Ѕанк≥вська справа > Ѕанк≥вська система принципи побудови, ц≥л≥, механ≥зм функц≥онуванн¤

Ѕанки

ƒванадц¤ть федеральних резервних банк≥в. ƒванадц¤ть федеральних резервних банк≥в мають три головн≥ в≥дм≥тн≥ риси. ¬они Ї (1) центральними банками, (2) кваз≥громадськими банками ≥ (3) банками банк≥р≥в.

÷ентральн≥ банки

Ѕ≥льш≥сть крањн мають один центральний банк, наприклад јнгл≥йський банк у чи ¬еликобритан≥њ Ѕундсебанк у «ах≥дн≥й Ќ≥меччин≥. ” —получених Ўтатах њх 12. ѕочасти це в≥дбиваЇ наш≥ географ≥чн≥ масштаби, економ≥чна розмањт≥сть ≥ на¤вн≥сть великого числа комерц≥йних банк≥в.  р≥м того, це - результат пол≥тичного компром≥су м≥ж прихильниками централ≥зац≥њ ≥ захисниками децентрал≥зац≥њ. „ерез центральн≥ банки зд≥йснюютьс¤ основн≥ пол≥тичн≥ директиви –ади керуючих. Ќайважлив≥ший з них - ‘едеральний резервний банк м≥ста Ќью-…орка. « розвитком сучасних засоб≥в пов≥домленн¤ ≥ транспорту географ≥чна необх≥дн≥сть у систем≥ рег≥ональних банк≥в, безсумн≥вно, зменшилас¤.

 ваз≥громадськ≥ банки

ƒванадц¤ть федеральних резервних банк≥в Ї кваз≥громадськими банками. ¬они в≥дбивають зац≥кавлений симб≥оз приватноњ власност≥ ≥ сусп≥льного контролю. ‘едеральн≥ резервн≥ банки знаход¤тьс¤ у власност≥ комерц≥йних банк≥в - учасник≥в в≥дпов≥дного округу. ƒл¤ вступу у ‘едеральну резервну систему комерц≥йн≥ банки зобов'¤зан≥ придбати частку участ≥ в акц≥онерному кап≥тал≥ ‘едерального резервного банку свого району. јле принципи пол≥тики, що проводитьс¤ федеральними резервними банками, установлюютьс¤ державним органом - –адою керуючих. ÷ентральн≥ банки американськоњ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки знаход¤тьс¤ в приватн≥й власност≥, але керуютьс¤ державою. ¬ласники не контролюють н≥ склад пос≥бника, н≥ пол≥тику центральних банк≥в.

“ой факт, що федеральн≥ резервн≥ банки Ї, власне кажучи, сусп≥льними заснуванн¤ми, украй важливий дл¤ розум≥нн¤ њхньоњ д≥¤льност≥ ¬ипливаЇ, зокрема, п≥дкреслити, що на в≥дм≥ну в≥д приватних п≥дприЇмств федеральн≥ резервн≥ банки не керуютьс¤ прагненн¤м до прибутку. ÷ентральн≥ банки випливають пол≥тиц≥, що, з погл¤ду –ади керуючих, пол≥пшуЇ стан економ≥ки в ц≥лому. ќтже, д≥¤льн≥сть федеральних резервних банк≥в входить у суперечн≥сть ≥з прагненн¤м до прибутку. ƒо того ж федеральн≥ резервн≥ банки мають справа не з людьми, а з державою ≥ комерц≥йними банками.

Ѕанки банк≥р≥в

‘едеральн≥ резервн≥ банки робл¤ть дл¤ депозитних заснувань, власне кажучи, т≥ ж саме, що депозитн≥ заснуванн¤ робл¤ть дл¤ людей. —аме тому федеральн≥ резервн≥ банки називають "банками банк≥р≥в". ѕод≥бно тому ¤к банки й ощадн≥ заснуванн¤ приймають внески людей ≥ надають њм позички, центральн≥ банки приймають внески банк≥в ≥ ощадних заснувань ≥ надають позички ≥м. јле у федеральних резервних банк≥в Ї ≥ трет¤ функц≥¤, що не виконують банки й ощадн≥ заснуванн¤: функц≥¤ випуску гот≥вки.  онгрес уповноважив федеральн≥ резервн≥ банки пускати в звертанн¤ банкноти федерального резервного банку, що утвор¤ть пропозиц≥ю паперових грошей в економ≥ц≥.

