≈коном≥ка п≥дприЇмства > ћетоди оц≥нки актив≥в п≥дприЇмства при реформуванн≥ в≥дносин власност≥

ћетоди оц≥нки актив≥в п≥дприЇмства при реформуванн≥ в≥дносин власност≥

« переходом до ринковоњ економ≥ки проблема оц≥нки об'Їкт≥в обл≥ку набуваЇ все б≥льшого значенн¤ дл¤ вс≥х учасник≥в ринку. ÷е пов'¤зано з тим, що оц≥нка даЇ можлив≥сть визначити те, чим волод≥Ї власник, а також сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж окремими групами майна п≥дприЇмства.

ѕри створенн≥ нових господарських формувань в процес≥ приватизац≥њ важливе значенн¤ маЇ правильна оц≥нка вартост≥ майна п≥дприЇмств. Ќа њњ п≥дстав≥ ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи можуть визначити доц≥льн≥сть участ≥ у приватизац≥њ того чи ≥ншого п≥дприЇмства, оц≥нити власн≥ можливост≥ й вибрати форму участ≥.

«азначимо, що оц≥нка Ї одн≥Їю з найважлив≥ших ≥ разом з тим найскладн≥ших проблем бухгалтерського обл≥ку в ринков≥й економ≥ц≥ на в≥дм≥ну в≥д плановоњ, при ¤к≥й методи оц≥нки були директивними, тобто встановлювалис¤ централ≥зовано. “ому в д≥¤льност≥ в≥тчизн¤них бухгалтер≥в ≥ економ≥ст≥в склались досить спрощен≥ погл¤ди щодо оц≥нки. ¬ б≥льшост≥ п≥дручник≥в з теор≥њ бухгалтерського обл≥ку в основному зазначалось, що оц≥нка ≥ калькул¤ц≥¤ Ї способом варт≥сного вим≥рюванн¤ об'Їкт≥в бухгалтерського обл≥ку. ѕри цьому суть ≥ значенн¤ цього важливого прийому не розгл¤дались. Ќеобх≥дн≥сть проведенн¤ ринкових оц≥нок несправедливо ≥гнорувалась, ≥ з час≥в становленн¤ рад¤нськоњ влади за основу був прийн¤тий метод оц≥нки за соб≥варт≥стю, запропонований –удановським, що Ђдоживї до економ≥чних реформ. ¬перше про можлив≥сть використанн¤ в ”крањн≥ р≥зних метод≥в оц≥нки майна вказуЇтьс¤ в ст.20 «акону ”крањни Ђѕро приватизац≥ю майна державних п≥дприЇмствї (4.03.1992 р.), а саме: Ђ¬изначенн¤ початковоњ ц≥ни об'Їкта приватизац≥њ або розм≥ру статутного фонду господарського товариства, що створюЇтьс¤ на основ≥ державного п≥дприЇмства, зд≥йснюЇтьс¤, виход¤чи з оц≥нки у в≥дновн≥й вартост≥ основних фонд≥в за вирахуванн¤м њх зносу, фактичноњ вартост≥ оборотних фонд≥в та врахуванн¤ деб≥торськоњ та кредиторськоњ заборгованост≥ в≥дпов≥дно до методики, що затверджуЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни. ” випадках, передбачених ƒержавною та м≥сцевими програмами приватизац≥њ, початкову ц≥ну майна державного п≥дприЇмства може бути зм≥нено з урахуванн¤м потенц≥йноњ прибутковост≥ [1, с. 5].

 р≥м того, оц≥нка Ї найб≥льш важливою, в≥дпов≥дальною ≥ трудом≥сткою д≥л¤нкою роботи при зд≥йсненн≥ приватизац≥њ п≥дприЇмств. ¬≥дсутн≥сть в≥дпов≥дноњ ≥нформац≥њ або неправильн≥ практичн≥ методи обл≥ку (що було характерним дл¤ минулого) робить оц≥нку особливо ускладненою, майже неможливою. ÷е, в свою чергу, породжуЇ проблеми забезпеченн¤ соц≥альноњ справедливост≥. Ќерозум≥нн¤ метод≥в оц≥нки ≥ концепц≥й обл≥ку, а також в≥дсутн≥сть транспарентност≥ процесу можуть поставити п≥д загрозу вс≥ програми приватизац≥њ. “ому доц≥льно, на наш погл¤д, розгл¤нути р≥зн≥ п≥дходи щодо трактувань оц≥нки теоретиками обл≥ку в ≥сторичному аспект≥. ÷е дасть можлив≥сть зробити певн≥ висновки в≥дносно вибору методики оц≥нки, що маЇ велике значенн¤ в пер≥од економ≥чних реформ, особливо - в умовах приватизац≥њ.

