≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > Ќ≥мецька модель держави - корисний досв≥д розвитку держави дл¤ ”крањни

Ќ≥мецька модель держави - корисний досв≥д розвитку держави дл¤ ”крањни

Ќавчена г≥рким досв≥дом житт¤ в умовах марксистсько-рад¤нськоњ модел≥ соц≥ал≥зму, ”крањна прот¤гом дес¤тил≥тт¤ незалежност≥ шукаЇ панацею в≥дродженн¤ в досв≥д≥ ≥нших крањн. ћи часто чуЇмо про шведську модель, корейське диво, економ≥чну систему Ћюдв≥га ≈кхарта та катастроф≥чн≥ аналог≥њ з ¬еймарською республ≥кою. ¬ той же час ми р≥дко замислюЇмось над феноменом т≥Їњ ж Ќ≥меччини, ¤ка з повоЇнних рок≥в, незважаючи на поразку у в≥йн≥, невпинно розвивалась, економ≥чно м≥цн≥ла, без особливих проблем обТЇдналась п≥сл¤ поваленн¤ Ѕерл≥нського муру ≥ сьогодн≥ дом≥нуЇ в процес≥ обТЇднанн¤ ™вропи. ј треба було б памТ¤тати, що витоки соц≥ально-економ≥чноњ модел≥ сьогодн≥шньоњ Ќ≥меччини с¤гають Ќ≥меччини 30-х - 40-х рок≥в.

«а минул≥ п≥встол≥тт¤ постать фюрера вивчалась св≥товими ≥сториками так само ретельно, ¤к ≥ постать —тал≥на. ≤ ¤кщо останн≥й, за словами ”.„ерчил¤, прийн¤в –ос≥ю з сохою, а залишив оснащеною ¤дерною зброЇю, то √≥тлер дав Ќ≥меччин≥ той нац≥ональний дух, що дозвол¤Ї њй сьогодн≥ бути монол≥тною ≥ одн≥Їю з наймогутн≥ших держав св≥ту. “ож давайте, не виправдовуючи людиноненависницьких метод≥в диктатор≥в XX стол≥тт¤, подивимось на њхню д≥¤льн≥сть п≥д дещо ≥ншим кутом зору.

Ќин≥шнЇ коло ≥стор≥њ припало на новий перед≥л св≥ту, спричинений крахом св≥товоњ соц≥ал≥стичноњ (марксистськоњ) системи.  рањни - переможниц≥ у планетарн≥й боротьб≥ ≥дей - утворили Узолотий м≥ль¤рдФ земл¤н, приречений багат≥ти ≥ розвиватис¤ в пост≥ндустр≥альному сусп≥льств≥, ¤ке перейшло в ≥нформац≥йну добу. –ешта ж людства не т≥льки не закр≥пилас¤ на дос¤гнутих рубежах, а й в≥дкотилас¤ нижче того щабл¤ розвитку та благ, на ¤кому перебувала незадовго до цього, ≥ в≥дтепер приречена живот≥ти в т≥н≥ Узолотом≥ль¤рднихФ держав ≥ нац≥й без будь-¤ких реальних перспектив зм≥ни свого становища на краще.

÷¤ св≥това в≥йна в≥др≥зн¤лас¤ в≥д ус≥х попередн≥х глобальних конфл≥кт≥в засобами веденн¤ д≥й. ÷≥л≥ залишалис¤ незм≥нними: боротьба за ресурси, захист своњх економ≥чних ≥нтерес≥в, здобутт¤ нових ринк≥в збуту продукц≥њ тощо, однак одностайно засуджена людством н≥мецько-фашистська суто м≥л≥тарна методика завоюванн¤ життЇвого простору трансформувалас¤ в ≥деолог≥чн≥, ≥нформац≥йн≥ та економ≥чн≥ глобальн≥ в≥йни, п≥дкр≥плюван≥ виснажливим марафоном у сфер≥ вдосконаленн¤ зброњ масового знищенн¤. јле й будучи дем≥л≥таризованою, Ќ≥меччина знову вийшла на передов≥ позиц≥њ у змаганн¤х за св≥тове пануванн¤ ≥ визнаЇтьс¤ сьогодн≥ ¤к друга за соц≥ально-економ≥чною потужн≥стю крањна планети. « огл¤ду на все це виникаЇ, зв≥сно, запитанн¤, чи Ї у сталих усп≥хах Ќ≥меччини ¤кась законом≥рн≥сть, ну а ¤кщо Ї, то в чому вона пол¤гаЇ?