 омерц≥йн≥ банки

–оль "робочих коней" американськоњ ф≥нансовоњ системи грають 13 753 њњ комерц≥йних банку. ѕриблизно 2/3 з них Ї банками штат≥в, тобто приватними банками, що д≥ють в≥дпов≥дно до чартеру штату. ≤нша третина одержуЇ чартери в≥д федерального ур¤ду, тобто Ї нац≥ональними банками. ƒо прийн¤тт¤ DIDMCA це розходженн¤ було досить важливим, оск≥льки закон ставив за обов'¤зок нац≥ональн≥ банки входити у ‘едеральну резервну систему, тод≥ ¤к банки штат≥в сам≥ вир≥шували, приЇднуватис¤ до нењ чи немаЇ.

” 1970-х роках число член≥в федеральноњ резервноњ системи досить р≥зко скоротилос¤. ƒо к≥нц¤ 1970-х рок≥в у нењ входило менш 40% комерц≥йних банк≥в. √оловна причина такого скороченн¤ пол¤гала в тому, що вх≥дн≥ у федеральну резервну систему комерц≥йн≥ банки були зобов'¤зан≥ тримати у федеральних резервних банках внески, чи "резерви", по ¤ких не сплачуЇтьс¤ в≥дсоток.

¬исок≥ процентн≥ ставки 1970-х рок≥в значно п≥двищили зм≥нн≥ витрати (неодержаний доход у вид≥ в≥дсотка) член≥в. „ерез цього багато банк≥в вийшли з ‘едеральноњ резервноњ системи, у результат≥ чого њњ здатн≥сть керувати банк≥вською системою ≥ грошовою пропозиц≥Їю ослабнула. DIDMCA в≥дреагував на цю проблему вимогою ун≥ф≥кац≥њ резерв≥в ус≥х комерц≥йних банк≥в (¤к нац≥ональних, так ≥ банк≥в штат≥в) ≥ ≥нших депозитних заснувань, поза залежн≥стю в≥д того, чи Ї вони оф≥ц≥йними членами ‘едеральноњ резервноњ чи системи немаЇ. «акон також дозволив ус≥м депозитним заснуванн¤м користатис¤ позиками ‘едеральноњ резервноњ системи ≥ њњ послуг при кл≥рингових розрахунках.

” 1980-≥ роки але мер≥ вступу в силу цих юридичних зм≥н розходженн¤, що ран≥ше ≥снували, м≥ж вх≥дними у ‘едеральну резервну систему комерц≥йними банками, комерц≥йними банками-аутсайдерами ≥ р≥зними ощадними заснуванн¤ми поступово стиралис¤.

 омерц≥йн≥ банки й ощадн≥ заснуванн¤ виконують дв≥ основн≥ функц≥њ. ѕо-перше, вони збер≥гають грошов≥ внески п≥дприЇмств ≥ домашн≥х господарств. ѕо-друге, вони надають люд¤м позички ≥ тим самим зб≥льшують пропозиц≥ю грошей в економ≥ц≥.

–инок ф≥нансових ресурс≥в в ”крањн≥

«адач≥ банк≥вськоњ системи на сьогодн≥

” перех≥дний пер≥од (в≥д твердоњ адм≥н≥стративноњ системи керуванн¤ економ≥кою до ринкового господарства) банк≥вська система повинна вир≥шувати не т≥льки своњ "внутр≥шн≥" проблеми, але ≥ спри¤ти реформуванню економ≥ки в ц≥лому.

ѕо-перше, вона повинна забезпечувати економ≥чно виправдане (у коротко- ≥ довгостроковому планах) розпод≥л ф≥нансових ресурс≥в, стимулювати, а не придушувати конкурентн≥ в≥дносини, приватизац≥ю, перебудову, ц≥ноутворенн¤ ≥ ц≥нових пропорц≥й.

ѕо-друге, банк≥вський сектор повинний п≥дтримувати в досить стаб≥льному стан≥ грошово-кредитну систему, у тому числ≥ створюючи перешкоду безконтрольному нарощуванню деф≥циту бюджету ≥ розкручуванню г≥пер≥нфл¤ц≥йних процес≥в. ќдне з необх≥дних (але ≥нод≥ ≥ недостатн≥х) умов дл¤ цього - незалежн≥сть Ќац≥онального банку у взаЇминах з ”р¤дом.

ѕо-третЇ, банки повинн≥ створювати умови дл¤ в≥дкритт¤ економ≥ки, забезпечуючи обслуговуванн¤ м≥жнародного руху товар≥в, пр¤мих ≥ "портфельних" ≥нвестиц≥й, робочоњ сили, спри¤ти переходу до конвертованост≥ нац≥ональноњ валюти.

ѕо-четверте, банк≥рство, в≥дпов≥дно до призначенн¤, повинне не т≥льки забезпечувати ф≥нансову дисципл≥ну, але й учити кл≥Їнтуру (населенн¤, п≥дприЇмства, держава) вважати грош≥, що в результат≥ приводить до ум≥нн¤ економ≥чно мислити, розвиваючи заповз¤тлив≥сть у суб'Їкт≥в нац≥ональноњ економ≥ки.

