≈коном≥ка п≥дприЇмства > ≈коном≥чна природа кредиту та його у суп≥льному в≥дтворенн≥

¬заЇмод≥¤ кредита з≥ збалансован≥стю економ≥ки ви¤вл¤Їтьс¤ в його першому вплив≥ ≥ на товарно-грошову збалансован≥сть. « одн≥Їњ сторони, використанн¤ кредиту в сусп≥льному господарств≥ з дотриманн¤м ус≥х принцип≥в кредитуванн¤ (строковост≥, платност≥ та ≥нших) веде до зб≥льшенн¤ виробництва товар≥в. ƒосить важливо, що в конкретних умовах ≥ комерц≥йн≥й направленост≥ д≥¤льност≥ банк≥в, позики надаютьс¤ п≥дпртЇмствам, у ¤ких виробництво орган≥зоване б≥льш ефективно ≥ чињ товари користуютьс¤ попитом. “им самим кредит стимулюЇ розширенн¤ виробництва товар≥в, ¤ких потребуЇ сусп≥льство, тобто спри¤Ї розширенню Їмност≥ ринку з позиц≥њ пропорц≥њ.

« другого боку, кредит Ї одним з основних регул¤тор≥в сукупного грошового об≥гу, а за допомогою останнього внутригосподарського обороту кожного субТЇкта економ≥чноњ д≥¤льност≥, й обороту грошових доход≥в населенн¤. ¬насл≥док цього кредит спри¤Ї розширенню Їмност≥ ринку з позиц≥й попиту. ÷ей аспект рол≥ кредиту в ринкових умовах надзвичайно важливий ≥ обумовлений т≥Їю обстановкою, що грошов≥ знаки ≥ плат≥жн≥ засоби, ¤к≥ обертаютьс¤ в сучасних грошових системах, мають кредитний характер (2, ст.124). “аким чином, за допомогою кредиту контролюЇтьс¤ сусп≥льна корисн≥сть (rocapit), що входить до складу ¬Ќѕ, а шл¤хом розширенн¤ Їмност≥ ринку, з позиц≥й ¤к попиту так ≥ пропозиц≥њ, забезпечуЇтьс¤ б≥льш повна ≥ ¤к≥сна њх реал≥зац≥¤.

¬ажливу роль кредит в≥д≥граЇ в забезпеченн≥ науково-техн≥чного прогресу (Ќ“ѕ). ѕ≥двищенн¤ його техн≥чного ≥ технолог≥чного р≥вн≥в в≥дтворювального процесу зд≥йснюЇтьс¤ перш за все непр¤мим шл¤хом: забезпеченн¤ неперервност≥ виробництва, стимулюванн¤ зб≥льшенн¤ випуску продукц≥њ тощо. –азом з тим кредит пр¤мо виступаЇ фактором, що забезпечуЇ Ќ“ѕ, оск≥льки в≥н Ї найважлив≥шим джерелом кап≥тал≥стичних вкладень. ≈фективн≥сть кредитних важел≥в розвитку Ќ“ѕ визначаЇтьс¤ кредитною пол≥тикою, ¤ку проводить держава. јле в реал≥зац≥њ рол≥ кредиту в дан≥й сфер≥ необх≥дно зд≥йснювати пр≥оритетне кредитуванн¤ наукових галузей, конверс≥йних програм; ц≥леспр¤моване кредитуванн¤ техн≥чного вдосконаленн¤ виробництва, впровадженн¤ у виробництво нових вид≥в товар≥в, що користуютьс¤ попитом населенн¤ або мають велике народогосподарське значенн¤; розвиток ≥нновац≥йних банк≥в, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на кредитуванн≥ нових техн≥чних ≥ технолог≥чних проект≥в тощо. —при¤ючи розвитку Ќ“ѕ, кредит тим самим впливаЇ на пол≥пшенн¤ ¤к≥сноњ структури ¬Ќѕ, створюЇ передумови подальшого його в≥дтворенн¤ на розширен≥й основ≥.

ќск≥льки найвищою метою сусп≥льного в≥дтворен¤ Ї розвиток людини, њњ ф≥зичних ≥ духовних зд≥бностей, необх≥дно в≥дзначити роль кредиту в соц≥альн≥й сфер≥. ѕо сут≥ вс≥ кредити мають соц≥альну направлен≥сть, тому що на њх основ≥ п≥двищуЇтьс¤ ефективн≥сть сусп≥льного в≥дтворенн¤ ≥, в≥дпов≥дно б≥льш повно задовольн¤Їтьс¤ потреба сусп≥льства, зростаЇ життЇвий р≥вень. ¬иступаючи одним з фактор≥в впровадженн¤ прогресивноњ техн≥ки ≥ технолог≥й, кредит спри¤Ї скороченню важкоњ ≥ низькоквал≥ф≥кованоњ прац≥, зростанню продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥ та доход≥в труд¤щих.  редит спри¤Ї покращеню стану споживчого ринку у в≥дпов≥дност≥ з пр≥оритетом соц≥альноњ пол≥тики. ¬ ц≥й сфер≥ вагома роль тих кредит≥в, ¤к≥ спр¤мовуютьс¤ в галуз≥ виробництва товар≥в народного споживанн¤, торг≥вл≥ тощо., п≥льгове кредитуванн¤ с≥льського господарства. ¬елике соц≥альне значенн¤ маЇ споживчий кредит, ¤кий спри¤Ї б≥льш швидкому зростанню життЇвого р≥вн¤ населенн¤.

