≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)

Ќаприк≥нц≥ XIII ст. виникають б≥льш складн≥ с≥возм≥ни. ” ‘ландр≥њ практикуютьс¤ пос≥ви кормових культур по пару; в јнгл≥њ в окремих частинах велос¤ б≥льш рац≥ональне господарство ≥з значним удобренн¤м. ¬ XIV Ч XV ст. в јнгл≥њ с≥¤ли по пару ¤р≥ культури, залишалис¤ марг≥нальн≥ земл≥, краще удобрювались ≥нш≥. ¬ де¤ких районах Ќ≥меччини де¤к≥ д≥л¤нки пол¤ використовувались то ¤к пасовище, то ¤к поле.

” б≥льшост≥ район≥в ™вропи переважали зернов≥ культури. Ћише на п≥вдн≥ пор¤д ≥з зерновими були поширен≥ виноградники ≥ сади. ¬елике значенн¤ дл¤ розвитку с≥льського господарства мали бобов≥ культури, ¤к≥ не т≥льки йшли на њжу людин≥ та корм худоб≥, а й збагачували грунт азотом. «б≥льшенн¤ пос≥в≥в гороху, боб≥в, квасол≥ спостер≥галос¤ у ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥, ≤тал≥њ. « XIV ст. дедал≥ част≥ше с≥¤ли гречку, але значного поширенн¤ вона набула лише наприк≥нц≥ XV ст. ƒещо ран≥ше араби завезли в ≤спан≥ю рис, ¤кий у XV ст. проник в ≤тал≥ю та ѕ≥вденну ‘ранц≥ю.

”рожайн≥сть зернових коливалас¤ залежно в≥д сорту ≥ району вирощуванн¤. ’оча в окремих господарствах феодал≥в збирали досить висок≥ врожањ (пшениц≥ - сам-8, гороху - сам-9, в≥вса - сам-10), середн¤ врожайн≥сть становила не б≥льш сам-3 - сам-4.

« XIV ст. у де¤ких Ївропейських крањнах в≥дбуваЇтьс¤ спец≥ал≥зац≥¤ район≥в на вирощуванн≥ окремих сорт≥в садово-городн≥х культур. –озвиваЇтьс¤ прим≥ське промислове городництво ≥ сад≥вництво. «'¤вл¤ютьс¤ велик≥ сади ≥ городи в Ќ≥меччин≥, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ. ¬ крањнах —ередземномор'¤ сад≥вництво ≥ городництво набираЇ експортного характеру.

≤з зростанн¤м м≥ст зб≥льшилос¤ виробництво техн≥чних культур. ” районах з розвинутим текстильним виробництвом вирощували фабричн≥ рослини: шафран, марену, вайду та ≥н. ѕовсюдно в ™вроп≥ с≥¤ли коноплю й льон.

” XI - XV ст. значних зм≥н зазнало тваринництво. якщо до к≥нц¤ XIII ст. воно в≥д≥гравало допом≥жну роль, то в XIV - XV ст. набуло першор¤дного значенн¤, особливо в районах з неспри¤тливими кл≥матичними умовами дл¤ вирощуванн¤ зернових. “енденц≥¤ до зростанн¤ погол≥в'¤ великоњ рогатоњ худоби у сп≥вв≥дношенн≥ до др≥бноњ стала загальним ¤вищем. ” господарствах феодал≥в зб≥льшувалось погол≥в'¤ великоњ рогатоњ худоби. —ел¤нськ≥ господарства, не маючи достатньоњ к≥лькост≥ корм≥в, основну увагу прид≥л¤ли розведенню овець, к≥з, свиней. ” де¤ких районах ™вропи ≥нтенсивно розвивалос¤ в≥вчарство ¤к постачальник сировини дл¤ суконного виробництва.

—правжн≥й переворот у тваринництв≥ ставс¤ з виникненн¤м ст≥йлово-таб≥рного способу утриманн¤ худоби. ¬ XIV -XV ст. табори з'¤вилис¤ у найб≥льш розвинутих районах ™вропи. ¬елике погол≥в'¤ потребувало розвитку кормовоњ бази. ÷е спонукало до осушенн¤, вир≥внюванн¤ ≥ огородженн¤ лук. ≤нтенсивно тваринництво розвивалось у Ќ≥дерландах. «в≥дси на Ївропейський ринок постачали м'¤со, сир, сало. “ут були виведен≥ фр≥сландська ≥ фламандська породи великоњ рогатоњ худоби. ¬ јнгл≥њ повсюдно розвивалось в≥вчарство, ¤ке стаЇ основним постачальником вовни в ™вроп≥. ¬≥вчарство вит≥сн¤Ї землеробство, воно зумовило аграрний переворот у XVI ст.  онкурували з јнгл≥Їю у виробництв≥ вовни ≤спан≥¤ та частково Ќ≥меччина.

