≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)

—ел¤ни не втрачали права на своњ над≥ли. ¬ результат≥ корол≥вського даруванн¤ складалась ситуац≥¤, за ¤коњ на одну ≥ ту ж д≥л¤нку земл≥ поширювалос¤ право бокленду, що належало магнату, а за сел¤нином збер≥галос¤ право фолькленду. јле н≥ перше, н≥ друге не були правом приватноњ власност≥ на землю.

¬ажливою под≥Їю, що прискорила феодал≥зац≥ю в јнгл≥њ, було нормандське завоюванн¤ 1066 року. «авойовники насильно закр≥пачили в≥льне населенн¤ острова ≥ оформили його законодавче. ѕокр≥пачене населенн¤ д≥лилос¤ на дв≥ категор≥њ: в≥лан≥в та котер≥в. ѕерш≥ - члени с≥льськоњ общини з над≥лом «ќ акр≥в земл≥. ¬они мали своњ знар¤дд¤ прац≥, робочу худобу, користувалис¤ громадськими пасовищами, луками. ¬≥лани в≥дробл¤ли 3-4 дн≥ панщини на тиждень у маЇтку феодала, платили оброк натурою, р≥дше Ч гр≥шми.  отери Ч залежн≥ сел¤ни з незначними присадибними над≥лами або й без земл≥. ≤ т≥ й ≥нш≥ змушен≥ були молоти зерно у млин≥ феодала, пекти хл≥б в його пекарн≥, варити пиво в броварн≥ та ≥н., сплачуючи за вс≥ ц≥ послуги чинн≥.

’арактерною особлив≥стю англ≥йського села було те, що пор¤д з в≥ланами, катерами там ще збер≥галос¤ в≥льне сел¤нство. ÷≥ землероби також виконували певн≥ повинност≥ на користь барона чи абата, але могли будь-коли покинути манор.

” Ќ≥меччин≥ феодал≥зац≥¤ села проходила значно п≥зн≥ше - у VII - XI ст. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших Ївропейських держав, Ќ≥меччина була економ≥чно в≥дсталою крањною. ƒо того ж пол≥тична роздроблен≥сть гальмувала розвиток господарства ≥ посилювала закр≥паченн¤ сел¤нства в той пер≥од, коли в ≥нших крањнах «ах≥дноњ ™вропи воно в основному було в≥льним. ≤ншою причиною зап≥зн≥лого розвитку феодальних в≥дносин було те, що Ќ≥меччина не входила до складу –имськоњ ≥мпер≥њ.

” б≥льшост≥ Ївропейських крањн зм≥цненн¤ феодальних в≥дносин припадаЇ на X - XIII ст., коли феодали встановлюють владу над сел¤нами. —туп≥нь њх залежност≥ в≥д сеньйора у р≥зних крањнах була неоднаковою. “ак, у ‘ранц≥њ, де залишилис¤ сл≥ди в≥д галло-римських раб≥в ≥ колон≥в, феодальн≥ в≥дносини розвивалис¤ активн≥ше, н≥ж в ≥нших крањнах. ” крањнах ™вропи залишалас¤ велика к≥льк≥сть в≥льних сел¤н-общинник≥в, ¤к≥ мали значний вплив на соц≥ально-економ≥чний розвиток.

«алежн≥ сел¤ни за своњм складом були далеко не однор≥дними. ” р≥зних м≥сц¤х нав≥ть одн≥Їњ крањни вони виконували р≥зн≥ повинност≥. Ќайб≥льш поширеною формою феодальноњ експлуатац≥њ була панщина (в≥дроб≥ткова рента). —початку сел¤ни в≥дбували на пол≥ феодала з≥ своњм реманентом ≥ робочою худобою.  р≥м цього, вони виконували ц≥лий р¤д ≥нших обов'¤зк≥в: буд≥вництво замк≥в ≥ дор≥г, транспортуванн¤ вантаж≥в, утриманн¤ в≥йськових загон≥в. Ќатуральний ≥ грошовий оброки в ’-’≤ ст. були пор≥вн¤но невеликими ≥ дуже часто виступали ¤к доповненн¤ до панщини.

” XIII ст. у ‘ранц≥њ, а пот≥м ≥ в ≥нших крањнах ™вропи починаЇтьс¤ процес викупу сел¤н ≥з феодальноњ залежност≥. ѕоштовхом дл¤ цього стали хрестов≥ походи. ¬икуп був дуже поширений у тих районах, що примикали до великих рем≥сничих ≥ торгових центр≥в. јле не вс≥ сел¤ни змогли викупити повинност≥, тому що дл¤ цього потр≥бн≥ були значн≥ суми грошей. —ел¤ни часто зверталис¤ до м≥ських лихвар≥в, ¤к≥ забезпечували своњ позики землею. “ак з'¤вилас¤ ≥потека (позика п≥д заставу земл≥). ’оч певн≥ форми феодальних по-винностей в де¤ких крањнах збер≥галис¤ до середини XIX ст., у б≥льшост≥ крањн ™вропи сел¤ни стали особисто в≥льними в ≤тал≥њ у XIII ст., у ‘ранц≥њ в XIV ст., в јнгл≥њ у XV ст.

