≈колог≥¤ > —учасне природознавство. Ќов≥ п≥дходи до розгл¤ду справ

” давн≥ геолог≥чн≥ часи ф≥гура «емл≥ мала мабуть б≥льш неправельну форму н≥ж нин≥. “еперишн¤ њњ форма по¤снюЇтьс¤ обертанн¤м навколо ос≥. «араз «емл¤ маЇ форму трохи сплюснутоњ кул≥ рад≥ус «емл≥ 7370 к≥лометра , довжина екватора 40 000 к≥лометра.

Ќаша планета складаЇтьс¤ з трьох основних частин (геосфер), ¤к≥ р≥зн¤тьс¤ своњми ф≥зичними властивост¤ми. ÷е Ц земна кора , оболонка (мант≥¤) , ¤дро. «емна кора або л≥тосфера Ц верхн¤ тверда оболонка земл≥ , ¤вл¤Ї собою зовн≥шн≥й шар завтовшки 60 Ц 70 км. , що складаЇтьс¤ з осадових пор≥д, гран≥и≥в та базальт≥в . “емпература кори зростаЇ з глибиною на 1 градус цельс≥¤ на кожн≥ 33 метра ≥ вже десь на глибин≥ 40 км. —тановить 800 Ц 1000 градус≥в цельс≥¤. ¬с≥ област≥ л≥тосфери перебувають в рус≥ . ѕ≥д «емною корою м≥ститьс¤ оболонка ¤дра мант≥¤, в рад≥альному напр¤м≥ вон≥ прост¤гаЇтьс¤ в≥д п≥дошви земноњ кори до 2900 км, ≥ становить 80 % «емноњ кул≥. ћант≥¤ маЇ шарувату будову . ¬ид≥л¤ють дв≥ њњ основн≥ частини : верхню мант≥ю до 1000 км. , ≥ нижню в≥д 1000 до 2900 км. . ¬ верхн≥й мант≥њ тиск , що зростаЇ з глибиною , дос¤гаЇ 10 000 атм., температура близько 1500 градус≥в цельс≥¤ , а на меж≥ з ¤дром 3000 Ц 5000 градус≥в цельс≥¤ . ƒо складу мант≥њњ вход¤ть спаолуки окису кремн≥б з оксидами магн≥ю ≥ зал≥за , називають њњ Sima.

¬ерхн≥й шар мант≥њ називають астеносферою ( до глибини 50 Ц 200 км . в≥д поверхн≥) . …ого речовина перебуваЇ в найб≥льш розмТ¤кшеному стан≥ , при чому на раптовий тиск реагуЇ ,¤к тверде т≥ло а на пов≥льний ≥ безперевний ¤к р≥дина .

–ечовина нижньоњ мант≥њ Ц це однор≥дне тверде т≥ло , м абуть тому ,що через високий тиск атома речовини дуже щ≥льно притиснут≥ один до одного . ¬ цьому шар≥ земл≥ дуже багато зал≥за , магн≥ю та ≥нших твердих метал≥в , його називають рудною оболлонкою. ћ≥ж мант≥Їю ≥ ¤дром Ї межа нижче ¤коњ поперечн≥ сейсм≥чн≥ хвил≥ не поширюютьс¤.

ядро «емл≥ маЇ рад≥ус 3470 км. ( 19 % обТЇму ). ¬ид≥л¤ють зовн≥шнЇ ¤дро в≥д 2900 Ц 5100 км. , ≥ внутр≥шнЇ рад≥усом приблизно 1270 км.. “емпература в ценр≥ «емл≥ 4000 Ц 5000 градус≥в цельс≥ю , а тиск дос¤гаЇ 3.5 млн атм. « приводу х≥м≥чного складу ¤дра висловлювалис¤ р≥зн≥ думки :

