≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > Ќ≥мецька модель держави - корисний досв≥д розвитку держави дл¤ ”крањни

як редактор журналу УЌац≥онал-соц≥ал≥ст≥ше бр≥феФ, √еббельс т≥Їњ пори посилено розробл¤в пролетарську тематику ≥ не криючись надав журналов≥ в≥дверто антикап≥тал≥стичного спр¤муванн¤. √еббельс в≥дверто протиставл¤в роб≥тничу п≥вн≥ч Ќ≥меччини ≥ м≥ську пролетарську культуру зовс≥м ≥нш≥й за духом й умовами житт¤ буржуазн≥й та с≥льськ≥й Ѕавар≥њ (де перебував з кер≥вними парт≥йними органами √≥тлер). Ќа стор≥нках цього виданн¤ переважали думки тих нац≥онал-соц≥ал≥ст≥в, ¤к≥ вважали, що в парт≥њ не м≥сце радикально налаштованим буржу¤м, що не сл≥д сахатис¤ соц≥ал≥зму та роб≥тник≥в. Ући - соц≥ал≥сти, - формулював своЇ кредо журнал, - ми вороги - смертельн≥ вороги нин≥шньоњ кап≥тал≥стичноњ системи господарюванн¤ з њњ експлуатац≥Їю слабких, з њњ несправедливою системою оплати прац≥... ми сповнен≥ р≥шучост≥ за вс¤ких обставин знищити цю системуФ.

У÷≥лковито в тому ж дус≥, - пише ≤.‘ест, - √еббельс шукав формули зближенн¤ м≥ж нац≥ональними соц≥ал≥стами та комун≥стами ≥ впор¤дкував ц≥лий каталог њхн≥х ≥дентичних позиц≥й ≥ погл¤д≥в. ¬≥н зовс≥м не заперечував теор≥ю класовоњ боротьби ≥ запевн¤в, що пад≥нн¤ –ос≥њ поховало б Уна в≥ки в≥чн≥ наш≥ мр≥њ про нац≥онал-соц≥ал≥стичну Ќ≥меччинуФ. √еббельс публ≥чно брав п≥д сумн≥в нав≥ть улюблене вченн¤ √≥тлера про ун≥версального ворога-жида, оск≥льки ¤к посл≥довник вченн¤ про класовий св≥тогл¤д осв≥чений доктор ф≥лолог≥њ (на в≥дм≥ну в≥д свого парт≥йного фюрера, ¤кий не м≥г похвалитис¤ буржуазною осв≥тою), вважав, що, Увочевидь, буде помилкою ставити на одну дошку Ївре¤-кап≥тал≥ста ≥ Ївре¤-б≥льшовикаФ.

” той час, ¤к √≥тлер нац≥лював на –ос≥ю в≥стр¤ майбутн≥х н≥мецьких завойовницьких поход≥в, а –озенберг визначав –ос≥ю не ≥накше, ¤к Уколон≥ю Їврейських кат≥вФ, √еббельс з величезною повагою ≥ симпат≥Їю в≥дгукувавс¤ про рос≥йську схильн≥сть до утоп≥њ тощо. ” це важко пов≥рити, але соц≥ал≥стичний радикал≥зм …озефа √еббельса заходив наст≥льки далеко, що на важливому парт≥йному форум≥ в≥н ¤кось нав≥ть вн≥с пропозиц≥ю, Ущоб др≥бний буржуа јдольф √≥тлер був вигнаний з лав нац≥онал-соц≥ал≥стичноњ парт≥њФ.

