≈коном≥ка п≥дприЇмства > Ѕанкрутство п≥дприЇмства

¬ ц≥лому фактори, ¤к≥ Ї передумовою банкрутства п≥дприЇмств можна згрупувати на зовн≥шн≥ по в≥дношенню до п≥дприЇмства (економ≥чн≥, пол≥тичн≥, демограф≥чн≥, посиленн¤ м≥жнародноњ конкуренц≥њ, Ќ“ѕ, банкрутство боржник≥в), на ¤к≥ воно не маЇ можливост≥ впливати або цей вплив дуже слабкий, та внутр≥шн≥ (зростанн¤ деб≥торськоњ заборгованост≥, деф≥цит власних оборотних кошт≥в, неефективн≥сть ф≥нансових вкладень, в≥дсутн≥сть догов≥рноњ дисципл≥ни тощо), ¤к≥ безпосередньо залежать в≥д орган≥зац≥њ роботи на самому п≥дприЇмств≥. Ѕанкрутство п≥дприЇмства Ї насл≥дком одночасного впливу на нього ус≥х цих фактор≥в. ¬т≥м у розвинутих крањнах з ринковою економ≥кою, з ст≥йкими пол≥тичною та економ≥чною системами, банкрутства звичайно на 1/3 зумовлен≥ зовн≥шн≥ми факторами ≥ на 2/3 Ц внутр≥шн≥ми.

ўоб процеси банкрутства господарюючих субТЇкт≥в завдавали найменшоњ шкоди економ≥ц≥ держава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванн≥ в≥дносин власност≥. ј дл¤ цього необх≥дно мати в≥дпов≥дну зважену законодавчу базу. —еред законодавчих акт≥в, ¤к≥ регулюють в≥дносини власност≥ значне м≥сце належить «” Уѕро власн≥стьФ, «емельному кодексу, «” Уѕро банкрутство п≥дприЇмствФ та ≥ншим законам економ≥чного блоку, ¤к≥ чекають прийн¤тт¤ њх ¬–”. Ќажаль, «” Уѕро банкрутствоФ, прийн¤тий у травн≥ 1992 р., не в≥дпов≥дав вимогам економ≥ки ≥ мав р¤д ≥стотних недол≥к≥в. √оловний з ¤ких Ц його спр¤мован≥сть не на санац≥ю ≥ пол≥пшенн¤ платоспроможност≥ п≥дприЇмств, а на њх л≥кв≥дац≥ю. «окрема, «аконом було передбачено досить прост≥ причини визнанн¤ п≥дприЇмства банкрутом. ƒл¤ прийн¤тт¤ арб≥тражним судом р≥шенн¤ про ф≥нансову неплатоспроможн≥сть або про загрозу њњ виникненн¤, кредиторам достатньо було подати до судових орган≥в ≥нформац≥ю щодо ф≥нансово-майнового стану боржника. –озгл¤д справ зат¤гувавс¤, зазвичай, на к≥лька м≥с¤ц≥в («акон не регламентував строки зд≥йсненн¤ процедури банкрутства та граничн≥ строки л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмства-банкрута), в насл≥док чого, ¤к св≥дчить досв≥д, кредитор нер≥дко сам опин¤вс¤ у становищ≥ банкрута. јдже найчаст≥ше ви¤вл¤лос¤, що в≥дшкодувати його втрати н≥чим, оск≥льки основн≥ фонди боржника ф≥зично ≥ морально зношен≥, об≥гових кошт≥в немаЇ, доходи в≥д реал≥зац≥њ майна м≥зерн≥.

