≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство ”крањни другоњ половини XIX ст.

√осподарство ”крањни другоњ половини XIX ст.

–еформа 1861 р. та њњ соц≥ально-економ≥чн≥ насл≥дки. ѕромисловий переворот ≥ його вплив на соц≥альну структуру сусп≥льства в ”крањн≥. «ах≥дноукрањнськ≥ земл≥ у друг≥й половин≥ XIX ст.

 р≥посницьк≥ в≥дносини в –ос≥њ ≥снували значно довше, н≥ж в ≥нших крањнах ™вропи. ¬они несли в соб≥ надзвичайно жорсток≥ ≥ потворн≥ риси рабського примусу ≥ насилл¤. ѕитанн¤ про в≥дм≥ну кр≥посного права в –ос≥њ п≥дн≥малос¤ рос≥йськими просв≥тител¤ми ћ. Ќовиковим ≥ ќ. –адищевим ≥ще у XVIII ст. ƒекабристи, а також члени  ирило-ћефод≥њвського товариства в своњх програмних документах п≥дкреслювали необх≥дн≥сть в≥дм≥ни кр≥посного права. јле лише в середин≥ XIX ст. постала проблема щодо впор¤дкуванн¤ в≥дносин м≥ж сел¤нами ≥ пом≥щиками.

¬есною 1856 р. ќлександр II, приймаючи представник≥в двор¤нства, вперше за¤вив про необх≥дн≥сть проведенн¤ сел¤нськоњ реформи. ¬≥н висловив думку про те, що кр≥пацтво сл≥д скасовувати поступово, але це сл≥д зробити негайно, бо краще його скасувати зверху, н≥ж оч≥кувати того небезпечного дн¤, коли воно почне л≥кв≥довуватись знизу.

ѕричини реформ, ¤к ≥ кожний переломний момент в ≥стор≥њ, стали об'Їктом гострих наукових суперечок. Ѕ≥льш≥сть зах≥дних вчених стверджуЇ, що вир≥шальним мотивом у проведенн≥ реформ були економ≥чн≥ чинники, оск≥льки в≥дкритт¤ чорноморських порт≥в, участь рос≥йських землевласник≥в у св≥тов≥й торг≥вл≥ зробили ще очевидн≥шими недол≥ки кр≥пацькоњ прац≥. ўе одним з аргумент≥в заруб≥жних вчених Ї той, що реформу спричинено насамперед прагненн¤м модерн≥зац≥њ царськоњ арм≥њ, подоланн¤ в≥дставанн¤ –ос≥њ в≥д «аходу. ƒехто у зд≥йсненн≥ реформи вбачаЇ важливу роль ≥нтел≥генц≥њ, котра в своњх прац¤х п≥ддавала кр≥пацтво нищ≥вн≥й критиц≥. –ад¤нськ≥ ≥сторики напол¤гали на тому, що масов≥ сел¤нськ≥ заворушенн¤ створили "революц≥йну ситуац≥ю" ≥, побоюючись њњ, цар та двор¤ни змушен≥ були п≥ти на поступки.

« метою вивченн¤ настрою на м≥сц¤х в ус≥х губерн≥¤х –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ у 1857 р. були заснован≥ двор¤нськ≥ ком≥тети. ƒокументи, що були п≥дготовлен≥ до 1860 р., були результатом компром≥су м≥ж р≥зними групами двор¤н ≥ ур¤ду. ¬они враховували об'Їктивн≥ вимоги економ≥чного ≥ пол≥тичного розвитку крањни.

19 лютого 1861 р. ќлександр II п≥дписав "ѕоложенн¤ про сел¤н, що вийшли ≥з кр≥посницькоњ залежност≥". "ѕоложенн¤" включало в себе 17 законодавчих акт≥в ≥ отримувало силу закону. ¬ той же день цар п≥дписав ћан≥фест про зв≥льненн¤ сел¤н. ” в≥дпов≥дност≥ з ћан≥фестом вс≥ кр≥посн≥ сел¤ни отримували особисту свободу ≥ громад¤нськ≥ права.

¬есь процес зв≥льненн¤ сел¤н включав в себе наступн≥ процедури. «г≥дно з законом за пом≥щиками визнавалос¤ право власност≥ на всю землю в њх маЇтках, в тому числ≥ ≥ на сел¤нську, ¤ку останн≥ обробл¤ли ¤к своњ над≥ли. —ел¤ни отримували над≥ли не у власн≥сть, а в користуванн¤, взам≥н на в≥дроб≥ток повинностей, до повного викупу земл≥ у пом≥щика. —ел¤ни не мали права в≥дмовл¤тис¤ в≥д над≥лу, але викуп земл≥ м≥г зд≥йснюватись т≥льки "за згодою стор≥н", тобто за бажанн¤м пом≥щика.

¬с¤ територ≥¤ ™вропейськоњ частини –ос≥њ була под≥лена на три природно-економ≥чн≥ зони - нечорноземну, чорноземну ≥ степову, ¬ чорноземн≥й ≥ нечорноземн≥й зонах були встановлен≥ "вища" ≥ "нижча" норми: на чорноземах Ч в≥д 3 до 4,5 дес¤тин, в нечорноземах Ч в≥д 3,25 до 8, в степов≥й зон≥ - в≥д 6,5 до 12 дес¤тин на рев≥зьку душу (1 дес¤тина = 1,096 га).