–озвиток с≥льського господарства

¬ епоху феодал≥зму основною формою людськоњ д≥¤льност≥ було с≥льське господарство. ¬ ™вроп≥ знаходитьс¤ дв≥ зони, спри¤тлив≥ дл¤ розвитку с≥льськогосподарського виробництва: л≥состеп ≥ л≥сова зона. ¬ –имськ≥й ≥мпер≥њ переважало орне землеробство. ” стародавн≥х германц≥в ≥ кельт≥в до VII ст. було поширене вирубне землеробство Ч дуже трудом≥стке й неефективне. —ел¤ни вибирали д≥л¤нки л≥су, спалювали його, а пот≥м землю, що зв≥льнилас¤ в≥д л≥су, обробл¤ли. –≥ллю використовували, ¤к правило, три роки. ўоб вижити, змушен≥ були займатись мисливством, рибальством ≥ ≥ншими промислами.

ќсновними культурами були жито, ¤чм≥нь, льон. ѕоле пос≥ву боронували верх≥вками зрубаних ¤лин - боронами-суко-ватками. «астосовували прим≥тивну с≥возм≥ну. ѕ≥сл¤ трьох рок≥в землю використовували ¤к пасовище. „ерез 15-17 рок≥в на цю д≥л¤нку поверталис¤ знову. √рунт обробл¤ли за допомогою рала або сохи. ” районах, прилеглих до кордон≥в колишньоњ –имськоњ ≥мпер≥њ, використовували плуг, що давало змогу залишатис¤ на одному м≥сц≥ тривалий час.

” степов≥й зон≥ спалювали ц≥лину, пот≥м розорювали ≥ зас≥вали. Ќа наступний р≥к це поле вже не обробл¤лос¤, воно заростало бур'¤нами.  оли виникала гостра нестача земл≥, сел¤ни поверталис¤ до нього. “аким чином формувалас¤ перелогова система землеробства. “ерм≥н поверненн¤ до запуст≥лоњ земл≥ становив один р≥к. ¬иникають два пол¤: орне ≥ парове. ѕарове обробл¤ли, щоб знищити бур'¤ни, але не зас≥вали. ѕри застосуванн≥ такоњ системи землеробства була потреба у великих колективах. ѕерелогов≥ пол¤ могла обробл¤ти одна с≥м'¤. ÷е привело до ≥ндив≥дуального господарюванн¤. « часом виникаЇ трип≥льна система (пар, озимина, ¤ровина). ƒвоп≥лл¤ ≥ трип≥лл¤ були прогресом у розвитку с≥льського господарства. «нар¤дд¤ прац≥ в с≥льському господарств≥ в пер≥од раннього середньов≥чч¤ вдосконалювалис¤ дуже пов≥льно. ‘актично в ус≥й ™вроп≥ застосовували дл¤ обробки ірунту рало, борону, соху, мотику, лопату та ≥н. ѕлуг був одним ≥з найб≥льш удосконалених знар¤дь раннього феодал≥зму. ¬≥н значно п≥двищив продуктивн≥сть прац≥ й використовувавс¤ в степов≥й та л≥состепов≥й зонах. —оху застосовували землероби в л≥сов≥й зон≥, у п≥вн≥чних районах —х≥дноњ ™вропи. –ешта с≥льськогосподарських знар¤дь удосконалювалас¤ пов≥льно, збер≥гаючи свою форму.  ам'¤н≥ й зал≥зн≥ серпи були поширен≥ в ус≥й ™вроп≥. ћолотили зерно в основному ц≥пами, ≥нод≥ за допомогою худоби: домашн≥ тварини копитами вибивали зерно з≥ сноп≥в або вони т¤гнули каток чи спец≥ально прилаштовану дл¤ цього дошку.

¬ епоху раннього середньов≥чч¤ с≥льськогосподарськ≥ культури мало збагатилис¤ новими видами в пор≥вн¤нн≥ з попередн≥м пер≥одом. —еред зернових набуваЇ поширенн¤ пшениц¤, особливо твердих сорт≥в. ¬она вирощувалас¤ в районах —ередземного мор¤. ячм≥нь част≥ше зустр≥чавс¤ у народ≥в ÷ентральноњ ™вропи. …ого використовували ¤к продукт ≥ ¤к корм дл¤ с≥льськогосподарських тварин, а також ¤к сировину дл¤ виготовленн¤ пива. ” де¤ких п≥вн≥чних районах в≥н був основною, а подекуди ≥ Їдиною зерновою культурою.

ѕросо вирощувалось у неперезволожених районах. јрхеологи вважають його одн≥Їю з найдавн≥ших зернових культур. ∆ито й овес зустр≥чаютьс¤ дуже р≥дко. ¬они виступають ¤к доповненн¤ до основних культур. ѕочинаючи з VIII ст. жито вит≥сн¤Ї просо ≥ ¤чм≥нь, овес перетворюЇтьс¤ в основну кормову культуру дл¤ коней.

