Ѕанк≥вська справа > ѕрибуток ≥ затрати комерц≥йного банку

ќтже, основною ц≥ллю моделюванн¤ за допомогою формули ƒюпона Ї анал≥з найважлив≥ших фактор≥в, що визначають прибутков≥сть роботи конкретного банки, ≥ пор≥вн¤нн¤ отриманих результат≥в ≥з даними його конкурент≥в. Ќаприклад, дл¤ банк≥в даноњ крањни (або рег≥ону) середн≥ значенн¤ показника ROE мали такий вигл¤д: ROE = 15% Х 10% Х 30 = 45%.

÷е значить, що в конкретного банку Ї необх≥дна база дл¤ пор≥вн¤нн¤. —кажемо, у банку A ROE = 10% Х 10% Х 20 = 20%. ќтриман≥ дан≥ св≥дчать про те, що банк ј не використовуЇ вс≥ можливост≥ позикового кап≥талу (ф≥нансовий важ≥ль банку значно нижче середнього), що позначилос¤ також на р≥вн≥ дох≥дного маржу:

AROE == AROA Х ALf.

” банк≥вськ≥й справ≥ особливе значенн¤ надаЇтс¤ анал≥зу впливу ф≥нансового важел¤, оск≥льки його значенн¤ в банк≥вському сектор≥ значно вище, чим, наприклад, у промисловост≥. —кажемо, при однаковому р≥вн≥ ROE у банку ≥ промислового п≥дприЇмства (15%) доходн≥сть на активи ≥стотно р≥знитьс¤ (припустимо, 0,6% у банку ≥ 6% у п≥дприЇмства), але в цьому випадку ≥ ф≥нансовий важ≥ль банку, ¤к в≥дношенн¤ актив≥в до власного кап≥талу, буде в 10 раз≥в вище (25 у пор≥вн¤нн≥ з 2,5) . ÷е пов'¤зано з тим, що загальний р≥вень ризику банка визначаЇтьс¤ насамперед операц≥йним ризиком ≥ ф≥нансовими ризиками. ѕри цьому ¤кщо операц≥йному ризику щодо невисокий, те банк може проводити б≥льш ризиковану пол≥тику, тобто виконувати операц≥њ з п≥двищеним р≥внем ф≥нансового ризику. “ому в банк≥вськ≥й справ≥ банк≥ри можуть дозволити соб≥ високий р≥вень ф≥нансового важел¤. “аким чином, у банк≥вському б≥знес≥ надзвичайно важливо дотримувати р≥вноваги м≥ж операц≥йним ≥ ф≥нансовим ризиками, що дозволить одержати оптимальний р≥вень загального ризику банку.

3.3 јнал≥з прибутковост≥ комерц≥йного банку

” сучасн≥й закордонн≥њ банк≥вськ≥њ практикц≥ показники прибутковост≥ розраховують з допомогою показник≥в рентабельност≥. ¬ид≥л¤ють три основних засоби розрахунку рентабельност≥ банку:

1. јнал≥зують доходн≥сть кап≥талу банку (ROE) виход¤чи з балансових даних банку.

–ентабельн≥сть кап≥талу (ROE) = „истий прибуток / јкц≥онерний кап≥тал

ќптимальн≥ значенн¤ ROE, на думку зах≥дних анал≥тик≥в, повинн≥ знаходитис¤ в межах 10 - 20%. «наченн¤ ROE засновано на показниках ринку. ƒана формула рентабельност≥ кап≥талу або прибутку на власний кап≥тал банку приблизно 30 рок≥в тому використовувалас¤ дл¤ розрахунку р≥вн¤ рентабельност≥ банку, а в даний час њњ застосовують дл¤ визначенн¤ поточного доходу.

2. ¬икористовують дан≥ про р≥вень ставки доходност≥, необх≥дноњ ≥нвестором. ћожна сказати, що це ринкова величина, тому що вс≥ ≥нвестори потребують одного р≥вн¤ прибутку.

«агальна рентабельн≥сть банку = ƒив≥дендний прибуток + ѕрир≥ст кап≥талу.

ќтже, загальну рентабельн≥сть банку можна представити у вигл¤д≥ сп≥вв≥дношенн¤:

«агальна рентабельн≥сть = D1 / –0 + (–1 Ц –0) / –0 (ћодель √ордона).

де D1 - див≥денди на к≥нець року;

–о - ц≥на покупки ц≥нного паперу;

–1 - ц≥на продажу акц≥й.

