≈коном≥ка п≥дприЇмства > ћетоди оц≥нки актив≥в п≥дприЇмства при реформуванн≥ в≥дносин власност≥

—еред теоретик≥в англо-американськоњ школи ≥дею оц≥нки за реальними (поточними) ц≥нами пропонували персонал≥сти. ѕосл≥довно в≥дстоював такий п≥дх≥д ¬≥ль¤м ≈ндрю ѕатон. ¬≥н пропонував переоц≥нювати кожен вид ц≥нностей за поточними ринковими ц≥нами, при цьому перв≥сну оц≥нку рекомендував збер≥гати лише дл¤ дов≥док. ѕ≥дх≥д ¬.≈.ѕатона п≥дтримував також –ассел —т≥венсон.

ѕредставники другоњ теч≥њ, так званоњ конвертованоњ бухгалтер≥њ ¬≥мбла (ѕ≥вденно-јфриканська –еспубл≥ка) пропонували проводити переоц≥нку за сп≥вв≥дношенн¤м валютних курс≥в. ” сучасних умовах стаб≥л≥зований вар≥ант прийн¤тий в Ќ≥меччин≥, а конвертований Ч у ‘ранц≥њ. Ќа наш погл¤д, помилка конвертованоњ бухгалтер≥њ пол¤гаЇ в п≥дм≥н≥ функц≥њ м≥ри вартост≥ функц≥Їю засоб≥в об≥гу.

ќтже, персонал≥сти, безумовно, виступали за переоц≥нку. ¬они вважали, що реальн≥сть обл≥ку дос¤гаЇтьс¤ систематичною переоц≥нкою актив≥в п≥дприЇмства, ≥ лише цей метод дозвол¤Ї уникнути прихованих резерв≥в.

—еред в≥тчизн¤них вчених метод оц≥нки за ринковою варт≥стю в 20‑т≥ роки пропонував —.‘.√лебов. Ќа його думку, вс≥ ц≥нност≥ доц≥льно показувати за ц≥нами 1913 року з проведенн¤м систематичноњ переоц≥нки.

ƒе¤к≥ вчен≥, сп≥вставл¤ючи насл≥дки методики оц≥нки за соб≥варт≥стю (так звана Ђ≥сторичнаї оц≥нка) ≥ за поточною ринковою варт≥стю, намагалис¤ знайти компром≥сне вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми. ÷е привело до виникненн¤ нових п≥дход≥в щодо оц≥нки, ≥ в≥добразилос¤ в прац¤х представник≥в англо-американськоњ школи, зокрема √. .ƒейниса,  .√ри≥ра, ƒжона  анн≥нга ≥ ћонтгомер≥.

як бачимо вир≥шенн¤ проблеми оц≥нки, п≥дтверджуЇ висновок про те, що за кожним методолог≥чним ≥ методичним положенн¤м сто¤ть ≥нтереси певних груп. Ќаприклад, персонал≥сти, пропонуючи переоц≥нку, виражали тим самим ≥нтереси постачальник≥в, кредитор≥в, акц≥онер≥в. ѓх ц≥кавило не те, ск≥льки витрачаЇ адм≥н≥страц≥¤, а те, ск≥льки коштуЇ реально сьогодн≥ майно цього п≥дприЇмства. ≤нституал≥сти, навпаки, в≥дстоювали ≥нтереси власника. «а висловлюванн¤м ‘.ѕ≥скле¤, адм≥н≥страц≥¤ п≥дприЇмства повинна знати, ск≥льки фактично затрачено на засоби, ≥ ¤кий фактично отримано результат њњ господарськоњ д≥¤льност≥ Чприбуток чи збиток.