ќд≥озн≥ теор≥њ та особи н≥мецького нац≥онал-соц≥ал≥зму були засуджен≥ за њхню брутальну пол≥тичну практику та злочини проти людства й люд¤ност≥. јле глибинна суть завдань, що њх висував свого часу перед Ќ≥меччиною √≥тлер (боротьба проти б≥льшовизму з його закликами до класовоњ р≥занини у планетарних масштабах, перерозпод≥л життЇвого простору тощо), перебувала в р≥чищ≥ глобальних ≥нтерес≥в усього «аходу, ≥ по завершенн≥ в≥йни њх все одно треба було розвТ¤зувати. ўо й було зроблено по в≥йн≥ нащадками тих пол≥тик≥в, котр≥ к≥лька дес¤тир≥ч тому чинили √≥тлеров≥ спротив, але не через його стратег≥чн≥ нам≥ри, а через т≥ огидн≥ форми, в ¤к≥ в≥н прибрав свою в≥дпов≥дь викликам епохи, через расизм ≥ патолог≥чне людиноненависництво стосовно ≥нших нац≥й.

¬≥дверто продекларувавши своњ прим≥тивн≥ - з огл¤ду на вже ≥снуюч≥ в його час можливост≥ розвТ¤занн¤ м≥ждержавних стосунк≥в - погл¤ди на св≥тову ≥стор≥ю ≥ спробувавши реал≥зувати њх у стил≥стиц≥ батињвських завойовницьких поход≥в, √≥тлер ви¤вивс¤ на диво архањчною ф≥гурою у ’’ стол≥тт≥.  ажучи коротко, виклик майбутнього в≥н прагнув розвТ¤зати засобами минулого. ÷е був останн≥й сплеск старого у¤вленн¤ про св≥т, про методи пануванн¤ в ньому. —правжн¤ збройна в≥йна на пороз≥ атомноњ доби, ≥нформац≥йних технолог≥й, глобал≥зац≥њ була вже анахрон≥змом. Ќавчений досв≥дом безпл≥дного м≥л≥тарного зудару, «ах≥д добре зрозум≥в ситуац≥ю ≥ зрештою дос¤г того, про що марив √≥тлер, шл¤хом застосуванн¤ б≥льш тонких технолог≥й св≥тового суперництва.

“ож можна сказати, що теоретики ≥ практики нац≥онал-соц≥ал≥зму опинилис¤ в кол≥ тих Угр≥шних ¤нгол≥вФ, ¤ких непристойно визнавати публ≥чно, але ≥дењ ¤ких мають своЇ ≥нтенсивне неоф≥ц≥йне побутуванн¤ ≥ практичне застосуванн¤ у ≥стотно видозм≥неному вигл¤д≥. “е, що ≥дењ н≥мецького фашизму використовуютьс¤ зах≥дними пол≥тиками ≥ досьогодн≥ (т≥льки, зрозум≥ло, у до невп≥знаваност≥ зм≥неному вигл¤д≥ ≥ без посиланн¤ на њхнЇ авторство), св≥дчить, що в≥н слушно в≥дбив певн≥ тенденц≥њ цив≥л≥зац≥йного поступу. …ого по¤ва тлумачитьс¤ зараз ¤к егоњстична захисна реакц≥¤ людства на глобал≥зац≥ю св≥товоњ економ≥ки, загрозу еколог≥чноњ катастрофи, перенаселенн¤ «емл≥, загостренн¤ боротьби за природн≥ ресурси (котр≥ стр≥мко вичерпуютьс¤) та ≥нш≥ кризов≥ загальноприродн≥, ≥ зокрема сусп≥льн≥, ¤вища. « огл¤ду ж на те, що ц≥ ¤вища з часом не т≥льки не зникли, а й набули дальшого розвитку, доводитьс¤ визнати, що фашизм ¤к такий по в≥йн≥ не загинув, а т≥льки набуваЇ нових форм ≥ про¤в≥в, що в≥н формувавс¤ ¤к вид сусп≥льноњ реакц≥њ на ту чи ≥ншу екстремальну ≥сторичну ситуац≥ю задовго до виникненн¤ самого терм≥ну УфашизмФ ≥ ви¤вл¤тиметьс¤ надал≥ в р≥зних формах повсюди, де виникатимуть спри¤тлив≥ дл¤ цього умови.