1). ядро «емл≥ складаЇтьс¤ в основном у з зал≥за та невеликих дом≥шок н≥келю, тому його називають Nife.; под≥бний склад мають де¤к≥ зал≥зн≥ метеорити, що падають на землю. „ерез високу температуру зовнЇшнЇ ¤дро перебуваЇ в розплавленному р≥динному , а внутр≥шнЇ у твердому стан≥ ;

2). «овн≥шнЇ ¤дро сел≥катне , а внутр≥шнЇ зал≥зне;

3). ядро складаЇтьс¤ з сел≥катних сполук ≥ Ї камТ¤нистою речовиною з дом≥жками зал≥за , ущ≥льнене високим тиском . √устина ¤дра б≥льша 10 г/см³ , а в центр≥ Ц нав≥ть 12 г/см³. ¬оно перебуваЇ п≥д тиском ( 1.4- 3.5 млн атм ) ≥ маЇ дуже високу температуру . “ому речовина перебуваЇ в особливому метал≥зованому стан≥.

«апаси води на «емл≥ величезн≥ 1.46 * 10 9 км³ , тобто 0.025 % ус≥Їњ маси «емл≥ . ѕроте абсолютна б≥льш≥сть ц≥Їњ маси Ц це г≥рко солона морська вода , непридатна до питт¤ та технолог≥чного використанн¤ . ѕрисна вода на планет≥ становить лише 2% - в≥д загальноњ к≥лькост≥ , причому 85% њњ зосереджено в льодовикових щитах √ренланд≥њ й јнтарктиди , айсбергах ≥ г≥рських льодовиках. Ћише близько 1% пр≥сноњ води - це р≥чки , пр≥сноводн≥ озера , де¤ка частина п≥дземних вод , саме ц≥ джерела ≥ використовуЇть людством дл¤ своњх потреб. ’≥м≥чний склад морськоњ води дуже схожий на склад людськоњ кров≥ Ц м≥стить т≥ж х≥м≥чн≥ елементи ≥ приблизно в тих же пропорц≥¤х. ÷е один з доказ≥в того , предки людей ¤к ≥ ≥нших ссавц≥в жили у мор≥ . ќкеани ≥ њх мор¤ зТЇднан≥ м≥ж собою за принципом сполучених посудин .

 ожний з океан≥в маЇ своњ теч≥њ , припливи ≥ в≥дпливи , в≥три ≥ температури , розпод≥л солоност≥ тобто характеризуЇтьс¤ ф≥зичними , х≥м≥чними , б≥олог≥чними властивост¤ми , динам≥чними процесами будовою дна . “ам де м≥ж океавнами немаЇ материк≥в меж≥ умовн≥ . ќкеани в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного , ¤к географ≥чним положенн¤м так ≥ морфолог≥чними рисами.

ћор¤ Ц це в≥дособленн¤ частини океан≥в вклинен≥ в сушу або в≥докремлен≥ островами чи п≥востровами . «а ознакою в≥докремлювальност≥ та особливост¤ми г≥дролог≥чного режиму мор¤ под≥л¤ють на внутр≥шн≥ , окрањн≥ та м≥жостровн≥ . –≥чки Ц це водн≥ потоки , що течуть у виробленому ними руслу .  ожна характеризуЇтьс¤ довжиною та площею басейну. Ќапр¤мок теч≥њ р≥чок в≥дбиваЇ нахил м≥сцевост≥ ≥ залежить в≥д рельЇфу. ѕроте р≥чок з пр¤мол≥н≥йною теч≥Їю майже небуваЇ . ¬ин¤ток становл¤ть окрем≥ д≥л¤нки молодих р≥чок , особливо г≥рських затиснутих м≥ж хребтами , звичайно р≥чки звивест≥ утворюють меандри - тобто заокруглен≥ закру ти , зузмовллен≥ д≥¤нн¤ м р≥чноњ ≥роз≥њњ. Ўвидкисть теч≥њ залежить в≥д пад≥нн¤ р≥чки .

