≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕон¤тт¤, структура ≥ принципи орган≥зац≥њ виробничого процесу

–ис. 2. √раф≥ки поЇднанн¤ операц≥й.

«а даними граф≥ка,

“т.пор. = (2 + 1 + 1.5 + 0,5) + (4 - 1) x 2 = 11хв.

ѕри паралельному поЇднанн≥ операц≥й пор≥вн¤но з посл≥довним ≥стотно скорочуЇтьс¤ технолог≥чний цикл. ѕроте, ¤кщо при цьому тривал≥сть операц≥й не р≥вна ≥ не кратна, тобто, коли вони не синхрон≥зован≥, то на вс≥х операц≥¤х, кр≥м операц≥њ з максимальною тривал≥стю (опер. 2, 3, 4), виникають перерви у робот≥. ѕерерви л≥кв≥дуютьс¤ за умови синхрон≥зац≥њ операц≥й, коли

ѕаралельне поЇднанн¤ операц≥й застосовуЇтьс¤ у масовому та великосер≥йному виробництвах.

ѕаралельно-посл≥довне поЇднанн¤ операц≥й, ¤ке ще називають зм≥шаним, в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що обробка предмет≥в прац≥ на наступн≥й операц≥њ починаЇтьс¤ до зак≥нченн¤ обробки вс≥Їњ парт≥њ на попередн≥й операц≥њ, але за умови, щоб парт≥¤ обробл¤лась на кожн≥й операц≥њ безперервно. « граф≥ка на рис.2 видно, що технолог≥чний цикл при паралельно-посл≥довному поЇднанн≥ операц≥й коротший за цикл при посл≥довному поЇднанн≥ на час паралельного виконанн¤ сум≥жних операц≥й т, тобто

„ас паралельного виконанн¤ сум≥жних операц≥й дор≥внюЇ добутку к≥лькост≥ деталей без одн≥Їњ транспортноњ парт≥њ та тривалост≥ меншоњ операц≥њ. якщо останню позначити , то у загальному вигл¤д≥ дл¤ будь-¤коњ пари сум≥жних операц≥й

ƒл¤ m операц≥й таких сум≥щень буде m-1. “од≥ можна остаточно записати

«а даними граф≥ка, “т.п.-п. = 20 - (4 - 1)(1 + 1+ 0.5) =12,5 хв.

ѕри паралельно-посл≥довному поЇднанн≥ технолог≥чний цикл тривал≥ший за цикл при паралельному ≥ менший н≥ж цикл при посл≥довному поЇднанн≥ операц≥й. «астосовуЇтьс¤ цей метод при обробц≥ предмет≥в великими парт≥¤ми, що в≥дпов≥даЇ умовам великосер≥йного виробництва.

ƒл¤ обчисленн¤ виробничого циклу обробки парт≥њ предмет≥в пор¤д з технолог≥чним циклом треба визначити ≥нш≥ його елементи. “ривал≥сть природних процеси^беретьс¤ зг≥дно з вимогами технолог≥њ, час виконанн¤ допом≥жних операц≥й та м≥жоперац≥йних перерв визначаЇтьс¤ за певними нормативами або даними досв≥ду. “од≥ виробничий цикл обробки парт≥њ предмет≥в у календерних дн¤х може бути обчислений, наприклад, дл¤ посл≥довного поЇднанн¤ операц≥й за формулою

де kкал ~ коеф≥ц≥Їнт календарност≥;

kзм ~ к≥льк≥сть зм≥н роботи на добу;

tзм ~ тривал≥сть зм≥ни в годинах;

tпр, tδ ~ тривал≥сть природних, допом≥жних операц≥й, що не перекриваютьс¤, хв.;

tм.о ~ тривал≥сть середньоњ м≥жоперац≥йноњ перерви (чеканн¤), хв.

 оеф≥ц≥Їнт календарност≥ Ч це в≥дношенн¤ к≥лькост≥ кале≥гдарюњх до к≥а&кзст≥ робочих дн≥в у певному пер≥од≥ (м≥с¤ц≥, квартал≥, роц≥).

ќсобливост≥ обчисленн¤ виробничого циклу складного виробу. ¬икладена методика обчисленн¤ виробничого циклу, ў0 готовий вир≥б одержують внасл≥док посл≥довного виконанн¤ операц≥й над одним ≥ тим же предметом прац≥, ѕроте, б≥льш≥сть вироб≥в у дискретному виробництв≥ складаЇтьс¤ з р¤ду деталей, вузл≥в, агрегат≥в (автомоб≥л≥, верстати, телев≥зори ≥ т. д.), ¤к≥ виготовл¤ютьс¤ певною м≥рою паралельно. ƒл¤ такоњ продукц≥њ виробничий цикл обчислюЇтьс¤ графоанал≥тичним методом. —початку обчислюютьс¤ виробнич≥ цикли обробки окремих деталей, складайн¤ вузл≥в, агрегат≥в ≥ виробу в циомуаа методикою, розгл¤нутою вище. ѕ≥сл¤ цього будуЇтьс¤ цикловий граф≥к (стр≥чковий або с≥тковий) виготовленн¤ виробу з урахуванн¤м паралельност≥ окремих процес≥в (рис. 4).

