≈коном≥чн≥ теми > ƒержавне регулюванн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ

ƒержавне регулюванн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ

ѕЋјЌ

1. Ќеобх≥дн≥сть та методи державного регулюванн¤ ц≥н.

2. јнти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика.

1. Ќ≈ќЅ’≤ƒЌ≤—“№ “ј ћ≈“ќƒ»

ƒ≈–∆ј¬Ќќ√ќ –≈√”Ћё¬јЌЌя ÷≤Ќ

÷≥на Ї одним з найб≥льш важливих ≥нструмент≥в регулюванн¤ економ≥ки, њњ регулюючий вплив на економ≥ку охоплюЇ багато напр¤мк≥в. «окрема, за допомогою ц≥н виробництво п≥дпор¤дко≠вуЇтьс¤ сусп≥льним потребам, вираженим у форм≥ платоспромож≠ного попиту, ц≥ни стимулюють зниженн¤ витрат на виробництво ≥ реал≥зац≥ю товар≥в, запровадженн¤ дос¤гнень науково-техн≥ч≠ного прогресу, п≥двищенн¤ ¤кост≥ товар≥в ≥ тощо.

”с≥ ц≥ регулююч≥ функц≥њ ц≥на може виконувати найб≥льш ефективно лише за умов в≥льного ц≥ноутворенн¤, тобто тод≥, коли вона формуЇтьс¤ т≥льки п≥д впливом ринкових чинник≥в. јле дос≠в≥д показуЇ, що ¤к ринок, так ≥ в≥льна (ринкова) ц≥на не Ї ун≥вер≠сальними засобами регулюванн¤ економ≥ки. ¬они не здатн≥ вра≠ховувати вс≥Їњ р≥зноман≥тност≥ умов ≥ ц≥лей соц≥ально-економ≥ч≠ного розвитку крањни.

ѕо-перше, стимулюючий вплив в≥льних ц≥н на економ≥ку мо≠же забезпечуватис¤ лише за умов досить зр≥лого ринку, тобто ринку, в ¤кому пануЇ конкуренц≥¤, обмежуЇтьс¤ недобросов≥сна д≥¤льн≥сть монопол≥й, ефективно працюЇ вс¤ ринкова ≥нфраструк≠тура. «а браком таких умов в≥льне ц≥ноутворенн¤ може в≥д≥грати руйн≥вну роль, породжуючи так≥ ¤вища, ¤к пад≥нн¤ виробництва, безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥¤ тощо. ѕо-друге, в≥льн≥ ринков≥ ц≥ни можуть реагувати т≥льки на т≥ зм≥ни в економ≥ц≥, ¤к≥ знаход¤ть своЇ в≥доб≠раженн¤ у платоспроможному попит≥. “ому ц≥ни не враховують колективн≥ економ≥чн≥, а також соц≥альн≥, еколог≥чн≥ та ≥нш≥ проб≠леми, що породжуЇ небажан≥ насл≥дки дл¤ сусп≥льства. ”раху≠ванн¤ вс≥х цих обставин можна забезпечити т≥льки на засад≥ дер≠жавного регулюванн¤ ц≥н.

—в≥това практика п≥дтверджуЇ, що державне регулюванн¤ ц≥н у т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ ≥снуЇ в ус≥х крањнах. —утн≥сть ≥ форми державного втручанн¤ в процеси ц≥ноутворенн¤ залежать в≥д стану еко≠ном≥чного розвитку крањни. «а умов розвинутого ринку державне втручанн¤ обмежуЇтьс¤ т≥льки в≥дпов≥дним впливом на перед≠умови та поб≥чн≥ насл≥дки в≥льного ц≥ноутворенн¤. Ќа етап≥ почат≠кового формуванн¤ ринкових в≥дносин держава мусить безпосе≠редньо втручатис¤ ≥ в самий механ≥зм ц≥ноутворенн¤, компенсу≠ючи нездатн≥сть ринку утворювати р≥вноважн≥ ц≥ни.