ѕомилкою буде вважати, що це був показний радикал≥зм. Ќа грош≥, позичен≥ п≥д заставу своЇњ аптеки, √регор Ўтрассер заснував видавничий центр дл¤ пропаганди своњх погл¤д≥в.  рок дл¤ людини, ¤ка жертовно в≥ддавала останнЇ заради поширенн¤ своњх ≥дей без будь-¤коњ вигоди дл¤ себе, дуже показовий ≥ шл¤хетний, нав≥ть у випадку, коли йдетьс¤ про нац≥онал-соц≥ал≥ста, - безкорислив≥сть св≥дчить на користь чеснот ц≥Їњ особи зокрема ≥ руху взагал≥. ѕубл≥кац≥њ цих видань були сповнен≥ неп≥дробноњ духовност≥ ≥ щирост≥, що виг≥дно в≥др≥зн¤ло творчу сп≥лку обдарованих однодумц≥в √.Ўтрассера, насамперед √еббельса та ќтто Ўтрассера, в≥д того, що друкували виданн¤, ¤к≥ обслуговували мюнхенських бонз.

ѕорив до д≥й ≥ протестний потенц≥ал посл≥довник≥в √.Ўтрассера був дуже високий ≥ в≥др≥зн¤вс¤ в≥д т≥Їњ зовн≥ непоказноњ л≥н≥њ на легальн≥сть, ¤коњ дотримувавс¤ √≥тлер п≥сл¤ виходу ≥з вТ¤зниц≥: почасти зазнали переоц≥нки його погл¤ди, почасти в≥н н≥велював радикальн≥сть заради того, щоб удавати громадську ло¤льн≥сть, аби його не було вислано ¤к австр≥йц¤ без н≥мецького громад¤нства з крањни ≥ тим самим не було покладено край його пол≥тичн≥й д≥¤льност≥ на благо ¬еликоњ Ќ≥меччини. ” дус≥ справжнього б≥льшовизму посл≥довники новоњ теор≥њ √.Ўтрассера вимагали зм≥нити тактику парт≥йноњ боротьби на готову до крайн≥х д≥й Упол≥тику катастрофФ. ќсь що з цього приводу пише ≤.‘ест, маючи на думц≥ √.Ўтрассера: У”се, що було на шкоду ≥ розТЇднувало цю державу - путч, бомби, страйки, вуличн≥ ексцеси чи погроми - у¤вл¤лос¤ його пр¤мому жаданню захопленн¤ влади п≥дход¤щим дл¤ дос¤гненн¤ усп≥ху.Ф Ући дос¤гнемо всього, - ¤к тлумачив незабаром √еббельс цю концепц≥ю, - ¤кщо зрушимо в пох≥д за нашу мету голод, в≥дчай ≥ жертвиФ. ¬ажливим доповненн¤м сприймаютьс¤ слова того ж √еббельса про нам≥р Урозпалити ≥скри в нашому народ≥ в одне велике вогнище нац≥онального ≥ соц≥ал≥стичного в≥дчаюФ.

ѕрив≥д до роздмухуванн¤ такоњ пожеж≥ в 1925 роц≥ дала загальнон≥мецька дискус≥¤ про долю волод≥нь кн¤з≥вських родин, рекв≥зованих соц≥ал-демократами п≥д час листопадовоњ революц≥њ 1918 року. ≤ от тод≥ √≥тлер, усупереч позиц≥њ б≥льшост≥ нац≥онал-соц≥ал≥ст≥в, не став на шл¤х Упол≥тики катастрофФ. Ѕ≥льш того, в≥н виступив р≥шучим пожежником, ¤кий не дав пал≥¤м держави, ¤ка й без того ледве живот≥ла, роздмухати ≥скри невдоволенн¤ в загальнонац≥ональну пожежу. ѕодиву г≥дно д≥знаватис¤ таке про особу, ¤ка була ладна спалити св≥т разом з Ќ≥меччиною дл¤ зд≥йсненн¤ своњх умогл¤дних побудов.

Ѕагато хто вважав ≥ вважаЇ, що √≥тлер при цьому намагавс¤ засв≥дчити перед можновладц¤ми власну ло¤льн≥сть ≥ здобути њхню прихильн≥сть. ќднак навр¤д чи можна трактувати його р≥шучий виступ проти експропр≥ац≥њ волод≥нь кн¤з≥вських родин т≥льки ¤к спос≥б запоб≥гти ласки сильних ≥ заможних верств населенн¤. √≥тлер був ≥ залишавс¤ буржуа не т≥льки за походженн¤м, а й за своњм прагненн¤м прокласти шл¤х до визнанн¤ себе саме буржуазним сусп≥льством, утвердитис¤ ¤к його останн≥й ≥ Їдиний р¤т≥вник, мес≥¤. “ому навр¤д чи годилос¤ б дор≥кати йому в даному еп≥зод≥ пол≥тичним розрахунком ≥ лукавством.