≈т≥олог≥¤ сучасного фашизму при цьому може бути р≥зною. « одного боку, умови, спри¤тлив≥ дл¤ його самозародженн¤, характеризуютьс¤ р≥зким пог≥ршенн¤м житт¤ широких верств населенн¤, розгублен≥стю перед д≥йсн≥стю ≥ викликаною тваринним страхом перед нев≥дом≥стю агресивн≥стю, ¤ка лише чекаЇ виходу ≥ спр¤муванн¤. ÷е - фашизм знев≥рених ≥ доведених до в≥дчаю, але активних член≥в людськоњ сп≥льноти. « ≥ншого боку, ≥снуЇ й фашизм УситихФ, ¤кий надихаЇтьс¤ агресивн≥стю заможного сусп≥льства Узолотого м≥ль¤рдуФ, його претенз≥¤ми на св≥тове пануванн¤ ≥ на УзахистФ своњх ≥нтерес≥в у будь-¤ких куточках «емноњ кул≥ ц≥ною придушенн¤ й надексплуатац≥њ б≥дн≥шоњ частини людства. “еор≥¤ ≥ практика фашизму можуть виступати ≥ ¤к реакц≥¤ переможених проти переможц≥в, ≥ ¤к форма на перший погл¤д ≥деолог≥чно бездоганно виправданоњ та обірунтованоњ агрес≥њ сильн≥ших проти слабших. ¬их≥д фашизму з латентного стану звичайно припадаЇ на той момент, коли планетарн≥ УнизиФ й УверхиФ у своњх спричинених кризою психолог≥чно-емоц≥йних рефлекс≥¤х одночасно починають рухатис¤ назустр≥ч один одному - у лобову атаку.

« огл¤ду на все сказане стаЇ зрозум≥лим, що в Ќ≥меччин≥ 20-х рок≥в фашизм просто не м≥г не виникнути. ÷е був абсолютно нормальний рефлекс на повоЇнний ≥ революц≥йний безлад, рефлекс, спр¤мований на орган≥зац≥ю та самозбереженн¤ нац≥њ. –азом ≥з тим у прагненн≥ знайти дл¤ своЇњ батьк≥вщини г≥дне геопол≥тичне м≥сце г≥тлер≥вц≥ наробили безл≥ч траг≥чних помилок, головними з ¤ких були фанатичне протиставленн¤ н≥мц≥в ус≥м ≥ншим народам ≥ прагненн¤ розвТ¤зувати вс≥ проблеми збройним шл¤хом.

”се це маЇ дл¤ сучасних украњнц≥в безпосередн≥й стосунок. Ќа черговому оберт≥ кола ≥стор≥њ, ¤кий означив крах марксистського соц≥ал≥зму, ”крањна опинилас¤ в табор≥ тих, хто зазнав поразки у змаганн≥ двох св≥тових систем. ≤ в умовах спричинених ц≥Їю поразкою пол≥тичних струс≥в, ≥деолог≥чноњ розгубленост≥, соц≥ально-пол≥тичних розвал≥в, в≥дчаю, апат≥њ тощо питанн¤ самозбереженн¤ набувають у нас першор¤дноњ ваги. ” цьому контекст≥ нин≥шнЇ поширенн¤ в ”крањн≥ нац≥онал≥стичних настроњв вигл¤даЇ абсолютно лог≥чним. јле треба, щоб здоровий нац≥онал≥зм (нац≥ональна г≥дн≥сть ≥ само≥дентиф≥кац≥¤ без шкоди дл¤ ≥нших народ≥в) не переростав при цьому в ненависть до всього оточуючого св≥ту. ”никнути цього лиха може допомогти досв≥д жахливих помилок нацистськоњ Ќ≥меччини. –азом ≥з тим ≥нш≥ аспекти цього досв≥ду дають приклади того, ¤к треба будувати життЇспроможну формац≥ю та згуртовувати нац≥ю на дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети... —пробуймо ж пошукати рац≥ональне зерно та видобути повчальн≥ уроки.

