Ѕанк≥вська справа > Ѕанк≥вський сектор ”крањни проблеми ≥ перспективи

недостатньо розвинута регул¤тивна база небанк≥вських ф≥нансових установ, бракуЇ регламент≥в њх д≥¤льност≥, а обс¤г послуг, що вони надають, досить незначний.

ќтже, за в≥дсутност≥ розвиненого ф≥нансового сектора говорити про конкурентноздатн≥сть банк≥вського сектора досить проблематично.

ѕроблема залученн¤ ≥нвестиц≥й, зокрема ≥ноземних. Ќадходженн¤ ≥нвестиц≥й у кап≥тали банк≥в ”крањни досить невелике Ц частка ≥ноземного кап≥талу в банк≥вському сектор≥ становить 12,3% в≥д загальноњ суми зареЇстрованих статутних фонд≥в украњнських банк≥в (≈коном≥чний часопис 3,2001). ÷¤ проблема пов'¤зана з такими факторами:

в≥дсутн≥сть умов Ц прозорост≥ економ≥чних ≥ пол≥тичних р≥шень, простоти реЇстрац≥њ та регулюванн¤ б≥знес-д≥¤льност≥ ≥ передбачуваност≥ зм≥н законодавства, нормативноњ бази ≥ д≥й влади (таких, ¤к, наприклад, неспод≥ван≥ зм≥ни у податков≥й пол≥тиц≥ держави);

техн≥чн≥ проблеми (колишн≥ обмеженн¤ ЌЅ” на частку ≥ноземного кап≥талу у загальному обс¤з≥ статутних фонд≥в банк≥в, заборона на ф≥ксуванн¤ та утриманн¤ кошт≥в статутного фонду у в≥льно конвертован≥й валют≥);

економ≥чн≥ (надм≥рне оподаткуванн¤, жорстке валютне регулюванн¤);

управл≥нськ≥ (спричинен≥ деф≥цитом висококвал≥ф≥кованих кадр≥в, в≥дм≥нн≥стю м≥ж управл≥нськими стандартами ≥ традиц≥¤ми орган≥зац≥њ внутр≥шнього менеджменту);

стратег≥чн≥ (зумовлен≥ загальноприйн¤тою стратег≥Їю приходу ≥ноземних банк≥в до крањни, зазвичай усл≥д за своњми кл≥Їнтами Ц транснац≥ональними компан≥¤ми, ¤к≥ обслуговуютьс¤ в ≥нших крањнах, де звикли до високих стандарт≥в банк≥вських послуг).

 р≥м того, ≥ноземн≥ банки можуть мати додатков≥ проблеми, наприклад нац≥онального характеру, пов'¤зан≥ з особливост¤ми пол≥тичних, економ≥чних, етичних та ≥нших традиц≥й ≥ в≥дпов≥дних взаЇмов≥дносин з ”крањною.

ѕроблема банк≥вськоњ таЇмниц≥, ¤ка призводить до утриманн¤ багатьох ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б в≥д вкладанн¤ грошей в украњнськ≥ банки, до витоку конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ про кл≥Їнт≥в банку за його меж≥. ўе донедавна не було законодавчо визначено нав≥ть самого тлумаченн¤ банк≥вськоњ таЇмниц≥, що створювало складнощ≥ в отриманн≥ ≥нформац≥њ в≥д установ, дл¤ ¤ких розголошенн¤ њњ було б небажаним. Ћише в останн≥й редакц≥њ закону Уѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьФ було вперше з'¤совано пон¤тт¤ банк≥вськоњ таЇмниц≥, ч≥тко визначено, ¤ка конкретно ≥нформац≥¤ становить банк≥вську таЇмницю ≥ в ¤ких випадках вона може бути розкрита, обмежено коло державних орган≥в (прокуратура, —Ѕ”, ћ¬—), за запитами ¤ких розкриваЇтьс¤ ≥нформац≥¤, що становить банк≥вську таЇмницю. ќднак проблема правого забезпеченн¤ захисту банк≥вськоњ ≥нформац≥њ кл≥Їнт≥в, њхн≥х рахунк≥в т операц≥й за ними нин≥ все ще залишаЇтьс¤ актуальною.

¬≥дмиванн¤ грошей, ≥снуванн¤ ¤кого т≥сно пов'¤зане з банк≥вським сектором економ≥ки. ÷¤ проблема значною м≥рою викликана недол≥ками в законодавств≥, в результат≥ чого процедури в≥дмиванн¤ Ї нав≥ть не абсолютно незаконними, просто непередбачен≥ законом. ≤ хоча на сьогодн≥ уже розроблено методику ≥нспектуванн¤ банк≥в, ¤ка даЇ змогу запоб≥гти банк≥вському шахрайству та в≥дмиванню грошей, ц¤ проблема створюЇ велику непрозор≥сть д≥¤льност≥ банк≥в в ”крањн≥ ≥ ускладнюЇ процедуру нагл¤ду за ними.

