≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕрогнозуванн¤ плануванн¤ й регулюванн¤ д≥¤льност≥

ѕрогнозуванн¤ плануванн¤ й регулюванн¤ д≥¤льност≥

«агальна характеристика плануванн¤, принципи та методи плануванн¤.

Ќайважлив≥шою функ≠ц≥Їю управл≥нн¤ п≥дприЇмством Ї плануванн¤ його д≥¤льност≥. ѕлануванн¤ ¤вл¤Ї собою процес визначенн¤ ц≥лей, ¤к≥ п≥дприЇмство передбачаЇ дос¤гти за певний пер≥од, а також засоб≥в, Ўл¤х≥в та умов њх дос¤гненн¤. ¬оно об'ЇднуЇ структурн≥ п≥дрозд≥ли п≥дприЇмства загальною метою, надаЇ ус≥м процесам однонаправлен≥сть ≥ скоординован≥сть, що дозвол¤Ї найб≥льш повно ≥ ефективно використовувати на¤вн≥ ресурси, комплексно, ¤к≥сно та ¤комога швидко вир≥шувати р≥зноман≥тн≥ завданн¤ управл≥нн¤.

ѕерех≥д нац≥ональноњ економ≥ки ”крањни на ринков≥ принципи функц≥онуванн¤ та розвитку обумовлюЇ необх≥дн≥сть кардинальних зм≥н в систем≥ управл≥нн¤, в тому числ≥, в плануванн≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ¬ умовах колишньоњ командно-адм≥н≥стративноњ системи одним ≥з њњ нар≥жних камен≥в було жорстке директивне плануванн¤. ѕ≥дприЇмство одержувало в≥д орган≥в державного плануванн¤ ≥ управл≥нн¤ завданн¤ щодо майже вс≥Їњ сукупност≥ показник≥в д≥¤льност≥, господарських зв'¤зк≥в (в≥д кого отримувати матер≥ально-техн≥чн≥ ресурси, що ≥ в ¤ких обс¤гах виробл¤ти, кому ≥ за ¤кими ц≥нами реал≥зовувати продукц≥ю тощо). ÷е не давало йому змоги розробл¤ти оптимальн≥ плани, приймати найкращ≥ р≥шенн¤ виход¤чи ≥з реальних локальних умов.

¬ нових умовах господарюванн¤ та переходу до ринкового регулюванн¤ п≥дприЇмство самост≥йно зд≥йснюЇ весь комплекс плановоњ роботи. Ќаданн¤ самост≥йност≥ п≥дприЇмству означаЇ не т≥льки в≥дмову в≥д повноњ регламентац≥њ зверху вс≥Їњ його д≥¤льност≥ та наданн¤ п≥дприЇмству широких прав у визначенн≥ та реал≥зац≥њ виробничоњ програми, шл¤х≥в розвитку виробництвї, мотивац≥њ прац≥ та в≥дпов≥дальност≥ за к≥нцев≥ результати господарюванн¤, але й усв≥домленн¤ важливост≥ безперервного вивченн¤ ринку та готовност≥ до ринкових коливань. ¬се це повинно знайти в≥дображенн¤ в планах д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ¬≥дкрита система п≥дприЇмства ¤к його нова ¤к≥сть в ринкових умовах та пр¤ма залежн≥сть в≥д взаЇмод≥њ попиту та пропонуванн¤ обумовлюють необх≥дн≥сть створенн¤ системи плануванн¤ ≥ управл≥нн¤ п≥дприЇмством, здатноњ швидко ≥ ефективно реагувати на ринков≥ потреби.

ѕринципов≥ основи плануванн¤ ѕроцес плануванн¤ в максимальн≥й м≥р≥ маЇ передбачити всеб≥чне вивченн¤ д≥йсност≥, тенденц≥й та законом≥рностей розвитку об'Їкту плануванн¤ та середовища його д≥¤льност≥. Ќайб≥льш загальною науковою основою плануванн¤ е система об'Їктивних економ≥чних закон≥в ≥, в першу чергу, закону попиту та пропонуванн¤. ¬ планах п≥дприЇмства повинн≥ бути реал≥зован≥ вимоги цих закон≥в та врахован≥ об'Їктивн≥ результати макро- та м≥кроеконом≥чного анал≥зу стану та тенденц≥њ розвитку умов господарюванн¤.

