .

ѕрирода н≥ким не створена,завжди була ≥ буде.¬она перебуваЇ у безперервному рус≥:рухаютьс¤ планети ≥ зор≥,р≥чки зм≥нюють русла, сн≥г навесн≥ тане , рослини ростуть ≥ розвиваютьс¤.—кладовою частиною ѕрироди Ї жив≥ орган≥зми ,а серед них найрозвинен≥шими вважаютьс¤ люди.Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших орган≥зм≥в вона маЇ здатн≥сть осмислювати себе ≥ навколишн≥й св≥т.Ћюдина вносить у природу зм≥ни завд¤ки своЇму розуму ≥ прац≥.¬она побудувала м≥ста ≥ села фабрики ≥ заводи зорала ≥ зас≥¤ла пол¤ винайщла р≥зн≥ машини.¬ насл≥док такого осмисленн¤ виникла ≥ пост≥йно розвиваЇтьс¤ наука.ѕерш≥ в≥домост≥ про ѕрироду виникли в пер≥од розкв≥ту кульутури народ≥в —тародавньоњ √рец≥њ Ц ор≥Їнтовно 2,5 тис¤чи рок≥в тому. ¬ той час знанн¤ про навколишн≥й св≥т були загальними .

ћета наук про природу Ц в≥дкрити ,вивчити њњ закони ≥ використати дл¤ потреб людини.Ќауку що обТЇднувала вс≥ на¤вн≥ тод≥ знанн¤,згодом назвали натурф≥лософ≥Їю.” прцес≥ б≥льш глибокого п≥знанн¤ навколишнього св≥ту та поступового нагромадженн¤ нових знаннь натурф≥лософ≥¤ под≥лилас¤ на окррем≥ науки: ф≥зику, астроном≥ю , б≥олог≥ю та х≥м≥ю. ¬с≥ вони називаютьс¤ природничими науками.

ћетою науки Ї вивченн¤ ≥ по¤сненн¤ «акон≥в ѕрироди та використанн¤ набутих знань дл¤ практичних потреб людини в тому числ≥ й з метою передбаченн¤ под≥й в природ≥.

¬се з чого складаЇтьс¤ природа називаЇтьс¤ матер≥Їю. ¬се те що ми думаЇмо чи знаЇмо про матер≥ю назуивають св≥дом≥сю або духовним здобутком людини ≥ сусп≥льства. “ому умовно навколишн≥й св≥т под≥л¤ють на св≥т матер≥альний ≥ св≥т духовний.

‘≥зика ,астроном≥¤ та ≥нш≥ природнич≥ науки вивчають матер≥альний св≥т ≥ тим самим збагачують духовний св≥т людини.

Ќер≥дко природничи науов≥ знанн¤ Ї засобом само осмисленн¤ людиною ≥ себе ≥ свого м≥сц¤ в природ≥ .

ѕрирода Ц середовище ≥снуванн¤ людини та всього жмвого на планет≥. ¬она в≥д≥граЇ р≥зноман≥тну роль у њхн≥й життЇд≥¤льност≥.

ѕрирода - джерло не т≥льки матер≥альних благ. ¬она невичерпне джерело позитивних емоц≥й , натхненн¤ дл¤ митц≥в.

—усп≥льство безперервно взаЇмод≥Ї з природою. Ѕез такоњ взаЇмод≥њ людина ≥снувати неможе. ÷¤ взаЇмод≥¤ становить основу людськоњ ≥сторњњ Ї боротьбою за житт¤ людського роду ≥ пол¤гаЇ в вплив≥ природнього середовища на д≥¤льн≥сть сусп≥льства ≥ в вплив≥ господарськоњ д≥¤льност≥ сусп≥льства на навколишнЇ середовище. ѕрирода дл¤ людини Ц середовище житт¤ ≥ д≥¤льност≥ джерело до ≥снуванн¤ св≥т великих п≥знавальних ≥ естетичних ц≥нностей краси ≥ радост≥. ”с≥ своњ матер≥альн≥ потреби людства задовольн¤Ї за рахунок природи. ќсобливост≥ природи прискорюють чи затримують розвиток сусп≥льного виробництва .

2. Ќауково Ц техн≥чна революц≥¤ Ц це ¤к≥сний стрибок у розвитку продуктивних сил, що в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ поЇднанн¤ процес≥в науковоњ та техн≥чноњ революц≥њ. ќсновн≥ риси сучасноњ науково Ц техн≥чноњ революц≥њ так≥:

Ќебувало швидкий розвиток науки, њњ взаЇмод≥¤ ¤к з матер≥альним виробництвом , так ≥ ≥ншими видами д≥¤льност≥ , перетворенн¤ науки в безпосередню продуктивну силу.

¬сеос¤жн≥сть нац≥онально Ц техн≥чноњ революц≥њ, ¤ка охоплюЇ не т≥льки матер≥альне виробництво, а й обслуговуванн¤, побут, культуру впливаЇ на психолог≥ю та ментальн≥сть жител≥в передових крањн.

