јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > як людина п≥знаЇ ¬сесв≥т

«а останн≥ роки завд¤ки розвитку косм≥чноњ техн≥ки астроном≥¤ перетворилас¤ на всехвильову науку. «о≠крема, дуже ц≥кав≥ досл≥дженн¤ в ≥нфрачервоних, уль≠траф≥олетових ≥ рентген≥вських промен¤х проводились на рад¤нських п≥лотованих станц≥¤х Ђ—алютї, а та≠кож на рад¤нських ≥ американських штучних супут≠никах «емл≥. ќсобливо ц≥нн≥ в≥домост≥ були здобут≥ в рентген≥вському ≥ гамма-д≥апазонах електромагн≥тних хвиль.

як≥сно нов≥ горизонти п≥знанн¤ в≥дкриваЇ й поЇд≠нанн¤ нових метод≥в з тими, ¤к≥ ≥снували ран≥ше. Ќаприклад, розв'¤занн¤ багатьох проблем, пов'¤заних з вивченн¤м косм≥чних ¤вищ, значно полегшуЇтьс¤ в ре≠зультат≥ паралельних оптичних, рад≥оастроном≥чних ≥ косм≥чних досл≥джень, пор≥вн¤нн¤ даних, здобутих р≥зними методами. «окрема, т≥льки за ц≥Їњ умови можна зрозум≥ти ф≥зичну сутн≥сть р¤ду спостережень, викона≠них з косм≥чних орб≥т.

јналог≥чн≥ приклади неухильного розширенн¤ можливостей наукового п≥знанн¤ можна навести ≥ з галуз≥ ф≥зики, де створенн¤ дедал≥ потужн≥ших прискорювач≥в елементарних частинок даЇ змогу проникати у потаЇмн≥ сфери м≥кросв≥ту.

¬с¤ ≥стор≥¤ розвитку ф≥зики, астроном≥њ, а також ≥нших природничих наук переконливо св≥дчить про без≠межн≥ можливост≥ людського п≥знанн¤, про те, що в м≥ру виникненн¤ тих чи ≥нших наукових завдань рано чи п≥зно людина знаходить ≥ методи њх розв'¤занн¤.

ƒ≥алектика наукового п≥знанн¤. —учасн≥ захисники рел≥г≥њ прагнуть створити враженн¤, що науц≥ властива неповнота, що вона не може дати досить глибоких знань про св≥т.

Ђћ≥цна 1 над≥йна основа дл¤ науки недос¤жна,Ч твер≠дить католицький ф≥лософ ≤. Ѕохенський у своњй книжц≥ ЂЎл¤х до ф≥лософських роздум≥вї, видан≥й у ‘рейбурз≥ в 1960 p.Ч ќск≥льки науков≥ знанн¤ уточнюютьс¤ ≥ по≠глиблюютьс¤, науковий метод п≥знанн¤ ненад≥йнийї'.

ќ. ќ. ќсипов, д≥¤ч руськоњ православноњ церкви, .¤кий порвав з рел≥г≥Їю, розпов≥дав, що в бес≥дах з ним де¤к≥ кер≥вники руського православ'¤ не раз говорили про те, що науц≥ дов≥р¤ти не можна, оск≥льки науков≥ у¤вленн¤ зм≥нюютьс¤.

“акими Ї твердженн¤ сучасних богослов≥в. ј ¤ка ж д≥йсн≥сть? „и зм≥нюютьс¤ з часом науков≥ у¤вленн¤?

“ак, у м≥ру в≥дкритт¤ нових факт≥в зм≥нюютьс¤. ќсобли≠во часто це в≥дбуваЇтьс¤ в наш час Ч епоху науково-техн≥чноњ революц≥њ, надзвичайно бурхливого розвитку природознавства.

ѕроте, чи означаЇ це, що захисники рел≥г≥њ мають рац≥ю, чи, навпаки, зм≥нюван≥сть наднових у¤влень го≠ворить про силу науки, про њњ необмежену здатн≥сть дедал≥ глибше п≥знавати навколишн≥й св≥т?

