≈коном≥ка п≥дприЇмства > ћетоди оц≥нки актив≥в п≥дприЇмства при реформуванн≥ в≥дносин власност≥

—об≥варт≥сть Чце м≥ра грошових витрат, необх≥дних дл¤ того, щоб створити об'Їкт власност≥, под≥бний до того, ¤кий оц≥нюЇтьс¤. —об≥варт≥сть може бути виробнича, загот≥вельна або покупна.

÷≥на Чце грошова сума, ¤ку одержують за конкретний товар, або в конкретному випадку, це сума, ¤ку було витрачено на покупку под≥бних об'Їкт≥в в минулих угодах. “ерм≥н Ђц≥наї також використовуЇтьс¤ дл¤ позначенн¤ Ђзапропонована ц≥на продавц¤ї. ¬ажливо проводити в≥дм≥нност≥ м≥ж пон¤тт¤ми соб≥варт≥сть, варт≥сть ≥ ц≥на.

ћ≥ж соб≥варт≥стю ≥ ц≥ною ≥снують так≥ основн≥ в≥дм≥нност≥: а) соб≥варт≥сть визначаЇтьс¤, ЂкалькулюЇтьс¤ї на самому п≥дприЇмств≥ ≥ включаЇ вс≥ витрати на виробництво або загот≥влю; ц≥на ЧвстановлюЇтьс¤ на ринку в процес≥ обм≥ну; б) соб≥варт≥сть означаЇ господарськ≥ витрати; ц≥на Чкуп≥вельну спроможн≥сть; в) за соб≥варт≥стю предмети в≥дображаютьс¤ в баланс≥, а за ц≥ною вони реал≥зуютьс¤, тобто Ђвиход¤ть з балансуї.

ўо стосуЇтьс¤ категор≥њ вартост≥, то сл≥д зазначити, що в практиц≥ ≥снуЇ багато њњ вид≥в, ¤к≥ залежать в≥д потреб ≥ функц≥й. «окрема, можна вид≥лити так≥ види вартост≥: балансова, л≥кв≥дац≥йна, в≥дновна, поточна, страхова, позичкова, орендна, ≥нвестиц≥йна та ≥нш≥.

ƒл¤ того, щоб ви¤снити обірунтовану оц≥нку вартост≥, необх≥дно з≥брати ≥нформац≥ю на в≥дпов≥дному ринку нерухомост≥. –инок нерухомост≥ Чце визначений наб≥р механ≥зм≥в, через ¤к≥ передаютьс¤ права на власн≥сть ≥ пов'¤зан≥ з нею ≥нтереси, встановлюютьс¤ ц≥ни ≥ розпод≥л¤Їтьс¤ прост≥р м≥ж р≥зними конкуруючими вар≥антами землекористуванн¤. –инок нерухомост≥ Чце складна структура, мета ¤коњ Чзвести разом покупц¤ ≥ продавц¤.

–инок нерухомост≥ сегментований, оск≥льки р≥зн≥ користувач≥ волод≥ють р≥зними потребами ≥ р≥зними ресурсами. ÷е визначаЇтьс¤ такими параметрами: 1) за використанн¤м Чдл¤ власност≥ житлового, комерц≥йного, промислового ≥ с≥льськогосподарського призначенн¤ ≥снують р≥зн≥ ринки; 2) за географ≥чним фактором Чкожен район може бути окремим ринком з р≥зними умовами; 3) за ц≥ною Чпокупц≥ диференц≥юютьс¤ залежно в≥д ц≥ни, одн≥ можуть купити дешевше, ≥нш≥ - дорожче; 4) за ¤к≥стю продукц≥њ Чоб'Їкти класу ј можуть належати до ≥ншого сегменту ринку, н≥ж об'Їкти класу Ѕ, ¤кщо вони знаход¤тьс¤ на одн≥й вулиц≥; 5) за ≥нвестиц≥йною мотивац≥Їю Чодн≥ ≥нвестори можуть бути зац≥кавлен≥ у власност≥, ¤ка потребуЇ м≥н≥мального менеджменту ≥ не приносить грошового потоку, проте маЇ великий потенц≥ал дл¤ приросту вартост≥; ≥нших ц≥кавить власн≥сть, дл¤ ¤коњ характерний позитивний грошовий пот≥к; 6) за типом прав у власност≥ Ч дл¤ р≥зних вид≥в прав на нерухом≥сть ≥снують р≥зн≥ ринки. ÷≥ права можуть вимагати необмежен≥ права власност≥, права на надра, на оренду та ≥нше [6, с.6].

