≈коном≥чн≥ теми > ƒержавне регулюванн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ

“рет¤ Ч забезпечити доступ до товар≥в першоњ необх≥дност≥ вс≥м верствам населенн¤ незалежно в≥д р≥вн¤ њхн≥х грошових до≠ход≥в. “ака ц≥ль може бути виправданою за умов пор≥вн¤но неви≠сокоњ ефективност≥ сусп≥льного виробництва, коли ≥снуЇ супереч≠н≥сть м≥ж високими витратами на виробництво товар≥в першоњ необх≥дност≥ та низькою зароб≥тною платою широких верств на≠селенн¤. ƒл¤ вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми застосовуЇтьс¤ пол≥тика низьких ц≥н на товари першоњ необх≥дност≥, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ че≠рез низький р≥вень товарних податк≥в або через повне зв≥льненн¤ в≥д податк≥в. «а необх≥дност≥ пол≥тика низьких ц≥н доповнюЇтьс¤ дотуванн¤м виробник≥в найважлив≥ших товар≥в. ” межах ц≥Їњ проблеми щодо де¤ких товар≥в не першоњ необх≥дност≥ держава застосовуЇ пол≥тику високих ц≥н, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ за допомогою п≥двищених ставок непр¤мих податк≥в (наприклад акцизного збо≠ру). «а допомогою високих ц≥н держава обмежуЇ виробництво та ≤ споживанн¤ в≥дпов≥дних товар≥в, а водночас компенсуЇ втрати податкових надходжень до бюджету, спричинен≥ низькими ц≥на≠ми на товари першоњ необх≥дност≥.

„етверта Ч захистити внутр≥шн≥й ринок в≥д негативного впливу зовн≥шньоњ конкуренц≥њ. ¬нутр≥шн≥ ц≥ни в кожн≥й крањн≥, ¤к правило, в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д св≥тових, що зумовлено неоднаковим р≥внем витрат на виробництво та р≥зницею в систем≥ оподатку≠ванн¤. ѕеревищенн¤ внутр≥шн≥х ц≥н проти св≥тових робить виг≥д≠ним ≥мпортуванн¤ ≥ноземних товар≥в ≥, навпаки, низький р≥вень внутр≥шн≥х ц≥н стимулюЇ експорт в≥тчизн¤них товар≥в. ÷е може завдати шкоди нац≥ональним п≥дприЇмствам, призвести до спаду виробництва й зростанн¤ безроб≥тт¤. ƒл¤ запоб≥ганн¤ таким ¤ви≠щам держава використовуЇ механ≥зм дотуванн¤ нац≥ональних ви≠робник≥в або за допомогою вв≥зного мита на ≥мпортн≥ товари п≥д≠вищуЇ њх ц≥ни до необх≥дного р≥вн¤. якщо виникаЇ необх≥дн≥сть стримати експорт певних товар≥в ≥з крањни, держава через меха≠н≥зм експортного мита п≥двищуЇ ц≥ни в≥тчизн¤них товар≥в до не≠обх≥дного р≥вн¤ або обмежуЇ вив≥з за допомогою нетарифних ме≠тод≥в (квотуванн¤, л≥цензуванн¤).

ѕ'¤та Ч стримати монопол≥зм ≥ забезпечити конкурентне середовище на ринку. ÷¤ ц≥ль реал≥зуЇтьс¤ передовс≥м за умов переходу до ринкових в≥дносин. Ќа цьому етап≥, коли практично немаЇ конкуренц≥њ, кожне п≥дприЇмство поводить себе ¤к моно≠пол≥ст Ч п≥двищуЇ ц≥ни й скорочуЇ виробництво дл¤ того, щоб забезпечити соб≥ необх≥дний р≥вень зароб≥тноњ плати ≥ прибутку. ѕри цьому, в≥льно визначаючи в соб≥вартост≥ (а отже, в ц≥н≥) своЇњ продукц≥њ частку оплати прац≥, виробник прагне ¤кось ком≠пенсувати це за рахунок споживача. —аме такий процес в≥льного ц≥ноутворенн¤ в неконкурентному середовищ≥ Ї головною при≠чиною нестримного зростанн¤ ц≥н ≥ по¤ви галопуючоњ ≥нфл¤ц≥њ.

