≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ≈коном≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥кардист≥в ≥ чартизму

≤нш≥ вимоги чартист≥в, ¤к≥ мали економ≥чний ≥ соц≥альний характер, були виражен≥ в њхн≥х петиц≥¤х у менш визначених формах, не у вимогливих пунктах, а в мотивуванн≥. ѕроте саме вони, не дивл¤чись на всю њх неви¤снен≥сть дл¤ самих вожд≥в, були центром ваги руху. „артисти спод≥валис¤, що реформований, в≥дпов≥дно до њхн≥х бажань, парламент зум≥Ї знайти в≥рн≥ засобу дл¤ усуненн¤ соц≥альних лих, проти ¤ких вони протестували.

ƒл¤ них побудований на принцип≥ загального голосуванн¤ парламент повинний був з'¤витис¤ орган≥зац≥Їю працюючих мас у видах захисту њх економ≥чних ≥нтерес≥в; тому „. можна вважати попередником соц≥ал-демократ≥њ, хоча власне соц≥ал≥стичн≥ прагненн¤ в ньому були дуже слабк≥.

Ѕезпосередньою причиною, що створила чартистський рух, були промислов≥ кризи 1835 ≥ 1836 р. ≥ створена ними безроб≥тт¤ 1825-30 ≥ 1836-40 р., що поширилас¤ переважно на Ћанкашир, але захопивш≥ також ≥ ≥нш≥ частини јнгл≥њ, що викинула на ринок дес¤тки тис¤ч робочих рук ≥ значно понизила зароб≥тну плату ≥нших.

Ѕезроб≥тт¤ викликало ще в 1820-х рр. довгий р¤д робочих бунт≥в у

р≥зних м≥стах Ћанкашира, що супроводжувалис¤ пограбуванн¤ми булочних ≥ њст≥вних крамниць. –ух буржуаз≥њ, ¤к≥ призвели до парламентськоњ реформи 1832 р., знайшло гар¤чу п≥дтримку й у робочих масах. јле усп≥х цього руху зовс≥м не задовольнив роб≥тник≥в. ѕарламент, обраний на п≥дстав≥ новоњ виборчоњ системи, пров≥в у 1834 р. скасуванн¤ стародавнього закону (час≥в ™лизавети) про п≥клуванн¤ б≥дн¤к≥в приходами ≥ зам≥нив колишню систему п≥клуванн¤ робочим будинком, ≥з украй суворим ≥ нав≥ть образлив≥ м дл¤ ув'¤знених у ньому людей режимом; тим часом безроб≥тт¤ саме в цей час заган¤ла в робочий будинок маси народу.

«акон викликав страшну ненависть ≥ вона поширилас¤ на реформований парламент. –ух ≥ виразилос¤ спочатку у форм≥ протесту проти закону про б≥дних 1834 р. ѕочинаючи з 1836 р., у крањн≥ в≥дбувалис¤ м≥тинги з дес¤тками ≥ нав≥ть сотн¤ми тис¤ч присутн≥х, спр¤мован≥ проти цього закону й зак≥нчилис¤ подачею в парламент петиц≥й про його скасуванн¤.

—оц≥альна й економ≥чна програма чартист≥в демонструвала слабкий р≥вень економ≥чних ≥ ф≥нансових зведень. ” нењ входило знищенн¤ хл≥бних закон≥в ≥ зниженн¤ таким образом ц≥ни хл≥ба, скасуванн¤ закону про б≥дний, руйнуванн¤ робочих будинк≥в ≥ перегл¤д фабричних закон≥в.  р≥м того напол¤гали на в≥дновленн≥ паперовоњ валюти, вважаючи "дорог≥ грош≥", тобто золоту валюту, джерелом багатьох б≥д. ” травн≥ 1838 р. мав м≥сце гранд≥озний м≥тинг у √лазго, на ¤кому, за показниками (може бути переб≥льшеним) чартист≥в, було присутнЇ 200000 чолов≥к, переважно роб≥тник≥в; героЇм м≥тингу був јттвуд.