¬ результат≥ недосконалост≥ «акону з питань поверненн¤ борг≥в неплатоспроможними п≥дприЇмствами, в≥дсутност≥ ч≥ткост≥ в процедур≥ укладанн¤ мировоњ угоди та умов прощенн¤ безнад≥йноњ до ст¤гненн¤ кредиторськоњ заборгованост≥ в господарських взаЇмов≥дносинах м≥ж субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в≥дбулос¤ р≥зке зб≥льшенн¤ числа позовних за¤в до арб≥тражних суд≥в щодо оголошенн¤ боржник≥в банкрутами  ≥льк≥сть порушених справ за 1996-99 рр. зросла майже в 2 рази, а к≥льк≥сть винесених постанов про визнанн¤ банкрутом Ц в 3,7 рази. „ерез основний недол≥к «акону Ц обмежен≥сть реорган≥зац≥йних процедур ¤к з боку боржника, так ≥ з боку кредитор≥в Ц л≥кв≥дац≥йн≥ ком≥с≥њ були вимушен≥ подавати арб≥тражним судам своњ р≥шенн¤ про л≥кв≥дац≥ю боржника ¤к юридичноњ особи. ¬≥дтак к≥льк≥сть справ, завершених ≥з затвердженн¤м л≥кв≥дац≥йного балансу зросла з 1996 по 99 рр. в 5,1 раз≥в ≥ на к≥нець 1999 р. становила 70% до числа постанов про визнанн¤ субТЇкт≥в господарюванн¤ банкрутами. ¬ той же час число справ, припинених ≥з затвердженн¤м умов санац≥й зменшилос¤ на 64%.

ќтже, ¤к бачимо, «акон, ¤кий був покликаний впор¤дковувати процеси банкрутства ¤к механ≥зму реформуванн¤ в≥дносин власност≥ та структурноњ перебудови украњнськоњ економ≥ки, перетворивс¤ на додатковий фактор руйнац≥њ њњ господарського комплексу.

јле банкрутство Ц це один з ключових елемент≥в ринковоњ економ≥ки ≥ ≥нститут розвиненоњ системи громад¤нського та торговельного права, це механ≥зм, ¤кий даЇ можлив≥сть уникнути катастрофи та виг≥дно розпор¤дитис¤ засобами. —итуац≥¤ банкрутства п≥дприЇмств Ї типовою дл¤ економ≥ки не лише крањн, що розвиваютьс¤, а й будь-¤коњ з розвинутих крањн. «окрема, у крањнах ™вросоюзу щороку банкрутуЇ значна к≥льк≥сть п≥дприЇмств ≥ п≥дприЇмц≥в Ц з кожних 100 новостворених п≥дприЇмств на ринку залишаютьс¤ 20-30. ” —Ўј в 1998 р. збанкрутувало близько п≥вм≥льйона п≥дприЇмств ≥ понад сто тис¤ч ф≥зичних ос≥б. ≤ незважаючи на банкрутство частини ф≥рм, економ≥ка Ївропейських крањн розвиваЇтьс¤ ≥з передбачуваними темпами, що по¤снюЇтьс¤ тим, що законодавство ≥ процедури банкрутства використовуютьс¤ у них в першу чергу дл¤ оздоровленн¤ економ≥ки. ƒл¤ ”крањни так≥ умови були створен≥ п≥сл¤ прийн¤тт¤ «” Уѕро в≥дновленн¤ платоспроможност≥ боржника або визнанн¤ його банкрутомФ в≥д 30.06.99 р. є784-XIV, ¤кий набрав чинн≥сть з 1 с≥чн¤ 2000 р. (дл¤ с≥льськогосподарських товаровиробник≥в Ц з 1 с≥чн¤ 2004р.).

3. ЅјЌ –”“—“¬ќ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬: ѕ≤ƒ—“ј¬» “ј Ќј—Ћ≤ƒ »

« моменту виникненн¤ приватноњ власност≥ закони н≥коли не були милосердн≥ до неспроможних боржник≥в. ” середньов≥чч≥, наприклад, гарантом забезпеченн¤ поверненн¤ боргу було не май≠но, а сама особа боржника: його житт¤, особиста свобода та недо≠торканн≥сть. –озвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин потребував ≥нших засоб≥в боротьби з цим ¤вищем. ѕоступово в цив≥льному та торго≠вому законодавств≥ б≥льшост≥ крањн було запроваджено норми, спр¤мован≥ не на т≥лесне покаранн¤ банкрута, а на ст¤гненн¤ його майна з метою задоволенн¤ позов≥в та претенз≥й кредитор≥в. ÷≥ питанн¤ регулюютьс¤, ¤к правило, спец≥альним законом про банк≠рутство.