ѕрогрес у с≥льському господарств≥ дос¤гавс¤ досв≥дом ≥ вм≥нн¤м сел¤н, хоч вони мали обмежен≥ можливост≥ дл¤ запровадженн¤ передових метод≥в. ” середн≥ в≥ки найусп≥шн≥ше розвивалис¤ пом≥щицьк≥ господарства. ‘еодали експлуатували не т≥льки дармову силу сел¤н, а й њхн≥й ≥нвентар та худобу. «алежн≥сть сел¤н в≥д феодала гальмувала загальне п≥днесенн¤ с≥льського господарства. «начн≥ зрушенн¤ в «ах≥дн≥й ™вроп≥ в≥дбулис¤ тод≥, коли перемогло парцел¤рне сел¤нське господарство.

—ередньов≥чне м≥сто. –озвиток ремесла ≥ торг≥вл≥

« XI ст. в економ≥чному житт≥ «ах≥дноњ ™вропи почавс¤ пер≥од урбан≥зац≥њ - в≥дродженн¤ римських м≥ст (–им, Ќеаполь, ѕариж, √ену¤, Ћ≥он, Ћондон, Ѕонн) ≥ утворенн¤ нових (√амбург, Ћюбек, Ћейпц≥г, ћагдебург), посиленн¤ њх господарського значенн¤. √оловною причиною цього було економ≥чне п≥днесенн¤, руйнуванн¤ натурально-господарських форм виробництва. ¬отчинне ремесло вичерпало себе, феодальний маЇток не м≥г розвивати своњх промислових проблем. ”сп≥хи с≥льського господарства зробили можливим ≥снуванн¤ населенн¤, ¤ке могло не займатис¤ с≥льським господарством. ¬отчинн≥ рем≥сники переводились на оброк. ¬они йшли з маЇтк≥в ≥ селилис¤ на перехрест¤х дор≥г, у торгових м≥стечках, б≥л¤ ст≥н замк≥в ≥ монастир≥в. ѕоступово ц≥ поселенн¤ перетворювались в м≥ста.

 р≥м старих римських центр≥в, середньов≥чн≥ торгово-промислов≥ м≥ста перебували п≥д владою феодал≥в, ¤к≥ були зац≥кавлен≥ в њх виникненн≥ на своњх земл¤х, оск≥льки м≥ста ≥ податки з них приносили немал≥ прибутки. —истема феодальноњ земельноњ власност≥ м≥цно прив'¤зувала торгово-промислов≥ центри до землевласника, а сам≥ м≥ста певною м≥рою повторювали структуру феодального маЇтку. «начну частину територ≥њ м≥ста займав замок з господарськими ≥ громадськими буд≥вл¤ми. ‘еодал пост≥йно жив у м≥ст≥. ѕри ньому перебувала значна к≥льк≥сть воњн≥в ≥ слуг, ¤ким роздавали земельн≥ д≥л¤нки. –ешта земл≥, ¤к правило, належала церкв≥. ‘еодал ставивс¤ до м≥ських жител≥в ¤к до с≥льських рем≥сник≥в, котр≥ переселилис¤ в м≥сто. “ому вони в≥дбували вс≥ феодальн≥ повинност≥. ¬ дещо кращому становищ≥ були купц≥, хоч також виконували повинност≥.

Ќа феодалов≥ лежали нов≥ обов'¤зки. ¬≥н повинен був захищати м≥сто, його жител≥в в≥д заз≥хань ≥нших сеньйор≥в або зовн≥шн≥х ворог≥в. ” X ст. це було нелегко. Ќаб≥ги норман≥в, араб≥в, угорц≥в спустошували земл≥ ™вропи. Ћише добре укр≥плене м≥сто могло протисто¤ти загарбникам. ” XI ст. зовн≥шн¤ небезпека майже повн≥стю зникаЇ ≥ феодали втрачають своЇ значенн¤ захисник≥в м≥ст. “аке становище надзвичайно загострило суперечност≥ м≥ж м≥щанами ≥ феодалами. ” крањнах «аходу вони вир≥шувалис¤ прот¤гом XI - XIII ст. у ход≥ так званих комунальних революц≥й. ¬ ≤тал≥њ велик≥ торговельн≥ м≥ста добилис¤ повного визволенн¤ вже в XI ст. ƒещо п≥зн≥ше на шл¤х боротьби за визволенн¤ стали м≥ста ѕ≥вн≥чноњ ‘ранц≥њ ≥ Ќ≥меччини. ¬ XII - XIII ст. у багатьох м≥стах «ах≥дноњ ™вропи утворилос¤ чимало м≥ст-комун або м≥ських республ≥к, що ц≥лком зв≥льнилис¤ в≥д сеньйор≥в ≥ отримали повне самовр¤дуванн¤. ƒо в≥данн¤ м≥ст переходили управл≥нн¤ й суд, збиранн¤ податк≥в, в≥йськова повинн≥сть, догл¤д за м≥ською торг≥влею тощо. —еред таких республ≥к особливо вид≥л¤лис¤ ≥тал≥йськ≥ м≥ста, насамперед ¬енец≥¤, √ену¤ ≥ ‘лоренц≥¤, ¤к≥ захопили багато земель ≥ стали великими купецькими державами.