Ќаприк≥нц≥ 1842 р. мав м≥сце судовий процес проти чартист≥в, що зак≥нчивс¤ суворим осудом. „артистський рух завмер, цього разу на 6 рок≥в. ѕромислове пожвавленн¤ 1843-46 р. зробило його немислимим. „артистськ≥ вожд≥ вели пропаганду у своњх журналах, але великого усп≥ху не мали.

„артисти (до 1851 р., коли рух п≥шов на збиток) не були прихильниками соц≥ал≥зму, але були переконан≥, що роб≥тничий клас јнгл≥њ, завоювавши загальне виборче право, стане хаз¤њном у крањн≥. Уѕол≥тична влада Ц наш зас≥б, соц≥альне благоденство Ц наша метаФ, Ц говорили чартисти. Уѕередайте пол≥тичну владу в руки народу Ц ≥ зло, що давить нас тепер, н≥коли не змогло б ≥снуватиФ.

≤деалом цих теоретик≥в була не традиц≥йна демократ≥¤, а наукова орган≥зац≥¤ керуванн¤ сусп≥льством. ” найб≥льш≥й мер≥ це прагненн¤ на¤вн≥ —ен-—≥мону ≥ сен-симон≥стам (Ѕазар, –одр≥г, јнфантен). ” промисловому сусп≥льств≥ не буде керуванн¤ людьми, пануванн¤ ≥ п≥дпор¤дкуванн¤. ѓхнЇ м≥сце займе централ≥зована система керуванн¤ виробництвом, п≥длеглим Їдиному плану. Ѕанки будуть становим хребтом громадськоњ орган≥зац≥њ виробництва. Ќос≥¤ми управл≥нськоњ влади, що перем≥нить ур¤дову, стануть учен≥, промисловц≥, художники, що складають ≥Їрарх≥ю, очолювану јкадем≥Їю наук, У–адою ЌьютонаФ (у ньому представлен≥ математики, ф≥зики, економ≥сти).

–≥зн≥ вар≥анти з'Їднанн¤ науки, ≥ндустр≥њ, мистецтва в керуванн≥ комун≥стичним сусп≥льством розробл¤ли де¤к≥ ≥нш≥ теоретики.

Ѕагато теоретик≥в соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму думали, що в майбутн≥м сусп≥льств≥ взагал≥ не буде потреби в керуванн≥ й у примус≥.

ўе одна попул¤рна у той пер≥од теч≥¤, повТ¤зана з плануванн¤м соц≥альних ≥ економ≥чних перетворень належить соц≥ал≥стам-р≥корд≥анц¤м, ¤к≥ розвивали ≥дењ економ≥ста –≥кардо. ’то ж такий був ƒ.–≥кардо ≥ ¤к≥ економ≥чн≥ ≥дењ в≥н розвивав ≥ в≥дстоював?

ƒавид –≥кардо (1772Ч1823) Ч видатний представник класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ. ¬≥н народивс¤ в с≥м'њ лондонського б≥ржового маклера. ƒва роки навчавс¤ в торгов≥й школ≥ в јмстердам≥. ѕовер≠нувшись до Ћондона, допомагаЇ батьков≥ в б≥ржових операц≥¤х. «годом займаЇтьс¤ б≥ржовими операц≥¤ми самост≥йно ≥ нагромаджуЇ значний кап≥тал.

” своњх прац¤х –≥кардо виступаЇ ¤к ≥деолог промисло≠воњ буржуаз≥њ. ¬≥н не т≥льки розробл¤Ї економ≥чну програму буржуа≠зного розвитку, а й бере активну участь у пол≥тичн≥й боротьб≥ бур≠жуаз≥њ з землевласниками.