«акон Ђѕро банкрутствої повинен виконувати три основн≥ функц≥њ:

1. —лужити механ≥змом запоб≥ганн¤ непродуктивному викорис≠танню актив≥в п≥дприЇмств.

2. Ѕути ≥нструментом реаб≥л≥тац≥њ п≥дприЇмств, ¤к≥ опинилис¤ на меж≥ банкрутства, однак мають значн≥ резерви дл¤ усп≥шноњ ф≥нан≠сово-господарськоњ д≥¤льност≥ в майбутньому. як правило, така реа≠б≥л≥тац≥¤ передбачаЇ ф≥нансову реорган≥зац≥ю.

3. —при¤ти ¤кнайповн≥шому задоволенню претенз≥й кредитор≥в.

«а своЇю суттю ≥нституц≥¤ банкрутств Ї одним ≥з способ≥в в≥дбору (селекц≥њ) суб'Їкт≥в господарюванн¤. ” ринков≥й економ≥ц≥ банкрут≠ство п≥дприЇмств Ч нормальне ¤вище. ≤з кожних 100 новостворених п≥дприЇмств на ринку залишаЇтьс¤ в≥д 20 до «ќ. ” —Ўј, наприклад, загальна к≥льк≥сть п≥дприЇмств, оголошених банкрутами в 1997 роц≥, становила близько 30 000, в –ос≥њ Ч 2040. ¬ ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс¤ ст≥йка тенденц≥¤ до зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ порушених справ про банк≠рутство (рис 1, 2). ўоправда, лише 35-45% п≥дприЇмств, на ¤к≥ по≠дано позови, оголошуютьс¤ банкрутами. Ѕлизько 10-15% вс≥х пода≠них позов≥в стосуютьс¤ п≥дприЇмств з державною формою власност≥.

ѕроте поширеною Ї думка, що в перех≥дний до ринковоњ еконо≠м≥ки пер≥од положенн¤ закону Ђѕро банкрутствої щодо державних п≥дприЇмств мають бути поблажлив≥шими, щоб запоб≥гти лавин≥ банкрутств таких п≥дприЇмств. ѕоширенн¤ ло¤льного п≥дходу на приватний сектор (у т≥м числ≥ на приватизован≥ п≥дприЇмства) не вважаЇтьс¤ доц≥льним, оск≥льки тут криЇтьс¤ певна небезпека. якщо приватн≥ п≥дприЇмц≥ не будуть повною м≥рою обмежен≥ д≥Їю закону про банкрутство, то може суттЇво постраждати ф≥нансова дисципл≥≠на. ÷е, в свою чергу, зменшить дов≥ру до приватного п≥дприЇмницт≠ва та знизить темпи його розвитку.

–ис.1.  ≥льк≥сть порушених справ про банкрутство в ”крањн≥ прот¤гом 1992-2002 рок≥в

«г≥дно з≥ статтею 1 «акону ”крањни Ђѕро банкрутствої п≥д банк≠рутством розум≥ють пов'¤зану з недостатн≥стю актив≥в у л≥кв≥д≠н≥й форм≥ неспроможн≥сть юридичноњ особи задовольнити в установлений дл¤ цього строк пред'¤влен≥ до нього кредиторами вимоги ≥ виконати зобов'¤занн¤ перед бюджетом[1]. .