¬иробничий цикл складного зкробу дор≥внюЇ найб≥льш≥й сум≥ цикл≥в азаЇмопов'¤аггшх пссл≥дов'ањх процес≥в.

≈коном≥чне значенн¤ ≥ напр¤мки скороченн¤ виробничого циклу. ¬иробничий цикл Ї важливим показником р≥вн¤ орган≥зац≥њ виробничого його ефективн≥сть.

—короченн¤ виробничого циклу зменшуЇ незавершене виробництво ≥ в≥дпов≥дно оборотн≥ кошти п≥дприЇмства. ¬насл≥док зменшенн¤ незавершеного виробництва економитьс¤ площа, зайн¤та збер≥ганн¤м предмет≥в прац≥, а це призводить' до економ≥њ витрат.  р≥м того, скороченн¤ виробничого циклу зб≥льшуЇ виробничу потужн≥сть в≥дпов≥дних п≥дрозд≥л≥в ≥ п≥дприЇмства взагал≥.

ƒл¤ скороченн¤ виробничого циклу треба зменшувати час виробництва ≥ перерв. „ас виробництва за конкретних умов може зменшуватис¤ п≥д впливом р≥зних фактор≥в. ѕередус≥м це механ≥зац≥¤ ≥ автоматизац≥¤ технолог≥чних процес≥в, допом≥жних операц≥й, ≥нтенсиф≥кац≥¤ природних процес≥в, ретельне опрацюванн¤ техн≥чноњ документац≥њ на стад≥њ п≥дготовки виробництва, паралельне виконанн¤ роб≥т при виготовленн≥ складних вироб≥в та ≥н. „ас перерв зводитьс¤ до м≥н≥муму застосуванн¤м передових метод≥в-орган≥зац≥њ виробництва та систем оперативно-календарного управл≥нн¤.

¬плив типу виробництва на методи орган≥зац≥њ.

¬иробничий процес зд≥йснюЇтьс¤ у час≥ ≥ простор≥. ќрган≥зац≥¤ виробничого процесу у час≥ характеризуЇтьс¤ методами поЇднанн¤ операц≥й ≥ ступенем його безперервност≥. ѕросторова орган≥зац≥¤ виробничого процесу передбачаЇ розташуванн¤ робочих м≥сць ≥ њх груп (д≥льниць, цех≥в) на територ≥њ п≥дприЇмства та забезпеченн¤ пересуванн¤ предмет≥в прац≥ по операц≥¤х наикоротшими маршрутами. ѕоЇднанн¤ цих двох аспект≥в побудови виробничого процесу зд≥йснюЇтьс¤ застосуванн¤м певного методу орган≥зац≥њ виробництва. ™ два методи орган≥зац≥њ виробництва: непотоковий ≥ потоковий.

ќрган≥зац≥¤ непотокового виробництва Ќепотоковому виробництву властив≥ так≥ ознаки: на робочих м≥сц¤х обробл¤ютьс¤ р≥зн≥ за конструкц≥Їю ≥ технолог≥Їю виготовленн¤ предмети прац≥, бо к≥льк≥сть кожного з них невелика ≥ недостатн¤ дл¤ нормального завантаженн¤ устаткуванн¤; робоч≥ м≥сц¤ розташовуютьс¤ однотипними технолог≥чними групами без певного зв'¤зку з посл≥довн≥стю виконанн¤ операц≥й, наприклад групи токарних, фрезерних, свердлильних та ≥нших верстат≥в; предмети прац≥ перем≥щуютьс¤ у процес≥ обробки складними маршрутами, внасл≥док чого Ї велик≥ перерви м≥ж операц≥¤ми. ѕ≥сл¤ окремих операц≥й предмети ≥асто поступають на пром≥жн≥ склади ≥ чекають пн¤ робочого м≥сц¤ дл¤ виконанн¤ наступноњ операц≥њ. ≥ стоковий метод застосовуЇтьс¤ переважно у тому ≥ сер≥йному виробництвах. ѕричому залежно в≥д широти номенклатури вироб≥в ≥ њх к≥лькост≥ в≥н маЇ. модиф≥кац≥њ. ¬ умовах одиничного виробництва непотоковий метод зд≥йснюЇтьс¤ переважно у форм≥ одинично-технолог≥чного, коли окрем≥ предмети прац≥ одиниц¤ми або невеликими парт≥¤ми, ¤к≥ не повторюютьс¤, проход¤ть обробку зг≥дно з ознаками, наведеними вище. ” сер≥йному виробництв≥ цей метод приймаЇ форми парт≥онно-технолог≥чного або предметно-групового.