 р≥м трьох напр¤м≥в щодо метод≥в оц≥нки, що розгл¤нут≥ вище, доц≥льно зупинитис¤ на суб'Їктив≥стському п≥дход≥ до оц≥нки, ¤кий набув широкого розповсюдженн¤ в н≥мецьк≥й економ≥ц≥. ѕочаток цьому п≥дходу поклав Ѕ.Ѕольцано, ¤кий стверджував, що суб'Їктивне Ї реальним дл¤ певного випадку. ≤.ѕ. райберг (також прихильник суб'Їктив≥стського п≥дходу до оц≥нки) з цього приводу писав: Ђќдн≥Їю схематичною формулою питанн¤ про оц≥нку не вир≥шуЇтьс¤. ¬загал≥ ≥снуЇ лише передбаченн¤ закону, за ¤ким частини майна (включаючи деб≥тор≥в) повинн≥ оц≥нюватис¤ за д≥йсною варт≥стю в момент складанн¤ балансу. ÷¤ фактична варт≥сть визначаЇтьс¤ на розсуд п≥дприЇмц¤, беручи до уваги ту роль, ¤ку окрем≥ частини майна в≥д≥грають в торговому або промисловому п≥дприЇмств≥ї. ≤.ѕ. райберг вважав, що кожна статт¤ балансу повинна оц≥нюватис¤ за тими принципами, ¤к≥ найб≥льшою м≥рою п≥дход¤ть дл¤ нењ.

—пробою вир≥шенн¤ проблеми оц≥нки була так звана потенц≥йна оц≥нка запропонована ∆.ѕ.ƒюмарше. —уть њњ зводилас¤ до того, щоб показати ц≥нност≥ за продажними ц≥нами на момент складанн¤ балансу (дати реальн≥сть ≥ сп≥вставн≥сть балансу) ≥ визначити результати господарськоњ д≥¤льност≥ за принципом перманентного ≥нвентар¤ (в≥добразити результат, отриманий лише п≥д час господарського процесу). ÷е дос¤галос¤ шл¤хом веденн¤ регулюючих оц≥нку рахунк≥в (контрарних ≥ доповнюючих). «азначимо, що теор≥¤ ∆.ѕ.ƒюмарше мала вплив ≥ на нашу обл≥кову практику. ÷е про¤вилос¤ в тому, що у практиц≥ господарств колишнього –ад¤нського —оюзу, а тепер ≥ ”крањни використовувалис¤ так≥ рахунки, ¤к Ђ¬илучен≥ коштиї ≥ Ђ“оргова знижка (нац≥нка)ї тощо; останн≥й рахунок повинен трактуватис¤ ¤к потенц≥йний (можливий) прибуток п≥дприЇмства, але реальною величиною в≥н стане лише в тому випадку, ¤кщо товари будуть продан≥.

—уб'Їктивн≥ оц≥нки, ¤к≥ пропонувалис¤ р≥зними теоретиками, можна згрупувати за трьома напр¤мками: 1) експертна оц≥нка (спец≥ал≥сти оц≥нювали важлив≥сть конкретного об'Їкта дл¤ п≥дприЇмства); 2) оц≥нка, величина ¤коњ залежить в≥д суми доходу, що приносить майно, ¤ке оц≥нюЇтьс¤ (цей напр¤мок в≥дстоював у 1916 р. ј.ћ.√алаган); 3) двор¤дна оц≥нка Чдл¤ предмет≥в, ¤к≥ призначен≥ дл¤ продажу, ≥ окремо дл¤ предмет≥в, ¤к≥ залишаютьс¤ дл¤ п≥дприЇмства.

ƒосить важливим, ¤к на наш погл¤д, Ї пропозиц≥¤ √ермана –ема, ¤кий стверджував, що оц≥нка пр¤мо залежна в≥д њњ мети. Ќаприклад, одна справа, ¤кщо ви збираЇтесь продати п≥дприЇмство, ≥ зовс≥м ≥нша - ¤кщо ви збираЇтесь його розширити. ” першому випадку в основ≥ оц≥нки лежить оборот, у другому Чприбуток.