–ис. 2. ѕроходженн¤ справи про банкрутство п≥дприЇмства

Ќа рис. 2 зображено х≥д арб≥тражного процесу за порушенн¤ справи про банкрутство п≥дприЇмства-боржника в ”крањн≥. ѕ≥дста≠вою дл¤ порушенн¤ справи про банкрутство п≥дприЇмства Ї письмо≠ва за¤ва будь-кого з кредитор≥в боржника, орган≥в державноњ подат≠ковоњ служби або контрольно-рев≥з≥йноњ служби до арб≥тражного суду.  редитор може звернутис¤ ≥з такою за¤вою, коли деб≥тор не≠спроможний задовольнити прот¤гом одного м≥с¤ц¤ визнан≥ ним претенз≥йн≥ вимоги.  р≥м того, боржник може звернутис¤ до арб≥т≠ражного суду з власноњ ≥н≥ц≥ативи за його ф≥нансовоњ неспроможно≠ст≥ або загрози такоњ неспроможност≥. ƒо за¤ви боржника додаютьс¤ список його кредитор≥в ≥ боржник≥в, бухгалтерський баланс та ≥нша ≥нформац≥¤ про його ф≥нансове та майнове становище.

ƒо боржника арб≥тражний суд може застосовувати так≥ типи процедур:

а) реорган≥зац≥йн≥ (санац≥йн≥);

б) л≥кв≥дац≥йн≥;

в) мирову угоду.

ƒо реорган≥зац≥йних процедур належить зовн≥шнЇ управл≥нн¤ майном, санац≥¤ та реорган≥зац≥¤ (реструктуризац≥¤) п≥дприЇмства. ƒо л≥кв≥дац≥йних процедур в≥днос¤ть примусову л≥кв≥дац≥ю п≥д≠приЇмства-боржника на ухвалу арб≥тражного суду та добров≥льну л≥кв≥дац≥ю п≥дприЇмства п≥д контролем кредитор≥в. ћирова угода укладаЇтьс¤ м≥ж боржником та кредиторами.

јрб≥тражний суд визнаЇ боржника банкрутом за в≥дсутност≥ про≠позиц≥й щодо проведенн¤ санац≥њ або незгоди кредитор≥в з њњ умовами. ” постанов≥ про визнанн¤ боржника банкрутом арб≥тражний суд при≠значаЇ також л≥кв≥датор≥в (л≥кв≥дац≥йну ком≥с≥ю) Ч представник≥в збор≥в кредитор≥в, банк≥в, ф≥нансових орган≥в, а також ‘онду держа≠вного майна, ¤кщо банкрутом Ї державне п≥дприЇмство.

« моменту визнанн¤ боржника банкрутом:

Х припин¤Їтьс¤ п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть боржника;

Х до л≥кв≥дац≥йноњ ком≥с≥њ переходить право розпор¤дженн¤ майном банкрута й ус≥ його майнов≥ права та обов'¤зки;

Х вважаютьс¤ такими, що минули, строки вс≥х боргових зо≠бов'¤зань банкрута;

Х припин¤Їтьс¤ нарахуванн¤ пен≥ та в≥дсотк≥в на вс≥ види забор≠гованост≥ банкрута.

—уттЇвим Ї те, що арб≥тражний суд на поданн¤ боржника, розпо≠р¤дника майна або кредитор≥в може визнати нед≥йсною будь-¤ку операц≥ю з продажу майна боржника, зд≥йснену прот¤гом трьох м≥≠с¤ц≥в до початку провадженн¤ справи про банкрутство, ¤кщо њњ зд≥й≠снено в ≥нтересах зв'¤заноњ з боржником особи.  р≥м того, може бу≠ти анульовано будь-¤ку угоду боржника щодо продажу майна чи прийн¤тт¤ боргових зобов'¤зань прот¤гом одного року до початку провадженн¤ справи про банкрутство, ¤кщо продаж майна зд≥йсне≠но з метою приховуванн¤ цього майна або несплати борг≥в, коли бо≠ржник в результат≥ угоди отримав набагато менше, н≥ж становить реальна ц≥на майна, а також тод≥, коли боржник на момент укладан≠н¤ угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став таким уна≠сл≥док виконанн¤ ц≥Їњ угоди.