ƒержавне ц≥нове регулюванн¤ в ”крањн≥ регламентуЇтьс¤ спец≥альним законодавством: «аконами Ђѕро ц≥ни ≥ ц≥ноутво≠ренн¤ї, Ђѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недоб≠росов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥ї, поста≠новою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Ђѕро встановленн¤ пов≠новажень орган≥в виконавчоњ влади та виконавчих орган≥в м≥≠ських рад щодо регулюванн¤ ц≥н (тариф≥в)ї тощо. «акони в га≠луз≥ ц≥ноутворенн¤ встановлюють основн≥ правила формуванн¤ та застосуванн¤ ц≥н в крањн≥, пор¤док контролю за ц≥нами, в≥д≠пов≥дальн≥сть за його порушенн¤, права та обов'¤зки окремих орган≥в виконавчоњ влади у сфер≥ ц≥ноутворенн¤. ƒл¤ практич≠ного виконанн¤ зазначених «акон≥в, вони доповнюютьс¤ й конкретизуютьс¤ спец≥альними р≥шенн¤ми парламенту, указа≠ми ѕрезидента чи постановами ур¤ду.

« метою зд≥йсненн¤ ц≥новоњ пол≥тики держава створюЇ спец≥≠альну систему орган≥в ц≥ноутворенн¤, до ¤коњ в ”крањн≥ вход¤ть загальнодержавн≥, рег≥ональн≥ та в≥домч≥ установи. ƒо першоњ групи належить ћ≥н≥стерство економ≥ки ”крањни, а до другоњ Ч управл≥нн¤ з питань ц≥новоњ пол≥тики –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥сь≠ких державних адм≥н≥страц≥й.

ƒ≥¤льн≥сть ћ≥н≥стерства економ≥ки у сфер≥ ц≥ноутворенн¤ спр¤мована на формуванн¤ та реал≥зац≥ю ц≥новоњ пол≥тики в крањ≠н≥, анал≥з та прогнозуванн¤ динам≥ки ц≥н ≥ тариф≥в, розробку в≥д≠пов≥дних пропозиц≥й щодо регулюванн¤ ц≥н та стриманн¤ ≥нфл¤≠ц≥њ, зд≥йсненн¤ методолог≥чного кер≥вництва д≥¤льн≥стю орган≥в управл≥нн¤ р≥зного р≥вн¤ з питань формуванн¤ ц≥н.  онкретн≥ пов≠новаженн¤ ћ≥н≥стерства економ≥ки щодо регулюванн¤ ц≥н пос≠т≥йно скорочувалис¤ й нин≥ обмежуютьс¤ лише встановленн¤м оптових ц≥н на природний газ дл¤ виробник≥в ≥ постачальник≥в, тариф≥в на його транспортуванн¤ територ≥Їю ”крањни та роздр≥б≠них ц≥н на газ дл¤ населенн¤.

«начно ширш≥ повноваженн¤ у сфер≥ ц≥ноутворенн¤ надано м≥сцевим органам виконавчоњ влади, що даЇ њм змогу оперативно, з урахуванн¤м м≥сцевих особливостей проводити в житт¤ ц≥нову пол≥тику держави, њхн≥ управл≥нн¤ з питань ц≥новоњ пол≥тики ма≠ють право регулювати ц≥ни на паливно-енергетичн≥ ресурси (ву≠г≥лл¤, газ скраплений, торф паливний та ≥н.), що в≥дпускаютьс¤ населенню дл¤ побутових потреб; тарифи на теплову енерг≥ю, послуги водопостачанн¤ та водов≥дведенн¤; граничн≥ р≥вн≥ рента≠бельност≥ та торговельн≥ надбавки на дит¤че харчуванн¤; тарифи на платн≥ послуги, що надають л≥кувально-проф≥лактичн≥ державн≥ й комунальн≥ заклади охорони здоров'¤; граничн≥ р≥вн≥ торгове≠льних надбавок на окрем≥ в≥тчизн¤н≥ та ≥мпортн≥ л≥карськ≥ засоби й вироби медичного призначенн¤, заставн≥ ц≥ни на скл¤ну тару

тощо.

