≤стор≥¤ економ≥чних вчень > «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера

«ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера

ѕЋјЌ

¬ступ

1. «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у
‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера

2. ѕодальша вульгаризац≥¤ буржуазноњ

пол≥теконом≥њ (30-50 р. XIX ст.). ≈коном≥чн≥
погл¤ди —ен≥ора,  ер≥

3. ћакроеконом≥чна модель  ейнса. “рактуванн¤
 ейнсом причин порушенн¤ р≥вноваги
кап≥тал≥стичноњ економ≥ки

¬исновки

—писок джерел та використаноњ л≥тератури

¬ступ

Ќаука, ¤ка закладаЇ основи фаху будь-¤кого комерсанта-б≥знесмена, приватного п≥дприЇмц¤, бухгалтера-економ≥ста ≥ ф≥нансиста, банк≥вського прац≥вника та рев≥зора-податк≥вц¤, аудитора, спец≥ал≥ста страховоњ справи, менеджера та митника називаЇтьс¤ пол≥тичною економ≥кою. ÷ю науку можна назвати базовою наукоњ дл¤ вс≥х ≥нших економ≥чних наук, ¤к≥ вивчають розиток суб¢Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ на м≥крор≥вн≥ (в рамках одн≥Їњ непод≥льноњ господарськоњ одиниц≥) або загалом Ц на макрор≥вн≥ (в рамках д≥¤льност≥ вс≥х галузей народного господарства). ѕол≥тична економ≥¤ дуже т≥сно пов¢¤зана з такими науками ¤к статистика, економ≥чна статистика, ф≥нансова статистика, економетр≥¤, науками податковоњ, митноњ, банк≥вськоњ, казначейськоњ, ф≥нансово-кредитноњ справи, ф≥нансового та економ≥чного анал≥зу, а≥диту та бухгалтерського обл≥ку. ≈коном≥чн≥ знанн¤ дл¤ вище названих наук ¤вл¤ютьс¤ базовими.

—пец≥ал≥стам, ¤к≥ повинн≥ працювати в р≥зних област¤х украњнськоњ економ≥ки, ¤ка стала на рельси розвитку ринкових в≥дносин потр≥бн≥ глибок≥ економ≥чн≥ знанн¤. ўоб вплинути на економ≥чн≥ процеси в крањн≥ нам потр≥бно мати ц≥лий багаж знань в област≥ ф≥нанс≥в, грошей, банк≥вськоњ та кредитноњ системи, розум≥ти та проникнути в таЇмницю походженн¤, примноженн¤, розпод≥лу та використанн¤ нац≥онального багатства, дос¤гненн¤ належного економ≥чного процв≥танн¤, зрозум≥ти складн≥ та непередбачен≥ ситуац≥њ в комерц≥йн≥й д≥¤льност≥, механ≥зми економ≥чних ¤вищ та процес≥в в масштабах свого п≥дприЇмства ≥ в маштабах вс≥Їњ крањни та св≥ту.

“верд≥ економ≥чн≥ знанн¤ додають впевненност≥ у зд≥йсненн≥ комерц≥йноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, допомагають правильно безпомислково прийн¤ти необх≥дн≥ р≥шенн¤ та визначають правильну повед≥нку суб¢Їкта господарськоњ д≥¤льност≥ у вир≥ пост≥йноњ зм≥ни та недосконалого законодавства, надм≥рного податкового тиску ≥нших економ≥чних хвороб, ¤к≥ суттЇво впливають на результати господарськоњ д≥¤льност≥.

як будь-¤ка наука економ≥чна теор≥¤ (пол≥тична економ≥¤) пройшла свою еволюц≥ю. ≈коном≥ка Ц це основа житт¤ людина та всьго сусп≥льства. ¬она под≥л¤Їтьс¤ , по-перше на галузеву (економ≥ка промисловост≥, с≥льського господарства,транспорту, буд≥вництва тощо), по-друге функц≥ональну (економ≥ку прац≥, ф≥нанси, кредит, бухгалтерський обл≥к, прогнозуванн¤, маркетинг тощо), по-третЇ, м≥жгалузеву (демограф≥¤, математичн≥ методи економ≥чних та ф≥нансових досл≥джень, економ≥чна к≥бернетика, теор≥¤ управл≥нн¤ та менежмент, та ≥нше, без ¤кого повноц≥нна господарська д≥¤льн≥сть неможлиа та недоц≥льна).

ѕол≥тична економ≥¤, ¤ка розвиваЇтьс¤ вже дек≥лька стол≥ть пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ та корегуЇтьс¤ в залежност≥ в≥д умов розвитку сусп≥льства, р≥зних пол≥тичних, соц≥альних та ≥нших чинник≥в, ¤к≥ суттЇво впливають на розвток економ≥ки.

