≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)

√осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)

¬иникненн¤ ≥ розвиток феодальних в≥дносин у «ах≥дн≥й ™вроп≥. –озвиток с≥льського господарства. —ередньов≥чне м≥сто. –озвиток ремесла ≥ торг≥вл≥.

¬иникненн¤ ≥ розвиток феодальних в≥дносин у «ах≥дн≥й ™вроп≥

” середин≥ першого тис¤чол≥тт¤ новоњ ери в господарств≥ тогочасних сусп≥льств в≥дбулис¤ кардинальн≥ зм≥ни, зумовлен≥ по¤вою ≥ розвитком нових в≥дносин, ¤к≥ в науков≥й л≥тератур≥ д≥стали загальну назву феодал≥зм, або аграрне сусп≥льство. ‘еодальн≥ в≥дносини розвивалис¤ одночасно майже в ус≥х крањнах ™враз≥њ.

¬ ≥стор≥ограф≥њ феодальне господарство характеризуЇтьс¤ такими загальними ознаками: протир≥чч¤ м≥ж др≥бним сел¤нським виробництвом ≥ великою власн≥стю на землю; монопол≥¤ феодал≥в на землю, що пол¤гала в принцип≥ "немаЇ земл≥ без сеньйора"; умовний характер земельноњ власност≥, пов'¤заний з в≥йськовою службою, на¤вн≥сть васально-сеньйор≥альноњ системи; позаеконом≥чний примус, особиста залежн≥сть сел¤нина в≥д землевласника; на¤вн≥сть ренти (натуральна, в≥дб≥ркова ≥ грошова); пануванн¤ натурального господарства, при ¤кому продукти прац≥ використовувалис¤ дл¤ задоволенн¤ власних потреб виробника, другор¤дна роль обм≥ну. ќсновними господарськими формами були феодальний маЇток, рем≥сничий цех ≥ торгова г≥льд≥¤.  ласичним зразком феодального сусп≥льства в л≥тератур≥ вважаЇтьс¤ французька модель. јле в кожн≥й крањн≥ процеси феодал≥зац≥њ, кр≥м ун≥версальних ознак, мали своњ ≥стотн≥ риси, в≥дм≥нност≥.

” зах≥дноЇвропейських крањнах феодал≥зм пройшов три етапи розвитку. ѕерший етап (V Ч X ст.) Ч пер≥од генези (становленн¤) феодал≥зму, час виникненн¤ феодального землеволод≥нн¤ ≥ держав феодального типу. ƒругий етап (XI - XV ст.) - пер≥од утвердженн¤ феодальних в≥дносин, розвитку феодальних м≥ст, зародженн¤ товарного виробництва, доба феодальноњ роздробленост≥ й формуванн¤ абсолютистських монарх≥й. “рет≥й етап (к≥нець XV Ч перша половина XVII ст.) Ч пер≥од розкладу феодальних в≥дносин, ≥нтенсивного розвитку товарного виробництва, зм≥цненн¤ економ≥чних зв'¤зк≥в м≥ж рег≥онами ≥ крањнами, виникненн¤ мануфактурного виробництва.

ѕроцес становленн¤ феодального господарства ¤скраво простежуЇтьс¤ на приклад≥ ‘ранкського корол≥вства (VI - X ст.). ‘ранки, що ¤вл¤ли собою плем≥нний союз - об'Їднанн¤ к≥лькох германських племен, под≥л¤лис¤ на дв≥ групи: сал≥чних франк≥в, ¤к≥ жили на територ≥њ нижнього –ейну, та ринуарських франк≥в, ¤к≥ жили п≥вденн≥ше, на берегах –ейну й ћаасу.

‘ранкське сусп≥льство початку VI ст. вже не становило Їдиного ц≥лого, а под≥л¤лос¤ на к≥лька соц≥альних верств. ѕереважно його складали в≥льн≥ франкськ≥ сел¤ни, ¤к≥ жили сус≥дськими общинами, збер≥гали численн≥ пережитки родового ладу ≥ користувалис¤ ще досить значними правами. –азом з тим вже склавс¤ прошарок новоњ служилоњ знат≥ (найближчого оточенн¤ корол¤), ¤ка прийшла на зм≥ну стар≥й родов≥й ел≥т≥. ѕоступово нова знать перетворилас¤ на клас великих земельних власник≥в, оск≥льки саме вона отримувала захоплен≥ земл≥ на правах приватноњ власност≥. “рет≥м прошарком були нап≥вв≥льн≥ л≥ти та в≥льнов≥дпущен≥ Ч колишн≥ раби, в≥дпущен≥ на волю. ¬они були не власниками, а держател¤ми невеликих земельних над≥л≥в, ≥ за своњм становищем наближалис¤ до кр≥пак≥в.