Ѕ≥осфера Ц це одна ≥з сфер географ≥чноњ оболонки , що включаЇ насен≥ живими орган≥змами частини атмосфери , л≥тосфери та л≥тосфери.

ѕоходженн¤ орган≥зм≥в на земл≥ вивчають з двох точок зору : географ≥чноњ ≥б≥олог≥чноњ . ѕерша з них пол¤гаЇ в ви¤вленн≥ умов виникненн¤ , поширенн¤ та розвитку живого , друга у вивченню по¤ви живоњ речовини. ∆ива речовина на планет≥ виникла близько 3 м≥ль¤рд≥в рок≥в тому , ≥ форми житт¤ надзвичайно р≥зноман≥тн≥ . ѕерш≥ мешканц≥ «емл≥ Ц синьо Ц зелен≥ водорост≥ та р≥зн≥ бактнр≥њ .

јтмосфера, г≥дросфера , в верхн≥х шарах л≥тосфери утворюють оболонку або сферу б≥осфери . Ћюдина , ¤к б≥олог≥чна ≥ стота , також Ї складовою частиною б≥осфери. ¬она неможе ≥снувати в ≥ншому середовищ≥ н≥ж те ,що склалос¤ на планет≥ за њњ довгу ≥стор≥ю Ц неможе дихати пов≥тр¤м ≥ншого складу , неможе пити воду ,забруднену шк≥дливими дом≥жками , неможе жити при ≥ншому , н≥ж сьогодн≥шнЇ , внапруженн≥ магн≥тного пол¤ .

јтмосфера ¤к газоа оболонка ,планета утворена самою «емлею. ѕов≥тр¤на оболонка «емл≥ , њњ атмосфера Ї одн≥Їю з найголовн≥ших умов життт¤ , атмосфера маЇ також еколог≥чне значкнн¤ . ¬она захищаЇ жив≥ орган≥зми в≥д згубного впливу косм≥чних випром≥нювань та удар≥в метеорит≥в , регулюЇ сезонн≥ ≥ добов≥ коливанн¤ температури Ї нос≥Їм тепла ≥ вологи. „ерез атмосферу в≥дбуваЇтьс¤ фотосинтез та обм≥н енерг≥њ , ≥нформац≥њ Ц це основн≥ процеси б≥осфери. ƒл¤ де¤ких орган≥зм≥в атмосфера Ї основним середовищем житт¤ . јтмосфера складаЇтьс¤ з таких шар≥в : тропосферра , стратосфера , ммезосфера ,мермосфера , екзосфера, геокорона; дал≥ атмосфера поступово переходить у м≥жпланетний косм≥чний вакуум. ” верхн≥х шарах «емноњ атмосфери сон¤чне випром≥нюванн¤ спричин¤Ї сильну ≥он≥зац≥ю. ≤онозован≥ шари атмосфери називаютьс¤ ≥оносферою.

“ропосфера Ц це нижн≥й шар атмосфери , що безпосердньо прил¤гаЇ до земл≥ . ¬ ньому зосереджено 79 % ус≥Їњ маси атмосфери . ¬исота тропосфери над полюсами Ц близько 8 км. , над пом≥рними широтами 10 - 12 км ., над екватором 16 Ц 18 км.. “емпература в≥д земноњ поверхн≥ до тропо паузи поступово знижуЇтьс¤ в середньому на 0.6 градус≥в на кожн≥ 100 м., в≥д 14 градус≥в на р≥вн≥ мор¤, до 56 градус≥в на верхн≥й ммеж≥ тропосфери. ” тропосфер≥ основна масса пов≥тр¤ .

