јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > як людина п≥знаЇ ¬сесв≥т

ѕомилкове у¤вленн¤ про незалежн≥сть теор≥њ в≥д об'Їктивного св≥ту посилюЇтьс¤ т≥Їю обставиною, що в р¤д≥ випадк≥в теоретичн≥ конструкц≥њ, незважаючи на свою складн≥сть, багатоступ≥нчаст≥сть ≥ абстрактний ха≠рактер, дають правильн≥ результати, п≥дтверджуван≥ практикою.

« точки зору де¤ких буржуазних ф≥лософ≥в, теор≥¤, ¤кщо т≥льки вона лог≥чно несуперечлива, Ї непогр≥ши≠мою. ≤ ¤кщо висновки такоњ теор≥њ при досл≥дн≥й пере≠в≥рц≥ не зб≥гаютьс¤ з д≥йсн≥стю, то причина таких незб≥-г≥в може пол¤гати т≥льки в погр≥шност¤х досл≥ду, але н≥ в ¤кому раз≥ не у вадах теор≥њ. Ћог≥чно несуперечлива теор≥¤ не може п≥ддаватис¤ сумн≥ву.

ѕод≥бноњ ≥деал≥стичноњ точки зору додержуютьс¤ не т≥льки ф≥лософи-≥деал≥сти, але й де¤к≥ природодосл≥дни≠ки на «аход≥. “ак, англ≥йський астроном ≈. ћ≥лн за¤вив, що в≥н вислуховуватиме т≥льки т≥ зауваженн¤ своњх критик≥в, що стосуютьс¤ суто математичного боку його теор≥њ. “ака за¤ва стала пр¤мим насл≥дком ф≥лософськоњ позиц≥њ ћ≥лна, викладеноњ ним у книжц≥ Ђ’ристи¤нська ≥де¤ богаї. ƒосл≥д повинен зайн¤ти п≥дпор¤дковане ста≠новище, твердив в≥н, ≥ в≥дпов≥дати картин≥ ¬сесв≥ту, ¤ку ми можемо вивести чистим розумом.

≤нший англ≥йський учений Ч в≥домий ф≥зик ј. Ѕдд≥нгтон вважав, що вс≥ закони природи н≥бито можна вивести без допомоги досл≥ду, виключно шл¤хом лог≥ч≠них м≥ркувань, на основ≥ чистого розуму.

—правд≥, в ход≥ теоретичних досл≥джень учен≥ вису≠вають т≥ „и ≥нш≥ передбаченн¤ ≥ припущенн¤. ј пот≥м теоретичним шл¤хом з них вивод¤тьс¤ вс≥л¤к≥ можлив≥ насл≥дки. јле справа у тому, що в основ≥ таких вих≥д≠них припущень завжди лежать або вже ≥снуюч≥, перев≥≠рен≥ на досл≥д≥ теоретичн≥ у¤вленн¤, або конкретн≥ реальн≥ факти. ј здобут≥ висновки в свою чергу за до≠помогою спостережень й експеримент≥в з≥ставл¤ютьс¤ з ≥снуючим у природ≥ станом речей. “ому було б непра≠вильним твердити, що ф≥зики ≥ астрономи Ђне знають, про що вони говор¤тьї.

Ѕудь-¤к≥ теоретичн≥ побудови т≥льки тод≥ мають на≠укову ц≥нн≥сть, коли вони пр¤мо або посередньо пов'¤≠зан≥ з реальною д≥йсн≥стю, в≥дображають об'Їктивн≥ властивост≥ навколишнього св≥ту. ≤ про цей зв'¤зок не можна забувати н≥коли.

¬се, про що т≥льки-но говорилос¤, переконливо пока≠зуЇ повну безп≥дставн≥сть звинуваченн¤, ¤ке сучасн≥ рел≥г≥йн≥ теоретики кидають науц≥, звинуваченн¤ в недостов≥рност≥ й неповнот≥ наукових знань, що спираЇть≠с¤ на м≥нлив≥сть наукових у¤влень. ћи переконалис¤, що ц¤ м≥нлив≥сть насправд≥ в≥дбиваЇ поступальний рух

науки, њњ дедал≥ глибше проникненн¤ в сутн≥сть Ч рух од в≥дносних ≥стин до абсолютноњ.

ѕрактика Ч критер≥й ≥стини. « точки зору д≥алектич≠ного матер≥ал≥зму вищим критер≥Їм ≥стинних наукових знань Ї практика, практична д≥¤льн≥сть людей у найширшому значенн≥ цього слова. —праведлив≥сть ≥ д≥Їв≥сть цього критер≥ю всеб≥чно перев≥рена вс≥Їю ≥стор≥Їю роз≠витку науки й людського сусп≥льства;  оли б наука давала нам неправильн≥, викривлен≥ у¤вленн¤ про при≠роду ≥ њњ законом≥рност≥, людина не могла б зд≥йснити жодного технолог≥чного процесу, не могла б створити жодноњ машини, не могла б розв'¤зати жодного завдан≠н¤, пов'¤заного з необх≥дн≥стю розум≥нн¤ природних ¤вищ. Ђ¬≥д живого спогл¤данн¤,Ч зазначав ¬. ≤. Ће≠н≥н,Ч до абстрактного мисленн¤ ≥ в≥д нього до практи≠ки Ч такий Ї д≥алектичний шл¤х п≥знанн¤ ≥стини, п≥≠знанн¤ об'Їктивноњ реальност≥ї ≤.