ѕевну роботу в галуз≥ ц≥ноутворенн¤ провод¤ть в≥домч≥ орга≠ни, до ¤ких належать м≥н≥стерства й в≥домства. ”становлюючи ц≥ни, вони, ¤к правило, погоджують своњ р≥шенн¤ з ћ≥н≥стерст≠вом економ≥ки та де¤кими ≥ншими державними орган≥зац≥¤ми (ѕенс≥йним фондом, Ќац≥ональним банком). “ак, ћ≥н≥стерство транспорту за погодженн¤м з ћ≥неконом≥ки встановлюЇ тарифи на перевезенн¤ вантаж≥в та пасажир≥в зал≥зничним транспортом, ћ≥н≥стерство зв'¤зку Ч тарифи на основн≥ послуги зв'¤зку, Ќац≥о≠нальна ком≥с≥¤ з питань регулюванн¤ енергетики Ч тарифи на електроенерг≥ю, що в≥дпускаЇтьс¤ населенню дл¤ побутових по≠треб. ” ц≥лому перел≥к продукц≥њ, ц≥ни на ¤ку п≥дл¤гають держав≠ному регулюванню, пост≥йно скорочуЇтьс¤, що св≥дчить про в≥д≠пов≥дну дерегул¤ц≥ю ц≥Їњ сфери економ≥ки.

ƒержавна пол≥тика ц≥нового регулюванн¤, безперечно, справл¤Ї певний тиск на виробник≥в та продавц≥в продукц≥њ. «а таких умов вони змушен≥ дотримуватис¤ встановлених ц≥н ≥ в≥дпов≥дно зазнавати ≥нод≥ нав≥ть суттЇвих втрат. ƒл¤ компен≠сац≥њ збитк≥в держава часто супроводжуЇ обмеженн¤ ц≥н на≠данн¤м п≥дприЇмствам ф≥нансовоњ допомоги, не допускаючи њхнього банкрутства на регульованих ринках. ќтже, державне регулюванн¤ ц≥н Ч це пол≥тика впливу держави за допомогою законодавчих, адм≥н≥стративних та кредитно-ф≥нансових захо≠д≥в на ц≥ни з метою спри¤нн¤ стаб≥льному розвитку економ≥ч≠ноњ ситуац≥њ в крањн≥.

¬тручанн¤ держави в процес ц≥ноутворенн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в трьох основних формах: обмеженн¤ р≥вн¤ ц≥ни; уведенн¤ подат≠кових платеж≥в, що призвод¤ть до вилученн¤ доход≥в у виробни≠к≥в та споживач≥в; державна п≥дтримка ц≥н через дотац≥њ. ÷е втручанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою р≥зноман≥тних метод≥в державного регулюванн¤ ц≥н, ¤к≥ можна об'Їднати у дв≥ групи: пр¤м≥ й непр¤м≥ (опосередкован≥) (рис. 1).

–ис. 1. ‘орми й методи державного регулюванн¤ ц≥н

ѕр¤ме регулюванн¤, ¤к правило, переважаЇ на початковому етап≥ створенн¤ ринку, коли його регулююч≥ здатност≥ ще недос≠татньо розвинут≥, або коли виникаЇ кризова ситуац≥¤ в економ≥ц≥. ƒо пр¤мих метод≥в належать: встановленн¤ ф≥ксованих (твердих) ц≥н на найважлив≥ш≥ товари та послуги, застосуванн¤ граничних ц≥н або граничних коеф≥ц≥Їнт≥в њх п≥двищенн¤, декларуванн¤ зм≥ни ц≥н, заморожуванн¤ (блокуванн¤) ц≥н на певний строк, уведенн¤ граничних р≥вн≥в посередницько-збутових нац≥нок та торговель≠них надбавок, дотуванн¤ виробник≥в де¤ких товар≥в, укладанн¤ до≠говор≥в про ц≥ни м≥ж п≥дприЇмствами ≥ державою тощо.

