≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ≈коном≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥кардист≥в ≥ чартизму

≈коном≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥кардист≥в ≥ чартизму

ѕромисловий переворот в јнгл≥њ ≥ поваленн¤ феодал≥зму у ‘ранц≥њ поклали початок бурхливому розвитку кап≥тал≥зму у ведучих крањнах ™вропи. ѕрограма кап≥тал≥стичного розвитку сусп≥льства одержала обірунтуванн¤ в буржуазн≥й пол≥теконом≥њ й у пол≥тико-правових теор≥¤х л≥берал≥зму.  ритика кап≥тал≥зму м≥стилас¤ в численних соц≥ал≥стичних ≥ комун≥стичних теор≥¤х , що з'¤вилис¤ в перш≥ дес¤тил≥тт¤ XIX в.

” цей час ≥ прогресують економ≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥корд≥анц≥в ≥ виникаЇ така теч≥¤ ¤к чартизм. —тимулом до виникненн¤ цих теор≥й було р≥зке майнове розшаруванн¤ сусп≥льства ≥ пог≥ршенн¤ положенн¤ труд¤щих, особливо найманих роб≥тник≥в, у результат≥ промислового перевороту, економ≥чних криз ≥ безроб≥тт¤. ” противагу буржуазному л≥берал≥зму й ≥ндив≥дуал≥зму соц≥ал≥зм стала вираженн¤м гуман≥зму своЇњ епохи.

—оц≥ал≥стичн≥ (колектив≥стськ≥, комун≥стичн≥) теор≥њ спочатку одержали поширенн¤ в јнгл≥њ й особливо у ‘ранц≥њ. ” 20Ц40-≥ рр. XIX в. було опубл≥ковано багато р≥зних по жанр≥ (науковий трактат, роман, статт¤) добутк≥в, що м≥ст¤ть соц≥ал≥стичн≥ ≥дењ, б≥льше, н≥ж за всю попередню ≥стор≥ю людства. —оц≥ал≥стичн≥ теор≥њ були численн≥ ≥ р≥зноман≥тн≥.

” XIX в. комун≥стичними називалис¤ теор≥њ, що обірунтовували ≥деал, близький до ≥дей ћору,  ампанели, ћорелли, Ѕабефа й ≥н. “ип сусп≥льного ладу, за ¤ким у марксистськ≥й терм≥нолог≥њ установилас¤ назва Уперша фаза комун≥зму (соц≥ал≥зм)Ф, у XIX в. част≥ше називавс¤ колектив≥стським (див.: ¬олг≥н ¬.ѕ. Ќариси ≥стор≥њ соц≥ал≥стичних ≥дей. ѕерша половина XIX в. ћ., 1976. —. 341).

” цей пер≥од теор≥њ соц≥ал≥зму з ус≥ма њхн≥ми р≥зновидами впливали на сусп≥льну думку найб≥льше ¤к критика зростаючого кап≥тал≥зму, ¤к протиставленн¤ ≥дењ Усоц≥альност≥Ф буржуазному ≥ндив≥дуал≥зму й егоњзму. ѕри ус≥м своЇму р≥зноман≥тт≥ пол≥тико-правова ≥деолог≥¤ соц≥ал≥ст≥в XIX в. ≥стотно в≥др≥зн¤лас¤ в≥д попередн≥х соц≥ал≥стичних доктрин по своњй методолог≥њ, зм≥сту ≥ програмним вимогам.

