≈колог≥¤ > —учасне природознавство. Ќов≥ п≥дходи до розгл¤ду справ

 ожному х≥м≥чному елементу в≥дпов≥даЇ певний вид атом≥в . –≥зним х≥м≥чним елементам в≥дпов≥дають р≥зн≥ атоми , що в≥др≥зн¤ютьс¤ своЇ будовою . ¬ природ≥ ≥снуЇ 107 тип≥в атом≥в , ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ своЇю б≥довою .

ѕор≥вн¤но з розм≥рами атома (близько 10 14 Ц 10 15 м) цого ¤дро надзвичайно мале Ц близько 10 14 Ц 10 15 м ; тобто ¤дро менше за атом приблизно у 100 000 раз. ўоб у¤вити соб≥ сп≥вв≥дношенн¤ цих розм≥р≥в , можна скористатис¤ таким пор≥вн¤нн¤м . якщо розм≥ри ¤дра представити у винл¤д≥ кульки д≥аметром 1мм ( це приблизно розм≥р головки булавки ) , то розм≥р атома матиме вигл¤д кул≥ з д≥аметром 10 +5 мм = 100 м , тобто розм≥рам з багато поверховий будинок ! ” ц≥й порожнист≥й сфер≥ розм≥щуютьс¤ орб≥ти електрон≥в , ¤к≥ обертаютьс¤ навколо ¤дра .

ћаса атома практично дорв≥нюЇ мас≥ сомого ¤дра , масою електрон≥в можна знехтувати. Ќав≥ть у найлегшому атом≥ атом≥ водню Ц ¤дро в 1840 раз масивн≥ше в≥д маси електрона Ц Їдиного в цьому атом≥.

јтом може втрачати один або дек≥лька електрон≥в , тод≥ його називають позитивним ≥оном або кат≥оном .

јтом за певних умов може отримати один або дек≥лька електрон≥в, у цьому випадку його називають негативним ≥оном або ан≥оном.

«ауважемо,що п≥дчас ≥он≥зац≥њ атома зар¤дове число атома (¤жро) не зм≥нюЇтьс¤ , бо к≥льк≥сть протон≥в у ¤др≥ залищаЇтьс¤ незм≥нною.

ћолекула Ц це найменша частинка даноњ речовини , ¤ка ще збер≥гаЇ його основн≥ х≥м≥чн≥ властивост≥ ≥ складаЇтьс¤ з атом≥в, зТЇднаних х≥м≥чними звТ¤зками. ≤снують молекули , ¤к≥ складаютьс¤ з двох трьох ≥ б≥льше атом≥в. Ќайб≥льш≥ молекли складають з дес¤тк≥в ≥ нав≥ть сотен тис¤ч атом≥в ( в≥там≥ни , гормони б≥лки). —в≥т надзвичайно р≥зноман≥тний . зрозум≥ло, що молекули Ї частанами складних речовин - х≥м≥чних сполук. якщо молекула складаЇтьс¤ з тис¤ч ≥ б≥льще одиниць що повторюютьс¤ ( однакових обо близьких за будовою гру атом≥в ), то њх називають макромолекулою .

ћолекули не можна у¤вити ¤к просте сукупченн¤ атом≥в ( прим≥ром купу цегли ). јтом ив молекул≥ звТ¤зан≥ м≥ж собою у певн≥й посл≥довност≥ ≥ певним чином розм≥щен≥ у простор≥ один в≥дносно одного .ћолекула - складна арх≥тектурна споруда , у ¤к≥й кожний атом маЇ своЇ м≥сце ≥ своњх сус≥д≥в . јтоми в молекулах неперервно зд≥йснюють коливанн¤ навколо певних центр≥в . ћолекули ¤к ≥ атоми не мають певних ч≥тких меж . –озм≥ри молекул зростають ≥з зростанн¤м к≥лькост≥ атом≥в у них ≥ лехать у межах близько 10 Ц10 - 10-7 .

’≥м≥чн≥ та б≥льш≥сть ф≥зичних властивостей молекул визначаютьс¤ њх зовн≥шн≥ми електронами . ’≥м≥чн≥ сполуки Ц складн≥ утворенн¤ р≥зних атом≥в . —кладн≥ речовини Ц х≥м≥чн≥ сполуки , ок≥льки њх можна добути з простих речовин за допомогою сполученн¤ останн≥х.

—кладн≥ речовини не збер≥гають властивостей тих простих речовин , з ¤ких вони утворен≥ , ¤к це властиво дл¤ сум≥шей .

—кладна речовина утворюЇтьс¤ за допомогою х≥м≥чного процесу Ц синтезу речовин. —клад х≥м≥чних сполук сталий. ’≥м≥чн≥ сполуки можна розкласти т≥льки за допомогою х≥м≥чних реакц≥й.

’≥м≥чних сполук Ц складних речовин Ц Ї надзвичайно велика к≥льк≥сть . ≤ сьогодн≥ х≥м≥ки працюють над створенн¤м нових х≥м≥чних сполук.