ѕ≥двод¤чи п≥дсумки, сл≥д зазначити, що головна роль кредиту у в≥дтворен≥ ¬Ќѕ пол¤гаЇ в наступному: по - перше, кредит забезпечуЇ неперервн≥сть в≥дтворювального процесу; по - друге, виступаЇ фактором його прискоренн¤; регулюЇ пропорц≥йн≥сть в≥дтворенн¤ складових частин ¬Ќѕ.  р≥м того, кредитн≥ в≥дносини, спри¤ючи впровадженню дос¤гнень Ќ“ѕ у виробництво, забеспечують покращенн¤ ¤к≥сного складу ¬Ќѕ, ≥ що найголовн≥ше, спри¤ють дос¤гненню основноњ мети сусп≥льного в≥дтворенн¤ - п≥двищенню добробуту народу.

4. ќсобливост≥ кредитноњ системи в ”крањн≥.

якщо звернутис¤ до сукупност≥ кредитних в≥дносин в ц≥лому, то на њх функц≥онуванн¤ зд≥йснюЇ великий вплив система економ≥чних в≥дносин сусп≥льства, ≥ впершу чергу в≥дносини власност≥, ¤к≥ визначають характер руху кредитних ресурс≥в в масштабах сусп≥льства. ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ у вплив≥ на орган≥зац≥ю акумулюванн¤ ≥ перерозпод≥лу тимчасово в≥льних кошт≥в, а через механ≥зм кредитуванн¤ - на характер руху кредитних ресурс≥в в конкретн≥й кредитн≥й угод≥.

—ьогодн≥ ”крањна намагаЇтьс¤ перейти в≥д плановоњ, командноњ до соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки. «д≥йснюЇтьс¤ переор≥Їнтац≥¤ в кожн≥й сфер≥ економ≥чного житт¤ крањни, в тому числ≥ ≥ в кредитн≥й, де ≥стотно зм≥нивс¤ характер ≥ напр¤мки руху кредитних в≥дносин. јле щоб глибше зТ¤сувати ц≥ зм≥ни, необх≥дно розгл¤нути, ¤ким же був рух кредитних ресурс≥в за умов командно-адм≥н≥стративноњ системи.

ѕри планов≥й централ≥зован≥й економ≥ц≥ кредит трактуЇтьс¤ ¤к рух позичкового фонду сусп≥льства, Їдиним власником ¤кого виступала держава. ” звТ¤зку з тим, що учасники кредитних в≥дносин були головним чином субТЇктами суспiльноњ власност≥, державн≥ органи планували ≥ централ≥зовано регулювали в основному адм≥н≥стративними методами рух позичкового фонду. ѕри цьому майже не враховувались ≥нтереси субТЇкт≥в кредитноњ угоди, форми руху кредитних ресурс≥в були досить одноман≥тними: держава ф≥нансувала банки, банки кредитували п≥дприЇмcтва. ÷е призводило до кредитного перенасиченн¤ господарств, що ви¤вл¤лос¤ в незабезпеченн≥ кредиту, в порушенн≥ його поворотност≥ ≥ списуванн≥ борг≥в. ¬ результат≥ дотриманн¤ принцип≥в кредитуванн¤ ставало неможливим.

—ьогодн≥ значна частина позичкового фонду все ще залишаЇтьс¤ власн≥стю держави. ¬ той же час зд≥йснюЇтьс¤ перех≥д в≥д детального плануванн¤ кредиту до економ≥чних метод≥в регулюванн¤ його руху в рамках нав≥ть державноњ власност≥. ÷е привносить елемент стих≥йност≥ в рух позичкового фонду. ¬≥н все б≥льш набуваЇ децентрал≥зованого характеру. ƒан≥ зм≥ни зумовлен≥ перш за все розвитком в≥дносин власност≥, зокрема над≥ленн¤м державних п≥дприЇмств б≥льш широкими правами розпор¤дженн¤ власними коштами у звТ¤зку з переходом до функц≥онуванн¤ на засадах самоф≥нансуванн¤, а також розвитком повного госпродрозрахунку, державних банк≥в ≥ процесом њх акц≥онуванн¤. ÷≥ учасники кредитних в≥дносин в нових умовах вже не повинн≥ бути обТЇктами адм≥н≥стративних метод≥в управл≥нн¤ з боку держави. ўе б≥льшою м≥рою це в≥дноситьс¤ до новостворених комерц≥йних банк≥в, акц≥онерних ≥ приватних п≥дприЇмств.