ўодо величезного значенн¤ пол≥тичноњ економ≥њ з самих давн≥х час≥в говор¤ть висловлюванн¤ р≥зних ф≥лософ≥в, мислител≥в, письменник≥в, поет≥в, вчених та ≥нших знаметих на весь св≥т людей. “ак, давньогрецький ф≥лософ ÷≥церон стверджував, що пол≥тична економ≥¤ Ї величезним дос¤гненн¤м людського розуму. ѕисьменник ћарк “вен вважав, що Узнанн¤ пол≥теконом≥њ Ц першооснова вм≥лого кер≥вництва державою. Ќаймудр≥ш≥ люди вс≥х час≥в прсв¤чувалиЕцьому предмету всю велич свого ген≥¤, життЇвий досв≥д, п≥знанн¤Ф.

ѕророцтво ∆оржа —≥менона також заслуговуЇ на увагу: Фя давно передбачав, що настане день, коли пол≥тична економ≥¤ стане на чол≥ вс≥х наукФ.

ѕисьменник ћикола √оголь пор≥внював вм≥нн¤ господарюванн¤ ¤к розмову з Ѕогом, а наш сп≥вв≥тчизник григор≥й —коворода говорив про божественну економ≥ку.

ќтже, пол≥тична економ≥¤ по праву називаЇтьс¤ головною ≥ на чол≥ вс≥х наук, синтезувавши те , що: - це наука, що вивчаЇ, ¤к люди зд≥йснюють орган≥зац≥ю виробництва; - наука про д≥њ, що включають обм≥нн≥ операц≥њ м≥ж людьми; - наука, що вивчаЇ, ¤к люди робл¤ть виб≥р, щоб використати природн≥ та ≥нш≥ ресурси дл¤ виробництва р≥зних товар≥в та њх розпод≥лу та споживанн¤; - наука, ¤ка вивчаЇ людей у њх д≥ловому та п≥дприЇмницькому житт≥; - наука, що вивчаЇ багатство: - наука, що вивчаЇ, ¤к можна вдосконалити сусп≥льство; - наука про види економ≥чних систем, њх модел≥ та ринков≥ в≥дносини.

ћабуть зайво говорити про пол≥тичну економ≥ю, њњ значенн¤ у житт≥ сусп≥льства та те, що вона допомагаЇ не розгубитись суб¢Їктам господарюванн¤ у њхн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥.

–озгл¤немо к≥лька шк≥л зородженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ, њњ вульгаризац≥њ у ‘ранц≥њ, погл¤ди знаменитих особистостей ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини, јнгл≥њ, а також з¢¤суЇмо причини порушенн¤ р≥вноваги кап≥тал≥стичноњ економ≥ки, ¤ку допом≥г встановити  ейнс.

ƒл¤ сьогодн≥шн≥х покол≥нь дуже важлво знати розвиток економ≥чноњ думки, њњ корегуванн¤ та вплив науки на господарську д≥¤льн≥сь на основ≥ вже пройдених етап≥в розвитку сусп≥льства в феодальну, кап≥тал≥стичну та посткап≥тал≥стичну епохи. Ќа досв≥д≥ багатьох крањн св≥ту у минулому потр≥бно будувати та розвивати економ≥ку сьогодн≥ та враховувати њхн≥ помилки, ¤к≥ були насл≥дком нехтуванн¤ економ≥чними теор≥¤ми та застереженн¤ми.

ѕитанн¤ 9: «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ
пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥
погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера

ѕерша наукова школа впродовж 15-16 стол≥ть п≥д назвою Умеркантил≥змФ, основою ¤коњ були грош≥ ≥ ¤комога б≥льше. —ол≥дарними у своњх погл¤дах були р≥зн≥ вчен≥ багатьох крањн св≥ту. «аслуговують на увагу твк≥ вченн≥ ¤к —каруфф≥ (≤тал≥¤), —таффорд (јнгл≥¤), ћонкретьЇн (‘ранц≥¤). ÷≥ вчен≥ вбачали сусп≥льне багатство з к≥лькост≥ золота, а його джерело у зовн≥шн≥й торг≥вл≥. “ому у своњх прац¤х рекомендували монархам вести активну зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть. «а золото можна було придбати все, що було необх≥дно держав≥, головне т≥льки те, щоб його було достатньо.

ƒругою науковою школою була Уф≥з≥ократи¤Ф (влада природи), представниками ¤коњ були Ѕуаг≥льбер,  ене, “юрго. ÷е були французьк≥ вчен≥, л≥кар≥ 17-18 стол≥тт¤. ѕредставники другоњ школи вбачали сусп≥льне багатство не в к≥лькост≥ золота та грошей самих по соб≥, а в товарах та продукц≥њ, ¤ку потр≥бно було отримати при виробництв≥. јле виробництвом вони вважали продукц≥ю с≥льського господарства, а виробництво ≥нших товар≥в вважалас¤ другор¤дною сферою.

