≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)

÷ехова регламентац≥¤ була економ≥чно рац≥ональною у XIII - XV ст. ≥ в≥д≥грала прогресивну роль у розвитку м≥ського ремесла. ¬она спри¤ла виробництву ¤к≥сноњ продукц≥њ, але зусилл¤ цех≥в зберегти др≥бне виробництво, поставити вс≥х у р≥вн≥ умови загальмували розвиток продуктивних сил. ƒо винах≥дник≥в застосовувалась смертна кара, що призвело до застою науки ≥ техн≥ки.

якщо до XII ст. м≥ста з округами були самост≥йними економ≥чними районами ≥ не залежали в≥д ввозу сировини чи продукт≥в харчуванн¤, то з цього часу починаЇтьс¤ процес обм≥ну м≥ж окремими районами. ѕожвавленн¤ внутр≥шнього обм≥ну св≥дчило про зародженн¤ Їдиного ринку. ÷ьому спри¤ли численн≥ ¤рмарки, що в≥дбувалис¤ в м≥стах.  ≥льк≥сть ¤рмарок на р≥к у тому чи ≥ншому м≥ст≥ залежала в≥д м≥сцерозташуванн¤, попиту на певн≥ товари.

¬ умовах свав≥лл¤ феодал≥в м≥ста вимушен≥ були об'Їднуватис¤ в союзи. ” друг≥й половин≥ XIV ст. виникають Ўвабський ≥ –ейнський союзи м≥ст.

” «ах≥дн≥й ™вроп≥ розвивалис¤ зовн≥шн¤, морська, внутр≥шн¤ ≥ сухопутна торг≥вл¤. ¬же в XI - XII ст. визначились њњ центри - ¬енец≥¤, √ену¤, ѕ≥за. ѕ≥вн≥чно≥тал≥йськ≥ купц≥ вит≥снили ≥з середземноморських торгових шл¤х≥в в≥зант≥йц≥в ≥ араб≥в. ÷¤ сх≥дна, тобто левант≥йська, торг≥вл¤ усп≥шно розвивалас¤ 400 рок≥в, до другоњ половини XV ст. « порт≥в Ѕлизького —ходу Ївропейц≥ привозили товари з ≤нд≥њ,  итаю, —≥р≥њ.

” ¬енец≥њ, √енуњ, ‘лоренц≥њ, ѕ≥з≥ виникло власне виробництво шовку, скла, бавовн¤них тканин. “оварами з≥ —ходу, виробами Ївропейських рем≥сник≥в ≥тал≥йськ≥ купц≥ забезпечували феодал≥в «ах≥дноњ ™вропи, одержуючи за них казков≥ прибутки золотом ≥ ср≥блом.

¬ажливе значенн¤ дл¤ «ах≥дноњ ™вропи мала також торг≥вл¤ по Ѕалт≥йському ≥ ѕ≥вн≥чному мор¤х, по р≥чках ≈льб≥, Ўельд≥, ќдеру, “емз≥, «ах≥дн≥й ƒв≥н≥, –ейну, ƒунаю, ¬≥сл≥, Ќ≥ману, –он≥, —ен≥. якщо левант≥йська торг≥вл¤ займалас¤ переважно продажем на зах≥дноЇвропейських ¤рмарках сх≥дних товар≥в, то п≥вн≥чна Ч вироб≥в м≥сцевоњ промисловост≥ й продукт≥в с≥льського господарства.  упц≥ скуповували ≥з вигодою ≥ перепродували льон, худобу, шк≥ри, хм≥ль, хутро, сало, масло, хл≥б, с≥ль, в≥ск, мед, метал≥чн≥ рем≥снич≥ вироби, олово, л≥с.

ѕров≥дну роль у розвитку п≥вн≥чноњ торг≥вл≥ в≥д≥гравали √амбург, Ћюбек, Ѕремен, Ѕрюге, Ћондон. «годом утворивс¤ торговельний союз приморських м≥ст п≥д назвою √анза ( об'Їднанн¤, сп≥лка). ” XIV - XV ст. до √анзейського союзу входило 160 м≥ст, у тому числ≥ Ќовгород ¬еликий, √данськ, –ига.  ер≥вництво √анзи знаходилось в м≥ст≥ Ћюбеку.  упц≥ союзу мали р¤д прив≥лењв. ” них на ¤рмарках н≥хто не мав права конф≥скувати товари за борг, арештувати за злочини, вчинен≥ в ≥нших м≥сцевост¤х.  упець не в≥дпов≥дав за своњх компаньйон≥в. ¬лада не могла розпор¤джатис¤ майном купц¤, ¤кий помер на ¤рмарку. √анза ревно охорон¤ла своњх член≥в, н≥хто, кр≥м ганзейських купц≥в, не м≥г перевозити товари Ѕалт≥йським ≥ ѕ≥вн≥чним мор¤ми.

“овари ганзейськоњ ≥ левант≥йськоњ торг≥вл≥ зустр≥чалис¤ на ¤рмарках «ах≥дноњ ™вропи, особливо у французьк≥й пров≥нц≥њ Ўампань. ÷ей ¤рмарок тривав майже ц≥лий р≥к, але стол≥тн¤ в≥йна м≥ж ‘ранц≥Їю ≥ јнгл≥Їю (1337-1453) звела знаменитий Ївропейський ¤рмарок до р≥вн¤ м≥зерного пров≥нц≥йного торжка.

” середн≥ в≥ки розвивалас¤ ≥ сухопутна торг≥вл¤. ¬≥домий шовковий шл¤х в≥д  итаю до ™вропи прост¤гнувс¤ на к≥льканадц¤ть тис¤ч к≥лометр≥в.