Ўукаючи вих≥д з того нестерпного становища, ¤ке склалос¤ в н≥й п≥сл¤ революц≥њ 1918 року та поразки в перш≥й св≥тов≥й в≥йн≥, в умовах економ≥чноњ руйнац≥њ ≥ занепаду, заваленн¤ грошовоњ системи, масового безроб≥тт¤ ≥ самогубств, гострих класових конфл≥кт≥в тощо Ќ≥меччина знайшла короткий шл¤х до стр≥мкого в≥дродженн¤, на хвил≥ ¤кого прогресуЇ ≥ досьогодн≥. ÷им шл¤хом, ¤кий допом≥г Ќ≥меччин≥ порвати з минулим ≥ вийти на дорогу, що вела пр¤м≥с≥нько у майбутнЇ, ви¤вилас¤, хоч ¤к це парадоксально й дико звучить дл¤ нашого вуха, велика трагед≥¤ ≥ водночас велика перемога фашизму, - перемога всупереч т≥й поразц≥, що њњ в≥н зазнав у друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥. ‘ашизм програв м≥л≥тарно, але ≥деолог≥чно й орган≥зац≥йно зд≥йснив те, чого прагнув: змусив Ќ≥меччину порвати назавжди й безповоротно з минулим ≥ присилував њњ зд≥йснити прорив у майбутнЇ.

‘ашизм дл¤ Ќ≥меччини був тим самим, що й комун≥зм дл¤ –ос≥њ, - у тому розум≥нн≥, що це була справжн¤, хоч ≥ зовс≥м ≥нша за своњми характеристиками, революц≥¤, ¤ка допомогла н≥мц¤м покласти край хрон≥чн≥й ≥сторичн≥й в≥дсталост≥, консерватизмов≥, рутинност≥, в≥чн≥й другор¤дност≥, у стисл≥ ≥сторичн≥ строки вихопитис¤ до нових форм сусп≥льного устрою, знайти нов≥ форми соц≥ального сп≥вроб≥тництва всередин≥ нац≥њ.

” практиц≥ фашизму, ¤кщо дотримуватис¤ обТЇктивност≥, поруч з огидним було багато чого, повторимось, такого, що передбачливо працювало на розвиток сьогодн≥шньоњ Ќ≥меччини ≥ спри¤ло складанню того ¤вища, котре згодом д≥стало назву Ун≥мецького диваФ. ¬ основ≥ цього дива лежали де¤к≥ ≥стотн≥ практичн≥ здобутки н≥мецького нац≥онал-соц≥ал≥зму, - саме того нац≥онал-соц≥ал≥зму, що його тиран≥чними засобами запровадив у житт¤ в гостр≥й боротьб≥ з ≥ншими напр¤мками нац≥онал-соц≥ал≥зму не хто ≥нший, ¤к засуджений, под≥бно до √ерострата, на дов≥чну анафему јдольф √≥тлер. “ому, що Ќ≥меччина сьогодн≥ знову стала Улокомотивом ™вропиФ ≥ осерд¤м њњ обТЇднанн¤ в нову ≥сторичну сп≥льноту, св≥т зобовТ¤заний боротьб≥ проти фашизму, ¤ка довела необх≥дн≥сть переходу в≥д конфронтац≥њ на ™вропейському континент≥ (повТ¤заноњ з тривалим ≥сторичним пер≥одом формуванн¤ держав-нац≥й та њхн≥м змаганн¤м за м≥сце п≥д сонцем) до загального братанн¤ та сп≥льного протисто¤нн¤ майбутн≥м викликам ≥стор≥њ. јле разом ≥з тим саме фашизм ¤кнайпарадоксальн≥шим чином створив той феномен, котрий заклав основи нин≥шньоњ соц≥ально-пол≥тичноњ гармон≥зац≥њ у Ќ≥меччин≥ та скандинавських крањнах. ÷ей феномен, вже очищений в≥д свого низького походженн¤, тепер називаЇтьс¤ сол≥даризмом.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ќ≥мецька модель держави - корисний досв≥д розвитку держави дл¤ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1872 прочитано)