ѕарт≥онно-технолог≥'чний метод в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д одинично-технолог≥чного тим, що предмети прац≥ проход¤ть обробку парт≥¤ми, ¤к≥ пер≥одично повторюютьс¤. ѕарт≥¤ предмет≥в прац≥ Ї важливим календарно-плачорим нормативом орган≥зац≥њ парт≥онного виробництва ≥ њњ величина ≥стотно впливаЇ на його ефективн≥сть. ѕричому цей вплив не однозначний. « одного боку, зб≥льшенн¤ величини парт≥њ предмет≥в призводить до зменшенн¤ к≥лькост≥ переналагоджувань устаткуванн¤, внасл≥док чого пол≥пшуЇтьс¤ його використанн¤, зменшуютьс¤ витрати на п≥дготовчо-заключн≥ роботи (переналагоджуванн¤, одержанн¤ ≥ здача роботи, знайомство з техн≥чною документац≥Їю ≥ т. п.).  р≥м цього, спрощуЇтьс¤ оперативне плануванн¤ ≥ обл≥к виробництва. « ≥ншого боку, обробка предмет≥в великими парт≥¤ми зб≥льшуЇ обс¤г незавершеного виробництва, потребуЇ б≥льших складських прим≥щень, а це призводить до додаткових витрат. ѕри змен'пе'л'г≥ "ї"дач""" парт≥њ предмет≥в вплив на ефрктивн'''тп- т'рпбшщтта эдзр протилежне спр¤муванн¤. ÷≥ обставини вимагаку^ встановленч¤ оптимальноњ парт≥њ. ќ≥г'ималмтсю Ї така величина парт≥њ предмет≥в, за ¤коњ загальн≥ ≈итр-ти на 'х виготовленн¤ будуть м≥н≥мальними. ¬она обчислюЇтьс¤ у процес≥ оперативного управл≥нн¤ виробництвом.

ќдиничне- ≥ парт≥онно-технолог≥чн≥ методи виробництва орган≥зац≥йно Ї досить складними щодо дотриманн¤ принцип≥в рац≥ональноњ орган≥зац≥њ виробничого процесу, њх недол≥ки дещо усуваЇ застосуванн¤ ѕредметно-грунодого методу. —уть останнього пол¤гаЇ в тому, що вс¤ сукупн≥сть предмет≥в прац≥ розпод≥л¤Їтьс¤ на технолог≥чно под≥бн≥ групи. ќбробка предмет≥в кожноњ групи зд≥йснюЇтьс¤ приблизно за одн≥Їю технолог≥Їю ≥ потребуЇ однакового устаткуванн¤. ÷е дозвол¤Ї створювати дл¤ обробки предмет≥в групи предметноспец≥ал≥зован≥ д≥льниц≥, п≥двищува'≥и р≥вень механ≥зац≥њ ≥ автоматизац≥њ виробництва, 1 ѕредметно- групов≥ методи створюють передумови дл¤ переходу до потокового виробництва.

 ≥льк≥сть устаткуванн¤ у непотоковому виробництв≥ обчислюЇтьс¤ окремо ≥ю кожн≥й груп≥ однотипних, технолог≥чно взаЇмозам≥нних верстат≥в.

де ћ Ч к≥льк≥сть верстат≥в (машин) у технолог≥чн≥й груп≥;

n Ч к≥льк≥сть найменувань предмет≥в, ¤к≥ обробл¤ютьс¤ на даному устаткуванн≥;

Ni Ч к≥льк≥сть предмет≥в /-го найменуванн¤, ¤к≥ обробл¤ютьс¤ за розрахунковий пер≥од (звичайно р≥к);

ti Ч норма часу на обробку /-го предмету, год.;

Tp Ч плановий фонд часу роботи одиниц≥ устаткуванн¤ -''эсчт-уковий пер≥од, год;

kH коеф≥ц≥Їнт виконанн¤ ≥;орм часу. н¤ у непотоковому виробництв≥ переважно а роб≥тники ~ ун≥версали високоњ квал≥ф≥кац≥њ. Хз спец≥ал≥зац≥њ устаткуванн¤, ¤к зазначалос¤, при застосуванн≥ предметно-групових метод≥в, оск≥льки за певною предметно-спец≥ал≥зованою д≥льницею закр≥пл¤Їтьс¤ менша к≥льк≥сть предметооперац≥й. ƒл¤ непотокових метод≥в характерне посл≥довне ≥ р≥дко Ч посл≥довно-паралельне поЇднанн¤ операц≥й, що пор¤д ≥з складними маршрутами обробки спричин¤Ї тривалий виробничий цикл. –азом з цим непотокове виробництво маЇ свою сферу застосуванн¤, воно широко застосовуЇтьс¤ у промислових дискретних процесах. ѕри невеликих обс¤гах виготовленн¤ окремих вироб≥в непотоковий метод дозвол¤Ї краще використовувати устаткуванн¤, повн≥ше його завантажувати у час≥ та по потужност≥, оск≥льки обробку предмет≥в можна розпод≥л¤ти м≥ж верстатами групи з урахуванн¤м њх параметр≥в.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕон¤тт¤, структура ≥ принципи орган≥зац≥њ виробничого процесу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (6192 прочитано)