≤стор≥¤ економ≥чних вчень > «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера
“еор≥¤ народонаселенн¤ ћальтуса зазнала найжорсток≥шоњ кри≠тики з боку ер≥: в≥н проанал≥зував њњ з позиц≥њ ф≥зики, б≥олог≥њ, со≠ц≥олог≥њ та пол≥теконом≥њ ≥ дов≥в Уабсурдн≥стьФ теоретичних побудов ћальтуса. ер≥ вважав, що земл¤ адаптуЇтьс¤ до потреб населенн¤ так само, ¤к ≥ кап≥тали. «ростанн¤ населенн¤ спри¤Ї розвитку вироб≠ництва так, щоб виробництво засоб≥в ≥снуванн¤ завжди випереджало прир≥ст населенн¤. ¬≥н жив у крањн≥ з безмежними, ¤к на т≥ часи, ре≠сурсами, тому мав п≥дстави дл¤ оптим≥зму. ѕроблеми, ¤к≥ турбували —м≥та, –≥кардо та ћальтуса, не здавалис¤ ер≥ важливими. ¬≥н посл≥довно проводить думку, що ≥снуЇ простий ≥ прекрасний закон природи, ¤кий д≥Ї на користь сусп≥льству ≥ У...керуЇ людиною в ус≥х њњ д≥¤х та намаганн¤х п≥дтримувати умови житт¤, закон на≠ст≥льки могутн≥й ≥ ун≥версальний, що уникнути його не можнаЕФ Ц це закон економ≥чного зростанн¤. ¬≥н д≥Ї завд¤ки гармон≥њ економ≥чних ≥нтерес≥в, участ≥ у виробництв≥ вс≥х верств населенн¤. ћ≥жнародна торг≥вл¤. “еор≥¤ гармон≥њ ер≥ не вичерпуЇтьс¤ проблемою внутр≥шнього сусп≥льного поЇднанн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в. ер≥ вважаЇ, що дл¤ прогресивного розвитку важливо врахувати вс≥ чинники, ¤к≥ можуть впливати на стан нац≥ональноњ економ≥ки. ќдним з них Ї зовн≥шн¤ торг≥вл¤, ¤ка стимулюЇ або стримуЇ виробництво залежно в≥д такоњ пол≥тики, ¤ку проводить держава. ѕропов≥дник ‘ритредерства наприк≥нц≥ 40-х рок≥в, ер≥ стаЇ поборником протекц≥он≥зму в п¢¤тидес¤тих. ќсновою м≥жнародних в≥дносин в≥н вважаЇ дос¤гненн¤ стану всесв≥тньоњ гармон≥њ нац≥й завд¤ки всеб≥чному ≥ндив≥дуальному розкв≥ту. “обто принципи ≥н≠див≥дуал≥зму в≥н поширюЇ на всесв≥тню економ≥ку, не сприймаючи переваг м≥жнародного под≥лу прац≥. ¬≥н визнаЇ конкуренц≥ю ≥ про≠тиборство м≥ж державами, залишаючи Угармон≥ю ≥нтерес≥вФ дл¤ окремоњ нац≥њ. Ќа його думку, невтручанн¤ держави в м≥жнародн≥ в≥дносини п≥д гаслом м≥жнародного под≥лу прац≥ може призвести нац≥ональну економ≥ку (≥детьс¤ конкретно про —Ўј) до промисловоњ залежност≥, перетворити крањну на постачальника си≠ровини дл¤ розкв≥ту ¤коњсь ≥ншоњ нац≥њ. —усп≥льство маЇ розвиватись за принципом замкненоњ виробничоњ асоц≥ац≥њ, у межах ¤коњ вироб≠л¤ютьс¤ вс≥ види продукц≥њ ≥ тим самим готуютьс¤ ринки дл¤ них. ѕротекц≥он≥зм, на думку ер≥, спри¤Ї рац≥ональному розм≥щен≠ню виробництв, орган≥зац≥њ центр≥в, де найкраще сполучаютьс¤ ≥н≠дустр≥¤ та с≥льське господарство, тим самим забезпечуютьс¤ ринки збуту продукт≥в виробництва ≥ зменшуютьс¤ витрати на транспорту≠ванн¤. ¬≥н стверджуЇ, що внутр≥шн¤ конкуренц≥¤ забезпечить зрос≠танн¤ зароб≥тноњ плати. “а головний його аргумент - це можли≠в≥сть зберегти дл¤ виробника внутр≥шн≥й ринок за рахунок авто≠ном≥зац≥њ економ≥ки. јргументи, що њх ер≥ наводить на захист пол≥тики промислово≠го та аграрного протекц≥он≥зму, досить необгрунтован≥ ≥ легко спро≠стовуютьс¤. ќчевидно, що основною метою ц≥Їњ теор≥њ був захист американськоњ економ≥ки, до послуг ¤коњ були безмежн≥ природн≥ багатства, але ¤ка перебувала тод≥ лише у стад≥њ становленн¤. Ѕез огл¤ду на велику к≥льк≥сть наукових праць, опубл≥кованих ер≥, його внесок у розвиток економ≥чноњ теор≥њ Ї незначним. ¬≥н вичерпуЇтьс¤ теор≥¤ми сусп≥льноњ гармон≥њ, двох фактор≥в виробни≠цтва, протекц≥он≥зму, збалансованого розвитку нац≥ональноњ еконо≠м≥ки та внутр≥шн≥х ринк≥в, ¤к≥ не враховують варт≥сноњ природи економ≥чних в≥дносин ≥ обгрунтовуютьс¤ не завжди в≥рог≥дним фак≠тичним матер≥алом. ј негативне ставленн¤ до теор≥њ ренти –≥кардо, теор≥њ народонаселенн¤ ћальтуса, ототожненн¤ земл≥ з кап≥талом, ренти з прибутком, а також бездоказова теор≥¤ вартост≥ св≥дчать про поверхов≥сть його вченн¤. ” „арльза √енр≥ ер≥ майже не було посл≥довник≥в, в≥н не створив школи, ≥ лише на його теор≥њ нац≥ональноњ економ≥ки та протекц≥он≥зму ми знаходимо посиланн¤ у де¤ких автор≥в, зокрема н≥мецьких. ќтже, автори економ≥чних теор≥й першоњ половини XIX ст. за≠вершили Упереосмислюванн¤Ф класичних доктрин, сформульованих ще ј. —м≥том. «алишаючи непорушними основн≥ догмати класик≥в, ц≥ автори скористалис¤ з р≥зних п≥дход≥в, аби довести прогресив≠н≥сть кап≥тал≥зму, невичерпн≥сть його саморегулюючого потенц≥алу. ¬они стали першов≥дкривачами теор≥й, ¤к≥ п≥зн≥ше було покладено в основу неокласичноњ науки, зокрема теор≥й економ≥чного зростан≠н¤, граничноњ корисност≥, граничноњ ефективност≥ фактор≥в вироб≠ництва, попиту ≥ пропозиц≥њ, ефективного попиту та багатьох ≥нших, що визначили напр¤ми розвитку пол≥теконом≥њ нашоњ доби. ѕитанн¤ 27: ћакроеконом≥чна модель ейнса.