јнал≥зуючи законом≥рност≥ наукового п≥знанн¤, ¬. ≤. Ћен≥н у своњх Ђ‘≥лософських зошитахї визначив головну, основоположну рису людськоњ д≥¤льност≥ з ви≠робленн¤ нових знань дуже точною ≥ м≥сткою формулою: Ђ≤стина Ї процесї '.

якби процес п≥знанн¤ завершувавс¤ на стад≥њ спо≠стережень, то в людини могли б складатис¤ неправиль≠н≥, хибн≥ у¤вленн¤ про довколишн≥й св≥т. ѕроте, ¤к ми бачили, спостереженн¤ Ч лише перший ступ≥нь п≥знан≠н¤. ƒан≥, здобут≥ шл¤хом спостережень, узагальнюютьс¤ й переробл¤ютьс¤ в результат≥ д≥њ мисленн¤, що витлу≠мачуЇ, ≥нтерпретуЇ ц≥ дан≥ й створюЇ дл¤ њх по¤сненн¤ р≥зн≥ ≥дењ, г≥потези ≥ теор≥њ.

“аким чином, процес розвитку науки Ч це рух люд≠ського п≥знанн¤ до абсолютноњ ≥стини через неск≥нчен≠ний р¤д розширюваних ≥ поглиблюваних в≥дносних ≥стин.

ўоб переконатис¤ в тому, що зм≥нюван≥сть наукових у¤влень не Ї св≥дченн¤м нем≥чност≥ науки, њњ недостов≥рност≥, њњ нездатност≥ проникнути в глибинну сутн≥сть ¤вищ, ¤к це тверд¤ть сучасн≥ захисники рел≥г≥њ, спробуЇ≠мо з'¤сувати, чому ≥ ¤к в≥дбуваютьс¤ най≥стотн≥ш≥, кар≠динальн≥ зм≥ни наукових у¤влень, що спричинюють докор≥нну зм≥ну баченн¤ св≥ту Ч науков≥ революц≥њ.

–озвиток науки, наших знань про св≥т Ч це д≥алек≠тичний процес, це неск≥нченний ланцюг посл≥довних наближень, кожне з ¤ких виправл¤в й доповнюЇ попередн≥ у¤вленн¤.

Ќе т≥льки матер≥альний св≥т, а й будь-¤кий реальний об'Їкт, чи то з≥рка чи галактика, електрон чи атом, не≠вичерпн≥.

“ому наукове п≥знанн¤ не може охопити одразу об'Їкт, що нас ц≥кавить, у вс≥й безл≥ч≥ його зв'¤зк≥в ≥ в≥д≠ношень. ™диний реальний шл¤х вивченн¤ навколишнього св≥ту Ч це метод посл≥довних наближень, неухильне й наполегливе розширенн¤ ≥ поглибленн¤ наших знань. ѕерефразовуючи лен≥нськ≥ слова, можна визначити наукове п≥знанн¤ ¤к рух до абсолютноњ ≥стини через р¤д ≥стин в≥дносних.

Ђ ожний ступ≥нь у розвитку науки,Ч писав  ант,Ч додаЇ нов≥ зерна до ц≥Їњ суми абсолютноњ ≥стини, але меж≥ ≥стини кожного наукового положенн¤ в≥дносн≥, будучи то розсовуван≥, то звужуван≥ дальшим зростан≠н¤м знанн¤ї.

≤ в ≥ншому м≥сц≥:

Ђ...ћи будемо наближатис¤ до об'Їктивноњ ≥стини все б≥льше й б≥льше (н≥коли не вичерпуючи њњ)...ї.

ѕри цьому  ант особливо п≥дкреслював, що Ђмеж≥ наближенн¤ наших знань до об'Їктивноњ, абсолют≠ноњ ≥стини ≥сторично умовн≥, але безумовне ≥снуванн¤ ц≥Їњ ≥стини, безумовне те, що ми наближаЇмось до нењї.