Ћ≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ (орган, що проводить л≥кв≥дац≥ю) оц≥нюЇ на≠¤вне майно л≥кв≥довуваного п≥дприЇмства, проводить роботу з≥ ст¤г≠ненн¤ деб≥торськоњ заборгованост≥ й розраховуЇтьс¤ з кредиторами, складаЇ л≥кв≥дац≥йний баланс та подаЇ його власнику або органу, ¤кий призначив л≥кв≥дац≥йну ком≥с≥ю. ƒостов≥рн≥сть та повнота л≥кв≥дац≥й≠ного балансу мають бути п≥дтверджен≥ аудитором (аудиторською ф≥р≠мою), за вин¤тком тих орган≥зац≥й, що повн≥стю утримуютьс¤ за ра≠хунок бюджету ≥ не займаютьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю.

Ќа жаль, дл¤ ”крањни характерною Ї ситуац≥¤, коли л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ складаЇтьс¤ з представник≥в банк≥в-кредитор≥в, енергетич≠них компан≥й та податкових адм≥н≥страц≥й. ¬они, ¤к правило, абсолютно не за≥нтересован≥ у Ђзбереженн≥ї боржника, ≥ вс¤ њхн¤ д≥¤ль≠н≥сть спр¤мована на продаж найл≥кв≥дн≥шоњ частини майна Ч того, на чому базуЇтьс¤ вс¤ д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства.  ошти, виручен≥ в≥д продажу майна банкрута, спр¤мовуютьс¤ на задоволенн¤ претенз≥й кредитор≥в. ѕри цьому, у першу чергу, покриваютьс¤ витрати, пов'¤зан≥ з провадженн¤м справи про банкрутство в арб≥тражному суд≥ та з роботою л≥кв≥дац≥йноњ ком≥с≥њ, а також задовольн¤ютьс¤ вимоги кредитор≥в, забезпечен≥ заставою.

” другу чергу, виконуютьс¤ зобов'¤занн¤ перед прац≥вниками п≥дприЇмства-банкрута (за вин¤тком поверненн¤ внеск≥в член≥в тру≠дового колективу до статутного фонду п≥дприЇмства або виплат на акц≥њ трудового колективу).

” третю чергу, задовольн¤ютьс¤ вимоги щодо державних ≥ м≥с≠цевих податк≥в та неподаткових платеж≥в до бюджету, вимоги орга≠н≥в державного страхуванн¤ та соц≥ального забезпеченн¤.

” четверту чергу, задовольн¤ютьс¤ вимоги кредитор≥в, не за≠безпечен≥ заставою.

Ќасамк≥нець задовольн¤ютьс¤ вимоги член≥в трудового колек≠тиву щодо поверненн¤ њхн≥х внеск≥в до статутного фонду п≥дприЇм≠ства та ≥нш≥ вимоги.

—л≥д зазначити, що вимоги кожноњ наступноњ черги задовольн¤≠ютьс¤ п≥сл¤ повного задоволенн¤ вимог попередньоњ.  оли майна бракуЇ дл¤ повного задоволенн¤ вс≥х вимог одн≥Їњ черги, претенз≥њ задовольн¤ютьс¤ пропорц≥йно належн≥й кожному кредиторов≥ сум≥.

ѕретенз≥њ, ви¤влен≥ й за¤влен≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ встановленого строку, задовольн¤ютьс¤ з майна п≥дприЇмства, що залишилось п≥с≠л¤ задоволенн¤ першочергових претенз≥й, а також претенз≥й, за¤в≠лених у встановлений строк.