“рактуванн¤ ейнсом причин
порушенн¤ р≥вноваги кап≥тал≥стичноњ економ≥ки —в≥това економ≥чна криза к≥нц¤ 1920 - 1930-х рок≥в ≥ особливо ¬елика депрес≥¤ 1929 - 1933 рок≥вдовели в необх≥дност≥ створенн¤ нових економ≥чних теор≥й. “ому виникаЇ необх≥дн≥сть в активному втручанн≥ держави в макроеконом≥чне функц≥онуванн¤ ринкового господарства по нових економ≥чних тоер≥¤х. “акою людиною став англ≥йський вчений ƒжон ейнс (1883 - 1946), що досконало обгрунтував причини порушенн¤ економ≥чноњ р≥вноваги. ќсновною причиною порушенн¤ економ≥чноњ стаб≥льност≥ ейнс вважав неповну зайн¤т≥сть трудових ресурс≥в (безроб≥тт¤), тому й поставив за мету створенн¤ модел≥ повноњ зайн¤тост≥. ј дос¤гти цього можна лише через регулюванн¤ всього в≥дтворенн¤ ¤к Їдиного ц≥лого. “им самим ейнс поклав початок досл≥дженню маероеконом≥ки Ц сфери економ≥чних в≥дносин на р≥вн≥ всього сусп≥льства. ¬≥н дов≥в, що макроеконом≥ка маЇ своњ, в≥дм≥нн≥ в≥д м≥кроеконом≥ки, тобто найнижчого р≥вн¤ економ≥чних в≥дносин людей, законом≥рност≥ розвитку, економ≥чн≥ принципи ≥ категор≥њ. ейнс≥анська теор≥¤ зосереджувала увагу на анал≥з≥ процес≥в у макроеконом≥чн≥й сфер≥. “ому ейнса з повним правом можна вважати УЅатькомФ макроеконом≥чноњ теор≥њ. ¬≥дправним пунктом макроеконом≥чного анал≥зу ƒж. ћ. ейнса Їзапроважженн¤ ефективного попиту. ≈фективний попит, по ƒж. ћ. ейнсу, - це прооснову новоњ макроеконом≥чноњ модел≥ л¤гли кейнс≥анськ≥ теор≥њ сукупного попиту, споживанн¤ ≥ мультипл≥каьтора доходу ≥ зайн¤тост≥.сто фактичний сукупний попит на блага, при ¤кому сукупний попит дор≥внюЇ сукупн≥й пропозиц≥њ. ѕринцип ефективного попиту пол¤гаЇ в т≥м, що реальний нац≥ональний доход визначаЇтьс¤ ефективним попитом, ≥ при цьому останн≥й може бути менше, н≥ж необх≥дно дл¤ забезпеченн¤ повноњ зайн¤тост≥. ќтже, ресурси сусп≥льства можуть використовуватис¤ не ц≥лком. “аким чином, викладаючи принцип ефективного попиту, ƒж. ћ. ейнс сформулював основну задачу свого економ≥чного анал≥зу: визначенн¤ фактор≥в, що впливають на обс¤г використанн¤, тобто зайн¤тост≥, ресурс≥в, що маютьс¤ в економ≥ц≥. Ђ ласикиї ц≥кавилис¤ лише проблемами розм≥щенн¤ ресурс≥в в умовах повноњ зайн¤тост≥. Ќа думку ƒж. ћ. ейнс ц≥ проблеми не наст≥льки важлив≥, коли ресурси використовуютьс¤ не ц≥лком. «в≥дси випливаЇ, що дл¤ визначенн¤ причин неповноњ зайн¤тост≥ (змушеного безроб≥тт¤) необх≥дно детально досл≥джувати фактори, що впливають на компоненти сукупного попиту. ” ринков≥й економ≥ц≥ без державного макроеконом≥чного втручанн¤ ≥ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ сукупний попит складаЇтьс¤ з≥ споживанн¤ й ≥нвестиц≥й. ќтже, потр≥бно було проанал≥зувати фактори, в≥д ¤ких вони залежать. “еор≥¤ споживанн¤ запропонована ƒж. ейнсом, в основ≥ ¤коњ лежить так називаний Уосновний психолог≥чний законФ, в≥дпов≥дно до ¤кого У... люди, ¤к правило, схильн≥ зб≥льшувати своЇ споживанн¤ з ростом доходу, але не т≥Їю ж м≥рою, у ¤к≥й росте доходФ.