јнал≥з ≥ осмисленн¤ факт≥в привод¤ть до побудови г≥потез Ч теоретичних конструкц≥й, покликаних зв'¤зати вс≥ в≥дом≥ факти в Їдину систему, по¤снити њх з Їдиноњ точки зору.

јле г≥потеза Ч це т≥льки перше наближенн¤ до д≥йс≠ност≥, оск≥льки вона звичайно будуЇтьс¤ на обмежен≥й

к≥лькост≥ факт≥в. √≥потеза Ч це швидше робочий ≥нстру≠мент, що даЇ змогу впор¤дкувати вивченн¤ проблеми, орган≥зувати дальший науковий пошук, зокрема визна≠чити шл¤хи ви¤вленн¤ нових додаткових факт≥в, здатних поглибити наше знанн¤ в дан≥й галуз≥.

” результат≥ подальших досл≥джень, а ≥нколи прогре≠су в сум≥жних област¤х природознавства в≥дкриваютьс¤ нов≥, нев≥дом≥ ран≥ше факти. якась њх частина може добре вкладатис¤ в ≥снуючу г≥потезу, спри¤ючи њњ уточ≠ненню й поглибленню. јле де¤ким фактам дати задо≠в≥льне по¤сненн¤ в межах д≥ючоњ г≥потези не вдаЇтьс¤. ћожуть бути також ви¤влен≥ факти, що вступають з нею у пр¤му суперечн≥сть.

÷е приводить до перегл¤ду ≥снуючоњ г≥потези, њњ видозм≥ненн¤ ≥ узагальненн¤ дл¤ того, щоб вона охопила вс≥ в≥дом≥ факти Ч ≥ стар≥, ≥ нов≥. ¬ ¤кихось випадках в≥д первинноњ г≥потези доводитьс¤ нав≥ть повн≥стю в≥д≠мовл¤тис¤.

¬≥дзначаючи роль г≥потез у розвитку природознав≠ства, ‘. ≈нгельс писав: Ђ‘ормою розвитку природознав≠ства, оск≥льки воно мислить, е г≥потеза. —постереженн¤ в≥дкриваЇ ¤кий-небудь новий факт, що робить неможли≠вим старий спос≥б по¤сненн¤ факт≥в, належних до т≥Їњ самоњ групи. « цього моменту виникаЇ потреба в нових способах по¤сненн¤, ¤ка спираЇтьс¤ спершу т≥льки на обмежену к≥льк≥сть факт≥в ≥ спостережень. ѕодальший досл≥дний матер≥ал приводить до очищенн¤ цих г≥потез, усуваЇ одн≥ з них, виправл¤Ї друг≥, поки, нарешт≥, не буде встановлений у чистому вигл¤д≥ закон.  оли б ми захот≥ли чекати, поки матер≥ал буде готовий у чистому вигл¤д≥ дл¤ закону, то це означало б припинити доти мисл¤ще досл≥дженн¤, ≥ вже через одне це ми н≥коли не д≥стали б законуї.

ѕ≥сл¤ р¤ду посл≥довних крок≥в, посл≥довних удоско≠налень г≥потеза перетворюЇтьс¤ в теор≥ю, ¤ка охоплюЇ на основ≥ над≥йно встановлених природних законом≥рно≠стей велике число факт≥в ≥ ¤ка здатна передбачати нов≥ факти, ще нев≥дом≥.

“аким чином, в≥дпов≥дн≥сть наукових у¤влень ре≠альн≥й д≥йсност≥ дос¤гаЇтьс¤ поступово, ≥ вона Ї завжди лише частковою й неповною, бо нав≥ть найдосконал≥ша наукова теор≥¤ не може у вс≥х в≥дношенн¤х в≥дпов≥дати ¤вищам, що њх вона описуЇ.