Ќаприклад, ¤кщо Di = 5 долл. , –о = 100 долл. , Pi = 110 долл. , те, п≥дставивши отриман≥ дан≥ у формулу √ордона, одержимо загальну рентабельн≥сть банку, р≥вну 15%. [5:100 + (110 - 100):100 = 15%]. «вичайно ц¤ формула використовуЇтьс¤ дл¤ розрахунку рентабельност≥ банку на к≥нець року. ѓњ застосовують також дл¤ визначенн¤ поточноњ рентабельност≥.

÷≥на акц≥онерного кап≥талу банку (–) залежить в≥д доходност≥ акц≥й (≈), темп≥в зростанн¤ доход≥в на одну акц≥ю (G), коеф≥ц≥Їнта виплати див≥денд≥в (DPR) ≥ р≥вн¤ ризику. ÷ю залежн≥сть математично можна записати так:

–/≈ = F (G, DPR, RISK).

3. ” останн≥ роки дл¤ розрахунку рентабельност≥ банку усе част≥ше стали використовувати формулу Ўарпа. ѕрофесор Ўарп запропонував досл≥джувати оч≥кувану ставку доходност≥ таким способом:

E(R) = Rf + [ ≈ (Rm) - Rf] Х ¬ ( ћодель Ўарпа)

де E(R) - оч≥кувана ставка доходност≥ (розрахункова величина);

Rf - безризикова процентна ставка (наприклад, по державних ц≥нних паперах);

Rm - ринкова ставка доходност≥, що укладаЇтьс¤ з безризиковоњ ставки ≥ ризиковоњ прем≥њ;

[ ≈ (Rm) - Rf] - ризик-прем≥¤,

≈ (Rm) - оч≥кувана ринкова ставка;

¬ - поправочний коеф≥ц≥Їнт, що визначаЇ ринковий ризик.

Ќаприклад, ¤кщо Rf = 8%, ≈ (Rm) = 20%, pm (загальний ринковий ризик) = 1, те, отже, дл¤ банк≥в р<1. ѕриустимо, загальний ризик банку дор≥внюЇ 0,70. ” цьому випадку оч≥кувана доходн≥сть акц≥й банку буде дор≥внюЇ:

E(R) = 8 + [20 - 8] Х 0,70 = 16,4%.

¬ даний час на «аход≥ ≥снують спец≥альн≥ компан≥њ, що розраховують оч≥куваний ринковий р≥вень доходност≥, рентабельност≥ дл¤ кожного банку ≥ кожноњ компан≥њ. ÷≥ дан≥ використовують дл¤ анал≥зу роботи банк≥в у динам≥ку. ¬≥домо, що ступ≥нь ризику - це результат роботи банку: чим б≥льше в≥дхиленн¤, коливанн¤ результат≥в, тим б≥льше ризик.

ќтже, ≥снують три основних методи розрахунку ставки рентабельност≥ дл¤ банку. ÷е:

Х рентабельн≥сть власного кап≥талу банку - ROE;

Х загальна рентабельн≥сть банку - ставка доходност≥, запропонована банком, що розраховуЇтьс¤ на к≥нець пер≥оду;

Х оч≥кувана ставка доходност≥, що розраховуЇтьс¤ на початок пер≥оду.

ѕри пор≥вн¤нн≥ отриманих результат≥в у ход≥ застосуванн¤ перерахованих вище трьох п≥дход≥в зробимо так≥ висновки. Ќаприклад, ¤кщо оч≥кувана на початку роки ставка р≥вн¤лас¤ 16,4% (1), реально отримана наприк≥нц≥ роки (розрахована виход¤чи з балансових ≥ ринкових даних) - 15% (2), a ROE розраховано по баланс≥, то ц≥на акц≥й знижувалас¤. «агальний висновок:

якщо 1>2, то ц≥на акц≥й банка знижуЇтьс¤.

якщо 1=2, то ц≥на акц≥й залишаЇтьс¤ незм≥нноњ.

якщо 1<2, то ц≥на акц≥й банку зростаЇ.

ѕреваги акц≥онер≥в залежать в≥д наступного : (1) чи зможуть вони ре≥нвестувати кошту на б≥льш виг≥дних умовах ≥з погл¤ду доходност≥ (з урахуванн¤м ступен¤ ризику), чим њм може запропонувати комерц≥йний банк, акц≥онером ¤кого вони Ї; (2) на¤вност≥ податковоњ системи, що стимулюЇ одержанн¤ ними див≥денд≥в або ≥нших прибутк≥в на кап≥тал; (3) пр≥оритетного використанн¤ кошт≥в акц≥онер≥в на поточне або в≥дстрочене споживанн¤.

