≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ≈коном≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥кардист≥в ≥ чартизму

¬≥н першим з економ≥ст≥в розробив теор≥ю м≥жнародноњ торг≥вл≥ ≥ показав, чим вона в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д внутр≥шньоњ торг≥вл≥. якщо внутр≥≠шн¤ торг≥вл¤ розвиваЇтьс¤ й зумовлюЇтьс¤ тенденц≥Їю норми прибутку до вир≥внюванн¤, то зовн≥шн¤ Ч Ђпор≥вн¤льними витратамиї. ј. —м≥т сформулював тезу про Ђабсолютн≥ перевагиї у м≥жнародн≥й торг≥вл≥, ¤к≥ маЇ конкретна крањна у виробництв≥ ¤кихось товар≥в пор≥вн¤но з ≥н≠шими крањнами. ÷≥ переваги зумовлюютьс¤ ¤к природними, так ≥ набу≠тими факторами. –≥кардо дов≥в, що взаЇмовиг≥дна торг≥вл¤ можлива на≠в≥ть за умов, коли р≥зн≥ крањни мають в≥дносн≥ переваги щодо виготов≠ленн¤ тих чи тих товар≥в. ¬≥дносн≥ переваги означають, що крањни ма≠ють абсолютн≥ переваги щодо ¤когось одного фактора виробництва.

«азнавши певних зм≥н ≥ модиф≥кац≥й, теор≥¤ пор≥вн¤льних витрат трансформувалась у теор≥ю пор≥вн¤льних переваг, ¤ка тепер грунтуЇ≠тьс¤ на теор≥њ фактор≥в виробництва ≥ врахуванн≥ попиту ≥ пропозиц≥њ.

–≥кардо, ¤к ≥ —м≥т, Ч видатна, хоч ≥ суперечлива постать в ≥стор≥њ економ≥чноњ думки. ѕонад п≥встол≥тт¤ його теор≥¤ була пан≥вною в економ≥чному житт≥ јнгл≥њ. Ђ–≥кардо, Ч писав  ейнс, Ч п≥дкорив јнгл≥ю, так само ц≥лковито, ¤к св¤та ≥нкв≥зиц≥¤ п≥дкорила ≤спан≥юї. ÷ю перемогу в≥н назвав Ђ¤вищем дость ц≥кавим ≥ нав≥ть загадковимї ≥ по¤снив њњ тим, що теор≥¤ –≥кардо багато в чому ≥мпонувала тому середовищу, до ¤кого звертались, зокрема влад≥. —ам  ейнс наго≠лошував на њњ ц≥лковит≥й непридатност≥ дл¤ наукових прогноз≥в.

јнгл≥йський економ≥ст Ѕлауг, пор≥внюючи внесок у розвиток економ≥чноњ теор≥њ —м≥та ≥ –≥кардо, пише, що ЂЅагатство народ≥вї м≥стить б≥льше суттЇвих узагальнень, ¤к≥ стосуютьс¤ функц≥онуван≠н¤ економ≥чноњ системи, н≥ж Ђќсновиї –≥кардо. «аслуга –≥кардо в т≥м, що в≥н Ђвинайшов техн≥ку економ≥чноњ наукиї, заклав п≥двали≠ни модельного п≥дходу до побудови економ≥чноњ теор≥њ.

ƒо першоњ половини XIX в. належать майже вс≥ ≥дењ, що склали зм≥ст основних напр¤мк≥в пол≥тико-правовоњ ≥деолог≥њ соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму наступних час≥в. ќднак на основ≥ цих ≥дей тод≥ ще не склалис¤ масов≥ рухи ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ. ƒо найб≥льш впливових теоретичних напр¤мк≥в того часу належало до дек≥лькох дес¤тк≥в людин. Ѕ≥льш того, численн≥сть вар≥ант≥в соц≥ал≥стичних теор≥й у 20Ц40 р. XIX в. породила часом запеклу њхню боротьбу. ¬иход¤чи з переконанн¤, що ≥стина одна, а оман багато, кожний з теоретик≥в соц≥ал≥зму щиро вважав свою доктрину Їдино науковоњ, а вс≥ ≥нш≥ Ц неправильними й утоп≥чними. ÷е вело до роз'Їднаност≥ шк≥л, кружк≥в, окремих мислител≥в, до швидкого розпаду сформованих було союз≥в чи соц≥ал≥ст≥в комун≥ст≥в. Ћише ¬ейтл≥нг ≥ ЋаотьЇр еп≥зодично призивали соц≥ал≥ст≥в до Їдност≥; значно б≥льш розповсюдженим було в≥дкиданн¤ ≥ спростуванн¤ ус≥х вар≥ант≥в чи соц≥ал≥зму комун≥зму, кр≥м власного. ƒезами кликав пролетар≥ат до об'Їднанн¤, до Їдност≥, але був упевнений, що дл¤ такоњ Їдност≥ необх≥дна Їдн≥сть ф≥лософськоњ доктрини. “ому в≥н р≥зко критикував  абе, Ћаменне, —ен-—≥мона ≥ сен-симон≥стов, ус≥х узагал≥ соц≥ал≥ст≥в ≥ комун≥ст≥в, що не визнають його доктрину Їдино в≥рноњ ≥ науковий.

1	2	3	4

Ќазва: ≈коном≥чн≥ ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-р≥кардист≥в ≥ чартизму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1628 прочитано)