≈коном≥ка п≥дприЇмства > ≈коном≥чний зм≥ст пон¤тт¤ Ђзароб≥тна платаї. —истеми, форми та види оплати прац≥

“акими показниками, по-перше, повинн≥ стати нормован≥ ( виробнич≥ ) завданн¤, що визначаютьс¤ кожному почасовиков≥ обСЇм роб≥т за зм≥ну, нед≥лю або м≥с¤ць. ÷≥ показники доц≥льно застосовувати на ручних ≥ машинно-ручних роботах, а також у преривних, а ≥нод≥ ≥ безпреривних апаратерних виробництвах, де збер≥гаЇтьс¤ пр¤мий вплив роб≥тник≥в на вироб≥тку.

ѕо-друге, такими показниками можуть стати планов≥ норми або завданн¤ по випуску продукц≥њ бригадою ( ланкою, д≥льницею, цехом) . “ак≥ показники доц≥льн≥ дл¤ робочих, що обслуговують конвейЇрн≥ л≥н≥њ, системи машин, агрегати, де показники роботи кожного робочого не враховуютьс¤ ≥ ≥ндив≥дуальна норма вироботки ( нормован≥ завданн¤ ) не встановлюютьс¤.

ѕо-третЇ, норми прац≥ робочим-почасовикам можуть бути обл≥кован≥ у вигл¤д≥ ступен≥ виконанн¤ технолог≥чних параметр≥в ≥ режим≥в, норм рос ходу сировини, матер≥ал≥в ≥ ≥нших виробничих ресурс≥в, граф≥к≥в виконанн¤ окремих вид≥в робот. “ак≥ показники доц≥льно застосовувати у строго регламентованих безперервних виробництвах, а також на багатьох роботах, що виконуютьс¤ допом≥жними робочими.

¬ажливою умовою ефективного застосуванн¤ почасовоњ форми оплати прац≥ дл¤ вс≥х категор≥й роб≥тник≥в Ї розробка на п≥дприЇмствах норматив≥в можливих дос¤гнень. ÷≥ нормативи можуть встановлюватись практично на вс≥ показники виробничоњ ≥ економ≥чноњ д≥¤льност≥ ланок, д≥л¤нок, цех≥в, агрегат≥в, виробництв. ѕропорц≥йно ступен≥ виконанн¤ цих завдань ≥ повинна виплачуватись тарифна зароб≥тна платн¤.

Ќеобх≥дно також мати на уваз≥, що широке застосуванн¤ почасовоњ оплати потребуЇ ≥ високого орган≥зац≥йного забезпеченн¤ виробництва сировиною, матер≥алами, нап≥вфабрикатами, ≥нструментами, енерг≥Їю, транспортом, ремонтом ≥ таке ≥нше з боку технолог≥чних ≥ виробничих служб п≥дприЇмства.

¬ умовах переходу на ринков≥ в≥дносини необх≥дно дуже в≥дпов≥дально в≥днестись до орган≥зац≥њ колективних систем оплати прац≥, особливо п≥др¤дних ≥ орендних колектив≥в. ѕовинн≥ враховуватись умови, визначаючи доц≥льн≥сть ≥ необх≥дн≥сть колективних форм орган≥зац≥њ ≥ оплати прац≥. Ќайб≥льше вони доц≥льн≥ там, де обСЇднанн¤ роб≥тник≥в у трудовий колектив визначаютьс¤ технолог≥чних, тобто дл¤ виконанн¤ одного технолог≥чного циклу необх≥дн≥ сум≥сн≥ зусилл¤ роб≥тник≥в а к≥нцев≥ результати виробництва Ї безпосередн≥м результатом колективноњ прац≥. ћожливо в≥др≥знити три основн≥ групи роб≥т, що в≥дпов≥д¤ть ц≥м вимогам. ѕо-перше, це роботи по сум≥сному обслуговуванню апарат≥в, агрегат≥в, великого обладнанн¤, збору ≥ монтажу великих обСЇкт≥в ( вироб≥в ), а також багато вид≥в т¤жких роб≥т, що не можуть виконуватись окремими роб≥тниками. “ак≥ роботи характеризуютьс¤ такою технолог≥чною посл≥довн≥стю окремих операц≥й загального технолог≥чного комплексу, при ¤к≥й нема можливост≥ р≥вном≥рноњ завантаженост≥ роб≥тник≥в прот¤гом зм≥ни т≥льки по њх спец≥альност≥ по причин≥ р≥зноњ трудом≥сткост≥ окремих вид≥в роб≥т.

ћожлив≥сть комплексноњ взаЇмозам≥н¤Їмост≥ дозвол¤Ї зробити працю робочих не такою монотонною, що гарно в≥дображаЇтьс¤ на п≥двищенн≥ продуктивност≥ прац≥. “ому, по-друге, це роботи конвеЇрного типу, де дос¤гненн¤ к≥нцевого результату потребуЇ дл¤ кожного роб≥тника ч≥ткого, синхрон≥зованого по часу виконанн¤ своЇњ операц≥њ, а зам≥на на м≥сц¤х ( зверх нормативно необх≥дних ) не дозвол¤ютьс¤. ¬ таких умовах кожний роб≥тник безпереб≥йно забезпечуЇ фронт роботи ≥ншим роб≥тникам, обСЇм роботи кожного посл≥дуючого роб≥тника повн≥стю залежить в≥д роботи попереднього. «атрати прац≥ жодного роб≥тника в≥дображаЇтьс¤ безпосередньо у к≥нцевих результатах виробництва ≥ можуть бути вим≥р¤ними к≥льк≥сть виготовлених готових вироб≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ≈коном≥чний зм≥ст пон¤тт¤ Ђзароб≥тна платаї. —истеми, форми та види оплати прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3712 прочитано)