“ам, де феодали збер≥гали свою могутн≥сть, боротьба м≥ст набувала надзвичайноњ гостроти й тривала ≥нод≥ впродовж дес¤тир≥ч. ƒалеко не вс≥м м≥стам «ах≥дноњ ™вропи вдалос¤ зв≥льнитис¤ з-п≥д руки феодал≥в. Ѕ≥льш≥сть м≥ст певною м≥рою залишалас¤ њм п≥двладною ≥ в кращому раз≥ д≥ставала грамоту, що визначала розм≥р виплат сеньйору ≥ гарантувала громад¤нам особисту свободу. “ак≥ м≥ста називалис¤ "в≥льними м≥стами". ¬они н≥коли не дос¤гали прав м≥ста-комуни; управл≥нн¤ й суд там залишалис¤ в руках сеньйора, проте права та обов'¤зки њхн≥х представник≥в Ч так зване "прево"- точно визначалис¤, щоб уберегти м≥ське населенн¤ в≥д зловживань.

” XIII ст. сформувалос¤ феодальне м≥ське "магдебурзьке право", ¤ке встановлювало пор¤док вибор≥в ≥ функц≥њ орган≥в м≥ського самовр¤дуванн¤, суду, купецьких об'Їднань, цех≥в, регулювало питанн¤ торг≥вл≥, оп≥ки, успадкуванн¤ тощо.

≈коном≥чно розвинут≥ м≥ста јнгл≥њ, ‘ранц≥њ та Ќ≥меччини в XI - XII ст. дос¤гли значного розвитку. «росло м≥ське населенн¤, розвиваютьс¤ ремесла ≥ торг≥вл¤. ѕан≥вне м≥сце пос≥даЇ виробництво вовн¤них тканин, збут ¤ких забезпечував п≥днесенн¤ ремесла ≥ торг≥вл≥. «багачуютьс¤ купц≥, посилюЇтьс¤ њх вплив.

” XII Ч XIII ст. у м≥стах сформувалис¤ рем≥снич≥ об'Їднанн¤ Ч цехи. —ередньов≥чний цех сп≥взвучний ≥з сучасним т≥льки за назвою. ” т≥ часи в≥н створювавс¤ за профес≥йними ознаками (шевський, ковальський, кравецький, ювел≥рний та ≥н.). ÷ехи складалис¤ з майстерень певного проф≥лю.  ожний цех мав св≥й статут Ч цей документ узаконював ≥ регламентував не т≥льки виробничий ≥ духовний, а й моральний спос≥б житт¤ рем≥сничого колективу. ¬ них було записано, зокрема, таке: у майстерн¤х дозвол¤лос¤ працювати майстру, п≥дмайстру, одному або двом учн¤м. як правило, вони жили, харчувалис¤ в невеличкому прим≥щенн≥ майстра. ¬икористовувалас¤ т≥льки ручна прац¤. «аборон¤лос¤ майстрам та њх пом≥чникам застосовувати будь-¤к≥ вдосконаленн¤, винаходи. “ак≥ сувор≥ заходи вживалис¤ дл¤ того, щоб не збагачувались одн≥ й не б≥дн≥шали ≥нш≥. —татути вс≥х цех≥в установлювали зразков≥ вироби, шедеври, на ¤к≥ й ор≥Їнтувалис¤ рем≥сники. «аборон¤лос¤ випускати товар г≥ршим або кращим в≥д шедевра. Ќ≥хто з член≥в цеху не мав права укладати договори чи вступати в сп≥лку на шкоду свого об'Їднанн¤. „лени цеху були водночас ≥ воњнами, захищаючи певну д≥л¤нку оборонного муру або веж≥.

–азом з купц¤ми та ≥ншими станами рем≥сники демократично управл¤ли м≥стом. “ис¤ч≥ сел¤н-кр≥пак≥в, т≥каючи в≥д феодальноњ невол≥, знаходили за фортечними мурами над≥йний притулок. ’то з них прожив у м≥ст≥ один р≥к ≥ один день, ставав повноправним город¤нином. ‘еодали неодноразово за допомогою в≥йськ робили спроби повернути своњх п≥дданих, але безрезультатно.

” м≥стах склалась ≥Їрарх≥¤ на зразок с≥льськоњ общини. ћайстри гнобили п≥дмайстр≥в, рем≥сник≥в. ўоб стати повноправним членом цеху (майстром), необх≥дно було пройти стаж учн≥вства (3-7 рок≥в), скласти складний ≥спит.

÷ехи мали сувору регламентац≥ю: пересл≥дували позацехових рем≥сник≥в (партач≥в), обмежували виробництво, щоб уникнути конкуренц≥њ за р≥зних умов. Ќаприклад, виготовл¤ти вироби дозвол¤лос¤ т≥льки при денному св≥тл≥; продукц≥¤ мала бути певних параметр≥в.

1	2	3	4

Ќазва: √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5507 прочитано)