ћ≥с¤ць Ц найближче до «емл≥ небесне т≥ло тому найкраще вивчене. Ќайближчи до нас планети приблизно в 100 раз дал≥ . ћ≥с¤ць менший в≥д «емл≥ за д≥аметром у чктвер о. ј за масою у 81 раз. —ередн¤ його густина 3.3 * 103 кг/м3,. Ќа м≥с¤ц≥ немаЇ атмосфери ¤ка помТ¤кшуЇ пекуче сон¤чне випром≥нюванн¤ ≥ з≥хищаЇ в≥д косм≥чного випром≥нюванн¤ та поток≥в м≥кро метеорит≥в . ЌемаЇ там н≥ хмар , н≥ води , н≥ туман≥в , н≥ райдуги , н≥ св≥танковоњ зор≥ . “≥н≥ р≥зк≥ ≥ чорн≥ . Ќебо на м≥с¤ц≥ було б нав≥ть у день було чорне , ¤к у косм≥чному простор≥ , але розр≥д жена пилова оболонка , що оточуЇ його трохи розс≥юЇ його.

–ельЇф м≥с¤ц¤ р≥зноман≥тний . “ам Ї Умор¤ Ф Ц це велик темн≥ пл¤ми ( р≥внини) , У материки Ф Ц св≥тл≥ простори з гористою поверхнею , окрем≥ гори ≥ г≥рськи хребти , тр≥щини , вали . ƒуже поширен≥ цирки Ц цн к≥льцев≥гори , ¤к≥ ще називають кратерами . ѓхн≥ к≥льцев≥ вали заввишки к≥лька к≥лометр≥в , оточують велики кругл≥ западини д≥амеиром близько 200 км. ћ≥с¤ць - це незовс≥м мертвий св≥т.

ќзоновий шар руйнують х≥м≥чн≥ речовини Ц так≥ ¤к оксид азоту ≥ утворюютьс¤ озонов≥ д≥рки .„ерез ц≥ д≥рки жорстке ультраф≥олетове випром≥нюванн¤ в≥ль проникаЇ до «емл≥ . ѕ≤д загрозую зникненн¤ ќзонового шару керевники багатьох крањн св≥ту вир≥шили вжити енерг≥йних заход≥в : менше вживати фреон≥в , а згодом зовс≥м в≥дмовитис¤ в≥д них , зам≥нивщи њх безпечними сполуками.

÷е спри¤Ї рунуванню озонового шару й в≥йсьва д≥¤льн≥сть ,зокрема запуски бал≥стичних ракет.  ожний запуск ракети в  осмос У пропалюЇ вФ озоновому шар≥ чималу д≥рку , ¤ка У зат¤гуЇтьс¤ Ф лише через тривалий час.

” давнину люди думали по р≥зному про «емлю , про њњ форму , але кожний вчений доводив своЇ. Ќьютон вважав , що «емл¤ б≥льш опукла б≥л¤ екватора. јр≥стотель доводив ,що «емл¤ Ц плоский або опуклий круг. Ѕагато рок≥в минуло , поки люди зрозум≥ли , що «емл¤ Ц кул¤.

5. «нанн¤ про будову речовини дають змогу не т≥льки по¤снити багато ф≥зичних ¤вищ . ¬они допомогають передбачити , ¤к в≥дбуватиметь с¤ ¤вище , що тре зробити, щоб його прискорити або спов≥льнити , тобто допомогають керувати ¤вищем. ¬ивчивши будову т≥л , можна по¤снити Їх властивост≥ , а також створити нов≥ речовини з потр≥бними властивост¤ми Ц тверд≥ ≥ м≥цн≥ зплави . ∆аротривки матер≥али .

„ому речовини Ц пов≥тр¤, вода , сталь - здаютьс¤ нам суц≥льними ? —права в тому , що частинки, з ¤ких складаютьс¤ речовини , так≥ мал≥ , що ми њх небачимо

јтом Ц частинка речовини м≥кроскоп≥чних розм≥р≥в ≥ маси ( м≥крочастинка ), найменша частинка х≥м≥чного елемента , ¤ка Ї нос≥Їм його х≥м≥фчних властивостей .

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне природознавство. Ќов≥ п≥дходи до розгл¤ду справ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (2437 прочитано)