як попередн≥й крок до оц≥нки власност≥, що приносить доход, необх≥дно з≥брати точну ф≥нансову ≥нформац≥ю про використанн¤ нерухомост≥. ¬ажливим джерелом такоњ ≥нформац≥њ Ї дан≥ бухгалтерського обл≥ку, проте вони не завжди в≥дображають реальн≥сть, ≥ оск≥льки ц≥ дан≥ не обов'¤зково систематизован≥ зручним чином дл¤ оц≥нки, то вони повинн≥ бути скорегован≥ ≥ проанал≥зован≥ таким чином, щоб њх можна було використати в процес≥ оц≥нки.

“еоретичним фундаментом процесу оц≥нки Ї Їдиний наб≥р оц≥ночних принцип≥в.

ѕринципи оц≥нки нерухомост≥ можуть бути об'Їднан≥ у так≥ групи: 1. ѕринципи, заснован≥ на вимогах користувача. 2. ѕринципи, пов'¤зан≥ з землею, буд≥вл¤ми, спорудами. 3. ѕринципи, пов'¤зан≥ з ринковим середовищем. 4. ѕринцип найкращого ≥ найб≥льш ефективного використанн¤.

 р≥м того, при визначенн≥ оц≥нки необх≥дно брати до уваги: 1) оц≥нку актив≥в ≥ зобов'¤зань; 2) оц≥нку п≥дприЇмства ¤к функц≥онуючого п≥дприЇмства; 3) визначенн¤ остаточноњ продажноњ ц≥ни. ÷≥ питанн¤ досить часто взаЇмопов'¤зан≥ ≥ лише у вин¤ткових випадках аналог≥чн≥.

¬ ц≥лому в процес≥ оц≥нки об'Їкта приватизац≥њ можна вид≥лити ш≥сть основних етап≥в, а саме: визначенн¤ завданн¤ оц≥нки; плануванн¤ процедури оц≥нки; зб≥р даних ≥ перев≥рка ≥нформац≥њ; використанн¤ метод≥в оц≥нки; складанн¤ ≥ узгодженн¤ висновк≥в; визначенн¤ статутноњ ц≥ни.

ѕри визначенн≥ завданн¤ оц≥нки беретьс¤ до уваги те, з ¤кою метою проводитьс¤ оц≥нка п≥дприЇмства: приватизац≥¤ (паюванн¤ чи аукц≥онуванн¤), продаж на аукц≥он≥, л≥кв≥дац≥¤, оренда тощо, ≥ обов'¤зково зазначаЇтьс¤ дата проведенн¤ оц≥нки.

ѕлануванн¤ процедури зд≥йснюЇ безпосередньо оц≥нювач, ¤кий визначаЇ вимоги до ≥нформац≥њ, що маЇ бути надана йому дл¤ проведенн¤ оц≥нки; встановлюЇ методику оц≥нки в≥дпов≥дно до мети ≥ завданн¤; оц≥нюЇ витрати часу ≥ трудозатрати; вносить пропозиц≥њ щодо умов виконанн¤ завданн¤.

¬их≥дн≥ дан≥, необх≥дн≥ дл¤ проведенн¤ оц≥нки, повинн≥ надаватись адм≥н≥страц≥Їю п≥дприЇмства. ¬они обов'¤зково п≥дтверджуютьс¤ кер≥вником ≥ головним бухгалтером. ¬их≥дна ≥нформац≥¤, ¤ка надаЇтьс¤ п≥дприЇмствам дл¤ оц≥нки, досить ретельно перев≥р¤Їтьс¤. ѕри необх≥дност≥ проводитьс¤ аудит зв≥тних даних, а також додаткова ≥нвентаризац≥¤.