ѕор¤д з загальними принципами управл≥нн¤ ≥ плануванн¤ (поза¤к друге Ї функц≥Їю першого) ≥снують ≥ специф≥чн≥ принципи плануванн¤, до ¤ких в≥днос¤ть ц≥льову направлен≥сть (ц≥лепокладанн¤), системн≥сть, безперервн≥сть, збалансован≥сть, оптимальн≥сть використанн¤ ресурс≥в, адекватн≥сть об'Їкту та предмету плануванн¤.

Х Ќайважлив≥шим принципом плануванн¤ Ї виб≥р /па обгрунтуванн¤ ц≥лей {ц≥лепокладанн¤), к≥нцевоњ мети, результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. „≥тко та зважено визначен≥ к≥нцев≥ ц≥л≥ Ї вих≥дним пунктом плануванн¤. ¬ загальному випадку виокремлюють п'¤ть основних ц≥лей (або њх групи) п≥дприЇмства:

-- господарсько-економ≥чну, обумовлену вимогами забезпеченн¤ високоњ ефективност≥ виробничоњ системи, випуску сусп≥льне необх≥дноњ конкретноњ продукц≥њ;

Ч виробничо-технолог≥чну, що в≥дображаЇ основне

функц≥ональне призначенн¤ п≥дприЇмства Ч випуск певноњ продукц≥њ належноњ ¤кост≥;

Ч науково-техн≥чну, тобто пост≥йне прискоренн¤ науково-техн≥чного прогресу, що матер≥ал≥зуЇтьс¤ в пост≥йному пол≥пшенн≥ продукц≥њ ≥ оновленн≥ техн≥чноњ бази виробництва;

Ч соц≥альну Ч ¤комога повн≥ше забезпеченн¤ потреб прац≥вник≥в п≥дприЇмства в матер≥альн≥й та духовн≥й сферах;

Ч еколог≥чну Ч забезпеченн¤ вимоги в≥дтворюваност≥ ресурс≥в та виготовленн¤ еколог≥чно безпечноњ (чистоњ) продукц≥њ.

ѕр≥оритетн≥сть т≥Їњ чи ≥ншоњ мети може м≥н¤тись в залежност≥ в≥д економ≥чноњ пол≥тики держави, ≥сторичного пер≥оду, еколог≥чного становища в рег≥он≥ та св≥т≥ тощо. ¬ умовах командно-адм≥н≥стративноњ системи з њњ директивним плануванн¤м мали зверхн≥сть виробничо-технолог≥чн≥ ц≥л≥. ѕри переход≥ до ринковоњ економ≥ки, з по¤вою п≥дприЇмств р≥зних форм власност≥, л≥кв≥дац≥Їю системи жорсткого централ≥зованого плануванн¤ ц≥лепокладанн¤ на п≥дприЇмств≥ стаЇ завданн¤м його кер≥вництва. , ≈фективн≥сть та реальн≥сть план≥в значною м≥рою залежить в≥д ступеню реал≥зац≥њ ѕринципу —истемност≥. ÷ей принцип вимагаЇ, щоб плануванн¤ охоплювало вс≥ сфери д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, ус≥ тенденц≥њ, зм≥ни та зворотн≥ зв'¤зки в його систем≥. —истемний п≥дх≥д повинен мати м≥сце щодо обгрунтуванн¤ та вир≥шенн¤ планових завдань на будь-¤кому р≥вн≥ управл≥нн¤. «а допомогою системного анал≥зу можна в≥дпов≥сти на таг≥ важлив≥ питанн¤, ¤к: визначенн¤ ц≥лей та њх субординац≥¤, пор≥вн¤нн¤ альтернативних шл¤х≥в та способ≥в дос¤гненн¤ л визначених ц≥лей, що в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ складн≥стю, терм≥нами реал≥зац≥њ, соц≥альними насл≥дками тощо.