ѕор¤д ≥з встановленн¤м правил про норми земельних над≥л≥в, ¤к≥ в≥дкривали пом≥щикам безл≥ч лаз≥вок дл¤ скороченн¤ сел¤нського землеволод≥нн¤, збер≥гавс¤ невизначений строк феодальноњ експлуатац≥њ. Ќа весь пер≥од тимчасово зобов'¤заного стану закр≥плювалось виконанн¤ сел¤нами панщини ≥ оброку. Ќа ѕ≥вдн≥ ”крањни ≥ в частин≥ пов≥т≥в ’арк≥вськоњ та „ерн≥г≥вськоњ губерн≥й сума оброку за вищий над≥л становила 9 крб., на Ћ≥вобережн≥й ≥ ѕравобережн≥й ”крањн≥ за дес¤тину садибноњ земл≥ - 5,1 крб., польового над≥лу Ч в≥д 1,4 до 2,8 крб. «а кожну дес¤тину польового над≥лу сел¤нин мусив щороку в≥дробл¤ти в≥д 12 до 29 дн≥в панщини.

Ќа ѕравобережн≥й ”крањн≥ у зв'¤зку з польським повстанн¤м 1863 р. сел¤ни були переведен≥ на обов'¤зковий викуп, земельн≥ над≥л≥ зб≥льшено, а викупна плата зменшена на 20%.

’арактерною особлив≥стю реформ у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ було вид≥ленн¤ двох головних форм землеволод≥нн¤: приватноњ та общинноњ. Ќа в≥дм≥ну в≥д –ос≥њ, де понад 95% сел¤н перебувало в общин≥, в ”крањн≥ общинн≥ волод≥нн¤ були р≥дк≥стю. ѕонад 80% сел¤н ѕравобережж¤ й близько 70% Ћ≥вобережж¤ вели одноос≥бне господарство. ¬насл≥док цього б≥льш≥сть украњнських сел¤нських с≥мей отримувала ≥ндив≥дуальне право на землю й несла особисту в≥дпов≥дальн≥сть за сплату за нењ боргу. ÷е спри¤ло зм≥цненню прив'¤заност≥ сел¤нства до приватноњ власност≥, що й в≥др≥зн¤ло украњнських сел¤н в≥д рос≥йських.

Ѕезумовно, реформа не могла не торкнутис¤ сел¤н уд≥льних ≥ державних сел¤н. «аконом 1863 р. уд≥льн≥ переводилис¤ до розр¤ду сел¤н-власник≥в, отримавши право на викуп земл≥. ƒо них були застосован≥ т≥ ж принципи влаштуванн¤, що й до кр≥посних. “аких в ”крањн≥ нал≥чувалось понад 40% в≥д усього сел¤нства ≥ под≥л¤лис¤ вони щонайб≥льше на 30 р≥зних груп. –еформа 1861 р., ≥ зокрема закон 1866 р. зв≥льнили державних сел¤н швидше й на б≥льш виг≥дних умовах, н≥ж кр≥пак≥в. –азом ≥з свободою в б≥льшост≥ украњнських губерн≥й державн≥ сел¤ни одержали над≥ли майже вдвоЇ б≥льш≥ в≥д середнього, а платеж≥ визначалис¤ дл¤ них пор≥вн¤но менш≥. –озпод≥л над≥л≥в був нер≥вном≥рний. Ќаприклад, на ’арк≥вщин≥ в≥н коливавс¤ в межах в≥д 0,5 до 5 дес¤тин, у ’ерсонськ≥й губерн≥њ - в≥д 2,2 до 24,3 дес¤тини. „астина державних сел¤н була обезземелена.

” ц≥лому сел¤ни були невдоволен≥ реформою ≥ способом њњ проведенн¤. ќбуренн¤ сел¤нства викликало те, що основн≥ масиви земл≥ залишилис¤ в руках пом≥щик≥в, а колишн≥ кр≥паки були змушен≥ ще два роки п≥сл¤ оголошенн¤ ћан≥фесту виконувати феодальн≥ повинност≥ й платити великий викуп за над≥ли.

–озвиток с≥льського господарства в пореформений пер≥од значною м≥рою був зумовлений характером самоњ реформи. ¬она хоч ≥ залишила ц≥лу низку пережитк≥в кр≥посництва, але й призвела до ≤стотних зрушень в аграрному устроњ крањни, насамперед в≥дбувалис¤ кор≥нн≥ зм≥ни в розпод≥л≥ земельноњ власност≥. ѕри збереженн≥ пом≥щицьких прав на волод≥нн¤ землею йшло активне вит≥сненн¤ двор¤нського землеволод≥нн¤ буржуазним. «емл¤ двор¤н переходила до рук купц≥в, заможних сел¤н та представник≥в ≥нших стан≥в. “од≥ ж спостер≥гавс¤ посилений процес товаризац≥њ пом≥щицьких та заможних сел¤нських господарств, ч≥тк≥шою ставала спец≥ал≥зац≥¤ окремих район≥в ”крањни, що продукувала на ринок. «окрема, на ѕравобережж≥ зростають пос≥ви цукрових бур¤к≥в, на Ћ≥вобережж≥ - картопл≥, тютюну, конопель, на ѕ≥вдн≥ йде ≥нтенсивне виштовхуванн¤ скотарства торговим зерновим господарством.