« теор≥њ та ≥стор≥њ практичноњ бухгалтер≥њ в≥дом≥ к≥лька концепц≥й варт≥сного вим≥рюванн¤ в обл≥ку. ѕричому, кожна з них волод≥Ї своњм внутр≥шн≥м лог≥чним п≥дходом ≥ ц≥льовим спр¤муванн¤м. —истема варт≥сних оц≥нок, що використовуЇтьс¤ в бухгалтерському обл≥ку, маЇ багатофункц≥ональний характер. ÷≥Їю обставиною по¤снюЇтьс¤ сп≥в≥снуванн¤ р≥зноман≥тних грошових оц≥нок (в≥д планових, обл≥кових, стандартних, кошторисних та ≥нших до ринкових ц≥н, за ¤кими ведутьс¤ реальн≥ розрахунки м≥ж д≥ловими партнерами) жодна з ¤ких не може мати абсолютного значенн¤ . ќц≥нку ¤к економ≥чну категор≥ю можна анал≥зувати з р≥зних стор≥н ≥ на р≥зних р≥вн¤х абстракц≥њ. «окрема, важливими Ї так≥ критер≥њ: перший Ч точка зору суб'Їкта, ¤кий оц≥нюЇ майно; другий Чна ¤кий момент часу така оц≥нка виконуЇтьс¤; трет≥й Ч продаЇтьс¤ чи купуЇтьс¤ ц≥нн≥сть (маЇтьс¤ на уваз≥ призначенн¤ ц≥нност≥). «в≥дси випливаЇ безл≥ч р≥зноман≥тних трактувань щодо пон¤тт¤ оц≥нки ¤к економ≥чноњ категор≥њ ≥ методики њњ зд≥йсненн¤.

ќц≥нка ¤к один з елемент≥в бухгалтерського обл≥ку в≥д≥граЇ досить важливу роль в≥д≥граЇ при приватизац≥њ. ƒо реч≥, сл≥д обережно п≥дходити до питань оц≥нки п≥дприЇмств, що приватизуютьс¤, оск≥льки в сучасних умовах (коли ”крањна лише входить у ринок) дуже важко визначити, ск≥льки коштуЇ об'Їкт приватизац≥њ ≥ ¤кою Ї розумна ц≥на передач≥ актив≥в ≥з державноњ власност≥ в приватну. ¬иникаЇ р¤д проблем щодо вибору метод≥в оц≥нки, особливо Цп≥д час приватизац≥њ п≥дприЇмств јѕ . “ому важливе значенн¤ маЇ анал≥з трактувань методики оц≥нки теоретиками обл≥ку в ≥сторичному аспект≥.

ƒовгий час теоретики розд≥л¤лись на дв≥ групи щодо питанн¤ оц≥нки роботи бухгалтер≥њ. Ќаприклад, ‘.Ћ¤йтнер дотримувавс¤ точки зору, що бухгалтер≥¤ не робить самост≥йно н≥¤ких оц≥нок, а лише переймаЇ њх, зокрема соб≥варт≥сть певних об'Їкт≥в, ¤к визначений факт. ÷ю ж точку зору п≥дтримував ј.√ул¤Їв, ¤кий писав, що оц≥нка частин майна належить швидше до завдань пол≥тичноњ економ≥њ ≥ господарськоњ пол≥тики, н≥ж до рах≥вництва.

Ќа наш погл¤д, оц≥нка безпосередньо визначаЇтьс¤ бухгалтер≥Їю. ўодо цього можна навести слова ≈.Ћеоте ≥ ј.√≥льбо, ¤к≥ вважали, що ц≥ни отримуютьс¤ внасл≥док л≥чби, а не встановлюютьс¤ дов≥льно на основ≥ б≥льш або менш достов≥рних оц≥нок.