ѕрактика багатоман≥тна ≥ в р≥зних конкретних умо≠вах може виступати в р≥зних формах. ¬исновки науки можуть перев≥р¤тис¤ спостереженн¤ми, експеримента≠ми, а також застосуванн¤м цих висновк≥в у виробничих ≥ технолог≥чних процесах, у конструкц≥¤х прилад≥в, ме≠хан≥зм≥в, машин, апарат≥в та ≥нших техн≥чних пристро≠њв ≥ вироб≥в.

як≥ ж конкретн≥ форми критер≥ю практики Ї в науц≥ про ¬сесв≥т? „ерез дистанц≥йний характер астроном≥ч≠них досл≥джень безпосередн¤ практична перев≥рка тих чи ≥нших висновк≥в астроном≥чноњ теор≥њ дуже утрудне≠на, а в б≥льшост≥ випадк≥в ≥ незд≥йсненна.

як в≥домо, астроном≥чн≥ досл≥дженн¤ охоплюють величезний прост≥р рад≥усом близько 10Ч12 млрд. св. рок≥в. ћ≥ж тим донедавна сфера практичного застосу≠ванн¤ астроном≥чних знань була обмежена межами «емл≥. “а й застосуванн¤ це по сут≥ зводилос¤ до розв'¤зан≠н¤ р¤ду завдань нав≥гац≥њ ≥ геодез≥њ, а також до вим≥рю≠ванн¤ часу. ” ц≥й сфер≥ земна практика добре п≥дтвер≠дила над≥йн≥сть астроном≥чних даних, њх використанн¤ приводило до бажаних результат≥в.

ўе одн≥Їю сферою, де справедлив≥сть астроном≥чних теор≥й могла бути п≥дтверджена ≥ п≥дтверджувалас¤ спо≠стереженн¤ми, була небесна механ≥ка, чи, ¤к њњ зараз називають, теоретична астроном≥¤. ѕередбачен≥ небес≠ною механ≥кою астроном≥чн≥ ¤вища Ч по¤ви пер≥одич≠них комет, затемненн¤ ћ≥с¤ц¤ ≥ —онц¤, збуренн¤ в рус≥ планет ≥ обчислен≥ з урахуванн¤м цих збурень њх май≠бутн≥ розм≥щенн¤ на неб≥ Ч в≥дбувалис¤ саме так ≥ тод≥, ¤к це було розраховано.

« розвитком астроф≥зики в сферу людськоњ практики почали залучатис¤ результати вивченн¤ ф≥зичних про≠цес≥в, що проход¤ть у ¬сесв≥т≥. –езультати ц≥ впрова≠джувались у ф≥зичну практику ≥ тим самим проходили ретельну перев≥рку, а те, що за њх допомогою д≥ставала ф≥зика, з часом виходило в житт¤ ≥ апробувалос¤ вже загальнолюдською практикою.

“ак, термо¤дерна теоретична модель джерела сон¤ч≠ноњ енерг≥њ, побудована на основ≥ астроном≥чних спосте≠режень —онц¤, ¤ка м≥цно ув≥йшла в теоретичну ф≥зику, реал≥зувалас¤ пот≥м у пристро¤х дл¤ зд≥йсненн¤ термо≠¤дерних вибух≥в, а нин≥ склала теоретичну основу конструюванн¤ керованих термо¤дерних реактор≥в, що об≥ц¤ють у недалекому майбутньому черговий техн≥чний переворот в енергетиц≥.

јналог≥чна ≥стор≥¤ мала м≥сце з в≥дкритт¤м четверто≠го стану речовини Ч плазми, ¤ке також пов'¤зане з до≠сл≥дженн¤ми —онц¤. ¬ивчивши цей стан, ф≥зики не т≥льки розробили теор≥ю плазми, а й дали њй вих≥д у практику. √азосв≥тн≥ лампи, плазмов≥ пальники дл¤ зварюванн¤, плазмов≥ двигуни дл¤ косм≥чних апарат≥в, плазмов≥ магн≥тог≥дродинам≥чн≥ генератори Ч ось дале-

ко не повний перел≥к техн≥чних пристроњв, у ¤ких тео≠р≥¤ плазмових ¤вищ пройшла практичну перев≥рку. ѕлазма працюЇ ≥ в знаменитих Ђ“окамакахї Ч прообра≠зах майбутн≥х термо¤дерних реактор≥в.

“реба зазначити, що паралельно в≥дбуваЇтьс¤ ≥ зво≠ротний процес: запозичен≥ з науки про ¬сесв≥т нов≥ ф≥зичн≥ у¤вленн¤ й ≥дењ, пройшовши через Ђгорнилої ф≥зики, знову повертаютьс¤ в астроном≥ю, допомагаючи глибше зрозум≥ти природу ф≥зичних ¤вищ, що в≥дбува≠ютьс¤ у космос≥.