Х ¬ажливою проблемою та передумовою життЇздатност≥ плануванн¤'Ї забезпеченн¤ його безперервност≥. ѕринцип безперервност≥ означаЇ:

Ч п≥дтримуванн¤ безперервноњ плановоњ перспективи, формуванн¤ та пер≥одичну зм≥ну горизонту плануванн¤, що залежить в≥д загальних соц≥ально-пол≥тичних та економ≥чних передумов, темп≥в науково-техн≥чного прогресу в галуз≥, тривалост≥ впливу управл≥нських р≥шень, ступеню передбачуваност≥ майбутнього;

Ч взаЇмопогодженн¤ довго-, середньо- та короткострокових план≥в;

Ч своЇчасне корегуванн¤ перспективних та поточних план≥в, враховуючи початков≥ сигнали про зовн≥шн≥ (рег≥он, економ≥ка в ц≥лому) та внутр≥шн≥ (всередин≥ самого п≥дприЇмства) зм≥ни умов господарюванн¤.

Х ќдн≥Їю ≥з найважлив≥ших вимог до планових р≥шень Ї забезпеченн¤ оптимальност≥ використанн¤ застосовуваних ресурс≥в. ¬икористанн¤ ресурс≥в п≥дприЇмства повинно ор≥Їнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, ≥нтенсиф≥кац≥ю виробництва, впровадженн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, максимально повну реал≥зац≥ю на¤вних резерв≥в кращого застосуванн¤ предмет≥в та знар¤дь прац≥, орган≥зац≥њ виробництва тощо.

Х ¬ажливою ¤к≥сною характеристикою плану виступаЇ його збалансован≥сть, тобто необх≥дна ≥ достатн¤  ≥льк≥сна в≥дпов≥дн≥сть м≥ж взаЇмозв'¤заними розд≥лами та показниками плану. «балансован≥сть ¤вл¤Ї собою визначальну умову обгрунтованост≥ план≥в, реальност≥ њх виконанн¤. √оловним њњ про¤вом Ї в≥дпов≥дн≥сть м≥ж потребами в ресурсах та њх на¤вн≥стю.

«а ринкових умов, пост≥йноњ м≥нливост≥ зовн≥шнього ≥ внутр≥шнього середовища д≥¤льност≥ п≥дприЇмства вкрай важливо створити передумови дл¤ адекватноњ динам≥чноњ збалансованост≥ та моб≥льност≥ виробництва. Ќав≥ть ≥деально збалансований в початковий пер≥од план не гарантуЇ, що. в процес≥ його виконанн¤ не виникне диспропорц≥й в≥д впливу р≥зноман≥тних чинник≥в. ѕринцип збалансованост≥ вимагаЇ також плануванн¤ ресурсного забезпеченн¤ готовност≥ до швидкоњ та адекватноњ реакц≥њ на зм≥ни в умовах господарюванн¤.

Х ѕринцип адекватност≥ системи плануванн¤ щодо об'Їкту та умов його д≥¤льност≥ виходить з того, що оск≥льки ринкове середовище обумовлюЇ пост≥йну м≥нлив≥сть продукц≥њ п≥дприЇмства, його виробничоњ та орган≥зац≥йноњ структури, технолог≥й та фактор≥в виробництва, ост≥льки методи плануванн¤, показники та розд≥ли план≥в, орган≥зац≥¤ самого процесу њх розробки повинн≥ пост≥йно перегл¤датись, а при необх≥дност≥ Ч розроблюватись та застосовуватись пол≥пшен≥ або принципово нов≥ методи та процедури плануванн¤ (табл.12.1).

“аблиц¤ 12.1. –≥вень ринковоњ конкуренц≥њ та особливост≥ систем плануванн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ѕрогнозуванн¤ плануванн¤ й регулюванн¤ д≥¤льност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (5331 прочитано)