ѕочаток розвитку соц≥ал≥стичноњ думки цього пер≥оду поклали Ўарль ‘ур'Ї (1772Ц1837 р.),  лод јнр≥ де —ен-—имон (1760Ц1825 р.) ≥ –оберт ќуен (1771Ц1858 р.), основн≥ прац≥ ¤ких були видан≥ в 20Ц30-≥ рр. XIX в. “од≥ ж (1828 р.) Ѕуонаротт≥ опубл≥кував книгу У«мова в ≥м'¤ р≥вност≥, ≥менований змовою ЅабефаФ. ” 1841 р. був перевиданий У одекс природиФ ћорелл≥. ≤сторично сформованим центром розробки й обговоренн¤ колектив≥стських (соц≥ал≥стичних) ≥ комун≥стичних теор≥й у 20Ц40-≥ рр. став ѕариж. “ут створювалис¤ нап≥влегальн≥ чи таЇмн≥ сусп≥льства, видавалис¤ газети, журнали ≥ книги комун≥стичного напр¤мку, проводилис¤ збора прихильник≥в соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму. –еспубл≥канський рух, сильне у ‘ранц≥њ з час≥в ¬еликоњ революц≥њ, усе б≥льш здобувало соц≥альне фарбуванн¤, засвоюючи р¤д колектив≥стських ≥дей. ≤де¤ пол≥тичноњ революц≥њ вс≥ част≥ше з'Їднувалас¤ з ≥деЇю революц≥њ соц≥альноњ, пол≥тико-правов≥ проблеми усе т≥сн≥ше погоджувалис¤ з проблемами власност≥, майнових гарант≥й прав ≥ воль, з питанн¤м, що загострюЇтьс¤, про протир≥чч¤ прац≥ ≥ кап≥талу. Ќа початку 40-х рр. у журнал≥ республ≥канського напр¤мку УЅратерствоФ затверджувалос¤, що народний суверен≥тет повинний знайти своЇ вираженн¤ не т≥льки в конституц≥њ, але й в економ≥чних в≥дносинах.

”с≥ соц≥ал≥сти гудили кап≥тал≥зм, що розвиваЇтьс¤, ≥ р≥зко критикували властив≥ йому пороки.  ап≥тал≥зму протиставл¤лис¤ проекти ≥деального ладу. –≥зне представленн¤ про ≥деали ≥ способи њхнього дос¤гненн¤ породило р¤д шк≥л ≥ кружк≥в.  р≥м фурьЇрист≥в, сен-с≥монистов, оуенистов, бабув≥стов ≥снувала безл≥ч ≥нших напр¤мк≥в, що сполучила ≥дењ р≥зних шк≥л або ориг≥нальних доктрин, що розробл¤ли.

—оц≥ал≥стичн≥ теор≥њ XIX в. м≥стили нов≥ ≥дењ, що в≥др≥зн¤ли њхн≥й в≥д попередн≥х доктрин.

Ѕ≥льш≥сть соц≥ал≥ст≥в надавало великого значенн¤ промисловому перевороту. ќуен п≥дкреслював, що впровадженн¤ машин у виробництво створило в јнгл≥њ (≥ в усьому св≥т≥) зовс≥м нове сусп≥льство ≥ п≥дготувало умови переходу до ладу комун (асоц≥ац≥й). «а допомогою великого виробництва, писав ‘ур'Ї, людство могло б минати сам≥ злощасн≥ пер≥оди своЇњ ≥стор≥њ, незабаром перейшовши до вищих етап≥в розвитку. ”с¤ теор≥¤ —ен-—имона ≥ сен-с≥монистов заснована на ≥дењ розвитку економ≥ки, становленн¤ нового Упромислового сусп≥льстваФ. ѕаров≥ машини, затверджував ѕеккер (сен-симонист, пот≥м фурьЇрист), створюють умови дл¤ переходу до новоњ ≥ндустр≥альноњ орган≥зац≥њ, в≥дкривають Уеру асоц≥ац≥њФ. ќск≥льки машини забезпечують достаток, Ур≥ст промисловост≥, Ц писав  абе, Ц уможливлюЇ комун≥зм тепер б≥льш, н≥ж коли-небудь,...Ф

¬изнанн¤ впливу машинного виробництва на сусп≥льство ≥ його добробут не избавило р¤д комун≥стичних концепц≥й в≥д зр≥вн¤льних тенденц≥й (наприклад, однаков≥ будинки, мебл≥, форма од¤гу в ≤карии  абе), але практично виключило в≥дтворенн¤ ≥дей патр≥архального аскетичного комун≥зму XVIII в. (ƒешан, ћарешаль, ћелье).