—л≥д зазначити, що терм≥н Упол≥тична економ≥¤Ф ужив французький вчений ј. ћонкретьЇн у 1615 роц≥ ≥ означав мистецтво державного управл≥нн¤ господарством. ¬еликоњ уваги заслуговуЇ ≥нший французький вчений, ¤кий залиший також пом≥тний сл≥д у своњй д≥¤льност≥

ѕ'Їр де Ѕуаг≥льбер (1646 - 1714) - засновник класичноњ пол≥≠тичноњ економ≥њ у ‘ранц≥њ Ч народивс¤ в м. –уан≥ в двор¤нськ≥й с≥м'њ, здобув юридичну осв≥ту осв≥ту, займавс¤ певний час л≥тературною д≥¤льн≥стю, пот≥м юриспруденц≥Їю. јле велика жага до економ≥чних вчень та розвитку економ≥чноњ теор≥њ заставл¤ли його працювати за сум≥сництвом. ” св≥й в≥льний в≥д основноњ роботи час, в≥н займавс¤ економ≥кою. « 1689 року ≥ до останн≥х дн≥в свого житт¤ в≥н займаЇ посаду судд≥ в –уан≥. јле впродовж 15 рок≥в свого житт¤ в≥н пор¤д з посадою судд≥ в≥н не покидав вивченн¤ економ≥чних процес≥в. Ѕув людиною широкоњ доброзичливоњ справедливоњ душ≥, енерг≥¤ та працьовит≥сть не давала йому спокою, в≥н пост≥йно знаходив соб≥ масу роботи, ¤ка йому приносила задоволенн¤.

ќсобливост≥ економ≥чного розвитку ‘ранц≥њ позначилис¤ на формуванн≥ економ≥чних погл¤д≥в ѕ¢Їра Ѕуаг≥льбера. ” прац¤х Уƒоклад≠ний опис становища ‘ранц≥њ...Ф (1696), У–оздр≥бна торг≥вл¤ ‘ран≠ц≥њ" (1699), Ућ≥ркуванн¤ про природу багатства, грошей ≥ податк≥вФ (1707) та ≥нших Ѕуаг≥льбер виступаЇ з гострою критикою мерканти≠л≥зму. ¬супереч останньому в≥н джерелом багатства вважаЇ не об≥г грошей та золота, а виробництво, зокрема с≥льське господарство. ¬≥н оголошуЇ себе Уадвокатом с≥льського господарстваФ ≥ вимагаЇ в≥д ур¤ду вс≥л¤кого спри¤нн¤ аграр≥¤м. ¬иробництво засоб≥в прац≥, ≥нструмент≥в, господарчого ≥нвентар¤, одеж≥, взутт¤, тощо в≥н вважав справою другор¤дною. ÷е було його помилкою. јле в ≥нших справах в≥н зробив багато корисного.

Ѕуаг≥льбер виступаЇ за реформуванн¤ податковоњ системи, проти державного регулюванн¤ ц≥н на зерно. —воњ економ≥чн≥ ≥дењ, спр¤мо≠ван≥ на реформуванн¤ державноњ економ≥чноњ пол≥тики, в≥н викладаЇ в досить р≥зк≥й форм≥, не уникаючи пол≥тичних випад≥в проти ур¤ду, що накликало на нього нав≥ть репрес≥њ. јле велик≥ зв¢¤зки у судових та юридично-адвокатських органах робили його не таким вразливим.  ар¢Їра судд≥ допомагала йому боротис¤ з державними органами, ¤к≥ надм≥рно намагалис¤ впливати на ц≥нову пол≥тику.

“еоретично обірунтовуючи питанн¤ реформуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики, Ѕуаг≥льбер, ¤к ≥ ¬≥ль¤м ѕетт≥, ставить к≥лька проблем: чим визна≠чаЇтьс¤ економ≥чне зростанн¤ крањни, д≥Їю ¤ких закон≥в забезпечуЇ≠тьс¤ зростанн¤ виробництва, що Ї джерелом багатства, що лежить в основ≥ ц≥ни. ¬≥н вбачав ц≥ну головним чинником у збут≥ продукц≥њ.

Ѕуаг≥льбер розум≥Ї об'Їктивну суть економ≥чних закон≥в, ¤к≥ д≥≠ють ¤к закони природи. ѕрироду в≥н ототожнюЇ з ѕровид≥нн¤м, тобто з Ѕогом.. ¬≥н виступаЇ проти втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤. ѕрирода, наголошуЇ в≥н, сама встановить пор¤док, пропор≠ц≥йн≥сть та р≥вень ц≥н, в≥дновить торг≥влю.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4451 прочитано)