Ќайб≥льше, на наш погл¤д, заслуговуЇ уваги точка зору Ћ.≤.√ул¤Їва, ¤кий зазначав, що Ђоц≥нка повинна бути не дорожчою в≥д т≥Їњ вартост≥ речей, за ¤ку вони могли би бути продан≥ в будь-¤кий часї. ¬ його роботах визначен≥ прийоми оц≥нки майна, зокрема в≥н писав: 1) товари, призначен≥ дл¤ продажу, оц≥нюютьс¤ за своЇю варт≥стю, а ¤кщо ц¤ варт≥сть вища в≥д ринковоњ, то за ринковою ц≥ною; 2) земельн≥ д≥л¤нки оц≥нюютьс¤ за продажною ц≥ною або методом кап≥тал≥зац≥њ середнього доходу; 3) при оц≥нц≥ процентних папер≥в з двох ц≥н (б≥ржовоњ ≥ покупноњ) беруть нижчу; 4) рухоме майно та ≥нш≥ предмети, призначен≥ дл¤ використанн¤, оц≥нюютьс¤ за т≥Їю варт≥стю, за ¤кою вони об≥йшлис¤ нам самим, причому з ц≥Їњ вартост≥ робитьс¤ знижка на к≥льк≥сть рок≥в використанн¤ предмет≥в; 5) буд≥вл≥ оц≥нюютьс¤ за варт≥стю придбанн¤, ¤кщо ми придбали њх в готовому вигл¤д≥, або за варт≥стю витрат на њх буд≥вництво; 6) деб≥торська заборгован≥сть показуЇтьс¤ за фактичною ц≥ною; 7) заборгован≥сть кредиторам показуЇтьс¤ повн≥стюї.

÷ю ж думку п≥дтримував ‘леймман, вважаючи, що грошовий вим≥р носить штучний, надуманий характер, оск≥льки значна частина продукц≥њ в с≥льському господарств≥ взагал≥ не продаЇтьс¤, а споживаЇтьс¤ в своЇму господарств≥, а те, що призначене дл¤ продажу, до т≥Їњ пори, поки не буде продано, не може бути ≥ оц≥нено в грошах.

ѕрихильники ун≥граф≥чноњ групи, бухгалтери-аграрники, зокрема Ќ.ѕ.«аломанов, —.Ќ.„етверинов, ј.–.Ќ≥ппа вважали, що оц≥нка об'Їкт≥в (≥нвентарю, готовоњ продукц≥њ, затрат) особливо в с≥льському господарств≥ не може бути точною ≥ майже завжди носить умовний характер. ј оск≥льки ц¤ оц≥нка служить основою дл¤ нарахуванн¤ амортизац≥њ ≥ ф≥нансових результат≥в, то ≥ останн≥, безперечно, також стають умовними.

“аким чином, на п≥дстав≥ анал≥зу трактуванн¤ оц≥нки теоретиками обл≥ку в ≥сторичному аспект≥ можна зробити висновок, що теоретично в бухгалтерському обл≥ку можлив≥ к≥лька вар≥ант≥в оц≥нки ц≥нностей. ¬ свою чергу, вс≥ вар≥анти розгл¤даютьс¤ в трьох моментах: 1) на момент придбанн¤ ц≥нностей (минулий); 2) на поточний момент самоњ оц≥нки (тепер≥шн≥й); 3) на будь-¤кий момент в майбутньому.

¬с≥ перерахован≥ вар≥анти в≥др≥зн¤ютьс¤ в основному за перв≥сним принципом оц≥нки. ƒл¤ вар≥ант≥в, ор≥Їнтованих на тепер≥шн≥й (поточний) момент, переважаЇ оц≥нка за поточними продажними ц≥нами; дл¤ вар≥ант≥в, ор≥Їнтованих на минулий момент Чоц≥нка за покупними ц≥нами ≥ соб≥варт≥стю. јле на практиц≥ кожен окремо вз¤тий вар≥ант в чистому вигл¤д≥ не застосовуЇтьс¤. ќтже, питанн¤ щодо метод≥в оц≥нки було ≥ залишаЇтьс¤ актуальним, проблематичним ≥ завжди в центр≥ уваги вчених, особливо в умовах приватизац≥њ п≥дприЇмств та њх п≥дрозд≥л≥в.