…ого м≥ркуванн¤ були ≥ глибш≥, ≥ б≥льш ≥деал≥стичн≥, н≥ж це може видатис¤ на перший погл¤д. √≥тлер уже на тому етап≥ не розгл¤дав н≥мецький народ кр≥зь класове вченн¤. ¬≥н не визнавав под≥лу одн≥Їњ нац≥њ на класи сам ≥ р≥шуче застер≥гав в≥д цього ≥нших, викриваючи згубн≥сть такого п≥дходу дл¤ майбутнього нац≥њ ¤к Їдиного ц≥л≥сного орган≥зму. √≥тлер вказував, що класове вченн¤ покликане внести розкол у державу в ≥нтересах м≥жнародного, насамперед Їврейського кап≥талу, ¤кому зась ув≥йти в економ≥чний прост≥р нац≥ональних держав в ≥нший спос≥б.

ќднак масова св≥дом≥сть т≥Їњ пори оперувала ≥ншими погл¤дами ≥ пол≥тичними категор≥¤ми. —в¤щенна в≥йна б≥дних з багатими здавалас¤ шл¤хом до в≥дновленн¤ порушеноњ справедливост≥, дарма що цей шл¤х в≥в зрештою до нац≥ональноњ катастрофи та ≥сторичного небутт¤, що ф≥зично в≥дчував √≥тлер сам ≥ про що попереджав ≥нших. ќднак у тогочасн≥й Ќ≥меччин≥, де позиц≥њ комун≥ст≥в були надзвичайно потужними, а загальне соц≥альне становище нестерпним, закликати народ до класового замиренн¤ було все одно, що пропов≥дувати в пустел≥ або перед глухими. Ќеоформлений у ц≥л≥сний св≥тогл¤д, нац≥онал≥зм Уфельк≥шеФ програвав науково розробленому класовому вченню, ¤ке конкретно вказувало на ворога ≥ вчило, ¤к ≥ що проти нього робити.

¬сенародний референдум про долю волод≥нь кн¤з≥вських родин ≥ гостра парт≥йна дискус≥¤ з цього питанн¤ давала змогу позбутис¤ в лавах нац≥онал-соц≥ал≥зму тих, у кого нац≥онал≥зму було менше, н≥ж соц≥ал≥зму. ¬≥дзначаючись на вс≥х етапах своњ пол≥тичноњ карТЇри виключним радикал≥змом, √≥тлер не вдававс¤ до тактичних маневр≥в, спр¤мованих на збереженн¤ масовост≥ своЇњ парт≥њ. ¬≥н вир≥шив п≥ти не т≥льки проти б≥льшост≥ н≥мц≥в з њхньою ворож≥стю до багат≥њв, а й проти б≥льшост≥ своњх товариш≥в по парт≥њ, ¤к≥ щиро й гар¤че, под≥бно до брат≥в Ўтрассер≥в та √еббельса, под≥л¤ли класову ненависть доби. Ќавр¤д чи коректно по¤снювати повед≥нку √≥тлера в цьому питанн≥ обережн≥стю нещодавно побитого собаки (в≥н-бо, нагадаЇмо, незадовго перед цим побував у вТ¤зниц≥), оск≥льки в≥н завжди пос≥дав ¤кнайекстремальн≥ш≥ позиц≥њ ≥ вважав, що екстремальн≥сть даЇ змогу парт≥њ позбуватис¤ тих пом≥ркованих прихильник≥в, ¤к≥ т≥льки обт¤жують њњ ≥ топл¤ть усе у в≥чних дебатах, коли час д≥¤ти.