ѕередумови життЇвого функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи

«агальнов≥домо, що, у в≥дм≥нност≥ в≥д товаровиробничого сектора економ≥ки, грошово-кредитна сфера Ї б≥льш моб≥льноњ по своњй природ≥. ¬итрати ≥ час на створенн¤ нового продукту в н≥й значно менше, н≥ж, наприклад, у промисловост≥, де вир≥шальну роль грають ¤к≥сть ≥ структура основного кап≥талу, складност≥ в зм≥н≥ технолог≥й, сформован≥ корпоративн≥ зв'¤зки. ” цьому бачитьс¤ один з аргумент≥в на користь випереджального темп≥в реформуванн¤ кредитно-ф≥нансовоњ системи, банк≥вського сектора ≥, ¤к насл≥док, використанн¤ його в ¤кост≥ "локомотива" трансформуванн¤ економ≥ки. –озширенн¤ пропозиц≥њ послуг кл≥Їнтур≥ (¤к п≥дприЇмствам, так ≥ населенню) з боку ф≥нансових ≥нститут≥в повинне спри¤ти формуванню грошового ринку ≥ ринку кап≥тал≥в, полегшенню приватизац≥њ, оптим≥зац≥њ системи розпод≥лу ≥ використанн¤ ресурс≥в, зм≥н≥ ц≥нових пропорц≥й в економ≥ц≥.

ќчевидно, що б≥льш динам≥чний ≥ спр¤мований х≥д реформ у грошово-кредитн≥й сфер≥ дозвол¤в би вс≥й економ≥ц≥ переборювати перех≥дний пер≥од менш бол≥сно. ≤нфл¤ц≥йн≥ насл≥дки деф≥циту бюджету, утриманське в≥дношенн¤ державних п≥дприЇмств до кредитних ресурс≥в могли б бути менш драматичними, ¤кби заздалег≥дь, до л≥берал≥зац≥њ ц≥н, зд≥йснивс¤ перех≥д взаЇмин м≥ж Ќац≥ональним банком ≥ ”р¤дом на ¤к≥сно нов≥ початки - оформленн¤ кредит≥в ”р¤ду ц≥нними паперами, проведенн¤ б≥льш визначеноњ структурноњ пол≥тики.

—т≥йк≥сть грошовоњ системи залежить в≥д загальних умов макроеконом≥чноњ р≥вноваги м≥ж нагромадженн¤м ≥ ≥нвестиц≥йним попитом ≥ в≥д механ≥зму переливу кап≥тал≥в, що забезпечують ц≥л≥сн≥сть господарськоњ системи.  р≥м того, пад≥нн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ грошей зв'¤зано з виникнень в економ≥ц≥ ст≥йких монопол≥стичних зв'¤зк≥в. “аким чином, ≥нфл¤ц≥¤ маЇ насамперед, не грошовий, а в≥дтворюваний, ф≥нансово-в≥дтворюваний ≥ виробничий характер. “ому боротьба з нею повинна зд≥йснюватис¤ шл¤хом загального оздоровленн¤ економ≥ки, практичного створенн¤ нового економ≥чного середовища.

“≥сний взаЇмозв'¤зок банк≥вського кап≥талу з промисловим

≤нша проблема - невиправдано т≥сна прив'¤зка банк≥вського кап≥талу до промислового. Ѕлизько 4/5 статутних фонд≥в д≥ючих комерц≥йних банк≥в сформовано на засоби держп≥дприЇмств. ѕрагненн¤ останн≥х створити "кишеньков≥" банки ц≥лком зрозум≥ло. ≤нтереси засновник≥в складаютьс¤ не т≥льки в одержанн≥ доходу на вкладений кап≥тал, але й у нам≥рах п≥двищити ¤к≥сть ≥ оперативн≥сть у банк≥вському обслуговуванн≥ самих засновник≥в. Ќе можна не враховувати те, що ≥нших "в≥льних засоб≥в", а тому ≥ джерел формуванн¤ статутного кап≥талу дл¤ знову створюваних банк≥в у державн≥й економ≥ц≥ просто не ≥снуЇ. јле под≥бного роду "участь" держп≥дприЇмств не р≥дко приводить до втрати банками самост≥йност≥, зац≥кавленост≥ в робот≥ з незалежною кл≥Їнтурою. —истема "особливих" в≥дносин ≥з кл≥Їнтом-засновником, природно, не спри¤Ї сумл≥нноњ орган≥зац≥њ банк≥вськоњ практики, дозвол¤Ї використовувати преференц≥йований доступ до ресурс≥в банку.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: Ѕанк≥вська система принципи побудови, ц≥л≥, механ≥зм функц≥онуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (7419 прочитано)