” соц≥ал≥стичн≥й л≥тератур≥ з 20-х рр. XIX в. твердо позначилас¤ тенденц≥¤ пошуку зм≥сту ≥стор≥њ, законом≥рностей сусп≥льного розвитку, що обумовлюють неминуч≥сть соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму. ѕрагненн¤ створити соц≥альну науку, под≥бну до ф≥зики, було властиве —ен-—≥мону ≥ його учн¤м; вивченню законом≥рност≥ ≥стор≥њ велике значенн¤ додавав ‘ур'Ї, що розробив ориг≥нальну концепц≥ю сусп≥льного розвитку; свою систему ќуен оц≥нював ¤к важливе наукове в≥дкритт¤, засноване на вивченн≥ сучасного сусп≥льства ≥ його перед≥стор≥њ. ѕошук науковоњ теор≥њ соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму р≥зко п≥двищив ≥нтерес соц≥ал≥ст≥в 20Ц40-х рр. до ≥стор≥њ, до визначенн¤ етап≥в розвитку сусп≥льства ≥ законом≥рностей переходу в≥д одного етапу до ≥ншого, до пол≥тичноњ економ≥њ (зм≥на форм власност≥, техн≥ко-економ≥чних умов виробництва ≥ т.п.). ѕрудон затверджував, що соц≥ал≥зм стаЇ науковим т≥льки тод≥, коли спираЇтьс¤ на висновки пол≥теконом≥њ (вс≥ ≥нш≥ види соц≥ал≥зму в≥н вважав утоп≥чними). ѕрагненн¤ наукове осмислити промисловий переворот, розробити Унову теор≥ю соц≥альноњ ≥ пол≥тичноњ економ≥њФ, засновану на пон¤тт≥ причинно обумовленоњ законом≥рност≥ (ѕеккер), у кожн≥й ≥з впливових шк≥л вело до неоднакових теоретичних результат≥в (по-р≥зному визначалис¤ фактори чи прогресу регресу, а також зм≥ст самоњ ≥стор≥њ ≥ њњ етап≥в ≥ ≥н.), але загальним висновком залишалос¤ визнанн¤ неминучост≥ сусп≥льства, в≥льного в≥д експлуатац≥њ людини людиною, заснованоњ на загальн≥й прац≥, гарантованих правах ≥ вол¤х, матер≥альному статку ≥ висок≥й духовн≥й культур≥.

” той же час було чимало прихильник≥в соц≥ал≥зму, що бачили в ньому зд≥йсненн¤ не УнаукиФ, а запов≥дей ’риста чи розпор¤джень загальнолюдськоњ морал≥ або здорового глузду. ¬исловлювалис¤ також побоюванн¤ у в≥дношенн≥ доктринерського п≥дходу до соц≥ал≥зму (див. нижче).

”с≥ соц≥ал≥сти XIX в. п≥дкреслювали розпод≥л сусп≥льства на класи, њхн≥ протир≥чч¤ ≥ боротьбу. «м≥ст попередньоњ ≥стор≥њ людства звичайно визначалос¤ ними ¤к ≥стор≥¤ експлуатац≥њ людини людиною, гнобленн¤ й опори, боротьби м≥ж антагон≥змом ≥ асоц≥ац≥Їю. ”же дл¤ республ≥канськоњ преси 30Ц 40-х рр. були характерн≥ протиставленн¤: Уаристократ≥¤ багатства Ц народФ, Убуржуаз≥¤ Ц працююч≥Ф. ” У∆урнал≥.народуФ у 1841 р. говорилос¤: У—усп≥льство розд≥лене на два табори: на одн≥й сторон≥ хаз¤њни, на ≥нш≥й Ц роб≥тникиФ.