ќц≥нюватись може ц≥л≥сний майновий комплекс або окремий ≥нвентарний об'Їкт чи група ≥нвентарних об'Їкт≥в залежно в≥д того, що приватизуЇтьс¤. ÷≥л≥сним майновим комплексом Ї господарський об'Їкт ≥з завершеним циклом виробництва продукц≥њ (роб≥т, послуг), з наданою йому державою земельною д≥л¤нкою, на ¤к≥й в≥н розм≥щений, автономними ≥нженерними комун≥кац≥¤ми, системою енергопостачанн¤.  р≥м того, ц≥л≥сними майновими комплексами можуть бути структурн≥ п≥дрозд≥ли п≥дприЇмства (цехи, виробництва, д≥льниц≥ тощо), ¤к≥ вид≥л¤ютьс¤ в установленому пор¤дку в самост≥йн≥ об'Їкти приватизац≥њ з подальшим складанн¤м розпод≥льного балансу.

Ќайб≥льш проблематичним Ї питанн¤ вибору методики оц≥нки. яку методику застосовувати в кожному конкретному випадку Чвир≥шуЇ оц≥нювач (р≥елтер) залежно в≥д мети ≥ завданн¤ щодо визначенн¤ вартост≥ оц≥нюваного об'Їкта. ¬ св≥тов≥й практиц≥ використовуютьс¤ три методи визначенн¤ вартост≥ об'Їкта в процес≥ його приватизац≥њ: 1) за соб≥варт≥стю Чзатратний метод; 2) за поточними ринковими ц≥нами Чметод потенц≥йноњ прибутковост≥ або кап≥тал≥зац≥њ доходу; 3) аналог≥в продажу.

Ќа ”крањн≥ ≥сторично склавс¤ ≥ зараз використовуЇтьс¤ затратний метод. ѕроте з початком економ≥чних реформ ≥ переходом до ринкових в≥дносин (зокрема, це пов'¤зано ≥ з приватизац≥Їю), виникла необх≥дн≥сть застосовувати ≥нш≥ методи оц≥нки, що практикуютьс¤ в заруб≥жних крањнах. —л≥д зауважити, що св≥товий досв≥д св≥дчить про неможлив≥сть застосуванн¤ на практиц≥ кожного окремо вз¤того вар≥анту оц≥нки. “ому пропонуЇтьс¤ при зд≥йсненн≥ оц≥нки об'Їкта приватизац≥њ застосовувати паралельно вс≥ методи з метою визначенн¤ б≥льш реальноњ вартост≥.

ѕроте при використанн≥ кожного з метод≥в необх≥дно враховувати нормативно-законодавчу базу ”крањни, специф≥ку перех≥дного пер≥оду до ринкових в≥дносин, а що стосуЇтьс¤ оц≥нки об'Їкт≥в с≥льського господарства Чособливост≥ приватизац≥њ в ц≥й сфер≥.

ƒл¤ оц≥нки методом потенц≥йноњ прибутковост≥ необх≥дн≥: зв≥ти про прибутки ≥ збитки за пер≥од, що анал≥зуЇтьс¤, ≥ за квартали (м≥с¤ц≥) поточного року; дан≥ про затрати, ¤к≥ включаютьс¤ в соб≥варт≥сть; дан≥ про обс¤ги виробництва ≥ реал≥зац≥њ продукц≥њ, що випускаЇтьс¤ п≥дприЇмством; дан≥ про ринкову варт≥сть продукц≥њ на внутр≥шньому ≥ зовн≥шньому ринках; дан≥ про маркетинг, конкурентоспроможн≥сть ≥ перспективи реал≥зац≥њ продукц≥њ, що випускаЇтьс¤ п≥дприЇмством.

