≈коном≥чн≥ теми > ƒержавне регулюванн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ

«а умов перех≥дноњ економ≥ки виникненн¤ ≥нфл¤ц≥йного попи≠ту зумовлюЇтьс¤ надм≥рною ем≥с≥Їю грошей у гот≥вков≥й форм≥; деф≥цитом бюджету; непродуманою кредитною експанс≥Їю бан≠к≥в, що призводить до ем≥с≥њ грошей у безгот≥вков≥й форм≥; висо≠ким р≥внем непродуктивних державних витрат, зокрема надм≥р≠ним ≥нвестуванн¤м у важку промислов≥сть та в≥йськово-промис≠ловий комплекс. ”с≥ назван≥ чинники були характерними дл¤ ≥н≠фл¤ц≥йних процес≥в в ”крањн≥, але головним з них, на думку фа≠х≥вц≥в, стала неконтрольована грошова ем≥с≥¤. «а даними статис≠тики т≥льки в 1993 р. ем≥с≥¤ грошей в крањн≥ зб≥льшилась у 25 раз≥в ≥ становила 12,3 трлн крб.

¬иробнич≥ фактори спричин¤ють ≥нфл¤ц≥ю витрат, ¤ку ще на≠зивають ≥нфл¤ц≥Їю пропозиц≥њ. ’оча причиною ц≥Їњ ≥нфл¤ц≥њ також Ї грош≥, але вони в≥д≥грають тут пасивну роль. √оловним њњ ≥мпуль≠сом стаЇ зб≥льшенн¤ витрат виробництва в результат≥ п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати та ц≥н на сировину, матер≥али, устаткуванн¤.

 ласичним прикладом ≥нфл¤ц≥њ витрат Ї сп≥раль Ђзарплати Ч ц≥≠ниї. якщо в економ≥ц≥ в≥дбуваЇтьс¤ загальне п≥двищенн¤ ц≥н, то це неминуче призводить до пад≥нн¤ реальних доход≥в населенн¤. ƒл¤ збереженн¤ њх р≥вн¤ необх≥дно зб≥льшувати зарплату, що спри≠чинить зростанн¤ виробничих витрат. ”насл≥док цього п≥двищуЇть≠с¤ соб≥варт≥сть продукц≥њ, що, у свою чергу, призводить до зростан≠н¤ ц≥н на товари та послуги. „ергове подорожчанн¤ потребуЇ черго≠вого зб≥льшенн¤ зарплати, ≥ процес починаЇтьс¤ спочатку.

Ќаведений приклад ≥нфл¤ц≥йноњ сп≥рал≥ Ђзарплата Ч ц≥ниї св≥дчить про взаЇмозв'¤зок чинник≥в ≥нфл¤ц≥њ попиту й витрат. « одного боку, п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати спри¤Ї зростанню доход≥в населенн¤, що Ї чинником п≥двищенн¤ платоспроможного попиту, а з ≥ншого Ч зб≥льшуючи витрати виробництва, призводить до п≥двищенн¤ ц≥н.

ƒо чинник≥в ≥нфл¤ц≥њ витрат належить також п≥двищенн¤ ста≠вок оподаткуванн¤, що р≥внозначно зб≥льшенню витрат виробниц≠тва й в≥дпов≥дному зростанню ц≥н.  р≥м того, висок≥ ставки подат≠к≥в обмежують стимули розвитку виробництва, що зменшуЇ про≠позиц≥ю товар≥в ≥ в≥дносно зб≥льшуЇ грошову масу.

” ц≥лому ≥нфл¤ц≥¤ витрат завжди загрожуЇ скороченн¤м товар≠ного забезпеченн¤ ≥, зрештою, породжуЇ спад виробництва ≥ ско≠роченн¤ робочих м≥сць.

Ќин≥ ≥нфл¤ц≥¤ стала пост≥йним фактором економ≥чного житт¤ ≥ повна њњ л≥кв≥дац≥¤ практично неможлива. ѕо-перше, що нижчим Ї темп ≥нфл¤ц≥њ, то важче њњ зменшити. ѕо-друге, досв≥д розвину≠тих крањн св≥дчить, що пом≥рна, пор≥вн¤но стаб≥льна та передба≠чувана ≥нфл¤ц≥¤ ще не створюЇ великих проблем в економ≥ц≥. ¬о≠на нав≥ть може стимулювати певне пожвавленн¤ виробництва та п≥двищенн¤ зайн¤тост≥. јле њњ неконтрольоване зростанн¤ спри¤Ї розвитку негативних процес≥в в економ≥чному орган≥зм≥, уража≠ючи виробництво, розпод≥л та споживанн¤.

Ѕоротьба з некерованою ≥нфл¤ц≥Їю Ї одн≥Їю з головних проблем державного регулюванн¤, бо на цьому нар≥жному камен≥ тримаЇть≠с¤ вс¤ соц≥ально-економ≥чна, ф≥нансова й банк≥вська пол≥тика. « ме≠тою стриманн¤ ≥нфл¤ц≥њ та зменшенн¤ њњ негативних насл≥дк≥в ур¤д зд≥йснюЇ анти≥нфл¤ц≥йну пол≥тику. јнти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика Ч це комплекс в≥дпов≥дних заход≥в державного регулюванн¤ економ≥ки, ¤к≥ спр¤мован≥ на боротьбу з ≥нфл¤ц≥Їю (рис. 2).

