јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > як людина п≥знаЇ ¬сесв≥т

як людина п≥знаЇ ¬сесв≥т

Ќауковий стиль мисленн¤ ≥ науковий п≥дх≥д до ви≠вченн¤ ¤вищ природи.  ожна епоха в розвитку приро≠дознавства характеризуЇтьс¤ певним п≥дходом до ви≠вченн¤ й розум≥нн¤ природних ¤вищ, певним стилем наукового мисленн¤.

“ак, наприклад, в епоху пануванн¤ класичноњ ф≥зи≠ки, ¤ка дос¤гла найб≥льшого розкв≥ту на к≥нець XIX сто≠р≥чч¤, цей п≥дх≥д характеризувавс¤ прагненн¤м звести всю р≥зноман≥тн≥сть св≥тових процес≥в ≥ ¤вищ до меха≠н≥чного руху, до суто механ≥чних законом≥рностей. ”че≠н≥ т≥Їњ епохи були глибоко переконан≥ в тому, що будь-¤ке ¤вище в принцип≥ може бути розраховане з абсолют≠ною точн≥стю, що можуть бути точно передобчислен≥ ≥ будь-¤к≥, ск≥льки завгодно в≥ддален≥ його насл≥дки. ÷е був так званий механ≥стичний детерм≥н≥зм Ч у¤вленн¤ про те, що вс≥ майбутн≥ под≥њ однозначно визначен≥ наперед умовами, що ≥снують у даний момент. ¬важало≠с¤ також, що на будь-¤ке питанн¤, поставлене природ≥, можна д≥стати певну однозначну в≥дпов≥дь типу Ђтакї чи Ђн≥ї. ћожлив≥сть будь-¤ких випадкових под≥й пов≠н≥стю в≥дкидалась.

ќднак подальший розвиток природознавства перекон≠ливо показав неправом≥рн≥сть таких у¤влень ≥ спри¤в утвердженню д≥алектико-матер≥ал≥стичних погл¤д≥в на св≥т.

„им же характеризуЇтьс¤ сучасний науковий стиль мисленн¤, сучасний п≥дх≥д до вивченн¤ ≥ розум≥нн¤ ¤вищ природи, що в≥дпов≥даЇ ваш≥й епос≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ?

ќдним з основних принцип≥в, ¤к≥ сформувалис¤ в процес≥ розвитку природознавства у XX стор≥чч≥ ≥ ¤к≥ становл¤ть методолог≥чний фундамент сучасноњ науки, Ї впевнен≥сть у тому, що результати досл≥дницькоњ д≥≠¤льност≥ в≥дображають реальн≥ властивост≥ об'Їктивного ≤ св≥ту, а не Ї насл≥дком у¤ви вчених або њх суто суб'Їктивних в≥дчутт≥в. ѕри цьому критер≥Їм ≥стинност≥ науко≠вих теор≥й Ї њх в≥дпов≥дн≥сть реальн≥й д≥йсност≥, що перев≥р¤Їтьс¤ практикою.

Ќайважлив≥ша риса наукового стилю мисленн¤ Ч ч≥тке розум≥нн¤ неск≥нченного розмањтт¤ ≥ ¤к≥сноњ не≠вичерпност≥ навколишнього св≥ту, розум≥нн¤ того, що наш≥ знанн¤ про св≥т мають характер в≥дносних ≥стин. ѕрирода завжди складн≥ша за наш≥ у¤вленн¤ про нењ ≥ њњ вивченн¤ завжди п≥дноситиме нам неспод≥ван≥ сюр≠призи.

—учасний учений-матер≥ал≥ст розум≥Ї, що зм≥на нау≠кових у¤влень, њх уточненн¤ ≥ поглибленн¤ в ход≥ науко≠вого п≥знанн¤ Ї нев≥д'Їмною властив≥стю справжньоњ науки, що на зм≥ну розв'¤заним проблемам приходитимуть нов≥, ще складн≥ш≥, ≥ так буде завжди, тому що св≥т неск≥нченно р≥зноман≥тний. ≤деал завершеного знанн¤, що в≥дображав дух класичноњ науки, поступивс¤ м≥сцем ≥деалу неск≥нченного п≥знанн¤.

Ђƒл¤ матер≥ал≥ста,Ч наголошував ¬. ≤. Ћен≥н,Ч св≥т багатший, жив≥ший, р≥зноман≥тн≥ший, н≥ж в≥н здаЇтьс¤, бо кожний крок розвитку науки в≥дкриваЇ в ньому нов≥ сторониї '.

ўе одна надзвичайно важлива риса сучасного науко≠вого д≥алектико-матер≥ал≥стичного п≥дходу до п≥знанн¤

навколишнього св≥ту Ч переконан≥сть у тому, що вс≥ без вин¤тку ¤вища природи ≥ сусп≥льства мають природн≥ причини ≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ природним законом≥рно≠ст¤м. ÷¤ переконан≥сть грунтуЇтьс¤ на всьому колосаль≠ному практичному досв≥д≥ вивченн¤ навколишнього св≥≠ту ≥ ≥стор≥њ людського сусп≥льства. ј зв≥дси випливаЇ найважлив≥ший висновок про принципову п≥знаванн≥сть ус≥х ¤вищ, що в≥дбуваютьс¤ в св≥т≥.

