≤стор≥¤ економ≥чних вчень > «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера
Ќа противагу меркантил≥стам, ¤к≥ багатство ототожнювали т≥ль≠ки з грошима, Ѕуаг≥льбер доводить, що справжнЇ багатство нац≥њ Ч це р≥зн≥ корисн≥ реч≥, ¤к≥ допомагали б розвивати с≥льське господарство, а передовс≥м продукти землеробства. ƒжере≠лом багатства Ї прац¤ людини. “еор≥ю вартост≥ ѕ. Ѕуаг≥льбера, ¤к ≥ ¬. ѕетт≥, арл ћаркс називаЇ заснов≠ником трудовоњ теор≥њ вартост≥. Ѕуаг≥льбер вид≥л¤Ї ринкову ц≥ну ≥ У≥стиннуФ, або УсправедливуФ варт≥сть товару. ¬еличину останньоњ в≥н визначаЇ витратами прац≥ на створенн¤ нового товару. Ѕуаг≥льбер виходить з того, що вс≥ економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж людьми грунтуютьс¤ на обм≥н≥ продуктами прац≥ та њх споживанн≥. ÷ей обм≥н, п≥дкреслюЇ в≥н, маЇ в≥дбуватис¤ зг≥дно ≥з витрата≠ми прац≥. ј це означаЇ, що Ѕуаг≥льбер стоњть на позиц≥¤х екв≥валент≠ного обм≥ну, тобто за ¤кийсь один товар можна вим≥н¤ти ≥нший або к≥лька товар≥в, що дор≥внюють к≥лькост≥ затраченоњ на них прац≥. ƒл¤ нормального економ≥чного розвитку крањни, за Ѕуаг≥льбером, потр≥бен в≥льний обм≥н м≥ж галуз¤ми виробництва й в≥дшкодо≠вуванн¤ витрат виробник≥в. ÷≥ проблеми можуть бути вир≥шен≥ м≥ж≠галузевим под≥лом прац≥ за умов в≥льноњ конкуренц≥њ. –обочий час, ¤кий припадаЇ на одну одиницю товару за умов такого под≥лу, ≥ ста≠новить, на думку Ѕуаг≥льбера, його У≥стинну варт≥стьФ. ћетою товарного виробництва Ѕуаг≥льбер вважаЇ споживанн¤. ќсновну увагу в≥н звертаЇ на споживну варт≥сть. «аслуговуЇ на увагу думка Ѕуаг≥льбера про необх≥дн≥сть р≥внова≠ги в ринков≥й економ≥ц≥. ѕорушенн¤ р≥вноваги, п≥дкреслював в≥н, задушить усе в держав≥. ¬≥н розум≥в, що к≥льк≥сть вироблених товар≥в повинна дор≥внювати к≥лькост≥ грошей “еор≥¤ грошей по Ѕуаг≥льберу не зб≥галас¤ з ≥ншими вченими. ¬≥дсутн≥сть у Ѕуаг≥льбера ч≥ткого розум≥нн¤ при≠роди товарного виробництва ви¤вилась у трактуванн≥ ним самого пон¤тт¤ Угрош≥Ф. якщо в ¬. ѕетт≥ варт≥сть про¤вл¤Їтьс¤ у грошах, то Ѕуаг≥льбер бере за основу пр¤мий товарообм≥н. ¬≥н вважаЇ, що гро≠ш≥ взагал≥ порушують природну р≥вновагу товарного обм≥ну в≥дпо≠в≥дно до У≥стинноњ вартост≥Ф. ¬супереч меркантил≥стам, ¤к≥ вважали грош≥ Їдиним видом багатства, Ѕуаг≥льбер бачить в них джерело вс≥х нещасть товаровиробник≥в. ™дина корисна функц≥¤ грошей, ¤ку визначаЇ Ѕуаг≥льбер, - це полегшенн¤ обм≥ну. —аме тому, на його думку, не маЇ значенн¤, ¤кий товар виконуЇ функц≥ю засобу об≥гу. ќтже, золото ≥ ср≥бло можна зам≥нити паперовими гр≥шми. ≈коном≥чн≥ ≥дењ Ѕуаг≥льбера сприйн¤ли й розвинули дал≥ ф≥з≥о≠крати. ‘≥з≥ократи Ч французьк≥ економ≥сти другоњ половини XVIII ст., представники класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ. Ќазва ц≥Їњ науковоњ школи походить в≥д грецьких сл≥в Уф≥з≥сФ - природа ≥ УкратосФ - влада. ѕо¤ва школи ф≥з≥ократ≥в зумовлена соц≥ально-економ≥чними умовами тогочасноњ ‘ранц≥њ. ” крањн≥ розвивавс¤ кап≥тал≥зм на його мануфактурн≥й стад≥њ. ¬≥дмиранн¤ феодал≥зму було пов≥льним, особливо на сел≥, а розвиток кап≥тал≥зму в м≥стах не спри¤в належному розвитку. ” ‘ранц≥њ в т≥ часи переважало с≥льське населенн¤, ¤ке було переобт¤жене величезними феодальними податками, ¤к≥ були спричиненн≥ непом≥рною розк≥шшю корол≥вського двору ≥ дойшло до меж≥ масового зубож≥нн¤. ѕ≥сл¤ в≥йни ‘ранц≥¤ втрачаЇ свою в≥йськову