 ап≥тал≥зац≥¤ доходу Чце процес перерахунку потоку майбутн≥х доход≥в в Їдину суму поточноњ вартост≥. ¬арт≥сть майна, що оц≥нюЇтьс¤ дох≥дним методом, визначаЇтьс¤ за формулою:

V = ƒ/k,

де: V Чварт≥сть;

ƒ Ччистий оперативний дох≥д;

k Чкоеф≥ц≥Їнт кап≥тал≥зац≥њ.

ѕри цьому необх≥дно враховувати так≥ дан≥: 1) суму майбутн≥х доход≥в; 2) ачс отриманн¤ доход≥в; 3) тривал≥сть часу отриманн¤ доход≥в.

ѕон¤тт¤ Укоеф≥ц≥Їнт кап≥тал≥зац≥њФ, повинно включати дох≥д на кап≥тал ≥ поверненн¤ кап≥талу. ƒох≥д на кап≥тал Чце компенсац≥¤, ¤ка повинна бути виплачена ≥нвестору за ц≥нн≥сть грошей ≥з врахуванн¤м фактор≥в часу, за ризик та ≥нш≥ фактори, пов'¤зан≥ з конкретними ≥нвестиц≥¤ми. ≤ншими словами, це процент, ¤кий виплачуЇтьс¤ за використанн¤ грошових кошт≥в. …ого називають також в≥ддачею.

ѕоверненн¤ кап≥талу означаЇ погашенн¤ суми першопочаткового вкладу ≥ називаЇтьс¤ зам≥щенн¤м кап≥талу [6, с.71].

“еоретично коеф≥ц≥Їнт кап≥тал≥зац≥њ дл¤ поточного доходу повинен пр¤мо або частково враховувати так≥ фактори: 1) компенсац≥ю за безризиков≥, л≥кв≥дн≥ ≥нвестиц≥њ; 2) компенсац≥ю за ризик; 3) компенсац≥ю за низьку л≥кв≥дн≥сть; 4) компенсац≥ю за ≥нвестиц≥йний менеджмент; 5) поправку на прогнозоване п≥двищенн¤ або зниженн¤ вартост≥ активу.

–озрахунки методом кап≥тал≥зац≥њ прибутку досить складн≥ та трудом≥стк≥ ≥ вимагають в≥д р≥елтер≥в, що зд≥йснюють оц≥нку досконалого вивченн¤ ≥ анал≥зу ф≥нансового стану п≥дприЇмства, передбачень на макрор≥вн≥. ≤ сьогодн≥, ≥ в недалекому майбутньому такий метод в ”крањн≥ застосовувати, на наш погл¤д, неможливо через ≥нфл¤ц≥ю, кризу економ≥ки, недосконалу законодавчу базу.

« розвитком ринкових в≥дносин ≥ процесу приватизац≥њ досить широко буде використовуватись, на наш погл¤д, метод пр¤мого пор≥вн¤льного анал≥зу продаж (аналог≥в). ÷ей метод оц≥нки ринковоњ вартост≥ базуЇтьс¤ на даних про недавн≥ угоди.

ќц≥нювач анал≥зуЇ реальн≥ ринков≥ угоди ≥ пор≥внюЇ об'Їкти, за ¤кими вони проводились, з оц≥нюваним об'Їктом. ÷ей п≥дх≥д ірунтуЇтьс¤ на принцип≥ зам≥щенн¤. ѕередбачаЇтьс¤, що рац≥ональний ≥нвестор або покупець не заплатить за конкретну власн≥сть б≥льше, н≥ж об≥йдетьс¤ придбанн¤ ≥ншоњ под≥бноњ власност≥, ¤ка маЇ таку ж корисн≥сть. “ому ц≥ни, заплачен≥ за под≥бн≥ або сп≥вставн≥ об'Їкти, повинн≥ в≥дображати ринкову варт≥сть оц≥нюваноњ власност≥.

1	2	3	4

Ќазва: ћетоди оц≥нки актив≥в п≥дприЇмства при реформуванн≥ в≥дносин власност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2154 прочитано)