Ќауковий п≥дх≥д до розум≥нн¤ св≥ту нерозривно пов'¤заний також з ум≥нн¤м тверезо оц≥нювати обстановку. Ќаука не всесильна, вона не може негайно розв'¤зувати вс≥ завданн¤ ≥ проблеми, що виникають, ≥ не робить таЇмниц≥ з того, що вона чогось ще не знаЇ,Ч вона у по≠ст≥йному пошуку нових р≥шень. ”чен≥ розум≥ють, що можливе й зд≥йсненне, а що у принцип≥ неможливе ≥ незд≥йсненне, оск≥льки суперечить над≥йно встановле≠ним фундаментальним законам природи, наприклад, створенн¤ матер≥альних об'Їкт≥в з н≥чого чи зд≥йсненн¤ в≥чного двигуна. ¬ той же час вчен≥ вм≥ють в≥др≥зн¤ти в≥д принципово незд≥йсненного те, що практично недо≠ступне у даний момент, але може бути дос¤гнуте в май≠бутньому.

ўе одна ≥стотна риса сучасного наукового п≥дходу до п≥знанн¤ св≥ту Ч у¤вленн¤ про те, що в природ≥ немаЇ абсолютноњ визначеност≥ наперед. ≤снуЇ об'Їктивна ви≠падков≥сть. ќднак випадков≥ под≥њ ≥ ¤вища також п≥д≠пор¤дковуютьс¤ об'Їктивним законом≥рност¤м Ч стати≠стичним.

ƒо характерних особливостей сучасноњ науки (йдеть≠с¤ у даному випадку про рад¤нську науку) належить ≥ њњ т≥сний зв'¤зок з ф≥лософ≥Їю д≥алектичного матер≥а≠л≥зму.

“аким чином, дл¤ сучасного природознавства харак≠терний динам≥чний п≥дх≥д до вивченн¤ природи, ч≥тке розум≥нн¤ справжнього характеру природних ¤вищ, не≠ск≥нченного розмањтт¤ навколишнього св≥ту, в≥дносност≥

будь-¤кого дос¤гнутого р≥вн¤ знань, необх≥дност≥ безна≠станного пошуку нового, глибоке усв≥домленн¤ д≥алек≠тичного характеру процесу наукового п≥знанн¤.

÷≥ принципи е ≥стотними не т≥льки дл¤ науковоњ, а й будь-¤коњ практичноњ д≥¤льност≥ сучасноњ людини.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. ¬ажливо наголосити на тому, що стиль сучасного наукового мисленн¤, наукового п≥д≠ходу до п≥знанн¤ навколишнього св≥ту ≥ його ¤вищ докор≥нно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д рел≥г≥йного.

ѕри цьому, оск≥льки основоположн≥ фундаментальн≥ у¤вленн¤ рел≥г≥њ з часом практично не зм≥нюютьс¤, не зазнав н≥¤ких ≥стотних зм≥н ≥ Ђрел≥г≥йний комплексї, про ¤кий йшлос¤ на початку книжки, а також в≥дпов≥дний йому рел≥г≥йний стиль мисленн¤.

ќволод≥нн¤ науковим стилем мисленн¤, науковим п≥дходом до осмисленн¤ д≥йсност≥ Ч необх≥дна умова формуванн¤ посл≥довного, атењстичного, д≥алектико-матер≥ал≥стичного св≥тогл¤ду. ≤ на цей б≥к питанн¤ у робо≠т≥ з атењстичного вихованн¤ школ¤р≥в сл≥д звертати найсерйозн≥шу увагу.

ј дл¤ того щоб виробити справд≥ науковий стиль мисленн¤, навчитис¤ сприймати навколишню д≥йсн≥сть з наукових позиц≥й, потр≥бне активне освоЇнн¤ досв≥ду наукового п≥знанн¤ св≥ту, його всеб≥чне осмисленн¤ з по≠зиц≥й д≥алектико-матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ.

—аме ц¤ обставина вимагаЇ детального розгл¤ду в на≠ш≥й книжц≥ питань, пов'¤заних з методолог≥Їю сучас≠ного наукового досл≥дженн¤.

ѕ≥знаванн≥сть св≥ту.  оли людина починала на наш≥й планет≥ свою творчу д≥¤льн≥сть, у њњ розпор¤дженн≥ не було н≥чого, кр≥м земл≥, води, пов≥тр¤ ≥ тих живих орга≠н≥зм≥в, до по¤ви ¤ких призв≥в саморозвиток тваринного й рослинного св≥ту. Ѕагато стор≥ч потр≥бно було дл¤ того, щоб з цих вих≥дних продукт≥в створити те велике р≥зноман≥тт¤ предмет≥в й об'Їкт≥в, ¤ке становить мате≠р≥альний фундамент сучасноњ цив≥л≥зац≥њ. ≤ в основ≥ цього

творчого процесу лежав процес п≥знанн¤ людиною нав≠колишнього св≥ту ≥ його законом≥рностей.