—еред теоретик≥в обл≥ку, ¤к≥ в своњх роботах висв≥тлювали питанн¤ метод≥в оц≥нки, можна вид≥лити три групи. ƒо першоњ належать досл≥дники, ¤к≥ пропагували так званий ≥сторичний метод оц≥нки, тобто за соб≥варт≥стю. ѕерш≥ в≥домост≥ про цей метод ми знаходимо в знаменитому У“рактат≥ про рахунки ≥ записиФ ≥тал≥йського математика Ћуки ѕачол≥, з чињм ≥менем пов'¤зують народженн¤ бухгалтер≥њ ¤к науки. ѕ≥зн≥ше оц≥нку за соб≥варт≥стю в своњх прац¤х в≥дстоювали Ѕюш, јушпург, √югл≥, ј.Ўибе,  .ќдерман, Ѕайгель, ј. альмес, –.‘≥шер, ѕ.√ерстнер, ¬.ќсбар та ≥нш≥, ¤к≥ стверджували, що оц≥нка за соб≥варт≥стю Ї найближчою до конкретних умов господарського житт¤. ≈.Ћеоте ≥ ј.√≥льбо так висловлювалис¤ з цього приводу: Ђќц≥нка за соб≥варт≥стю або за ц≥ною придбанн¤ Ї Їдино реальною ≥ в той же час справедливою, тому що поточний баланс не Ї л≥кв≥дац≥йним ≥ неможливо встановити варт≥сть предмета за ≥ншою оц≥нкою, кр≥м соб≥вартост≥, поки цей предмет не проданої [ 4, ст. 98].

–≥шуче п≥дтримували за оц≥нку за соб≥варт≥стю ≥нституал≥сти-теоретики бухгалтерського обл≥ку англо-американськоњ школи (’’ ст.) на чол≥ з англ≥йцем ‘.ѕ≥склеЇм. Ќа њхню думку, бухгалтер повинен п≥дтримувати оц≥нку актив≥в на перв≥сному р≥вн≥, тобто за соб≥варт≥стю. ÷е дасть змогу, в свою чергу, правильно вирахувати к≥нцевий ф≥нансовий результат, оск≥льки створить умови дл¤ того, що у ‘ранц≥њ називали перманентним ≥нвентарем, а в јмериц≥ це вилилос¤ у вимогу до актив≥в Ч н≥ дооц≥нки, н≥ оц≥нки. ‘.ѕ≥склей п≥дкреслював, що незм≥нн≥сть оц≥нки (перманентн≥сть ≥нвентарю) приводить до створенн¤ прихованих резерв≥в, однак, це виправдовуЇтьс¤ оправдуЇтьс¤ з двох причин: 1) не можна вважати ф≥нансовим результатом те, що не ви¤влено в грошах, ≥ 2) п≥дприЇмство маЇ право користуватис¤ автоном≥Їю. [5, 163].

ƒоц≥льно також вид≥лити погл¤ди ј.„.Ћ≥ттлтона, –.јнтон≥, ё.≤дз≥р≥, ¤к≥ в≥дстоювали метод оц≥нки за фактичними витратами, а переоц≥нку щодо оч≥куваних прибутк≥в в≥дкидали ¤к ¤вно не коректну процедуру. ƒо реч≥, в своњх прац¤х ј.„.Ћ≥ттлтон розгл¤дав категор≥ю ц≥ни з двох точок зору: 1) пол≥теконом≥чноњ, де вона визначаЇтьс¤ попитом ≥ пропозиц≥Їю, ≥ 2) бухгалтерськоњ, де вона вим≥рюЇтьс¤ витратами. –.јнтон≥ вважав, що т≥льки так звана ≥сторична оц≥нка вид≥л¤Їтьс¤ реал≥стичн≥стю, простотою в робот≥, позбавл¤Ї обл≥к в≥д суб'Їктив≥зму ≥ складних процедур, пов'¤заних з переоц≥нкою засоб≥в ≥ ф≥нансових результат≥в, оск≥льки: 1) зб≥льшенн¤ прибутку за рахунок ≥нфл¤ц≥њ необх≥дно розгл¤дати ¤к реальну добавку (кон'юнктурну прем≥ю), ≥ 2) продажна ц≥на залежить в≥д кон'юнктури, а не в≥д бухгалтерськоњ калькул¤ц≥њ одиниц≥ виробу.