 ор≥нним чином зм≥нюЇтьс¤ техн≥чна ≥ технолог≥чна база господарства св≥ту. Ќац≥онально Ц техн≥чна революц≥¤ розвиваЇтьс¤ ≥ вглиб Ц освоюЇтьс¤ м≥кросв≥т атома, генн¤ ≥нженер≥¤, нов≥ ф≥зико Ц х≥м≥чн≥ процеси, ≥ вшир Ц в нових техн≥чних конструкц≥¤х поЇднуЇтьс¤ традиц≥йн≥ механ≥чн≥ та електричн≥ системи з м≥кропроцесорною техн≥кою, системи управл≥нн¤ Ц з мережами ≈ќћ електронного звТ¤зку та к≥бернитичними пристро¤ми.

Ќауково Ц техн≥чна революц≥¤ впливаЇ ≥ на зм≥ни в розширенн≥ господарства св≥ту. “ак, географ≥¤ промисловост≥ , що склалас¤ п≥д впливом чинник≥в, ¤к≥ д≥¤ли наприк≥нц≥ XIX Ц перш≥й половин≥ XX стол≥тт¤ доповнюЇтьс¤ такими новими рисами :

¬≥дбулась переор≥Їнтац≥¤ базових матер≥ало м≥стких галузей промисловост≥ в≥д ор≥Їнтац≥њ на м≥сцеву сировину до о≥р≥Їнтац≥њ на ринки збуту к≥нцевого продукту.

ќсновними центрами ≥ рег≥онами, до ¤ких т¤ж≥Ї розм≥щенн¤ виробництва й ≥нших вид≥в економ≥чноњ активност≥, стали осередки ≥ територ≥њ з передовою наукоб та осв≥тою.

—учасн≥ процеси перебудови св≥тового господарства привели до високоњ територ≥альноњ концепц≥њ виробничоњ д≥¤льност≥ ≥ населенн¤ .

ѕоступальний рух людського сусп≥льства у розвитку науки ≥ техн≥ки називають науково Ц техн≥чним процесом.

—усп≥льство безперевно взаЇмод≥Ї з приролою. Ѕез такоњ взаЇмод≥њ людина ≥снувати не може . ÷¤ взаЇмод≥¤ становить основу людськоњ д≥¤льност≥ , бо Ї боротьбою за житт¤ людського роду ≥ пол¤гаЇ у вплив≥ природнього середовища на д≥¤льн≥сть сусп≥льства ≥ вплив≥ господарськоњ д≥¤льност≥ сусп≥льства на природнЇ середовище. ѕрирода дл¤ людини Ц середовище житт¤ ≥ д≥¤льност≥ , джерело засоб≥в до ≥снуванн¤ , св≥т великих п≥знавальних ≥ естет\ичних ц≥нностей , джерело знань краси ≥ радост≥ .

3. ¬сесв≥т Ц це навколишн≥й св≥т , неск≥нченний в час≥ ≥ простор≥ , його також називають космосом або косм≥чним простором. ¬сесв≥т безмежно р≥зноман≥тниц за тими формами , ¤ких набуваЇ матер≥¤. ¬ ньому ми зустр≥чаЇмо величезну к≥льк≥сть косм≥чних т≥л та њх систем . ќстанн≥м часом ви¤влено зовс≥м нов≥ незвичайн≥ обТЇкти природа ¤ких ще остаточно не зТ¤сована. Ќеск≥нченн≥сть всесв≥ту в час≥ означаЇ , що в≥н ≥снуЇ в≥чно . Ќин≥ встановили , що в ньому в≥дбуваютьс¤ активн≥ процеси в р≥зних масштабах. «окрема гранд≥озн≥ косм≥чн≥ вибухи , ¤к≥ призвод¤ть до випад≥в , вивержень ≥ розс≥¤нн¤ матер≥њ ≥ в≥д≥грають важливу роль у формуванн≥ ≥ розвитку небесних т≥л. ¬сесв≥т Ц св≥т величезних просторово Ц часових масштаб≥в .

Ќаша «емл¤ - заселена планета Ц Ї лише одним з небесних т≥л, членами невеликоњ планетноњ с≥мТњ на чол≥ з —онцем Ц звичайн≥сенкою зорею , ¤ка керуЇ рухом цих планет .  р≥м девТ¤ти великих планет , до складу сон¤чноњ системи вход¤ть також мал≥ планети , комети , супутники планет Ц природн≥ ≥ штучн≥ , метеорна матер≥¤ , м≥ж планетний газ. ’арактерною особлив≥стю ¬сесв≥ту Ї нер≥вном≥рний розпод≥л матер≥њ в св≥т≥ , в ньому. ’оч зор≥ ≥ концентрують у соб≥ велику масу, проте основною властив≥стю ¬сесв≥ту Ї порожнеча. —аме так: ¬сесв≥т Ц глибокий вакуум. ¬сесв≥т маЇ також ту характерну особлив≥сть , що в≥н розширюЇтьс¤ ! Ѕагато природних наук вивчають ¬сесв≥т. «окрема Цастроном≥¤ , ¤ка вивчаЇ розпод≥л матер≥њ в космос≥ , в простор≥ ≥ час≥ , р≥зн≥ небесн≥ т≥ла та њх системи.