Ќайважлив≥ш≥ в≥домост≥ про сусп≥льний лад франк≥в вм≥щуЇ судебник "—ал≥чна ѕравда", в ¤кому вм≥щено судов≥ закони сал≥чних франк≥в. ¬≥н складавс¤ впродовж VI - IX ст. ≥ в≥дображав еволюц≥ю франкського сусп≥льства на шл¤ху до остаточного розкладу родового ладу, утвердженню приватноњ власност≥ на землю.

¬же наприк≥нц≥ VI ст. орна земл¤, що була в колективн≥й власност≥ сус≥дськоњ общини Ч марки, стала предметом повноњ ≥ в≥льноњ в≥дчуженоњ власност≥ - алодом. ¬ласник алоду був зобов'¤заний нести в≥йськову службу. ѕор¤д з цим франки зберегли земельну власн≥сть галло-римл¤н, швидко утверджувалас¤ приватна власн≥сть на землю франкського корол¤, дружинник≥в, службових ос≥б ≥ придворних, церкви тощо.

¬иникненн¤ приватноњ власност≥ на землю завершило трансформац≥ю родовоњ общини в сус≥дську общину - марку, в ¤к≥й колективна власн≥сть на уг≥дд¤ поЇднувалас¤ з приватною ≥ндив≥дуальною власн≥стю.

” VIII - IX ст. сталис¤ ≥стотн≥ зм≥ни у сусп≥льному лад≥ франк≥в, ≥ насамперед у земельних в≥дносинах. ¬≥дбувалос¤ швидке нагромадженн¤ власност≥ великих землевласник≥в ≥ розоренн¤ в≥льного франкського сел¤нства. ≈коном≥чне зм≥цненн¤ аристократ≥њ супроводжувалос¤ пог≥ршенн¤м становища в≥льних власник≥в, що вело до посиленн¤ залежност≥ в≥д великих землевласник≥в, а ≥нод≥ й до втрати алоду. ¬же у VIII Ч IX ст. набула поширенн¤ практика так званих прекар≥њв (передач на проханн¤), тобто наданн¤ великим землевласником безземельному сел¤нинов≥ д≥л¤нки земл≥ у тимчасове користуванн¤. ≤нод≥ ≥ др≥бн≥ власники п≥д тиском обставин в≥ддавали свою землю феодалу, пот≥м брали њњ в користуванн¤, перетворюючись таким чином на залежного в≥д феодала держател¤. «а це землевласники охорон¤ли господарство залежного в≥д них сел¤нина. ќтже, прекар≥й в≥в до втрати в≥льним франкським сел¤нином його власност≥ на землю ≥ до зростанн¤ земельноњ власност≥ феодала. ¬одночас сел¤ни втрачали й особисту свободу.

—еред землевласник≥в почали складатис¤ особлив≥ в≥дносини, пов'¤зан≥ з по¤вою так званих бенеф≥ц≥њв (буквально - благод≥¤нь), або ленноњ системи. —уть њњ пол¤гала в тому, що певна особа, отримуючи землю чи об≥йст¤, зобов'¤зувалас¤ пану (сеньйору), в≥д ¤кого вона отримувала бенеф≥ц≥й, збер≥гати особисту в≥рн≥сть ≥ в≥ддан≥сть. √оловним мотивом пожалуванн¤ ≥ головним обов'¤зком того, хто отримував землю, було виконанн¤ в≥йськовоњ повинност≥. ¬≥йськова повинн≥сть набула особливо важливого значенн¤ за  арла ¬еликого. ƒл¤ повного дос¤гненн¤ мети пожалуванн¤ необх≥дно було долучити до бенеф≥ц≥йного зв'¤зку ≥нший, особистий зв'¤зок. ÷≥ в≥дносини особистого зв'¤зку називалис¤ комендац≥Їю, або васал≥тетом (уаззиз - слуга), ставили сеньйора (того, хто дав) ≥ васала (того, хто отримав бенеф≥ц≥й) у певн≥ стосунки, под≥бн≥ до родинних. ¬они повинн≥ були заповз¤тливо охорон¤ти один одного. ÷ей новий зв'¤зок часом встановлювавс¤ ≥ без пожалуванн¤ земл≥, на ¤кихось ≥нших умовах, проте головним зобов'¤занн¤м в ус≥х випадках було несенн¤ в≥йськовоњ служби. «а прикладом корол≥в почали роздавати бенеф≥ц≥њ церковн≥ сановники ≥ св≥тськ≥ вельмож≥. ¬они роздавали земл≥, що були њхньою власн≥стю, а також т≥, ¤кими вони сам≥ користувалис¤ ¤к бенеф≥ц≥¤ми; особи, ¤к≥ отримували ц≥ земл≥, ставали њхн≥ми васалами.