ќск≥льки проблема оц≥нки Ї досить складною, дискус≥њ щодо методики њњ зд≥йсненн¤ ≥снували з самого зародженн¤ бухгалтер≥њ, про що йшлос¤ в попередньому матер≥ал≥, ≥ продовжують залишатис¤ в центр≥ уваги р≥елтер≥в, юрист≥в, бухгалтер≥в, вчених багатьох крањн св≥ту. ѕроблеми оц≥нки майна п≥дчас розширенн≥ макроеконом≥чних зв'¤зк≥в, ≥нтеграц≥њ нац≥ональних економ≥к в окрем≥ економ≥чн≥ сп≥втовариства (союзи) стали передумовами створенн¤ спец≥ального ћ≥жнародного  ом≥тету по стандартах оц≥нки майна в 1981 роц≥.

¬раховуючи, що в св≥т≥ накопичено великий досв≥д методик оц≥нки майна при приватизац≥њ, доц≥льно, на наш погл¤д, цей досв≥д ретельно вивчити з метою його творчого використанн¤ в ”крањн≥.

Ќа оц≥нку впливаЇ безл≥ч фактор≥в, ¤к≥ њњ безпосередньо формують. ¬изначенн¤ цих фактор≥в Ї важливою умовою дл¤ правильного функц≥онуванн¤ в≥льних ринк≥в, що зароджуютьс¤ в ”крањн≥. «окрема, на ц≥ну майна мають вплив ф≥зичн≥, ф≥нансово-економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ пол≥тико-правов≥ фактори. ќтже, дл¤ того, щоб оц≥нити майно, необх≥дно досить уважно вивчити ф≥зичн≥ характеристики нерухомост≥, ринок, на ¤кому вона знаходитьс¤ на час оц≥нки ≥ буде в майбутньому, можливост≥ ф≥нансуванн¤ ≥ правове середовище.

¬ майбутньому ринок нерухомост≥ буде все б≥льш ускладнюватис¤: з'¤вл¤тьс¤ нов≥ ф≥нансов≥ ≥нструменти, зм≥нюватимутьс¤ закони, що регламентують систему оподаткуванн¤, передус≥м майна, виникнуть нов≥ форми волод≥нн¤. ¬ м≥ру под≥бноњ еволюц≥њ ном≥нальна сума, що характеризуЇ розм≥р вкладу буде мати все менше значенн¤ ¤к показник вартост≥. јдже приватизуЇтьс¤ не лише нерухом≥сть, а й визначений наб≥р умов, тобто при визначенн≥ оц≥нки об'Їкта приватизац≥њ доц≥льно розгл¤дати його ¤к власн≥сть, що приносить дох≥д.

ѕерш н≥ж перейти до розгл¤ду метод≥в оц≥нки об'Їкт≥в приватизац≥њ, доц≥льно розгл¤нути, на наш погл¤д, специф≥чн≥ ознаки оц≥нки, характерн≥ дл¤ бухгалтерського обл≥ку, але недостатньо розкрит≥ у в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥. ƒо таких ознак належать: варт≥сна оц≥нка, соб≥варт≥сть ≥ ринкова ц≥на.

¬арт≥сна (грошова) оц≥нка Чце особливий вид економ≥чного вим≥рюванн¤, при ¤кому суттЇве значенн¤ маЇ виб≥р одиниц≥ вим≥ру. ¬ ≈коном≥чн≥й ≈нциклопед≥њ даЇтьс¤ класичне визначенн¤ вартост≥, ¤к уречевленоњ в товар≥ сусп≥льноњ прац≥, тобто речовий вираз сусп≥льноњ прац≥ товаровиробник≥в. « точки зору можливого покупц¤ варт≥сть сл≥д розгл¤дати ¤к грошовий екв≥валент, ¤кий покупець готовий обм≥н¤ти на ¤кий-небудь предмет або об'Їкт.

1	2	3	4

Ќазва: ћетоди оц≥нки актив≥в п≥дприЇмства при реформуванн≥ в≥дносин власност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2154 прочитано)