як ≥ —м≥т, –≥кардо бачить кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини природними ≥ в≥чними. ¬≥н розвиваЇ ≥дею свого попередника про особистий ≥н≠терес ¤к головну руш≥йну силу сусп≥льного розвитку за умов повноњ свободи д≥њ. јле дл¤ нього не вс≥ егоњстичн≥ ≥нтереси Ї р≥вноц≥нни≠ми. Ќа ч≥льне м≥сце в≥н ставить ≥нтереси промисловоњ буржуаз≥њ, р≥≠шуче виступаючи проти великих землевласник≥в Ч лендлорд≥в.

ќсновне завданн¤ пол≥тичноњ економ≥њ –≥кардо вбачаЇ у в≥дкритт≥ закон≥в розпод≥лу. якщо —м≥т досл≥джуЇ природу зростанн¤ багатс≠тва (тобто економ≥чного зростанн¤), то –≥кардо фактором зростанн¤ вважаЇ розпод≥л. ” передмов≥ до першого виданн¤ своЇњ прац≥ в≥н пише: Ђ¬изначити закони, ¤к≥ керують цим розпод≥лом (на прибу≠ток, ренту й зароб≥тну плату. Ч Ћ. .), Ч головне завданн¤ пол≥тич≠ноњ економ≥њї2. ” передмов≥ до третього виданн¤ –≥кардо п≥дкреслюЇ намаганн¤ повн≥ше, н≥ж у попередньому виданн≥, викласти своњ по≠гл¤ди на ц≥нн≥сть.

–≥кардо розр≥зн¤Ї споживну й м≥но≠ву ц≥нн≥сть.  орисн≥сть (споживна ц≥нн≥сть), п≥дкреслював в≥н, не Ї м≥рилом м≥новоњ ц≥нност≥, хоча вона абсолютно необх≥дна дл¤ нењ. “овари свою м≥нову ц≥нн≥сть черпають з двох джерел Ч р≥дк≥сност≥ ≥ к≥лькост≥ прац≥, що необх≥дна дл¤ њх добуванн¤. ≤снують товари, ц≥нн≥сть ¤ких визначаЇтьс¤ виключно њхньою ун≥кальн≥стю (статуњ, картини, раритетн≥ книги, монети). ÷≥нн≥сть цих товар≥в не обмежу≠Їтьс¤ к≥льк≥стю прац≥, витраченоњ на њх виготовленн¤, ≥ зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д багатства ≥ смак≥в споживача. ѕроте њхн¤ к≥льк≥сть у за≠гальн≥й мас≥ товар≥в незначна. ћ≥нова ц≥нн≥сть переважноњ б≥льшос≠т≥ товар≥в визначаЇтьс¤ т≥льки працею.

ќск≥льки м≥нова ц≥нн≥сть Ч категор≥¤ в≥дносна, ¤ка визначаЇтьс¤ через певну к≥льк≥сть ≥ншого товару, –≥кардо запроваджуЇ пон¤тт¤ ще й абсолютноњ ц≥нност≥, субстанц≥ю ¤коњ становить прац¤. ѕроте сам в≥н зосереджуЇ головну увагу на досл≥дженн≥ т≥льки м≥новоњ ц≥нност≥.

–≥кардо п≥дтримуЇ —м≥та в його по¤сненн≥ ц≥нност≥ працею ≥ кри≠тикуЇ за њњ визначенн¤ працею, що купуЇтьс¤. Ќе сприймаЇ –≥кардо й тлумаченн¤ ј. —м≥том ц≥нност≥ ¤к суми доход≥в. ” –≥кардо ц≥нн≥сть Ї первинною величиною, що визначаЇтьс¤ працею ≥ розпод≥л¤Їтьс¤ на доходи.

Ќа ц≥нн≥сть товар≥в, п≥дкреслював –≥кардо, впливаЇ не лише пра≠ц¤, безпосередньо витрачена на њх виробництво, а й кап≥тал, тобто прац¤, витрачена на знар¤дд¤, ≥нструменти, буд≥вл≥, що беруть участь у виробництв≥.