Ќепр¤м≥ методи державного регулюванн¤ ц≥н переважають на етап≥ зр≥лого ринку ≥ за нормальних умов розвитку економ≥ки, коли регулюючий потенц≥ал ринкового механ≥зму реал≥зуЇтьс¤ на повну силу. «а допомогою цих метод≥в держава регулюЇ повед≥н≠ку об'Їкт≥в, ¤к≥ беруть участь у процес≥ ц≥ноутворенн¤, але не дик≠туЇ пор¤дку чи способ≥в визначенн¤ ц≥н та њхнього р≥вн¤. Ќепр¤≠ме регулюванн¤ дос¤гаЇтьс¤ здеб≥льшого за допомогою зм≥ни р≥в≠н¤ та диференц≥ац≥њ ставок товарних податк≥в, п≥льгового оподат≠куванн¤ та кредитуванн¤, ставок державного вв≥зного мита, гра≠ничних норматив≥в рентабельност≥ тощо.

ƒержавне регулюванн¤ ц≥н Ч це зас≥б дос¤гненн¤ певних ц≥≠лей державноњ економ≥чноњ пол≥тики. ћожна вид≥лити к≥лька та≠ких найб≥льш типових ц≥лей, кожн≥й з ¤ких в≥дпов≥дають певн≥ методи державного впливу на ц≥ноутворенн¤.

ѕерша Ч запоб≥гти руйн≥вному впливу ц≥н на економ≥ку. “ака ц≥ль, ¤к правило, ставитьс¤ за переходу крањни до ринкових в≥д≠носин або в пер≥од в≥дтворенн¤ ринкових в≥дносин, зруйнованих в≥йною чи соц≥ально-економ≥чними заворушенн¤ми, коли в еко≠ном≥ц≥ порушено природн≥ господарськ≥ зв'¤зки, бракуЇ необх≥д≠ноњ ≥нфраструктури ринку, на¤вн≥ гострий деф≥цит споживчих то≠вар≥в, високий р≥вень ≥нфл¤ц≥њ, безроб≥тт¤ ≥ т. ≥н. «а таких умов держава вдаЇтьс¤ переважно до пол≥тики пр¤мого регулюванн¤ ц≥н, у межах ¤коњ на найнеобх≥дн≥ш≥ види товар≥в та послуг уста≠новлюютьс¤ ф≥ксован≥ ц≥ни. ѕол≥тику ф≥ксованих ц≥н неминуче доводитьс¤ доповнювати дотуванн¤м виробник≥в ц≥Їњ продукц≥њ.

ƒруга Ч стримати ≥нфл¤ц≥ю за допомогою пол≥тики доход≥в. ” межах ц≥Їњ пол≥тики ставитьс¤ завданн¤ зупинити розкручу≠ванн¤ сп≥рал≥ Ђзарплата Ч ц≥ниї ≥ знизити на ц≥й основ≥ ≥нфл¤ц≥ю до нормального р≥вн¤. «а таких умов ф≥ксован≥ ц≥ни застосовую≠тьс¤ дуже р≥дко.

Ќайб≥льшого поширенн¤ набули ≥нш≥ меж>ди регулюванн¤ ц≥н: тимчасове Ђзаморожуванн¤ї (блокуванн¤) ц≥н, застосуванн¤ граничних ц≥н чи граничних коеф≥ц≥Їнт≥в њх п≥двищенн¤, викорис≠танн¤ граничних норматив≥в рентабельност≥, дотуванн¤ виробни≠к≥в соц≥альне важливих споживчих товар≥в чи наданн¤ ц≥льових компенсац≥й споживачам. ”с≥ так≥ методи державного регулю≠ванн¤ ц≥н, ¤к правило, доповнюютьс¤ в≥дпов≥дним регулюванн¤м зароб≥тноњ плати.

1	2	3	4

Ќазва: ƒержавне регулюванн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (7428 прочитано)