–ис. 2. «аходи анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики

”т≥ленн¤ в житт¤ такоњ пол≥тики потребуЇ в≥д ур¤ду розробки анти≥нфл¤ц≥йноњ програми, ¤ка визначаЇ мету, завданн¤ та спосо≠би њњ реал≥зац≥њ, що залежить в≥д стад≥њ ≥нфл¤ц≥йного процесу, йо≠го ≥нтенсивност≥ та ≥нших чинник≥в. “ак, завданн¤ боротьби з ≥н≠фл¤ц≥Їю чи обмеженн¤ масштаб≥в ≥нфл¤ц≥йних насл≥дк≥в Ї р≥зними ≥ потребують р≥зних метод≥в регулюванн¤.

¬ажливою частиною розробки анти≥нфл¤ц≥йноњ програми Ї встановленн¤ к≥льк≥сних показник≥в, ¤к≥ визначають њњ к≥нцев≥ ре≠зультати. Ќа практиц≥ до них в≥днос¤ть ц≥нов≥ показники (темп ≥нфл¤ц≥њ, ≥ндекс споживчих ц≥н та ≥н.), динам≥ку грошовоњ маси в об≥гу, розм≥р та динам≥ку державних витрат тощо.

¬иб≥р конкретних способ≥в анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики залежить в≥д багатьох чинник≥в, у тому числ≥, в≥д характеру ≥нфл¤ц≥йних процес≥в; загальногосподарськоњ кон'юнктури; особливостей теоретичноњ бази економ≥чного розвитку крањни; пол≥тичних аспект≥в, оск≥льки треба визначити об'Їкт (сектори економ≥ки, верстви на≠селенн¤), ¤кий нестиме головний т¤гар ≥нфл¤ц≥йних витрат.

Ѕез огл¤ду на багатофакторн≥сть ≥нфл¤ц≥њ, вважають, що спо≠соби њњ подоланн¤ мають бути адекватними чинникам, що спри≠чинили цю ≥нфл¤ц≥ю. “ому здеб≥льшого анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика охоплюЇ пол≥тику управл≥нн¤ чинниками попиту ≥ пропозиц≥њ, а також факторами, ¤к≥ регулюють живильне середовище ≥нфл¤ц≥њ Ч сферу грошового об≥гу.

” м≥жнародн≥й практиц≥ застосовуютьс¤ так≥ класичн≥ напр¤м≠ки анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики:

дефл¤ц≥йна пол≥тика (регулюванн¤ попиту);

пол≥тика доход≥в (регулюванн¤ витрат).

—утн≥сть дефл¤ц≥йноњ пол≥тики пол¤гаЇ у тиску на окрем≥ еле≠менти платоспроможного попиту з метою його обмеженн¤ та формуванн¤ нового сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ ¤к щодо товар≥в, так ≥ щодо грошей. Ќа практиц≥ з метою регулюванн¤ попиту використовуютьс¤ заходи грошово-кредитноњ, структур≠но-≥нвестиц≥йноњ та бюджетноњ пол≥тики.

«аходи грошово-кредитноњ пол≥тики передовс≥м стосуютьс¤ обмеженн¤ та стаб≥л≥зац≥њ грошового об≥гу. « ц≥Їю метою викорис≠товуютьс¤ три важел≥ впливу на грошову масу:

процентна ставка;

норма обов'¤зкових резерв≥в;

операц≥њ на в≥дкритому ринку.

√оловним важелем впливу на величину грошовоњ маси Ї наданн¤ ÷ентральним банком кредит≥в комерц≥йним банкам. ”становлюючи оф≥ц≥йну обл≥кову ставку, ÷ентральний банк визначаЇ варт≥сть за≠лученн¤ ресурс≥в банками ≥, тим самим, значною м≥рою формуЇ вар≠т≥сть грошей. “ак, за п≥двищенн¤ обл≥ковоњ ставки варт≥сть кредит≥в комерц≥йних банк≥в зростаЇ, що зумовлюЇ пад≥нн¤ попиту на сам≥ кредити, а через них ≥ на величину грошовоњ маси в об≥гу.

«м≥на норми обов'¤зкових резерв≥в дл¤ комерц≥йних банк≥в маЇ подв≥йн≥ насл≥дки. « одного боку, п≥двищенн¤ резервноњ норми веде до пр¤мого вилученн¤ певних кошт≥в з об≥гу, що обмежуЇ њхню пропозиц≥ю. « ≥ншого, це спричин¤Ї подорожчанн¤ кредит≥в, що њх видають комерц≥йн≥ банки, ≥ спри¤Ї зменшенню попиту на грош≥.