ƒосить влучним, на наш погл¤д, Ї висл≥в ∆ана ЅурнисьЇна (1919) про те, що ц≥на речей не виражаЇ њх ц≥нност≥, а т≥льки в≥дносини м≥ж ц≥нност¤ми у визначений момент. ќтже, бухгалтер≥¤ не даЇ нам варт≥сть по сут≥, а лише сп≥вв≥дношенн¤ вартостей обл≥чуваних об'Їкт≥в. ѕри цьому ∆.ЅурнисьЇн вносить суттЇву поправка: ц≥ни дають сп≥вв≥дношенн¤ вартостей на кожен момент, а в бухгалтер≥њ поточн≥ оц≥нки зм≥шуютьс¤ з оц≥нками минулих, ≥нколи досить в≥ддалених, пер≥од≥в, коли сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ц≥нами були ≥ншими. “ому дл¤ практики ∆.ЅурнисьЇн рекомендував прийн¤ти оц≥нку за соб≥варт≥стю.

—еред в≥тчизн¤них вчених, ¤к≥ пропагували оц≥нку за соб≥варт≥стю, сл≥д вид≥лити ј.ѕ.–удановського ¬≥н визначав оц≥нку, ¤к зас≥б ви¤вленн¤ ф≥нансового результату, ¤кий може виникнути лише в процес≥ реал≥зац≥њ ≥ не повинен виступати засобом дов≥льних переоц≥нок, оск≥льки вс≥ ц≥нност≥ показуютьс¤ за соб≥варт≥стю. ћетод оц≥нки за соб≥варт≥стю застосовуЇтьс¤ в наш≥й практиц≥ з початку заснуванн¤ рад¤нськоњ влади ≥ залишаЇтьс¤ майже без зм≥н до останнього часу.

ѕроте вар≥ант оц≥нки за соб≥варт≥стю не задовольн¤в багатьох бухгалтер≥в, бо не давав можливост≥ дл¤ сп≥вставленн¤ створених ц≥нностей, зб≥льшуючи активи на суму прихованих збитк≥в, що ≥нколи призводило до заниженн¤ прибутк≥в.

÷ю точку зору в≥дстоювали спец≥ал≥сти обл≥ку, ¤к≥ пропагували метод оц≥нки за поточними ринковими ц≥нами. ѕочаток так зван≥й кон'юнктурн≥й оц≥нц≥ за продажними ц≥нами поклав ≥тал≥йський вчений јнжело д≥ ѕ≥Їтро (’V≤ ст.). ¬≥н писав: Ђ«алишки будемо рахувати за т≥Їю ц≥ною, за ¤кою спод≥ваЇмос¤ њх продатиї[5, с.48].«азначимо, що тривалий пер≥од серед н≥мецьких теоретик≥в кон'юнктурна оц≥нка у виклад≥ ѕасшье √ессенса (1954 р.) була най переконлив≥шою. “акий п≥дх≥д п≥дкр≥плювавс¤ ще й авторитетом великого н≥мецького математика ≥ ф≥лософа √.¬.Ћейбн≥ца, ¤кий також займавс¤ проблемою оц≥нки, пропонуючи експертну оц≥нку, ор≥Їнтовану на продажну ринкову варт≥сть. ћетод оц≥нки за ринковою варт≥стю пропагували ‘.‘ельдендорф, ‘.Ўтромбен, –.ѕассен, –.Ўтерн, ≤. ольверо та ≥нш≥. Ѕ≥льш глибоко теор≥ю методу оц≥нки за поточними ц≥нами розгл¤дав ≤. ольверо (1912 р.). ¬≥н пропонував л≥кв≥дац≥йну оц≥нку, зауважуючи, що неможливо провести оц≥нку майна, передбачаючи, що воно неодм≥нно реал≥зуЇтьс¤, ≥ в той же час не брати до уваги тих зм≥н в ц≥нност¤х, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ внасл≥док л≥кв≥дац≥њ. –азом з цим в≥н пропонував таку класиф≥кац≥ю оц≥нок: 1) ц≥на покупки (фактична ц≥на); 2 ) ц≥на покупки на день складанн¤ балансу; 3) продажна ц≥на у випадку л≥кв≥дац≥њ; 4) звичайна продажна ц≥на; 5) м≥н≥мальна ц≥на (м≥н≥мальне значенн¤ або ц≥ни придбанн¤ чи ц≥ни продажу).

1	2	3	4

Ќазва: ћетоди оц≥нки актив≥в п≥дприЇмства при реформуванн≥ в≥дносин власност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2154 прочитано)