 ристали Ц тверд≥ т≥ла , що мають форму правельних багатокутник≥в. ÷¤ њх природна форма Ц насл≥док впор¤дкованого розм≥щенн¤ у кристал≥ атом≥в . ÷е розм≥щенн¤ маЇ вигл¤д тирвим≥рноњ просторовоњ укладки, що д≥стала назву Ц кристал≥чноњ реш≥тики .

Ќа моно кристалах легко простежити д≥ю одного з найважлив≥ших закон≥в природи, що притаманний твердим т≥лам Ц закону ан≥зотроп≥њ. «м≥ст його пол¤гаЇ в тому , що багато властивостей твердих т≥л жалежить в≥д напр¤мку , в ¤кому ц≥ властивост≥ вим≥рюютьс¤ . “верде т≥ло може бути монокристал≥чним , тобто становити один кристал , або пол≥кристал≥чним , становити ,тобто складатис¤ ≥з багатьох кристал≥в , розм≥щених хаотично. ѕол≥кристал≥чна речовина складаЇтьс¤ збагатьох пол≥кристал≥чних зерен м≥кроскоп≥чних розм≥р≥в .кожне таке зкерно Ц це кристал , ¤кий був неправельноњ форми тому , що його росту неперешкоджали сус≥дн≥ кристали. ¬ насл≥док цього пол≥кристали ≥зотропн≥ Ц њх властивост≥ в середньому в ус≥х напр¤мках одинаков≥.

¬елечезна б≥льш≥сть твердих т≥л , ¤к≥ зуср≥чаютьс¤ у природ≥ Ц п≥сок , гран≥т , базальт, м≥дь, зал≥зо, алюм≥н≥й, титан, сол≥ , фарби Ц мають пол≥кристал≥чну структуру. ™ ≥ вин¤тки : скло ≥ пластики не складаютьс¤ з пол≥кристал≥чних зерен. Ѕагато вид≥в кристал≥в та м≥кроскоп≥чних т≥л мають широке застосуванн¤ . пол≥кристал≥чн≥ речовини широк овикористовуютьс¤ у конструюванн≥ р≥зноман≥тних машин ≥ споруд.

ѕерша модель атом≥в сворена ƒж. “омпсоном у 1904 р. ¬≥н вважав , що атом Ц це зар¤джена кул¤ , розм≥р и¤коњ визначають розм≥р атома ( 10 Ц10м).

≈лектрони , розм≥ри ¤ких мал≥ пор≥вн¤но з розм≥рами атома , н≥би Увкраплен≥ У чи У плавають Фу середин≥ ц≥Їњ кул≥.  ≥льк≥сть електрон≥в у атам≥ така , що њх в≥дТЇмн≥ зар¤ди у нормальному стан≥ атома компенсують додатн≥й зар¤д ц≥Їњ кул≥ . атоми р≥зних речовин мають р≥зну к≥льк≥сть електрон≥в. ќбразно кажучи , за ц≥Їю моделлю атом у¤вл¤Їтьс¤ ,¤к шматок кексу, в ¤кому роль родзинок в≥д≥гравали структура атома вважалас¤ статичною , його частини нерухомими, а ми знаЇмо , що формулою ≥снуванн¤ матер≥њ Ї Ц рух. ¬она також суперечила результатам досл≥д≥в з вивченн¤ розпод≥лу позитивного зар¤ду в атом≥ , ¤к≥ в перше було зд≥йснено великим англ≥йським ф≥зиком ≈рнестом –езерфордом у 1914 р.

јтом у нормальному стан≥ електрично нейтральний , тобто сумарний негативни зар¤д електрон≥в дор≥внюЇ позитивному зар¤ду ¤дра атома . атоми р≥зниз х≥м≥чних елемент≥в в≥др≥зн¤ютьс¤ к≥льк≥стю електрон≥в , що обертаютьс¤ навколо ¤дра. «ондуванн¤ ¤дер атома швидкими елементарнимим частинками та ≥нш≥ досл≥ди дали змогу встановити склад ¤дер. ядро складаЇтьс¤ з позитивних зар¤джених протон≥в та нейтральних нейтрон≥в .

ѕланетарна модель атома –езерфорда була дал≥ розвинута ≥ уточнена видатним датським вченим Ќ≥льсом Ѕором у 1913 роц≥. ÷¤ модель давала змогу визначити характер руху електрон≥в навколо ¤дра, вид орб≥т.

¬заЇмод¤ ¤дер з частинками або один з одним , в результат≥ ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ ≥скуственне перетворенн¤ одного х≥м≥чного елемента в другий , називаЇтьс¤ ¤дерними реакц≥¤ми .

¬ивчаючи природу рад≥оактивного випром≥нюванн¤ , англ≥йський ф≥зик ≈.–езерфорд встанрвив ,що воно неоднор≥дне : п≥д д≥Їю електричного пол¤ под≥д¤ютьс¤ на три пучки , один з ¤ких незм≥нюЇ свого початкового положенн¤ , напр¤мку , отже , не несе електричного зар¤ду ,- j- пром≥ненн¤ ( електричн≥ хвил≥), а два ≥нших в≥дхил¤ютьс¤ у протилежн≥ боки в≥д зар¤д≥в електричного пол¤ . ÷е - aпром≥нн¤ ( електричн≥ хвил≥ , а два ≥нш≥х в≥дхил¤ютьс¤ ) у протилежн≥ боки до зар¤д≥в електричного пол¤ . ÷е - a - пром≥нн¤ ( ¤дра елемента гел≥ю ), ≥ - b - пром≥нн¤ ( пот≥к електрон≥в) . ¬ивченн¤ рад≥оактивност≥ п≥дтвердило складн≥сть будови атома.