«акон за ¤ким будь- ¤к≥ два т≥ла прит¤гуютьс¤ одне до одного з силою пр¤мо пропорц≥йною добутков≥ њхнвх мас ≥ обернено пропорц≥н≥ квадрату в≥дстан≥ м≥ж ними Ц це закон всесв≥тнього т¤ж≥нн¤. ¬≥критий Ќьютоном в 1687 роц≥ закон ¤кий експерементально п≥дтвердив ≥нший англ≥йський вчений  авенд≥ш у 1798 роц≥ , у сформульованому вигл¤д≥ застосований лише , ¤кшо взаЇмод≥ючи т≥ла Ї матер≥альними точками тобто поле њх т¤ж≥нн¤ Ї ценральними.

¬сесв≥т Ц це те все , що ≥снуЇ. ¬≥д найдр≥бн≥ших пилинок ≥ атом≥в до величезних сукупчень речовини . ¬ивченн¤ всесв≥ту ≥стотно зм≥нило наше у¤вленнн¤ про нього , ви¤влено глибок≥ звТ¤зки м≥ж процесами , що в≥дбуваютьс¤ на —онц≥, на «емл≥ ≥ в навколоземному простор≥ . “ак, сон¤чна активн≥сть визначаЇ кл≥матичн≥ ритми на земл≥ , що зб≥гаютьс¤ з косм≥чним ициклами. “акими Ї й сейсм≥чн≥ процеси утворенн¤ г≥р. ¬сесв≥т у вц≥лому оддин з найскладн≥ших обТЇкт≥в наукового досл≥дженн¤.

4. «емл¤ - це трет¤ в пор¤дку в≥ддаленн¤ в≥д сонц¤ велика планета сон¤чноњ системи . ≤стор≥¤ наукового розвТ¤занн¤ проблеми походженн¤ «емл≥ починаЇтьс¤ з XVIII ст. —проб по¤снити походженн¤ «емл≥ висувалос¤ багато, особливо за останнЇ стол≥тт¤.

«емл¤ Ц ун≥кальна планета сон¤чноњ системи ≥ ун≥кальн≥сть њњ пол¤гаЇ в перш завсе в тому , що на н≥й ≥снуЇ житт¤. Ќа сам≥й же «емл≥ житт¤ ≥снуЇ завд¤ки поЇднанню к≥лькох спри¤тливих астроном≥чних фактор≥в . —еред них Ц це велика маса «емл≥ достатн¤ дл¤ утриманн¤ навколо себе захисног ошару атмосфери досить сильного магн≥тного пол¤ ,що захищаЇ земних жител≥в в≥д згубноњ д≥њ косм≥чноњ рад≥ац≥њ, на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ води необх≥дноњ дл¤ житт¤.

Ќаша «емл¤ Ц дуже активна планета . «м≥нюЇтьс¤ хоч ≥ пов≥льно обриси њњ материк≥в ≥ океан≥в руйнуютьс¤ ц≥л≥ г≥рськ≥ хребти вивергаютьс¤ вулкани , м≥н¤Їтьс¤ кл≥мат . Ѕезперервно зм≥нюютьс¤ важлив≥ параметри навколишнього середовища Ц температура пов≥тр¤ ≥ води , њхн≥й х≥м≥чний склад волог≥сть грунту ≥ вм≥ст у них життЇво необх≥дних компонент≥в . Ѕезперервно оновлюЇтьс¤ жива природа Ц тварини , рослини , м≥кро орган≥зми .  ругооб≥г х≥м≥чних елемент≥в на «емл≥ в≥дбуваЇтьс¤ переважно за безпосередньоњ участ≥ живих орган≥зм≥в .

” найдавн≥ши часи «емлю у¤вл¤ли , ¤к плоский диск чи остр≥в оточений океаном . « час≥в Ќьютона «емлю почали у¤вл¤ти ¤к ел≥псоњд обертанн¤ на мал≥й ос≥ . «емл¤ б≥льш опукла поблизу екватора . ‘орму «емл≥ характеризуЇ геоњд Ц геометрично неправельне т≥ло , поверхн¤ ¤кого в кожн≥й точц≥ перепендикул¤рна до на пр¤му сили т¤ж≥нн¤ . ‘орму геоњда маЇ поверхн¤ води спок≥йного океану.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне природознавство. Ќов≥ п≥дходи до розгл¤ду справ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (2437 прочитано)