ѕретенз≥њ, не задоволен≥ за браком майна, вважаютьс¤ погаше≠ними. ѕогашеними вважаютьс¤ також претенз≥њ, не визнан≥ л≥кв≥да≠ц≥йною ком≥с≥Їю (органом, що проводить л≥кв≥дац≥ю), а також т≥, щодо ¤ких кредитори прот¤гом м≥с¤чного строку в≥д дн¤ одержанн¤ пов≥домленн¤ про повне або часткове невизнанн¤ претенз≥њ не пода≠дуть в≥дпов≥дних позов≥в до суду (арб≥тражного суду). Ѕезнад≥йна заборгован≥сть, ¤ка залишилас¤ непогашеною п≥сл¤ розпод≥лу акти≠в≥в деб≥тора, оголошеного банкрутом на ухвалу арб≥тражного суду, покриваЇтьс¤ за рахунок страхового резерву та включаЇтьс¤ до складу валових витрат кредитора.

ћайно, що залишилось п≥сл¤ задоволенн¤ претенз≥й кредитор≥в ≥ член≥в трудового колективу, використовуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до р≥шенн¤ власника. ” раз≥ реорган≥зац≥њ п≥дприЇмства його права та обов'¤зки переход¤ть до правонаступник≥в. якщо внасл≥док повноњ л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмства власники корпоративних прав, ем≥тованих таким п≥д≠приЇмством, одержують засоби або майно, варт≥сть ¤ких перевищуЇ балансову (ном≥нальну) варт≥сть таких корпоративних прав, сума пе≠ревищенн¤ включаЇтьс¤ в оподатковуваний дох≥д таких ос≥б.  оли сума засоб≥в або варт≥сть одержаного майна Ї меншою за ном≥нальну варт≥сть корпоративних прав, сума збитк≥в в≥дноситьс¤ на валов≥ ви≠трати власника, але не ран≥ше повноњ л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмства-ем≥тента. ѕ≥дприЇмство вважаЇтьс¤ реорган≥зованим або л≥кв≥дованим з моменту виключенн¤ його з державного реЇстру ”крањни.

Ќа п≥дстав≥ результат≥в своЇњ д≥¤льност≥ л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥¤ складаЇ л≥кв≥дац≥йний баланс ≥ подаЇ його на затвердженн¤ до арб≥≠тражного суду. якщо за результатами л≥кв≥дац≥йного балансу п≥сл¤ задоволенн¤ вимог кредитор≥в не залишилос¤ майна, арб≥тражний суд виносить ухвалу про л≥кв≥дац≥ю юридичноњ особи Ч банкрута. якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити вс≥ вимоги кре≠дитор≥в, надал≥ в≥н вважаЇтьс¤ в≥льним в≥д борг≥в ≥ може продовжи≠ти свою п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть.

4. –озробка проекту ф≥нансового оздоровленн¤ п≥дприЇмств

–озробка проекту ф≥нансового оздоровленн¤ зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило, ф≥нансовими та контрол≥нговими службами п≥дприЇмства, ¤ке перебуваЇ у ф≥нансов≥й криз≥, представниками потенц≥йного са-натора, незалежними аудиторськими та консалтинговими ф≥рмами.

ѕроект санац≥њ складаЇтьс¤ з≥ вступу та двох розд≥л≥в. ” вступ≥ в ≥дображаютьс¤:

фактичний ф≥нансовий стан п≥дприЇмства (фактичний обс¤г реал≥≠зац≥њ, величина прибутк≥в (збитк≥в), р≥вень заборгованост≥, коеф≥ц≥Їн≠ти платоспроможност≥, л≥кв≥дност≥, ф≥нансового л≥вериджу тощо);

анал≥з причин кризовоњ ситуац≥њ;

характеристика ринк≥в збуту продукц≥њ;

кадровий потенц≥ал та ≥нш≥ вих≥дн≥ параметри.  р≥м того, фор≠мулюютьс¤ стратег≥чн≥ ц≥л≥ санац≥њ ≥ стислий прогноз результат≥в проведенн¤ ф≥нансового оздоровленн¤ п≥дприЇмства.