ѕо р≥чц≥ —ен≥ можна провести умовну л≥н≥ю, на зах≥д в≥д ¤коњ вирощували пшеницю та њњ р≥зновиди, на сх≥д - ¤чм≥нь, жито, овес. ѕросо культивувалось повсюдно. ¬рожайн≥сть злак≥в була невисокою: сам -1,5; сам -2, дуже р≥дко сам - 3.

” ¬≥зант≥њ ≥ «ах≥дн≥й ™вроп≥ було поширене виноградарство. ¬иноград споживали у св≥жому вигл¤д≥, виготовл¤ли з нього м≥цн≥ сорти вин. ” середземноморських крањнах виноград набув певного значенн¤ тому, що використовувавс¤ в л≥тург≥њ. «авд¤ки церкв≥ в≥н з'¤вивс¤ в ≥нших крањнах, де були спри¤тлив≥ умови дл¤ його вирощуванн¤.

 р≥м землеробства, важливу роль у с≥льському господарств≥ крањн ™вропи в≥д≥гравало полюванн¤ ≥ рибальство. ¬ друг≥й половин≥ ≤ тис¤чол≥тт¤ винищенн¤ диких тварин стало катастроф≥чним. ÷е було насл≥дком не лише господарськоњ д≥¤льност≥, а й п≥днесенн¤м рол≥ полюванн¤ в житт≥ феодал≥в.

“варинництво у де¤ких народ≥в ™вропи (скандинав≥в, балт≥в та ≥н.) мало не менше значенн¤, н≥ж землеробство.  ельти, германц≥ й слов'¤ни розводили вол≥в ¤к т¤глову силу, коней ¤к њздову, а також свиней, к≥з, курей та собак. ќсобливого поширенн¤ набули свин≥ й велика рогата худоба. Ќа рубеж≥ II тис. в≥дбуваютьс¤ ¤к≥сно нов≥ зм≥ни у тваринництв≥. —ел¤ни переход¤ть в≥д простого привласненн¤ у природи до св≥домого розведенн¤ потр≥бних њм тварин. ” ‘ранц≥њ вивод¤ть нов≥ породи коней ≥ собак, у крањнах —ередземномор'¤ Ч овець ≥ к≥з. —ел¤ни вивели нов≥ породи свиней, схрещуючи њх з дикими.

–ибальством практично займалис¤ повсюди, де були водойми.

ѕочинаючи з XI ст. с≥льське господарство крањн «ах≥дноњ ™вропи вступаЇ в нову стад≥ю свого розвитку. ќсновною виробничою одиницею залишалис¤ др≥бн≥ сел¤нськ≥ господарства, хоч ≥ феодальн≥ вотчини в≥д≥гравали певну роль в економ≥чному житт≥. ¬ажливим чинником, що спри¤в розвитку с≥льськогосподарського виробництва у XI Ч XIII ст., було зб≥льшенн¤ чисельност≥ населенн¤, зростанн¤ рол≥ м≥ст, ¤к≥ потребували продукт≥в ≥ сировини.

”досконалюютьс¤ с≥льськогосподарськ≥ знар¤дд¤. Ќа зм≥ну ралу прийшов плуг. ¬≥н знаходив широке застосуванн¤ в пер≥од масового освоЇнн¤ ц≥лини ≥ л≥с≥в. ¬провадженн¤ плуга з в≥двалом в≥дбувалось поступово: у ‘ранц≥њ - в XIII ст., в јнгл≥њ - в XIV - XV ст.

ќрали спочатку волами (≤спан≥¤, ≤тал≥¤, ‘ранц≥¤, Ѕалкани), а також мулами, буйволами. ¬досконаленн¤ борони значно п≥двищило врожайн≥сть с≥льськогосподарських культур. јле б≥льш≥сть знар¤дь майже не зазнала суттЇвих зм≥н.

” пер≥од розвитку феодал≥зму застосовувалис¤ р≥зн≥ методи в≥дновленн¤ родючост≥ ірунту. ¬ умовах пом≥рноњ зони основними були дво- ≥ трип≥льн≥ с≥возм≥ни. —початку трип≥лл¤ запроваджувалос¤ пов≥льно. ѕрискоривс¤ ж цей процес ≥з застосуванн¤м плуга з в≥двалом: у XII ст. повсюдно у ‘ландр≥њ ≥ ‘ранц≥њ, в XIII - XIV ст. - в јнгл≥њ. ƒо XV ст. трип≥льна система поширилас¤ в б≥льшост≥ район≥в јнгл≥њ, Ќ≥дерланд≥в, Ќ≥меччини, ‘ранц≥њ, „ех≥њ, —ловаччини, ѕольщ≥, ѕ≥вденноњ Ўвец≥њ. „ерез неспри¤тлив≥ природно-кл≥матичн≥ умови трип≥лл¤ не знайшло широкого застосуванн¤ в —канд≥нав≥њ, ≤тал≥њ, ≤спан≥њ.

1	2	3	4

Ќазва: √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5507 прочитано)