” бажанн≥ зб≥льшити прибутки пом≥щики використовували дек≥лька форм землекористуванн¤. ќдн≥Їю з них була оренда: пом≥щик здавав сел¤нинов≥ в оброб≥ток землю за грош≥ або "з копи", тобто за частину врожаю. ѕевна частина пом≥щик≥в вела власне господарство. —аме в таких маЇтках створювалис¤ умови дл¤ рац≥онал≥зац≥њ виробництва, застосуванн¤ техн≥ки, найманоњ прац≥ - всього того, що Ї властивим кап≥тал≥стичн≥й систем≥ господарюванн¤. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. у кап≥тал≥зованих пом≥щицьких та куркульських господарствах зостосовувалась прац¤ 425 тис. пост≥йних с≥льськогосподарських роб≥тник≥в. –азом ≥з строковими ≥ поденниками у с≥льському господарств≥ було зайн¤то 1,5-1,8 млн. найманих роб≥тник≥в.

«апровадженн¤ машин у землеробств≥, використанн¤ в≥льнонайманоњ прац≥, пол≥пшенн¤ структури пос≥в≥в - усе це спри¤ло п≥двищенню врожайност≥ с≥льськогосподарських культур. –азом ≥з розширенн¤м пос≥вних площ це зумовило зб≥льшенн¤ збору зерна. ” 1896-1900 рр. на ”крањн≥ в середньому збиралос¤ по 88,8 млн. чвертей зерна, в тому числ≥ в пом≥щицьких економ≥¤х Ч 40,2 млн., у сел¤нських господарствах - 48,6 млн. «начна частина зерна реал≥зувалас¤ на ринках. «а неповними даними у 1898 р. на внутр≥шньому ринку було продано зерна ≥ борошна на 380 млн. крб., на зовн≥шньому - майже на 350 млн.

 ап≥тал≥стичн≥ перетворенн¤ в с≥льському господарств≥ взагал≥ проходили двома шл¤хами Ч прусським ≥ американським. ѕрусський характеризуЇтьс¤ тим, що кр≥посницьк≥ в≥дносини в аграрному сектор≥ зникають не одразу Ч њх ≥снуванн¤ зумовлюЇтьс¤ збереженн¤м чисельних нап≥вфеодальних рис господарюванн¤. ўодо американського шл¤ху, то при ньому др≥бн≥ сел¤нськ≥ господарства по-революц≥йному усувають ≥з сусп≥льного орган≥зму кр≥посницьк≥ латифунд≥њ та в≥льно розвиваютьс¤ у напр¤м≥ кап≥тал≥стичного фермерства.

Ќа ”крањн≥, ¤к ≥ у вс≥й –ос≥њ, кап≥тал≥зм в с≥льському господарств≥ розвивавс¤ цими двома шл¤хами одночасно. “ак, у „ерн≥г≥вськ≥й губерн≥њ панувала в≥дроб≥ткова система, у ѕолтавськ≥й та ’арк≥вськ≥й - зм≥шана, на ѕравобережж≥ та у п≥вденних губерн≥¤х - кап≥тал≥стична, але й тут мали м≥сце в≥дроб≥тки. ќтже, абсолютно чистих форм економ≥чноњ орган≥зац≥њ господарства в пореформену добу не ≥снувало. ѕоЇднувалис¤ риси ¤к панщинноњ, тобто в≥дроб≥тковоњ, так ≥ кап≥тал≥стичноњ систем, њх переплетенн¤ було характерною особлив≥стю економ≥чного розвитку с≥льського господарства в пореформений час.

ѕ≥сл¤ реформи 1861 р. пом≥тним ¤вищем стала соц≥альна диференц≥ац≥¤ сел¤нства. ≤ це ц≥лком законом≥рно, оск≥льки ставленн¤ до прац≥ не могло бути в ус≥х однаковим. ѕопри загальне неспри¤тливе становище сел¤н, де¤к≥ з них, ¤к правило, господарювали краще, ≥нш≥ - г≥рше, а частина з певних причин зовс≥м не бажала працювати на земл≥. ¬ ц≥лому людей можна под≥лити на три групи: вищу, середню та нижчу, що по сут≥ зб≥гаЇтьс¤ з соц≥ально-економ≥чною структурою украњнського села. ”крањнське сел¤нство поступово стало складатись з в≥дносно заможн≥ших, ¤ких називали куркул¤ми; господар≥в середнього достатку; б≥дних сел¤н, тобто б≥дн¤к≥в.

1	2	3	4

Ќазва: √осподарство ”крањни другоњ половини XIX ст.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3565 прочитано)