ѕроцентна ставка й норма обов'¤зкових резерв≥в Ч це важел≥, ¤к≥ опосередковано регулюють к≥льк≥сть плат≥жних засоб≥в, що знаход¤тьс¤ в об≥гу. —уттЇвим напр¤мком анти≥нфл¤ц≥йного ре≠гулюванн¤, що пр¤мо впливаЇ на грошову масу, Ї проведенн¤ операц≥й з ц≥нними паперами на в≥дкритому ринку. “ак, ÷ентральний банк, маючи нам≥р зменшити пропозиц≥ю грошей, про≠даЇ комерц≥йним банкам ц≥нн≥ папери, що призводить до вилу≠ченн¤ з об≥гу в≥дпов≥дноњ частини грошовоњ маси.

÷ей напр¤мок грошово-кредитноњ пол≥тики хоча й даЇ швидк≥ результати, але натрапл¤Ї на певн≥ перешкоди за спроби ≥нтенсив≠ного застосуванн¤. ” крањнах з перех≥дною економ≥кою такими Ї слабка розвинут≥сть вторинного ринку ц≥нних папер≥в ≥ недостат≠н≥сть кошт≥в дл¤ проведенн¤ операц≥й у необх≥дних масштабах.

ќбмеженн¤ грошовоњ маси проведенн¤м грошово-кредитноњ пол≥тики, хоч ≥ головний, але далеко не Їдиний напр¤мок прибор≠куванн¤ ≥нфл¤ц≥њ попиту. ¬≥домо, що к≥льк≥сть грошей в об≥гу мо≠же бути великою або малою лише в≥дносно к≥лькост≥ товар≥в, тобто њх величина залежить в≥д товарного забезпеченн¤ грошовоњ маси. ¬≥дтак зб≥льшенн¤ обс¤г≥в виробництва за незм≥нного абсо≠лютного розм≥ру грошовоњ маси веде до њњ в≥дносного зменшенн¤ ≥, в≥дпов≥дно, до пад≥нн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ. “ому одним з напр¤мк≥в дефл¤ц≥йноњ пол≥тики Ї зб≥льшенн¤ виробництва передовс≥м у га≠луз¤х, ¤к≥ випускають товари ≥ надають послуги населенню. « ц≥Їю метою вживаютьс¤ заходи структурно-≥нвестиц≥йноњ пол≥тики, ¤к≥ передбачають обмеженн¤ монопол≥зму й розвиток конкуренц≥њ, за≠лученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й, проведенн¤ рац≥онального протек≠ц≥он≥зму щодо нац≥онального виробника, запоб≥ганн¤ в≥дпливу в≥т≠чизн¤них кап≥тал≥в за кордон, формуванн¤ ринку позичкового ка≠п≥талу тощо. Ќазван≥ заходи спр¤мовано на припиненн¤ спаду ви≠робництва, що забезпечуЇ приборканн¤ одного з найважлив≥ших чинник≥в ≥нфл¤ц≥њ Ч зменшенн¤ товарного забезпеченн¤ грошей.

Ѕюджетний механ≥зм анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики спр¤мовано на скороченн¤ бюджетного деф≥циту. ÷ього можна дос¤гти за рахунок:

зб≥льшенн¤ доход≥в;

скороченн¤ державних видатк≥в.

«б≥льшенн¤ надходжень до бюджету можна швидко домогтис¤ за рахунок п≥двищенн¤ податк≥в, що даЇ позитивний результат у короткостроковому пер≥од≥. јле надал≥ пол≥тика посиленн¤ подат≠кового пресу призведе до приховуванн¤ прибутк≥в, руйнуванн¤ стимул≥в до прац≥ та ≥нвестуванн¤, гальмуванн¤ економ≥чного роз≠витку ≥, ¤к насл≥док, до скороченн¤ надходжень у державний бюд≠жет. “ому видаЇтьс¤ доц≥льн≥шим розвивати податкову систему в \ напр¤мку зниженн¤ ставок оподаткуванн¤, що може стати д≥йовим ≥нструментом анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики. “ак, зниженн¤ ставок по≠датку на прибуток заохочуЇ до ≥нвестуванн¤ й пожвавленн¤ виробництва, що в перспектив≥ забезпечить зб≥льшенн¤ доход≥в ≥ в≥дпо≠в≥дне зростанн¤ надходжень до бюджету в≥д оподаткуванн¤.

«меншенн¤ податкових ставок забезпечить також ≥ зростанн¤ до≠ход≥в населенн¤, ¤к≥ спр¤мовуютьс¤ на споживанн¤ та заощад≠женн¤. «б≥льшенн¤ споживанн¤ дасть новий ≥мпульс виробництву, що в перспектив≥ також зумовить розширенн¤ бази оподаткуванн¤. ѕрир≥ст заощаджень, у свою чергу, витрачатиметьс¤ ¤к на ф≥нансу≠ванн¤ економ≥чного розвитку, так ≥ на покритт¤ деф≥циту бюджету.

1	2	3	4

Ќазва: ƒержавне регулюванн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (7428 прочитано)