—оц≥ал≥сти ч≥тко бачили економ≥чн≥ основи класового розпод≥лу сусп≥льства й експлуатац≥њ пролетар≥ату буржуаз≥Їю. У—аме захопленн¤ знар¤дь прац≥, Ц писав у 1834 р. бабув≥ст ќ. Ѕланки, Ц а не той чи ≥нший пол≥тичний лад, перетворюЇ маси в раб≥вФ. ” т≥м же дус≥ висловлювавс¤ колишн≥й сен-симонист Ћеру (1833 р.): У” даний час боротьба пролетар≥в проти буржуаз≥њ Ї боротьба тих, хто не маЇ знар¤дд¤ прац≥, проти тих, хто ними волод≥ЇФ. Ѕоротьбу клас≥в схвалювали далеко не вс≥ соц≥ал≥сти, але вс≥м були ¤сн≥ њњ причини. У ап≥тал ≥ прац¤, Ц писав фурьЇрист  онсидеран, Ц знаход¤тьс¤ в стан≥ ¤вноњ в≥йниФ.

ќск≥льки сусп≥льство без клас≥в, експлуатац≥њ ≥ гнобленн¤, в≥дзначали соц≥ал≥сти, в≥дпов≥даЇ насамперед ≥нтересам пролетар≥ату, де¤к≥ з них призивали звертатис¤ з пропагандою комун≥зму т≥льки до роб≥тничому клас (ƒезами), затверджували: У”с≥ роб≥тники повинн≥ стати комун≥стамиФ ( абе). Ќе р≥дк≥ були заклики до з'Їднанн¤ пролетар≥в дл¤ боротьби за своЇ зв≥льненн¤: УѕоЇднуйтес¤, у Їднанн≥ сила!Ф (“ристан).

” той же час багато соц≥ал≥ст≥в зверталис¤ до ≥мущим ≥ правл¤чим класам, переконуючи њх у перевагах безкласового сусп≥льства. Ѕоротьба клас≥в нер≥дко засуджувалас¤; особливо засуджувалис¤ насильницьк≥ д≥њ, не здатн≥ створити ≥деальний сусп≥льний лад.

ѕредставленн¤ соц≥ал≥ст≥в першоњ половини XIX в. про сучасну ≥ майбутню державу, а також про його роль у переход≥ до ≥деального сусп≥льства були дуже р≥зноман≥тн≥.

ѕрид≥л¤ючи головну увагу соц≥альним проблемам, значна частина теоретик≥в соц≥ал≥зму в≥дносилас¤ чи негативно байдуже до пол≥тики, держав≥ ≥ праву.

“ак, ќуен був принциповим супротивником державних реформ. …ого звертанн¤ до королеви ≥ до парламенту јнгл≥њ з проектами комун≥стичного перетворенн¤ крањни були продиктован≥ скор≥ше прагненн¤м зробити ц≥ проекти надбанн¤м гласност≥, чим над≥Їю на њхнЇ зд≥йсненн¤ державною владою јнгл≥њ. јналог≥чними мотивами визначалис¤ ≥ багато звертань ‘ур'Ї й ≥нших соц≥ал≥ст≥в до видних державних д≥¤ч≥в ≥ пол≥тик≥в.

ƒе¤к≥ соц≥ал≥сти розраховували на допомогу сучасного њм держави в проведенн≥ соц≥альних реформ.

Ѕ≥льш поширен≥ були серед соц≥ал≥ст≥в над≥њ на допомогу демократично перетвореноњ держави. —оц≥ал≥стична думка 30Ц40-х рр. зазнала впливу в≥д сильного чартизму.

„артизм (Chartism) - пол≥тичний ≥ соц≥альний рух в јнгл≥њ з к≥нц¤ 1830-х до к≥нц¤ 1840-х рр., що одержало ≥м'¤ в≥д поданоњ в 1839 р. парламенту петиц≥њ, що називалас¤ чи харт≥Їю народною харт≥Їю. √оловна вимога петиц≥њ, виражена в 6 пунктах (виборче право дл¤ вс≥х чолов≥к≥в старше 21 року, таЇмне голосуванн¤, скасуванн¤ майнового цензу дл¤ депутат≥в, р≥вн≥ виборч≥ округи, винагорода депутат≥в, р≥чний терм≥н парламентських повноважень.

1	2	3	4

Ќазва: ≈коном≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥кардист≥в ≥ чартизму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1628 прочитано)