ƒл¤ урахуванн¤ цих преваг акц≥онер≥в, у банках провод¤ть анал≥з елемент≥в див≥дендноњ пол≥тики банку.

«аключенн¤.

√оловний висновок, ¤кий можна зробити на основ≥ вищевикладеного, торкаЇтьс¤ оц≥нки доход≥в, видатк≥в та прибутку комерц≥йного банку загалом. –≥зн≥ показники можуть бути корисн≥ дл¤ оц≥нки д≥¤льност≥ банк≥в ≥ њњ регулюванн¤.

–озгл¤нут≥ в робот≥ методики анал≥зу доход≥в, видатк≥в та прибутку комерц≥йних банк≥в, що використовуютьс¤ в украњнськ≥й практиц≥ ≥ за кордоном, св≥дчать про те, що вс≥ вони по сут≥ оц≥нюють одн≥ ≥ т≥ ж об'Їктивно ≥снуюч≥ чинники, що впливають на функц≥онуванн¤ банку. ќднак вс≥ ц≥ методики в≥др≥зн¤тьс¤ один в≥д одного безл≥ччю конкретних п≥дход≥в до обл≥ку цих чинник≥в, набором чинник≥в, системою конкретних оц≥нних показник≥в, що в≥дображають р≥зн≥ сторони банк≥вськоњ д≥¤льност≥; оц≥нкою значущост≥ тих або ≥нших чинник≥в в загальн≥й сукупност≥ ≥ в≥дпов≥дно визначенн¤м њх критер≥альних значень; системою угрупуванн¤ оц≥нних показник≥в в Їдину модель ≥ отриманн¤ результату оц≥нки доход≥в, видатк≥в та прибутку банку загалом.

¬с≥ п≥дходи до оц≥нки ф≥нансового становища комерц≥йного банку можна под≥лити на емп≥ричн≥, економ≥ко-математичн≥, статистичн≥ ≥ зм≥шаних.

≈мп≥ричний п≥дх≥д передбачаЇ, що в≥дб≥р, угрупуванн¤, зважуванн¤ ≥ визначенн¤ критер≥альних значень чинник≥в анал≥зу доход≥в, видатк≥в та прибутку банку провод¤тьс¤ на основ≥ суб'Їктивноњ думки одн≥Їњ або групи експерт≥в. “аким чином можна сказати, що емп≥ричний п≥дх≥д ¤вл¤Ї собою алгоритм≥зац≥ю думок в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в банк≥в ≥ фах≥вц≥в в област≥ оц≥нки ф≥нансового становища останн≥х. ¬≥домо, що саме експертний п≥дх≥д в цей час Ї переважаючим не т≥льки в украњнськ≥й, але ≥ в св≥тов≥й практиц≥. ѕричиною под≥бного п≥дходу Ї:

складн≥сть формал≥зац≥њ ≥ оц≥нки в к≥льк≥сному вираженн≥ окремих стор≥н д≥¤льност≥ банку;

¤к≥сна р≥знор≥дн≥сть чинник≥в, що впливають на к≥нцев≥ результати роботи банк≥в, що ускладн¤Ї визначенн¤ ваги, значущост≥ кожного чинника в загальн≥й њх сукупност≥ ≥ оц≥нки њх математичним шл¤хом.

≈коном≥ко-математичн≥ ≥ статистичн≥ методи оц≥нки ф≥нансового становища комерц≥йного банку передбачають широке використанн¤ математичного ≥нструментар≥ю при створенн≥ системи оц≥нних показник≥в. —учасна практика анал≥зу роботи банк≥в св≥дчить про те, що под≥бного роду методики в чистому вигл¤д≥, ¤к правило, не зустр≥чаютьс¤, а застосовуютьс¤ нар≥вн≥ з емп≥ричними, т. е. банки створюють звичайно методики, в основ≥ ¤ких лежить зм≥шаний п≥дх≥д.

“аким чином, в св≥т≥ не ≥снуЇ Їдиного п≥дходу до проведенн¤ под≥бноњ роботи, але необх≥дн≥сть ≥ доц≥льн≥сть анал≥зу не викликаЇ сумн≥в≥в. —аме тому необх≥дно консол≥дувати зусилл¤ вс≥х зац≥кавлених стор≥н по широкому застосуванню на практиц≥ ≥снуючих метод≥в оц≥нки доход≥в, видатк≥в та прибутку та досконаленн¤м ≥снуючих п≥дход≥в до њх анал≥зу.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕрибуток ≥ затрати комерц≥йного банку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (4832 прочитано)