«аконодавчо-правове забезпеченн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥. ўе донедавна необх≥дного банк≥вського законодавства в ”крањн≥ не було (лише у 1999 р. з'¤вивс¤ «акон Уѕро Ќац≥ональний банк ”крањниФ та у 2001 р. Ц «акон Уѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьФ. —аме на¤вн≥сть належного правового пол¤ Ї вих≥дним ≥ необх≥дним моментом у забезпеченн≥ стаб≥льного функц≥онуванн¤ ус≥х банк≥в.

„ерез зазначен≥ проблеми, особливо де¤к≥ з них (так≥ ¤к, проблемн≥ кредити, в≥дмиванн¤ грошей та ≥н.), щороку багато банк≥в у банк≥вському сектор≥ крањни реорган≥зовуютьс¤, перевод¤тьс¤ на режим ф≥нансового оздоровленн¤ або л≥кв≥дуютьс¤. ÷е так≥ банки, ¤к У≤Ќ ќФ, У¬≥дродженн¤Ф, У√радобанкФ та ≥н. ” цьому роц≥ почалас¤ л≥кв≥дац≥¤ ≥ одного з найб≥льших банк≥в крањни Ц банку У”крањнаФ. “ак≥ процеси св≥дчать про те, що наведен≥ проблеми заважають п≥двищенню конкурентноздатност≥ банк≥вського сектора украњнськоњ економ≥ки, гальмують його розвиток, а отже, ≥ економ≥чне зростанн¤ крањни загалом. —аме тому дуже важливим Ї формулюванн¤ пропозиц≥й дл¤ њх розв'¤занн¤ та вт≥ленн¤ њх у житт¤ ¤к владними структурами, так ≥ самими банк≥вськими установами.

4. ѕ–ќѕќ«»÷≤ѓ ƒќ –ќ«¬'я«јЌЌя ѕ–ќЅЋ≈ћ»

ƒл¤ розв'¤занн¤ наведених проблем необх≥дно зд≥йснити так≥ заходи:

розширити мережу комерц≥йних банк≥в в ≥нших рег≥онах крањни;

звузити процентну маржу комерц≥йних банк≥в;

розробити механ≥зм розмежуванн¤ банк≥вських ф≥нанс≥в ≥ ур¤дових ф≥нанс≥в;

позбавити ур¤д можливост≥ брати у Ќац≥онального банку ”крањни та комерц≥йних банк≥в грош≥ в кредит чи то у пр¤м≥й, чи то у завуальован≥й формах, п≥д вигл¤дом первинноњ ем≥с≥њ обл≥гац≥й внутр≥шньоњ державноњ позики; ур¤д повинен функц≥онувати на основ≥ самозабезпеченн¤, а не паразитувати на примусово здешевлених кредитних ресурсах Ќацбанку ≥ комерц≥йних банк≥в;

 аб≥нет ћ≥н≥стр≥в повинен зд≥йснювати ф≥нансово-економ≥чну пол≥тику, спр¤мовану на п≥двищенн¤ ефективност≥ державних п≥дприЇмств;

удосконалити податкову систему крањни;

ввести Їдин≥ загальнодержавн≥ реЇстри рухомого ≥ нерухомого майна;

ввести спрощену процедуру банкрутства п≥дприЇмств;

розвивати та стимулювати приватну власн≥сть;

оптим≥зувати ризик-менеджмент;

розвивати спец≥ал≥зований сегмент у структур≥ банк≥вських установ крањни шл¤хом створенн¤ належного право≠вого пол¤ д≥¤льност≥ .в≥дпов≥дних банк≥в, нормативного диференц≥юванн¤ њхн≥х функц≥й та створенн¤ у раз≥ потреби належних стимул≥в дл¤ розвитку з метою забезпеченн¤ ефективного функц≥онуванн¤ р≥зних сфер ф≥нансово≠го ринку;

швидкими темпами проводити реорган≥зац≥ю, об'Їднанн¤ або л≥кв≥дац≥ю проблемних банк≥в;

налагодити роботу ‘онду гарантуванн¤ вклад≥в населенн¤ та зробити њњ ефективною;

розвинути мережу р≥зноман≥тних навчальних заклад≥в, центр≥в п≥дготовки та переп≥дготовки фах≥вц≥в дл¤ роботи у банк≥вських установах;

створити спри¤тливий ≥нвестиц≥йний кл≥мат, атмосферу масового ≥нвестуванн¤ в украњнську економ≥ку;

зб≥льшити к≥льк≥сть та п≥двищити ¤к≥сть банк≥вських послуг на основ≥ використанн¤ сучасних технолог≥й ≥ обладнанн¤;

впроваджувати нов≥ банк≥вськ≥ продукти;

запровадити ц≥лодобове наданн¤ банк≥вських послуг у комерц≥йних банках;

розвивати кредитуванн¤ малого б≥знесу;

розвивати взаЇмов≥дносини банк≥в з кл≥Їнтами;

сформувати та п≥дтримувати режим справедливоњ конкуренц≥њ ¤к у банк≥вському, так ≥ в реальному секторах економ≥ки;

зм≥цнювати ф≥нансовий потенц≥ал шл¤хом залученн¤ нових акц≥онер≥в та зб≥льшувати кап≥тал за рахунок розширенн¤ кл≥Їнтськоњ бази;