« ≥ншого боку, жодна наукова теор≥¤, ¤ке б широке коло ¤вищ вона охоплювала, не може бути Ђ≥стиною в останн≥й ≥нстанц≥њї. ¬ неск≥нченно р≥зноман≥тному св≥≠т≥ завжди ≥снуватимуть ¤вища, Ђрозташован≥ї за межа≠ми цього кола.

ќск≥льки св≥т Ї неск≥нченно р≥зноман≥тним, то н≥¤кий фактично дос¤гнутий р≥вень знань не гарантуЇ в≥д виникненн¤ нових факт≥в ≥ нових запитань. Ўвидше навпаки. ≤, мабуть, мав рац≥ю один стародавн≥й мудрець, ¤кий сказав, що, чим ширшим Ї коло наших знань, тим б≥льша ≥ л≥н≥¤ дотику з нев≥домим.

“ому, ¤ким би не був великим обс¤г ≥снуючих знань, перед ученими завжди стоњть ≥ сто¤тиме питанн¤: Ђ„ого ми ще не знаЇмо?ї

¬≥дкритт¤ ¤вищ, що лежать за межами застосовност≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ науковоњ теор≥њ, приводить до побудови б≥льш загальноњ теор≥њ, ¤ка в змоз≥ охопити ¤к поперед≠н≥ факти, так ≥ нов≥. ѕри цьому колишнЇ знанн¤ не в≥дкидаЇтьс¤ ц≥лком. ¬≥дкидаютьс¤ т≥льки Ђпомилкиї, п≥дтверджен≥ ж досв≥дом науков≥ теор≥њ, що ≥снували ран≥ше, в межах своЇњ застосовност≥ збер≥гаютьс¤. јле ц≥ меж≥ визначаютьс¤ ч≥тк≥ше. ј попередн≥ теор≥њ вклю≠чаютьс¤ ¤к частков≥ чи граничн≥ випадки в нов≥, б≥льш загальн≥ теор≥њ. ÷е положенн¤, ¤ке д≥стало назву прин≠ципу в≥дпов≥дност≥, Ї одним з нар≥жних камен≥в мето≠долог≥њ наукового п≥знанн¤.

¬ основ≥ будь-¤коњ науковоњ теор≥њ лежить досл≥д, вивченн¤ реальних властивостей навколишнього св≥ту. Ќ≥¤ка теор≥¤, що претендуЇ на правильне в≥дображенн¤ реальних ¤вищ, не може бути незалежною в≥д дос≠л≥ду.

ќднак у де¤ких випадках лог≥чн≥ побудови ≥ мате≠матичн≥ викладки наст≥льки далеко в≥двод¤ть теор≥ю в≥д вих≥дних факт≥в, що виникаЇ ≥люз≥¤ виникненн¤ й ≥сну≠ванн¤ теор≥њ самоњ по соб≥, незалежно в≥д реального св≥ту.

јнгл≥йський мислитель Ѕертран –ассел ¤кось ска≠зав: математики звичайно говор¤ть так Ч ¤кщо правиль≠но те, то правильно й це; таким чином, математики н≥коли не знають, про що вони говор¤ть, ≥ чи правильно те, про що вони говор¤ть. «розум≥ло, Ѕертран –ассел дещо згустив фарби. ѕроте беззаперечним Ї одне: б≥ль≠ш≥сть теоретичних побудов ≥ не т≥льки в математиц≥, а й у ф≥зиц≥, ≥ в астроф≥зиц≥ конструюютьс¤ саме за тим самим формально-лог≥чним принципом, про ¤кий згадав –ассел. Ћог≥чна машина маЇ завидну здатн≥сть перероб≠л¤ти будь-¤ку закладену в нењ ≥нформац≥ю незалежно в≥д того, чому саме вона в≥дпов≥дав у реальн≥й д≥йс≠ност≥.

1	2	3	4	5

Ќазва: як людина п≥знаЇ ¬сесв≥т
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2718 прочитано)