“аким чином власниками позичкового фонду сьогодн≥ Ї перш за все банк (Ќац≥ональний банк ”крањни ≥ комерц≥йн≥).  р≥м того, власником цього фонду виступають п≥дприЇмства р≥зних форм власност≥, страхов≥ та ≥нвестиц≥йн≥ компан≥њ, громад¤ни тощо. –еформа банк≥вскоњ системи обумовила децентрал≥зац≥ю ≥ демонопол≥зац≥ю позичкового фонду, оск≥льки акц≥онерний характер формуванн¤ статутних фонд≥в комерц≥йних банк≥в передбачаЇ значне розширенн¤ њх прав по розпор¤дженню кредитними ресурсами.

ќтже в сучасних умовах рух кредитних ресурс≥в починаЇ набувати децентрал≥зованого характеру, а управл≥нн¤ ними все б≥льшою м≥рою зд≥йснюЇтьс¤ через систему заход≥в державно-кредитного регулюванн¤ економ≥ки.

≤ нарешт≥, зд≥йснюЇтьс¤ ц≥льова направлен≥сть руху позичкового фонду. –ан≥ше, розпод≥л кредитних ресурс≥в формально був п≥дпор¤дкований задач≥ розвитку економ≥ки в ц≥л¤х п≥двищенн¤ добробуту народу, а на практиц≥ нер≥дко суперечив ≥ њй, ≥ економ≥чн≥й доц≥льност≥. « розвитком ринку, комерц≥ал≥зац≥Їю д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ≥ кредитних установ державного сектору, ¤к кер≥вний мотив руху кредитних ресурс≥в починаЇ виступати отриманн¤ позичкового в≥дсотку, ¤кий Ї критер≥Їм в≥льного розпод≥лу кредиту по галуз¤м ≥ субТЇктам господарюванн¤.

ќсновною функц≥Їю банк≥вськоњ системи Ї кредитуванн¤ п≥дприЇмств р≥зних галузей народного господарства. јле наш≥ ф≥нансово-кредитн≥ ≥нститути поки що не можуть дозволити соб≥ це.як правило, кредитуванн¤м реального сектора економ≥ки у нас займаютьс¤ так зван≥ системоутворююч≥ банки, наприклад, Ђѕром≥нвестбанкї або Ђ”крањнаї. ўодо ≥нших, то комерц≥йн≥ банки не дуже посп≥шають заробити грош≥ на кредитуванн≥ п≥дприЇмств. ¬ основному њх завданн¤ - це кредитуванн¤ ф≥зичних ос≥б. ѕричина в тому, що немаЇ н≥¤ких проблем щодо забезпеченн¤ застави, а також б≥льш просто простежити за там, куди п≥шли грош≥, та у раз≥ виникненн¤ неприЇмностей закликати боржника до в≥дпов≥д≥ у суд≥. јле де¤к≥ з комерц≥йних банк≥в намагаютьс¤ працювати з п≥дприЇмствами, хоча це не приносить б≥льших грошей, н≥ж сп≥вроб≥тництво з ф≥зичними особами. ћи знаЇмо, що половина наших п≥дприЇмств збитков≥, ≥ будь-¤к≥ ≥нвестиц≥њ не взмоз≥ допомогти.

ѕрот¤гом 1998 року б≥л¤ 55% промислових та 90% с≥льськогосподарських п≥дприЇмств працювали з≥ збитками. ¬¬ѕ знизивс¤ на 1,7% по в≥дношеннб до р≥вн¤ 1997 року. јле ¤кщо у п≥дприЇмства все добре, це ще не Ї гарантом того, що кредит буде отримано. ќдн≥Їю з головних причин Ї те, що дл¤ отриманн¤ кредиту в банку, необх≥лно надати ф≥нансово-кредитному ≥нституту л≥кв≥дну заставу. як правило, це нерухом≥сть. ƒруга причина в тому, що ф≥нансов≥ ≥нститути, щоб уникнути будь-¤ких ризик≥в, бажають бачити у ваш≥й особ≥ пост≥йного кл≥Їнта. ≤ останнЇ - банки не кредитують п≥дприЇмства б≥льш н≥ж на 1 р≥к.

—ьогодн≥ Ќац≥ональний банк виступаЇ у своњх телеграмах з призивом до банк≥в кредитувати вугледобувн≥ п≥дприЇмства. јле при цьому в≥н просить звертати увагу на кредитоспроможн≥сть цих п≥дприЇмств та на¤вн≥сть реального забезпеченн¤ дл¤ своЇчасного погашенн¤ кредит≥в та процент≥в по ним.

ќписан≥ тенденц≥њ руху кредитних ресурс≥в характерн≥ дл¤ всього пер≥оду реформи в ”крањн≥, ¤к≥ тривають з 1991 р. ƒо певноњ м≥ри вони характерн≥ ≥ дл¤ пер≥оду 1994-1997 р.р.

“аблиц¤ 1

«алишки заборгованост≥ на к≥нець 1997 року.

[1, с.62]

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ≈коном≥чна природа кредиту та його у суп≥льному в≥дтворенн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2188 прочитано)