™диним виходом з такоњ ситуац≥њ Ї запровадженн¤ державного регулюванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в передовс≥м п≥дприЇмств-монопол≥ст≥в, до складу ¤ких вход¤ть ¤к природн≥ монопол≥њ, так ≥ п≥дприЇмст≠ва, що займають монопольне становище на ринку. Ѕезпосередньо в ”крањн≥ державне регулюванн¤ ц≥н на продукц≥ю монопольних утворень, виб≥р метод≥в та встановленн¤ терм≥н≥в регулюванн¤ зд≥й≠снюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством економ≥ки, а на рег≥ональних ринках Ч м≥сцевими органами. ÷≥ установи сп≥льно з јнтимонопольним ком≥тетом визначають перел≥к регульованоњ продукц≥њ монопол≥с≠т≥в, до ¤кого на загальнодержавному р≥вн≥ вход¤ть найважлив≥ш≥ види товар≥в народногосподарського значенн¤, зокрема, прокат чорних метал≥в, м≥неральн≥ добрива дл¤ с≥льського господарства, синтетичн≥ смоли ≥ пластмаси, г≥рничо-шахтне обладнанн¤ тощо. Ќа рег≥ональному р≥вн≥ до складу п≥дприЇмств, що займають мо≠нопольне становище, належать ¤к суб'Їкти природних монопол≥й (комунальн≥ п≥дприЇмства газового господарства, в≥дд≥лки зал≥з≠ниць, п≥дприЇмства поштового зв'¤зку та телефонних послуг, ко≠мунальн≥ п≥дприЇмства водопров≥дно-канал≥зац≥йного господарст≠ва тощо), так ≥ ≥нш≥ утворенн¤ (хл≥бокомб≥нати, п≥дприЇмства м≥≠ського електротранспорту, управл≥нн¤ ритуальних послуг, мет≠ропол≥тен тощо).

–егулюванн¤ ц≥н монопол≥ст≥в зд≥йснюЇтьс¤ або через установ≠ленн¤ ф≥ксованих чи граничних р≥вн≥в ц≥н, граничних р≥вн≥в по≠середницько-збутових ≥ торговельних нац≥нок (надбавок), гранич≠них норматив≥в рентабельност≥, або запровадженн¤м обов'¤зко≠вого декларуванн¤ зм≥ни ц≥н. ѕерел≥чен≥ методи мають ¤к недо≠л≥ки, так ≥ переваги ≥ р≥зною м≥рою використовуютьс¤ ур¤дами крањн з ринковою економ≥кою. “ак, метод регулюванн¤ ц≥н через граничний р≥вень рентабельност≥ в процентах до витрат вироб≠ництва, ¤кий практично не використовуЇтьс¤ у св≥тов≥й практиц≥, набув в ”крањн≥ значного поширенн¤. ѕ≥дприЇмство не маЇ права перевищити в ц≥н≥ встановлений норматив рентабельност≥, ≥нак≠ше на порушника накладаютьс¤ штрафн≥ санкц≥њ. ѕрот¤гом корот≠кого пром≥жку часу такий п≥дх≥д здатний стримати монопольн≥ тенденц≥њ до п≥двищенн¤ ц≥н та скороченн¤ пропозиц≥њ. ќднак у довгостроковому пер≥од≥ ви¤вл¤ютьс¤ негативн≥ риси даного ме≠тоду, котр≥ зумовлен≥ пропорц≥йною залежн≥стю розм≥ру прибут≠ку в≥д соб≥вартост≥ продукц≥њ. “ому п≥дприЇмства-монопол≥сти за≠≥нтересован≥ не в зниженн≥, а навпаки, у зб≥льшенн≥ витрат на свою продукц≥ю, що за встановленого р≥вн¤ рентабельност≥ даЇ њм змогу отримати б≥льший прибуток. ÷е негативно впливаЇ на ефектив≠н≥сть виробництва, призводить до безупинного п≥двищенн¤ соб≥≠вартост≥ продукц≥њ, а в≥дтак ≥ до пост≥йного зростанн¤ ц≥н.

Ќазван≥ недол≥ки значною м≥рою усуваютьс¤ регулюванн¤м ц≥н на основ≥ декларуванн¤. ƒекларуванн¤ зм≥ни ц≥ни означаЇ, що п≥дприЇмство дл¤ п≥двищенн¤ ц≥ни, ¤ку регулюЇ держава, повинно звернутис¤ у в≥дпов≥дн≥ органи на отриманн¤ дозволу на це. “ому в де¤ких крањнах так≥ ц≥ни називають Ђдозв≥льнимиї.

ƒл¤ одержанн¤ дозволу на п≥двищенн¤ ц≥н п≥дприЇмство готуЇ необх≥дну ≥нформац≥ю, прид≥л¤ючи особливу увагу обірунтуван≠ню соб≥вартост≥, п≥двищенн¤ ¤коњ дозвол¤Їтьс¤ т≥льки з об'Їктив≠них причин, наприклад, у раз≥ зростанн¤ тариф≥в на електроенер≠г≥ю, зб≥льшенн¤ орендноњ плати, п≥двищенн¤ ставок товарних по≠датк≥в тощо. ¬ ”крањн≥ дл¤ декларуванн¤ зм≥ни ц≥н п≥дприЇмства подають у в≥дпов≥дн≥ органи так≥ дан≥: запланований р≥вень ц≥ни, калькул¤ц≥ю соб≥вартост≥ продукц≥њ з розшифровкою подорож≠чанн¤ матер≥альних витрат ≥ зб≥льшенн¤ трудозатрат, дос¤гнутий ≥ запланований розм≥ри прибутку в≥д реал≥зац≥њ продукц≥њ, р≥вень рентабельност≥ в ц≥лому на п≥дприЇмств≥ та обірунтуванн¤ при≠чин зм≥ни ц≥ни. ” раз≥ перевищенн¤ р≥вн¤ регульованих ц≥н ≥ та≠риф≥в або њх п≥двищенн¤ без декларуванн¤ до порушник≥в засто≠совуютьс¤ в≥дпов≥дн≥ санкц≥њ.