могутн≥сть, а разом з цим ≥ позиц≥њ у зовн≥шн≥й торг≥вл≥. ѕануванн¤ меркантил≥зму послабилось також, але було ще досить м≥цним. ” друг≥й половин≥ XVIII ст. наближа≠лась до революц≥њ. ј в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ ‘ранц≥њ непод≥льно па≠нував меркантил≥зм. Ќа цей час ч≥тко визначилис¤ дв≥ проблеми, що гальмували еко≠ном≥чний розвиток: пануванн¤ меркантил≥зму ≥ збереженн¤ фео≠дального режиму на сел≥. ‘≥з≥ократи, виступаючи проти мерканти≠л≥зму, висували на перший план аграрну проблему. —аме тому критика меркантил≥зму набрала у ф≥з≥ократ≥в аграрного характеру. Ќа в≥дм≥ну в≥д меркантил≥ст≥в ф≥з≥ократи були прихильниками еко≠ном≥чного л≥берал≥зму. ≤дењ, ¤к≥ проголошували ф≥з≥ократи, у загальних рисах були сформульован≥ ще њхн≥ми попередниками, зокрема ѕ. Ѕуаг≥льбером. ѕроте не можна говорити про њхню ц≥лковиту тотожн≥сть. ‘≥з≥окра≠ти розробили основи, хоча й суперечливоњ, проте прогресивноњ ре≠форми, суть ¤коњ пол¤гала в кап≥тал≥стичн≥й реорган≥зац≥њ с≥льського господарства. ”творилась школа ф≥з≥ократ≥в наприк≥нц≥ 50-х рок≥в XVIII ст. њњ представниками були: ‘рансуа ене, ƒюпон де Ќемур, марк≥з ћ≥рабо, ћерсьЇ де Ћа –≥в'Їр, ∆ак “юрго та ≥н. ¬изнаним главою школи ф≥з≥ократ≥в був ‘. ене. ÷ентром, де регул¤рно збирались ф≥з≥о≠крати, став салон марк≥за ћ≥рабо. Ўкола мала великий усп≥х, њњ представники опубл≥кували багато праць, видавали журнал. ѕроте про≥снувала школа недовго. Ќаприк≥нц≥ 70-х рок≥в вона припинила своЇ ≥снуванн¤. ќдн≥Їю з причин цього була неможлив≥сть зд≥йс≠ненн¤ програм ф≥з≥ократ≥в за умов абсолютизму. ‘ранцузький л≥кар ене також займавс¤ економ≥кою, написав багато наукових праць, правда уже в 60 рок≥в ≥ в≥н фактично визнаЇ, що розвиток сусп≥льства в≥дбуваЇтьс¤ за об'Їктив≠ними законами. ” цьому - велика заслуга ф≥з≥ократ≥в. ѕроте вони ототожнювали закони природи й закони сусп≥льства, а п≥д Уприрод≠ним пор¤дком" фактично розум≥ли кап≥тал≥стичне виробництво, розгл¤даючи його ¤к в≥чне, незм≥нне. ≈коном≥чна програма ф≥з≥ократ≥в формувалась у боротьб≥ проти меркантил≥ст≥в. якщо останн≥ всю увагу концентрували на анал≥з≥ ¤вищ у сфер≥ об≥гу, то ф≥з≥ократи перенесли своњ досл≥дженн¤ у сфе≠ру виробництва. ене висунув ≥дею щодо екв≥валентност≥ обм≥ну за умов природного пор¤дку. ¬≥н вважав, що товари вступають в обм≥н з наперед заданою ц≥ною. ѕроте, що саме лежить в њњ основ≥, в≥н не розум≥в. ене розгл¤дав лише Уринкову ц≥нуФ, ¤ка, на його думку, створилас¤ м≥ж продавц¤ми та покупц¤ми ≥ залежить в≥д на¤вност≥ на ринку товар≥в, попиту ≥ пропозиц≥њ за умов в≥льноњ конкуренц≥њ. якщо обм≥н Ї екв≥валентним, то в≥н, робив висновок ене, н≥чого не виробл¤Ї, отже, не породжуЇ багатства. ј прибуток, ¤кий одер≠жуЇ торговець, не Ї прибутком держави. “акий висновок спонукав ф≥з≥ократ≥в шукати ≥нших джерел збагаченн¤ держави. Ќа думку ене, збагаченн¤ крањни зв'¤зане з матер≥альним виробництвом ≥ пе≠редовс≥м ≥з с≥льським господарством. —аме тому ф≥з≥ократи перено≠с¤ть своњ досл≥дженн¤ у сферу безпосереднього виробництва, а са≠ме Ч в с≥льське господарство. „истий продукт по ене - це надлишок продукц≥њ, одержаний у с≥льському господарств≥, над ви≠тратами виробництва. —творюЇтьс¤ в≥н, на думку ене, лише в с≥льсь≠кому господарств≥, оск≥льки тут д≥Ї природа, здатна зб≥льшувати спо≠живн≥ вартост≥. ” промисловост≥ в≥дбуваЇтьс¤ не