« часом бенеф≥ц≥й перетворивс¤ ≥з тимчасового держанн¤ земл≥ на спадкове волод≥нн¤ Ч феод, що стало остаточним утвердженн¤м земельноњ власност≥ пан≥вного класу. Ќа м≥сце колишньоњ в≥льноњ сел¤нськоњ общини - марки прийшла феодальна община, ¤ка стала знар¤дд¤м закр≥паченн¤ сел¤нина. ‘еодальна община складалас¤ з панськоњ земл≥, ¤ка називалас¤ доменом, ≥ земл≥, що перебувала у користуванн≥ залежних сел¤н. ‘еодально залежне сел¤нство поступово перетворилос¤ на кр≥посних сел¤н, ¤к≥ залежали в≥д феодала особисто, сплачували йому феодальну ренту у вигл¤д≥ р≥зних повинностей -в≥дроб≥тк≥в, натурального чиншу.

ќдночасно з перетворенн¤м бенеф≥ц≥¤ на феод поширювалис¤ так зван≥ ≥мун≥тетн≥ права феодал≥в р≥зного гатунку. √оловний зм≥ст ≥мун≥тету пол¤гав у тому, що територ≥¤ того, хто отримував ≥мун≥тетну грамоту, зв≥льн¤лас¤ королем в≥д юрисдикц≥њ ур¤дових ос≥б, граф≥в, сотник≥в, ¤ким заборон¤лос¤ вступати на цю територ≥ю. ¬иконанн¤ ус≥х судових, адм≥н≥стративних, пол≥цейських та ≥нших функц≥й передавалос¤ феодалу, ¤кий зд≥йснював њх своњм власним апаратом. ≤мун≥тет, таким чином, став засобом позаеконом≥чного примусу, ¤кий породжувавс¤ характером феодальноњ земельноњ власност≥ ≥ спри¤в посиленню пол≥тичноњ незалежност≥ феодал≥в в≥д центральноњ влади, що надавало приватн≥й влад≥ ≥мун≥ста державного характеру, а його пом≥ст¤ перетворювало на своЇр≥дну маленьку державу. “ака система створювала передумови дл¤ майбутнього пол≥тичного розпаду  арол≥нгськоњ ≥мпер≥њ.

ѕроцес феодал≥зац≥њ, ¤кий здеб≥льшого завершивс¤ на час правл≥нн¤  арла, р≥зко зм≥нив позиц≥ю земельноњ аристократ≥њ щодо центральноњ влади. ѕоглибленн¤ системи ≥мун≥тету перетворило великих феодал≥в на майже незалежних володар≥в, ¤к≥ прагнули пол≥тичного суверен≥тету. ѕол≥тична роздроблен≥сть була викликана розвитком феодальноњ системи, ¤ка в≥дводила ≥мператору м≥сце лише голови ц≥лоњ ≥Їрарх≥њ незалежних володар≥в, що прагнули повноњ суверенност≥. « IX ст. традиц≥йна римська централ≥зац≥¤, що нею певний час послугувавс¤  арл ¬еликий, поступаЇтьс¤ м≥сцем процесу, ¤кий розпод≥лив владу м≥ж монархом ≥ аристократ≥Їю.

ћайже такий самий шл¤х розвитку феодальних в≥дносин пройшли јнгл≥¤, частково Ќ≥меччина, Ќорвег≥¤ та ≥нш≥ Ївропейськ≥ крањни. ѕод≥бними до алоду земельними ≥нститутами були в јнгл≥њ фолькленд, у Ќорвег≥њ - одаль. ‘олькленд не м≥г бути в≥дчужений на в≥дм≥ну в≥д бокленду (бокленд - земл¤, ¤кою волод≥ли на основ≥ дарчоњ грамоти), що формально знаходивс¤ у приватн≥й власност≥. ‘олькленд - над≥л, ¤ким волод≥ли зг≥дно з "природним правом" ≥ ¤кий не був об'Їктом куп≥вл≥ - продажу. Ќорвезький одаль, будучи спадковим волод≥нн¤м прот¤гом усього середньов≥чч¤, не став приватною власн≥стю.

¬ јнгл≥њ пан≥вною формою великого землеволод≥нн¤ був бокленд. ‘ормул¤р корол≥вськоњ грамоти вказував, що король дарував лицарев≥ або монастирев≥ повну ≥ н≥ким не обмежену власн≥сть. јле насправд≥ король на правах бокленду передавав села або ц≥л≥ округи, що йому належали, з в≥льним населенн¤м, ¤ке було п≥двладне королю ¤к глав≥ держави, але не ¤к власнику.  ороль дарував владу над людьми, а не землю. ћ≥ж власником прав бокленду ≥ населенн¤м переданоњ йому земл≥ встановлювались особист≥ в≥дносини залежност≥.

1	2	3	4

Ќазва: √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5507 прочитано)