–изик у цьому чањвс¤ неаби¤кий, насамперед з огл¤ду на ¤к≥сний склад лав нац≥онал-соц≥ал≥ст≥в. « одного боку, т≥, хто прийшов до нац≥онал-соц≥ал≥зму, не приймали марксизму через його ≥нтернац≥онал≥зм, а з ≥ншого, ц≥ люди у в≥йн≥ й революц≥њ втратили все, що мали, отож ≥ опиралис¤ тому, щоб повертати соц≥альним паразитам те, що у них нещодавно в≥д≥брали. ≤ втрачати, ≥ набувати маЇ увесь народ разом, а не окрем≥ його верстви, - такою була думка б≥льшост≥ н≥мц≥в. ѓм здавалос¤, що все п≥шло навспак ≥ стар≥ соц≥альн≥ кривди, ¤к≥ розТњдали нац≥ю стол≥тт¤ми, повертаютьс¤ назад. “а й принцип схил¤нн¤ перед авторитетом влади, нехай ≥ вчорашньоњ, вже був ірунтовно п≥д≥рваний у масах, а надто в очах пролетар≥в ≥ Унац≥Ф, котр≥ багато в чому дзеркально повторювали одне одного за вс≥Їњ њхньоњ взаЇмноњ ненавист≥.

¬ так≥й ситуац≥њ Унац≥Ф могли п≥дтримати поверненн¤ волод≥нь кн¤з≥вським родинам виключно задл¤ того, щоб з≥псувати настр≥й марксистам. ¬одночас це були довол≥ р≥шуче налаштован≥ люди, готов≥ до щоденних вуличних боњв з посл≥довниками ≈.“ельмана, до справжн≥х хул≥ганських, ба нав≥ть бандитських д≥й проти червоних ман≥фестант≥в ≥з застосуванн¤м обр≥зк≥в зал≥зних труб, нож≥в, кам≥нн¤, палиць, а п≥зн≥ше, коли комун≥сти стали давати адекватну в≥дс≥ч, то й зброњ, з ¤коњ стр≥л¤ли у демонстрант≥в ≥ страйкар≥в з дах≥в будинк≥в. ÷е були люди, ладн≥ на все, люди, ¤к≥ скуштували кров≥ не т≥льки на в≥йн≥, а й у вуличних бо¤х (котр≥ стали нев≥дТЇмною частиною щоденного житт¤ Ќ≥меччини), у перестр≥лках на дахах, куди комун≥сти вир¤джали загони дл¤ прикритт¤ своњх вуличних виступ≥в. Ћюди, ¤к≥ вже вважали за н≥що ≥ власне, ≥ чуже житт¤, оск≥льки в тогочасних умовах воно перетворилос¤ на пост≥йну муку ≥ втратило остаточно вс¤ку ц≥нн≥сть.

як бачимо, це були в≥дчайдушн≥ люди. ≤деолог св≥тового комун≥стичного руху  лара ÷етк≥н вид≥л¤ла серед фашист≥в насамперед розчарованих представник≥в р≥зних клас≥в ≥ верств населенн¤ та вважала њх Унайб≥льш наполегливими, сильними, р≥шучими елементами ус≥х клас≥вФ. ќтож не догодити њм було б дуже небезпечно дл¤ парт≥йного фюрера, ¤кий претендував на роль виразника њхн≥х погл¤д≥в.  ≥льк≥сно серед посл≥довник≥в нац≥онал-соц≥ал≥зму переважали на той час т≥, хто найб≥льше потерп≥в в≥д перем≥н, сл≥дом за ¤кими прийшли важк≥ часи кризи, - серед них були ≥ роб≥тники, ≥ представники середнього класу, ≥ др≥бн≥ рантьЇ, ≥ др≥бн≥ власники, ≥ т≥, хто позбувс¤ в часи ≥нфл¤ц≥њ своњх накопичень в ощадних касах. ѓхнЇ обуренн¤ не знало меж в≥д почутт¤ несправедливост≥ того, що њх позбавили всього ≥ назавжди, а великим феодалам повертають власн≥сть.

1	2	3	4	5

Ќазва: Ќ≥мецька модель держави - корисний досв≥д розвитку держави дл¤ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1872 прочитано)