розвивати методолог≥ю прогнозуванн¤ попиту на кредити, ризик≥в ≥нвестиц≥йно-кредитноњ д≥¤льност≥ в умовах невизначеност≥;

розробити довгостроков≥ стратег≥њ ≥з застосуванн¤м м≥жнародного досв≥ду та нац≥ональних особливостей ≥ специф≥чних характеристик кожного банку;

розвивати ≤нтернет-банк≥нг, залучати дл¤ цього в≥дпов≥дних висококвал≥ф≥кованих спец≥ал≥ст≥в, використовувати нов≥тн≥ ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ;

розвивати ≥ надал≥ удосконалювати законодавство ≥ нормативну базу;

п≥двищити р≥вень ≥нформац≥йного забезпеченн¤ у д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в;

удосконалити державний контроль ≥ нагл¤д, зокрема за проблемними банками;

сформувати нову, ринкову психолог≥ю людей та дов≥ри в них до банк≥вськоњ системи.

5. ќЅ√–”Ќ“”¬јЌЌя ѕ–ќѕќ«»÷≤… “ј ¬»Ѕ≤– јЋ№“≈–Ќј“»¬

Ќаведен≥ пропозиц≥њ спр¤мован≥ на подоланн¤ тих проблем, ¤к≥ ≥снують сьогодн≥ у банк≥вському сектор≥ ”крањни та впливають на його глобальну та рег≥ональну конкурентноздатн≥сть.

«окрема, розширенн¤ мереж≥ комерц≥йних банк≥в в ≥нших рег≥онах вир≥шить проблему концентрац≥њ банк≥в та њх актив≥в переважно в  ињвськ≥й област≥ та в≥дпов≥дно низького р≥вн¤ конкурентноздатност≥ банк≥в ≥нших областей.

ƒуже важливим дл¤ п≥двищенн¤ конкурентноздатност≥ банк≥вських установ Ї розвиток реального сектору економ≥ки шл¤хом п≥двищенн¤ ефективност≥ п≥дприЇмств, застосуванн¤ ≥нституту банкрутства, стимулюванн¤ ≥нвестиц≥й, спри¤нн¤ конкуренц≥њ.

ќстаннЇ, зокрема, вимагаЇ в≥д держави пост≥йноњ п≥дтримки р≥вноваги або балансу м≥ж конкуруючими ор≠ган≥зац≥¤ми (будь-¤к≥ обмеженн¤ ≥но≠земних, асоц≥йованих конкурент≥в на внутр≥шньому ринку повинн≥ супрово≠джуватис¤ посиленн¤м конкуренц≥њ м≥ж в≥тчизн¤ними банками) та протид≥њ будь-¤ким про¤вам мо≠нопол≥зму та недобросов≥сноњ конку≠ренц≥њ, зокрема спробам територ≥ально≠го под≥лу ринк≥в.

ќсобливо гострим у банк≥вськ≥й систем≥ Ї питанн¤ неплатеж≥в державних п≥дприЇмств, ¤к≥ сьогодн≥ функц≥онують переважно на основ≥ натурального обм≥ну. якщо державн≥ п≥дприЇмства не спроможн≥ сприйн¤ти ринков≥ умови ≥ стати ефективно д≥ючими, то в≥д них сл≥д зв≥льн¤тис¤, застосовуючи механ≥зм банкрутства та санац≥њ. ”р¤дов≥ необх≥дно самому вживати заход≥в ≥ вишукувати внутр≥шн≥ резерви дл¤ реструктуруванн¤ державного сектора економ≥ки, трансформац≥њ його у приватний.

—ьогодн≥ державна економ≥ка ”крањни утримуЇтьс¤ за рахунок посиленоњ експлуатац≥њ приватноњ банк≥вськоњ системи, приватних п≥дприЇмств ≥ ф≥зичних ос≥б. –озвиток та стимулюванн¤ приватноњ власност≥ ≥ њњ нос≥њв не стали пр≥оритетними, хоча така мета повинна стати основою, нар≥жним каменем економ≥чних реформ в ”крањн≥. –еституц≥¤ приватноњ власност≥, поглибленн¤ земельноњ реформи, введенн¤ ≥нституту ≥потеки, формуванн¤ ≥нвестиц≥йних банк≥в мають оздоровити економ≥чну ситуац≥ю, полегшити т¤гар банк≥вськоњ системи, ¤ка вир≥шуЇ, окр≥м власних проблем, ще й ур¤дов≥, виконуючи чимало непритаманних њй функц≥й. –озвиток приватноњ власност≥ - це найважлив≥ший об'Їктивний чинник стаб≥льност≥ банк≥вськоњ системи ринковоњ економ≥ки, основними кл≥Їнтами ¤коњ Ї приватн≥ п≥дприЇмц≥. ¬ ”крањн≥ ж сьогодн≥ реально функц≥онуЇ дуже незначна к≥льк≥сть малих п≥дприЇмств. «розум≥ло, що така њх м≥зерна к≥льк≥сть не здатна забезпечити формуванн¤ потужного ринкового середовища.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ѕанк≥вський сектор ”крањни проблеми ≥ перспективи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (10297 прочитано)