ћатер≥альний св≥т неск≥нченно р≥зноман≥тний, без≠межний також процес його п≥знанн¤. ќск≥льки вс≥ без вин¤тку ¤вища природи мають природн≥ причини ≥ п≥д≠пор¤дковуютьс¤ натуральним законом≥рност¤м, то ц≥ причини в принцип≥ можуть бути ви¤влен≥ ≥ п≥знан≥ людиною.

ќднак ≥стор≥¤ знаЇ багато випадк≥в, коли де¤к≥ вчен≥ висловлювали песим≥стичн≥ погл¤ди щодо перспектив ≥ можливостей подальшого розвитку науки, њњ здатност≥ розв'¤зувати т≥ чи ≥нш≥ завданн¤. Ќаприклад, давньо≠грецький ф≥лософ-≥деал≥ст ѕлатон, ≥люструючи у¤вленн¤ про неп≥знаванн≥сть навколишнього св≥ту, нав≥в образ печери, на ст≥ни ¤коњ промен≥ св≥тла в≥дкидають лише т≥н≥ р≥зних предмет≥в. “≥н≥ Ч це все, що може спостер≥≠гати людина, ≥ њй н≥коли не ос¤гнути сутност≥ тих пред≠мет≥в, ¤к≥ ц≥ т≥н≥ в≥дкидають.

„ас в≥д часу з'¤вл¤лись судженн¤ про неможлив≥сть розв'¤занн¤ тих чи ≥нших конкретних проблем, ¤к≥ по≠ставали перед ученими в процес≥ вивченн¤ косм≥чних ¤вищ. “иповим прикладом такого роду е наведене в п≥д≠ручнику з астроном≥њ твердженн¤ буржуазного ф≥лософа ќгюста  онта, ¤кий за¤вив, що н≥коли ≥ н≥¤ким спосо≠бом людина не зможе дов≥датись про х≥м≥чний склад —онц¤ ≥ з≥рок. ќднак не минуло й двох дес¤тил≥ть, ¤к в≥дкритт¤ спектрального анал≥зу показало повну неспро≠можн≥сть под≥бноњ точки зору.

≤ це Ч типовий приклад! «а вс¤ким разом розвиток науки долав меж≥, що здавалис¤ нездоланними.

 оли можливост≥ ¤когось методу досл≥дженн¤ ви¤в≠л¤ютьс¤ вичерпаними, то рано чи п≥зно розробл¤ютьс¤ нов≥, досконал≥ш≥ й ефективн≥ш≥ методи, завд¤ки ¤ким учен≥ д≥стають ≥нформац≥ю про так≥ сфери природних ¤вищ, ¤к≥ ран≥ше були недоступн≥ дл¤ досл≥дженн¤.

ѕост≥йне вдосконаленн¤ способ≥в п≥знанн¤ особливо

добре можна простежити на приклад≥ астроном≥њ. ѕро≠т¤гом стор≥ч астроном≥¤ була оптичною наукою. « ус≥Їњ багатющоњ сукупност≥ електромагн≥тних випром≥нювань, що пронизують косм≥чний прост≥р, досл≥дники ¬сесв≥ту могли вивчати т≥льки видиме св≥тло.

≤ хоч в атмосфер≥ «емл≥, кр≥м Ђоптичного в≥кнаї, ≥снуЇ ще й Ђрад≥ов≥кної, аж до к≥нц¤ першоњ половини XX стор≥чч¤ косм≥чн≥ рад≥охвил≥ не вивчалис¤, незва≠жаючи на те, що рад≥о було винайдене на самому почат≠ку нашого стол≥тт¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що енерг≥¤ косм≥чного рад≥овипром≥нюванн¤ м≥зерно мала, а при≠ймальн≥ прилади, достатньо чутлив≥ дл¤ його реЇстра≠ц≥њ, з'¤вилис¤ т≥льки п≥сл¤ зак≥нченн¤ другоњ св≥товоњ в≥йни.

–ад≥оастроном≥чн≥ досл≥дженн¤ одразу набагато роз≠ширили можливост≥ вивченн¤ косм≥чних процес≥в ≥ за пор≥вн¤но короткий час дали безл≥ч ун≥кальних в≥домо≠стей про ¬сесв≥т. –ад≥охвил≥ добре проход¤ть кр≥зь м≥ж≠зор¤не середовище ≥ тому м≥ст¤ть ≥нформац≥ю про так≥ косм≥чн≥ об'Їкти, в≥д ¤ких св≥тлов≥ промен≥ до нас не доход¤ть.  р≥м того, косм≥чне рад≥овипром≥нюванн¤ дуже в багатьох випадках пов'¤зане з бурхливими ф≥≠зичними процесами, що в≥дбуваютьс¤ в р≥зних куточках ¬сесв≥ту. ј саме так≥ процеси становл¤ть найб≥льший ≥нтерес дл¤ науки.

1	2	3	4	5

Ќазва: як людина п≥знаЇ ¬сесв≥т
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2718 прочитано)