Ќарешт≥, по¤ва космонавтики ≥ косм≥чноњ техн≥ки в≥дкрила новий етап у розвитку практичноњ д≥¤льност≥ людства Ч етап безпосереднього залученн¤ косм≥чних ¤вищ у сферу людськоњ практики. ¬перше в ≥стор≥њ зем≠ноњ цив≥л≥зац≥њ сфера д≥¤льност≥ людей, у тому числ≥ й практичного застосуванн¤ наукових знань, переросла земн≥ меж≥ ≥ охопила прост≥р —он¤чноњ системи. “епер науков≥ у¤вленн¤ про законом≥рност≥ р≥зних косм≥чних процес≥в д≥стають застосуванн¤ при конструюванн≥ р≥з≠них косм≥чних апарат≥в, обчисленн¤х њх руху, при роз≠робц≥ програм наукових досл≥джень ≥ експерименту на косм≥чних орб≥тах, а значить, перев≥р¤ютьс¤ критер≥Їм практики безпосередньо у космос≥.

ќднак ≥ в епоху косм≥чних польот≥в величезна б≥ль≠ш≥сть косм≥чних ¤вищ досл≥джуЇтьс¤ дистанц≥йними засобами. ј ¤кщо врахувати колосальн≥ масштаби т≥Їњ сфери, вивченн¤м ¤коњ займаЇтьс¤ астроном≥¤, ≥ реальн≥ можливост≥ проникненн¤ в глибини ¬сесв≥ту нав≥ть за допомогою найфантастичн≥ших косм≥чних апарат≥в май≠бутнього Ч таке становище збережетьс¤ надовго.

“а все ж ≥ при вивченн≥ найв≥ддален≥ших косм≥чних об'Їкт≥в ≥ рег≥он≥в ¬сесв≥ту перев≥рка практикою все одно потр≥бна. јле чи можлива вона?

ѕерев≥рку практикою не сл≥д розум≥ти буквально в тому значенн≥, що кожний конкретний результат нау≠кових досл≥джень можна вважати в≥рог≥дним т≥льки

тод≥, коли в≥н д≥стаЇ безпосереднЇ пр¤ме практичне п≥д≠твердженн¤ або застосуванн¤. якби справа сто¤ла таким чином, то розвиток знань був би утрудненим. ƒоводило≠с¤ б перев≥р¤ти практично кожний пром≥жний результат, кожний теоретичний висновок. “акий п≥дх≥д неминуче упов≥льнив би процес наукового п≥знанн¤ св≥ту.

Ќа щаст¤, у так≥й постановц≥ справи немаЇ потреби. ¬ науц≥ часто-густо використовуЇтьс¤ не пр¤ма, а по≠середн¤, опосередкована перев≥рка тих чи ≥нших резуль≠тат≥в чи висновк≥в. ѕрактикою контролюЇтьс¤ не кож≠ний окремий результат, а метод, за допомогою ¤кого ц≥ результати здобуваютьс¤.

“ак, наприклад, метод спектрального анал≥зу (зокре≠ма, визначенн¤ за його допомогою х≥м≥чного складу джерел електромагн≥тного випром≥нюванн¤, њхньоњ тем≠ператури, а також вим≥рюванн¤ швидкост≥ њх руху в≥д≠носно спостер≥гача за ефектом ƒоплера) над≥йно пере≠в≥рений у земних умовах. “ому з ус≥ма п≥дставами мож≠на застосовувати цей метод ≥ до вивченн¤ косм≥чних об'Їкт≥в.

јналог≥чна ситуац≥¤ виникаЇ при поширенн≥ на нов≥ област≥ ¤вищ т≥Їњ чи ≥ншоњ науковоњ теор≥њ, ¤ка досить добре виправдала себе на практиц≥. «добутим при цьому результатам ми вправ≥ дов≥р¤ти, хоча вони й не пройшли ще безпосередньоњ практичноњ перев≥рки.

ѕрикладом можуть бути спец≥альна й загальна теор≥¤ в≥дносност≥, розроблен≥ ≈йнштейном. ‘ундамен≠тальн≥ положенн¤ цих теор≥й д≥стали блискуче практич≠не п≥дтвердженн¤. “ак, основою атомноњ енергетики Ї принцип екв≥валентност≥ маси ≥ енерг≥њ, що випливав ≥з спец≥альноњ теор≥њ в≥дносност≥. ƒуже багато експери≠ментальних установок сучасноњ ф≥зики, в тому числ≥ прискорювач≥ елементарних частинок, розраховуютьс¤ за формулами ц≥Їњ теор≥њ. якби вони були неправильни≠ми, то так≥ установки просто не працювали б. ƒ≥стала п≥дтвердженн¤ в спостереженн¤х за частинками косм≥чних промен≥в ≥ залежн≥сть темпу плину часу в≥д швид≠кост≥ руху, передбачена спец≥альною теор≥Їю в≥днос≠ност≥.

1	2	3	4	5

Ќазва: як людина п≥знаЇ ¬сесв≥т
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2718 прочитано)