–≥кардо, ¤к ≥ —м≥т, ототожнюЇ кап≥тал ≥з засобами виробництва. јле ¤кщо —м≥т цю категор≥ю зв'¤зуЇ ≥з кап≥тал≥стичним способом виробництва, ≥снуванн¤м найманоњ прац≥, то –≥кардо трактуЇ њњ поза≥сторично. ” нього все, що бере участь у виробництв≥, нав≥ть зна≠р¤дд¤ перв≥сноњ людини, стаЇ кап≥талом.  ап≥тал у нього Ч нагро≠маджена прац¤. ј зв≥дси й висновок про правом≥рн≥сть прибутку на кап≥тал. –ешта ц≥нност≥ йде на оплату прац≥.

” –≥кардо теор≥¤ ц≥нност≥ перепл≥таЇтьс¤ з теор≥Їю розпод≥лу. ¬≥н вважаЇ, що зм≥ни в зароб≥тн≥й плат≥ не спричин¤ють в≥дпов≥дних зм≥н ц≥нност≥ товару. Ђ÷≥нн≥сть товару, Ч писав в≥н, Ч або к≥ль≠к≥сть ¤когось ≥ншого товару, на ¤ку в≥н обм≥нюЇтьс¤, залежить в≥д в≥дносноњ к≥лькост≥ прац≥, необх≥дноњ дл¤ його виробництва, а не в≥д б≥льшоњ чи меншоњ винагороди, ¤ка виплачуЇтьс¤ за цю працюї . «м≥ни в зароб≥тн≥й плат≥ позначаютьс¤ лише на величин≥ прибутку. –≥кардо не погоджуЇтьс¤ ≥з твердженн¤м —м≥та, що зростанн¤ ц≥ни прац≥ призводить до зростанн¤ ц≥н товар≥в.

–≥кардо, ¤к ≥ —м≥т, натрапив на значн≥ труднощ≥, коли вир≥шував проблему ц≥нност≥ на кап≥тал≥стичн≥й основ≥. ¬≥н бачив, що прибуток на кап≥тал визначаЇтьс¤ розм≥рами кап≥талу, що норма прибутку маЇ тенденц≥ю до вир≥внюванн¤. ј це було б неможливо, ¤кби това≠ри обм≥нювались лише в≥дпов≥дно до витрат живоњ прац≥. “од≥ галу≠з≥, де основний кап≥тал Ї незначним або швидко обертаЇтьс¤, мали б переваги перед галуз¤ми, що в них основний кап≥тал займаЇ б≥льшу частку або обертаЇтьс¤ пов≥льн≥ше.

ѕерша група галузей продавала б товари дорожче, тому що в них були б б≥льш≥ витрати прац≥ ≥ зг≥дно з трудовою теор≥Їю ц≥нност≥ створювалась би б≥льша ц≥нн≥сть. јле тод≥ в≥дбувалос¤ б перели≠ванн¤ кап≥тал≥в у ц≥ галуз≥, а решта галузей не могла б розвиватись.

–≥кардо багато уваги прид≥л¤в анал≥зу грошей ≥ грошово≠го об≥гу. ÷е не випадково. ƒосконало знаючи правила б≥ржовоњ гри, в≥н намагаЇтьс¤ теоретично обгрунтувати проблему грошового об≥≠гу.  р≥м того, це питанн¤ було тод≥ надзвичайно актуальним у зв'¤зку з припиненн¤м јнгл≥йським банком у 1797 p. обм≥ну банк≠нот на золото, що зумовило њхнЇ знец≥ненн¤. —аме тому –≥кардо вз¤в активну участь у полем≥ц≥, що розгорнулас¤ з цього приводу.

1	2	3	4

Ќазва: ≈коном≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥кардист≥в ≥ чартизму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1628 прочитано)