«д≥йсненн¤ державноњ ц≥новоњ пол≥тики неможливе без ефек≠тивного контролю за додержанн¤м дисципл≥ни ц≥н. ѕ≥д дисципл≥≠ною ц≥н розум≥ють дотриманн¤ визначених нормативними актами й документами вимог щодо формуванн¤, установленн¤ та вико≠ристанн¤ ц≥н за умов регульованоњ ринковоњ економ≥ки.

 онтроль за додержанн¤м дисципл≥ни ц≥н зд≥йснюЇтьс¤ сис≠темою спец≥альних орган≥в, зокрема ƒержавною ≥нспекц≥Їю з контролю за ц≥нами ћ≥н≥стерства економ≥ки ”крањни ≥ п≥дпор¤д≠кованими њй державними ≥нспекц≥¤ми јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥ських держав≠них адм≥н≥страц≥й. √оловними завданн¤ми ≥нспекц≥й Ї зд≥йсненн¤ державного контролю за дотриманн¤м установленого пор¤дку за≠твердженн¤ й застосуванн¤ ц≥н, захист законних ≥нтерес≥в грома≠д¤н, викор≥ненн¤ факт≥в зловживань суб'Їктами п≥дприЇмництва з метою одержанн¤ незаконних доход≥в за рахунок п≥двищенн¤ ц≥н, експертиза економ≥чного обірунтуванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в, уста≠новлених п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми незалежно в≥д форм власност≥ й господарюванн¤.

 р≥м державних ≥нспекц≥й, право контролю за дотриманн¤м пор¤дку застосуванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в мають також ≥нш≥ державн≥ й недержавн≥ установи: податков≥, ф≥нансов≥ та антимонопольн≥ служби, ком≥тет захисту прав споживач≥в. ѕрава зазначених ор≠ган≥в Ї дещо вужчими, н≥ж права ≥нспекц≥й. якщо державн≥ ≥н≠спекц≥њ ц≥н мають право самост≥йно приймати р≥шенн¤ щодо за≠стосуванн¤ ф≥нансових санкц≥й ≥ ст¤гненн¤ штраф≥в через по≠датков≥ органи, то ≥нш≥ служби можуть т≥льки передати органам контролю за ц≥нами матер≥али та акти перев≥рок дл¤ дальшого розгл¤ду.

 онтроль за ц≥нами ≥з застосуванн¤м економ≥чних санкц≥й за порушенн¤ дисципл≥ни ц≥н поширюЇтьс¤ на вс≥х суб'Їкт≥в госпо≠дарюванн¤, ¤к≥ перебувають на територ≥њ ”крањни та зд≥йснюють виробничу, торгову та ≥ншу комерц≥йну д≥¤льн≥сть.

2. јЌ“»≤Ќ‘Ћя÷≤…Ќј ѕќЋ≤“» ј

¬ажливим ≥ндикатором негаразд≥в у економ≥ц≥ Ї ≥нфл¤ц≥¤, ¤ка характеризуЇтьс¤ загальним п≥двищенн¤м ц≥н та знижен≠н¤м куп≥вельноњ спроможност≥ грошей. ¬она виникаЇ не сти≠х≥йно, а внасл≥док перевищенн¤ випуску грошей над виробниц≠твом товар≥в.

≤нфл¤ц≥йн≥ процеси можуть виникати п≥д впливом двох чинник≥в:

грошових Ч ем≥с≥¤ паперових грошей, швидк≥сть њх обертанн¤, стан ф≥нансово-кредитноњ системи, в≥дношенн¤ нац≥ональноњ ва≠люти до ≥нших валют; виробничих (негрошових) Ч монопол≥зац≥¤ виробництва, брак конкуренц≥њ, структурн≥ перекоси в матер≥альному виробництв≥ та ц≥нов≥й пол≥тиц≥, витратний характер економ≥ки.

√рошов≥ чинники формують ≥нфл¤ц≥ю попиту, ¤ка ви¤вл¤Їть≠с¤ в перевищенн≥ сукупного попиту над пропозиц≥Їю ≥ виникнен≠н≥ надлишковоњ платоспроможност≥. якщо зростанн¤ сукупного попиту не компенсуЇтьс¤ п≥двищенн¤м пропозиц≥њ, то це призво≠дить до ≥нфл¤ц≥йного зростанн¤ ц≥н, ¤ке супроводжуЇтьс¤ зб≥ль≠шенн¤м грошовоњ маси. ѕереповненн¤ канал≥в об≥гу грошовою масою знец≥нюЇ грошову одиницю, що Ї найхарактерн≥шою оз≠накою ≥нфл¤ц≥њ попиту в њњ класичному вигл¤д≥.

1	2	3	4

Ќазва: ƒержавне регулюванн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (7428 прочитано)