зб≥льшенн¤ спожив≠них вартостей, а лише њх складанн¤, комб≥нуванн¤ або зм≥на форм. ќтже, Учистий продуктФ у ене маЇ натуральну форму, в≥н Ї да≠ром природи. ÷е означало, що ене, ¤к ≥ вс≥ ф≥з≥ократи, не розум≥в сут≥ вартост≥ ≥ зводив њњ до споживноњ вартост≥. ѕомилка ф≥з≥ократ≥в пол¤гала в т≥м, що вони плутали процес зростанн¤ матер≥альних благ, ¤кий найб≥льш наочно про¤вл¤Їтьс¤ в с≥льському господарств≥, з≥ зб≥льшенн¤м вартост≥. ¬одночас у ене спостер≥гаЇмо й ≥нший п≥дх≥д до визначенн¤ Учистого продуктуФ. ќц≥нюючи величину Учистого продуктуФ, в≥н стверджуЇ, що вона Ї точно визначеною ≥ залежить в≥д витрат вироб≠ництва, тобто витрат на сировину, матер≥али й зароб≥тну плату. «а≠роб≥тну плату теж визначено Ч це м≥н≥мум засоб≥в ≥снуванн¤. ¬и≠трати на сировину ≥ матер≥али також в≥дом≥ Ч це витрати кап≥талу. ¬≥дтак Учистий продуктФ - це не дар природи, а результат додатко≠воњ прац≥ землероба. У„истий продуктФ у ф≥з≥ократ≥в ототожнюЇтьс¤ ≥з земельною рентою, ¤ку одержують землевласники. —аме тому ф≥з≥ократи ви≠ступали за проведенн¤ податковоњ реформи з нам≥ром ус≥ види пода≠тк≥в зам≥нити одним - земельним. ѕродуктивна й непродуктивна прац¤ виходила з пон¤тт¤ Учистого про≠дуктуФ ” ф≥з≥ократ≥в продуктивною Ї прац¤, що створюЇ Учистий продуктФ, тобто прац¤ в с≥льському господарств≥. ≤нш≥ види прац≥ другор¤дн≥ та великого ≥нтересу ф≥з≥ократи цьому не прид≥л¤ли. ѕитанн¤ 18: ѕодальша вульгаризац≥¤ буржуазноњ
пол≥теконом≥њ (30-50 р. XIX ст.).
≈коном≥чн≥ погл¤ди —ен≥ора, ер≥ «агальна оц≥нка класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ у колишн≥й рад¤нськ≥й л≥тератур≥ зд≥йснювалось за схемою . ћаркса, котрий до класик≥в зарахував економ≥ст≥вв≥д ¬. ѕетт≥ до ƒ. –≥кардо в јнгл≥њ ≥ в≥д ѕ. Ѕуаг≥льбера до —≥смонд≥ у ‘ранц≥њ. ¬ершиною класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ . ћаркс називав прац≥ ј. —м≥та ≥ ƒ. –≥кардо, ¤кими, на …ого думку, класична школа вичерпала себе. Ќа зм≥ну класичн≥й пол≥тичн≥й економ≥њ, ¤ка мала справд≥ науковий характер, приходить, за марксом УвульгарнаФ, тобто ненаукова пол≥теконом≥¤. якщо класики займались справжн≥м науковим анал≥зом законом≥рностей розвитку кап≥тал≥зму, то представники вульгарноњ пол≥тичноњ економ≥њ виступили лише ¤к апологети, св≥дом≥ захисники кап≥тал≥зму. ѕерех≥д до вульгарноњ пол≥теконом≥њ . ћаркс зв¢¤зував ≥з загостренн¤м класовоњ боротьби. ќсновоположниками вульгарноњ пол≥тичноњ економ≥њ . ћаркс називав —е¤ ≥ мальтуса. ¬≥н критикував Увульгарних економ≥ст≥вФ за в≥дх≥д в≥д трудовоњ теор≥њ вартост≥ ≥ приховуванн¤ експлуататорськоњ сут≥ в≥дносин м≥ж найманими роб≥тниками ≥ кап≥тал≥стами. “еза про вульгарний характер пол≥тичноњ економ≥њ набула широкого розвитку у вс≥й так зван≥й марксистськ≥й л≥тератур≥. ¬≥дпов≥дно посл¤д≥в . ћаркса сучасна пол≥тична економ≥¤ також оголошувалась вульгарною, але згодом було доведено, що такий висновок був абсурдним, оск≥льки ц≥ теор≥њ усп≥шно використовувались в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ зах≥дних держав. ¬ к≥нц≥ 19 стол≥тт¤ класична економ≥чна теор≥¤ стала зам≥нюватись неокласичною економ≥чною теор≥Їю.
Ќазва: «ародженн¤ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ у ‘ранц≥њ. ≈коном≥чн≥ погл¤ди ѕ. Ѕуаг≥льбера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4451 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