÷ей закон був сформульований ƒж. ћ. ейнсом на основ≥ його спостережень за особливост¤ми групового поводженн¤ людей. ѕри цьому заощадженн¤, будучи р≥зницею м≥ж доходом ≥ споживанн¤м, ¤вл¤ють собою просто УзалишокФ, ¤кий люди використовують на майбутнЇ у випадку непередбачених под≥й. Ѕула розроблена ейнсом концепц≥¤ мультипл≥катора ≥нвестиц≥й на основ≥ вчень ана ≥ стала одним ≥з способ≥в по¤сненн¤ нестаб≥льност≥ ринковоњ економ≥ки. Ќаприклад, невелике скороченн¤ обс¤гу ≥нвестиц≥й здатно викликати глибокий спад виробництва ≥ масове безроб≥тт¤. “ут найважлив≥ша макроеконом≥чна роль, що у ринковому господарств≥ грають ≥нвестиц≥њ. ѕри цьому в теор≥њ ƒж. ћ. ейнса, саме ≥нвестиц≥њ визначають заощадженн¤, а не навпаки ≥ що ставка в≥дсотка встановлюЇ нижню межу необх≥дноњ прибутковост≥ ≥нвестиц≥й. ƒж. ћ. ейнс даЇ тлумаченн¤ в≥дсотка, ¤ке фундаментально р≥ницьс¤ в≥д неокласичного. ѕо ейнсу в≥дсоток - це вин¤тково грошовий феномен, зв'¤заний з функц≥онуванн¤м грошей ¤к самий л≥кв≥дний актив тривалого користуванн¤ в економ≥ц≥. онкретн≥ше говор¤чи, в≥дсоток - це плата за в≥дмовленн¤ в≥д л≥кв≥дност≥; а р≥вноважне значенн¤ процентноњ ставки визначаЇтьс¤ з взаЇмод≥њ м≥ж пропозиц≥Їю грошей ≥ тим, що ƒж. ћ. ейнсом було названо Уперевагою л≥кв≥дност≥Ф ≥ що при УнеадекватнихФ значенн¤х граничноњ ефективност≥ кап≥талу, процентноњ ставки ≥ переваги л≥кв≥дност≥ ефективний попит може привести до неповноњ зайн¤тост≥. ќтже, необх≥дне проведенн¤ продуманоњ макроеконом≥чноњ пол≥тики ур¤ду. ƒж. ћ. ейнс критикував неокласичне по¤сненн¤ ≥нфл¤ц≥њ на основ≥ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей по двох причинах. ѕо-перше, ¤к уже в≥дзначалос¤, м≥ж р≥внем ц≥н (≥ ном≥нальним нац≥ональним доходом у ц≥лому) ≥ грошовоњ маси немаЇ т≥сного зв'¤зку. ќстанн¤ порушена нестаб≥льн≥стю швидкост≥ звертанн¤ грошей, що Ї пр¤мим насл≥дком нестаб≥льност≥ попиту на грош≥. ѕо-друге, при зм≥н≥ грошовоњ маси в умовах неповноњ зайн¤тост≥ в основному зм≥нюЇтьс¤ реальний нац≥ональний доход, а не р≥вень ц≥н. “очн≥ше кажучи, при опис≥ впливу зм≥ни пропозиц≥њ грошей на ц≥ни необх≥дно вид≥л¤ти два типи ≥нфл¤ц≥њ, пом≥рну ≥ справжню. ѕом≥рна ≥нфл¤ц≥¤ виникаЇ при одночасному росту ≥ реальному доход≥, ≥ ц≥н. —правжн¤ ≥нфл¤ц≥¤ починаЇтьс¤ п≥сл¤ дос¤гненн¤ повноњ зайн¤тост≥. ƒл¤ економ≥ки шк≥длива т≥льки справжн¤ ≥нфл¤ц≥¤; що ж стосуЇтьс¤ пом≥рноњ ≥нфл¤ц≥њ, то вона неминучий супутник орган≥зовуваного ур¤дом зб≥льшенн¤ реального доходу ≥ зайн¤тост≥.
Ќазва: «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4451 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