” «ах≥дн≥й ™вроп≥ в середн≥ в≥ки у грошовому об≥гу була велика к≥льк≥сть найр≥зноман≥тн≥ших грошей. ≤з золотих найпопул¤рн≥шими були п≥вн≥чно≥тал≥йськ≥ дукати, њх почали випускати в 1140 роц≥ венец≥анц≥, вага монети становила 3-4 грами. ѕроте найпоширен≥шими були ср≥бн≥ грош≥ Ч в≥д маленькоњ роздр≥бноњ монетки до сол≥дного талера вагою «ќ грам≥в. ћонархи, н≥би змагаючись м≥ж собою, нещадно њх фальсиф≥кували: збер≥гаючи вагу, систематично зменшували вм≥ст ср≥бла.

ƒ≥ловим люд¤м було незручно ≥ небезпечно перевозити велику к≥льк≥сть золотих, ср≥бних чи м≥дних грошей. ¬ажко було роз≥братис¤ в њх повноц≥нност≥ чи неповноц≥нност≥. Ќа допомогу њм прийшли так зван≥ м≥н¤йл й, ¤к≥ легко в≥др≥зн¤ли справжн≥ грош≥ в≥д фальшивих. јгенти м≥н¤йла знаходилис¤ там, де прол¤гали торгов≥ шл¤хи.  упець за в≥дпов≥дну плату м≥г отримати необх≥дну послугу чи пораду. ѕоступово м≥н¤йли перетворилис¤ на банк≥р≥в. ”перше вони з'¤вилис¤ в п≥вн≥чно≥тал≥йських м≥стах, у пров≥нц≥њ Ћомбард≥¤. ƒо сьогоденн¤ за спец≥ал≥зованими магазинами-салонами збереглас¤ назва "Ћомбард".

–азом з по¤вою банк≥вськоњ системи виник кредит. ќск≥льки банк≥ри були монопол≥стами, вони встановлювали великий процент на позичковий кап≥тал. Ќеодноразово банк≥рськ≥ асоц≥ац≥њ розор¤лис¤, бо њх деб≥торами були корол≥, цар≥ чи ≥мператори. ¬они часто не т≥льки не сплачували борги, а й ф≥зично розправл¤лис¤ з позикодавц¤ми. Ќайусп≥шн≥ше розвинулас¤ кредитно-лихварська системи у ‘лоренц≥њ. ” XIV - XV ст. њњ очолювали в≥дом≥ банк≥ри з род≥в јльберт≥ й ћед≥ч≥. ” Ќ≥меччин≥ кредитно-лихварськими операц≥¤ми керували банк≥ри ‘уггери й ¬ельзери. ¬ њх конторах широко застосовувались безгот≥вков≥ розрахунки. Ќебувалого розвитку набула банк≥вська справа ≥ в Ќ≥дерландах - незабаром представник≥в ц≥Їњ крањни стали називати св≥товими банк≥рами.

” XIV Ч XV ст. в ™вроп≥ виникла нова, вища форма виробництва Ч мануфактура. Ќа зм≥ну кустар¤м-рем≥сникам прийшли б≥льш орган≥зован≥ роб≥тнич≥ майстерн≥. ’оч ≥ там все виконувалос¤ вручну (мануфактура - терм≥н латинського походженн¤, означаЇ "ручна прац¤"), але у процес≥ виробництва застосовувавс¤ розпод≥л прац≥. якщо кустар сам виконував вс≥ операц≥њ, то у мануфактур≥ над цим же завданн¤м працювали дес¤тки роб≥тник≥в. ѕод≥л прац≥ у виробництв≥ значно зб≥льшив випуск товар≥в, пол≥пшив њх ¤к≥сть. √оловною ф≥гурою виробництва стаЇ найманий роб≥тник. ѕерш≥ текстильн≥ мануфактури в≥дом≥ в м≥стах ѕ≥вн≥чноњ ≤тал≥њ та Ќ≥дерланд≥в.

“аким чином, в епоху середньов≥чч¤, ¤ка в ™вроп≥ тривала б≥льш ¤к тис¤чу рок≥в, господарство пройшло в своЇму розвитку складний шл¤х. Ќа зм≥ну натуральному господарству ≥ замкнутому цеховому виробництву поступово приходить товарне виробництво з в≥льною конкуренц≥Їю. ќсновною галуззю виробництва у тогочасному сусп≥льств≥ було с≥льське господарство. ¬олод≥нн¤ землею ¤к основним засобом виробництва визначало соц≥альний статус особи та њњ роль у пол≥тичному житт≥.

¬≥дроджена торг≥вл¤ стала основним катал≥затором виробництва, необх≥дною умовою розвитку господарства. ¬иникненн¤ феодального м≥ста та його боротьба проти феодал≥в зумовила зм≥ну способу житт¤ людини, умови дл¤ б≥льш прогресивних форм господарюванн¤. ѕор≥вн¤нн¤ р≥вн¤ розвитку господарських систем р≥зних крањн показало, що господарство, нав≥ть в умовах феодальноњ замкнутост≥, не могло розвиватис¤ ≥зольовано, а зазнавало р≥зноман≥тних вплив≥в ззовн≥.

—аме в цей час закладаютьс¤ основи майбутньоњ ринковоњ економ≥ки. «ароджуЇтьс¤ банк≥вська справа, вдосконалюЇтьс¤ грошова система, без чого неможливий розвиток виробництва ≥ торг≥вл≥.

1	2	3	4

Ќазва: √осподарське житт¤ Ївропейських крањн в пер≥од середньов≥чч¤ (VЧXV ст.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5507 прочитано)