ѕерший розд≥л м≥стить конкретний план ф≥нансового оздоров≠ленн¤, складовими частинами ¤кого Ї:

а) план маркетингу та оц≥нка ринк≥в збуту продукц≥њ. ” цьому п≥дрозд≥л≥ визначають ринков≥ фактори, ¤к≥ впливають на збут про≠дукц≥њ та м≥стк≥сть ринку; мотивац≥ю споживач≥в; ступ≥нь еластич≠ност≥ попиту та р≥вень платоспроможного попиту на продукц≥ю п≥д≠приЇмства; умови збуту; галузев≥ ризики; ситуац≥ю на сум≥жних товарних ринках.  ≥льк≥сна оц≥нка частини ринку, ¤ка належить п≥дприЇмству, проводитьс¤ за основними споживачами готовоњ про≠дукц≥њ з посиланн¤м на поточн≥ обс¤ги реал≥зац≥њ та на перспективи њњ зб≥льшенн¤.  р≥м того, даЇтьс¤ перел≥к можливих конкурент≥в, њх≠н≥ переваги та недол≥ки, а також схема реал≥зац≥њ продукц≥њ, методи стимулюванн¤ реал≥зац≥њ та пропозиц≥њ щодо оптимального сп≥вв≥д≠ношенн¤ реал≥зац≥йноњ ц≥ни й соб≥вартост≥. ƒаЇтьс¤ оц≥нка д≥¤льнос≠т≥ п≥дприЇмства з погл¤ду антимонопольного законодавства;

б) план виробництва та кап≥таловкладень, ¤кий м≥стить дан≥ про ви≠користанн¤ обладнанн¤, його знос, витрати, пов'¤зан≥ з в≥дновленн¤м (придбанн¤ нового обладнанн¤, ремонт та реконструкц≥¤), можливост≥ оренди чи л≥зингу. “акож характеризуЇтьс¤ виробничий процес, його Ђвузьк≥ї м≥сц¤, комерц≥йн≥ зв'¤зки з постачальниками сировини (вклю≠чаючи на¤вн≥сть альтернатив). —л≥д вказати, ¤ке саме обладнанн¤, тех≠н≥чну документац≥ю, технолог≥ю, Ђноу-хауї, у кого, на ¤ких умовах та в ¤кий терм≥н потр≥бно придбати, суму витрат на придбанн¤;

в) орган≥зац≥йний план, що в ньому в≥дображають орган≥зац≥й≠ну структуру п≥дприЇмства, можливост≥ реструктуризац≥њ, анал≥≠зують управл≥нський та кадровий склад, фактичну к≥льк≥сть пра≠ц≥вник≥в та пропозиц≥њ щодо њњ зменшенн¤, можливост≥ злитт¤, приЇднанн¤ чи розукрупненн¤ з урахуванн¤м вимог антимонопо≠льного законодавства;

г) ф≥нансовий план, в ¤кому треба подати прогноз обс¤г≥в випус≠ку та реал≥зац≥њ продукц≥њ, баланс грошових надходжень та витрат, зведений баланс актив≥в ≥ пасив≥в (на початок та к≥нець поточного року), анал≥з шл¤х≥в дос¤гненн¤ беззбитковост≥ п≥дприЇмства, оц≥н≠ку потреб в ≥нвестиц≥¤х, форми та джерела моб≥л≥зац≥њ ф≥нансових ресурс≥в, граф≥ки освоЇнн¤, окупност≥ та поверненн¤ ф≥нансових ре≠сурс≥в (¤кщо њх було залучено на поворотн≥й основ≥).

” другому розд≥л≥ проекту санац≥њ детал≥зують оч≥куван≥ результа≠ти виконанн¤ проекту, дають оц≥нку ефективност≥ запропонованоњ форми оздоровленн¤, а також прогнозують можливий ризик та збит≠ки. ќсновою дл¤ вибору т≥Їњ чи ≥ншоњ форми санац≥њ Ї розрахунок њњ ефективност≥ (≈), ¤ку можна визначити за такою формулою:

1	2	3	4	5

Ќазва: Ѕанкрутство п≥дприЇмства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (8118 прочитано)