6. кл≥тина будь¤кого орган≥зму Ц ц≥л≥стна жива система . ¬ана складаЇтьс¤ з трьох нерозривно звТ¤заних м≥ж собою частин : оболонки , цитоплазми ≥ ¤дра.  л≥тинна оболонка зд≥йснюЇ безпосередню взаЇмод≥ю ≥з зовн≥шн≥м середовищем ≥ взаЇмод≥ю ≥з зовн≥шн≥м сердовищем ≥ взаЇмод≥ю ≥з сус≥дн≥ми кл≥тинами.

 л≥тинна оболонка маЇ складну будову. ¬она складаЇтьс¤ ≥з зовн≥шнього шару ≥ розташованоњ п≥д ним плазматичноњ мембрани . кл≥тини рослин ≥ тварин в≥др≥зн¤ютьс¤ будовою њхнього зовн≥шнього шару . в рослин , атакож ≥ в бактер≥й ,синьо Ц зелених водорослей ≥ гриб≥в на поверхн≥ кл≥тин Ї щ≥льна оболонка , або кл≥тинна ст≥нка . у б≥льшост≥ рослин вона складаЇтьс¤ з кл≥тковини .

ќсновними методами селекц≥њ рослин Ї г≥бридизац≥¤ ≥ доб≥р. «вичацно ц≥ методи поЇднюютьс¤ . ћетодидобору залежать в≥д форм ирозмноженн¤ одного виду рослин . розр≥зн¤ють дв≥ основн≥ форми добору Ц масовий та ≥ндив≥дуальний. ћасовий доб≥р зводитьс¤ до вид≥ленн¤ з з вих≥дного матер≥алу групи особин, ¤к≥ мають бажан≥ дл¤ селекц≥онера ознаки. ћасовий доб≥р звичайно застосовуЇтьс¤ багато разово в р¤д≥ наступних покол≥нь, але й можебути одноразовим ≥ндив≥дуальний доб≥рзводитьс¤ до вид≥ленн¤ окремих особин з ознаками , ¤к≥ ц≥кавл¤ть людину , ≥ одержанн¤ в≥д них потомства. ¬≥н иакож може бути одноразовим або повторним.

7. Ќайц≥ннишим багатством природи Ї грунти ≥ корисн≥ копалини. Ѕез грунту неможливий розвиток рослин , немислимий позвиток рослин , немислиме життт¤ тварин Ћюдина неможе без м≥неральних ресурс≥в. “ому њхнЇ рац≥ональне використанн¤ й охорона Ц важлива всенародна справа.

√рунт Ц це самост≥йно ≥сторичне т≥ло , що виникло у результат≥ сукупноњ д≥њ на поверхнев≥ горизонти г≥рських пор≥д живих орган≥зм≥в ,кл≥матичних фактор≥в ,рельЇфу ≥ виробничоњ д≥¤льност≥ людини .

¬идобуванн¤ ≥з земних надр корисних копалин , проникненн¤ у нлибини земноњ кори п≥дсилюють специф≥чний еколог≥чний вплив людини на географ≥чну оболонку та антроп≥чн≥ процеси, ¤к≥ в н≥й в≥дбуваютьс¤ .

ƒо групи горючих ( каутоб≥ол≥м≥т≥в ) належать : вуг≥лл¤ вс≥х вид≥в , торф горючи сланц≥ , нафта природний газ, ≥ де¤к≥ ≥нщ≥ . металев≥ або рудн≥ копалини Ц це руди : чорних кольорових ≥ р≥дк≥сних метал≥в,та благородн≥ метали також. ѕод≥л корисних копалин на так≥ груп досить умовний. “ак наприклад , нафту й газ використовують не т≥льк и¤к горюч иресурси , ¤ й ¤к сировину дл¤ х≥м≥чноњ промисловост≥; те саме стосуЇтьс¤ й ≥нших копалин.

ѕершо Укорисною копалиною У Ц був дл¤ людини каТ¤ного в≥ку крем≥нь , з ¤кого вона виготовл¤ла знар¤дд¤ прац≥ й зброю.

”с≥ родовища корисних копалин залежно в≥д умов њх утворенн¤ под≥л¤ютьс¤ на магматичн≥ , осадочн≥ ≥ метаморф≥чн≥.

« бурхливим розвитком науки ≥ техн≥ки , викликаним потребами господарства , все б≥льше ≥ швидше зростаЇ видобуванн¤ та використанн¤ у виробництв≥ ресурс≥в надр ¤к за осортиментом , так ≥ за к≥льк≥стю.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне природознавство. Ќов≥ п≥дходи до розгл¤ду справ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (2437 прочитано)