јрх≥тектура > ≤сторико-арх≥тектурний огл¤д ¬≥зант≥њ

≤сторико-арх≥тектурний огл¤д ¬≥зант≥њ

≤стор≥¤ ¬≥зант≥њ починаЇтьс¤ з IV стол≥тт¤, в≥дтод≥, коли на трон –имськоњ ≥мпер≥њ з≥йшов ≥мператор  ост¤нтин (324-337 р. правл≥нн¤). ¬≥н перен≥с столицю ≥мпер≥њ в м≥сто  онстантинополь. ÷е дуже жалюг≥дно в≥дбилос¤ на –имськ≥й ≥мпер≥њ, що розкололас¤ в результат≥ на двох частин ( «ах≥дну ≥ —х≥дну, котра й одержала згодом в ≥сторик≥в назва ¬≥зант≥њ. Ќезадовго до цього, у 313 р., ћ≥ланський едикт дозвол¤Ї в≥льне в≥роспов≥данн¤ христи¤нства, а в 395 р. воно було визнано оф≥ц≥йною рел≥г≥Їю обох частин ≥мпер≥њ. Ќавр¤д чи можна знайти под≥¤, що зробило би б≥льший вплив на всю наступну ≥стор≥ю ( ¤к ¬≥зант≥њ, так ≥ «ах≥дноњ ™вропи.

—ередн≥ стол≥тт¤ були часом розкв≥ту феодального ладу з типовим дл¤ нього пануванн¤м класу землевласник≥в, позаеконом≥чними примусовими заходами, перевагою натурального господарства, слабким розвитком товарного виробництва ≥, ¤к насл≥док цього, пол≥тичною роздроблен≥стю. Ќаст≥льки ж типовими дл¤ нього були сел¤нськ≥ повстанн¤, об'Їднанн¤ м≥ських рем≥сник≥в ≥ купц≥в у цехи ≥ г≥льд≥њ, система васальноњ ≥Їрарх≥њ ≥ монарх≥¤, що ¤к переважаЇ форма державного устрою. ¬еличезну роль у житт≥ ¤к окремих людей, так ≥ держави в ц≥лому, грала рел≥г≥¤.

ќсобливост≥ феодального ладу позначилис¤ ≥ на його арх≥тектур≥. ” цю епоху пост≥йних воЇн багато уваги прид≥л¤лос¤ буд≥вництву фортець, ≥ в≥йськова арх≥тектура середньов≥чч¤ дала багато нового в пор≥вн¤нн≥ з античн≥стю. ” цей час з'¤вилис¤ так≥ детал≥, ¤к бойов≥ парапети з зубц¤ми ≥ б≥йниц¤ми, б≥йниц≥, прост≥ ≥ нач≥пн≥, закрит≥ оборонн≥ балкони, дозорн≥ вишки ≥ т.п. Ѕули вироблен≥ нов≥ прийоми захисту фортечних вор≥т за допомогою додаткових зм≥цнень ≥ створен≥ основн≥ типи фортець ( замок, що знаходитьс¤ в г≥рськ≥й чи р≥внинн≥й м≥сцевост≥, м≥ська фортечна ст≥на й укр≥плений монастир.

ћонастир≥, широке поширенн¤ ¤ких також було одн≥Їњ з особливостей середн≥х стол≥ть, мали потребу в зм≥цненн¤х ≥ в силу того, що в њхн≥х ст≥нах нер≥дко збер≥галис¤ велик≥ багатства, ≥ тому, що вони будувалис¤ не т≥льки в м≥стах, але ≥ удалин≥ в≥д них, ≥ повинн≥ були у воЇнний час служити притулком дл¤ околишнього населенн¤.  р≥м того, монастир≥, особливо в ранн≥м середньов≥чч≥, мали значенн¤ культурних центр≥в. ” них збер≥галис¤ ≥ листувалис¤ книги, велис¤ хрон≥ки (л≥топису), м≥стилис¤ школи. ” тих випадках, коли монастир≥ виникали в слабозаселених м≥сцевост¤х, вони спри¤ли поширенню с≥льського господарства, а зведенн¤ монастирських будинк≥в, особливо кам'¤них церков, спри¤ло по¤в≥ нових буд≥вельник≥в ≥ художник≥в.

¬иникненн¤ великоњ к≥лькост≥ монастир≥в стало можливим завд¤ки характерному дл¤ середньов≥чч¤ величезному значенню рел≥г≥њ в житт≥ людей. –ел≥г≥¤ зм≥цнювала своњм авторитетом знаходивший соц≥альний ≥ пол≥тичний лад, ≥ державне житт¤ часто було майже нев≥дд≥льне в≥д церковноњ.

” цих умовах зрозум≥ло те значенн¤, що мали в середн≥ стол≥тт¤ церковн≥ будинки. ¬они були не т≥льки м≥сцем проведенн¤ богослуж≥нь, але ≥ головним типом сусп≥льних споруджень. “≥сний зв'¤зок рел≥г≥њ з державним ≥ громадським житт¤м була причиною того, що в арх≥тектур≥ церков, особливо головних собор≥в великих м≥ст, в≥дбивалас¤ не т≥льки рел≥г≥йна, але ≥ сусп≥льна ≥деолог≥¤.

’ристи¤нська рел≥г≥¤ зародилас¤ в епоху п≥зньоњ античност≥ ¤к рел≥г≥¤ пригноблених клас≥в –имськоњ держави ≥ поширилас¤ серед широких шар≥в його населенн¤. ’ристи¤нськ≥ храми повинн≥ були вм≥щати у своњх ст≥нах численних що мол¤тьс¤ ≥ давати њм можлив≥сть досить добре бачити ≥ чути богослуж≥нн¤, що в≥дбувалос¤ в сх≥дн≥й частин≥ храму. « ≥ншого боку, феодальний лад не м≥г не робити свого впливу, тому буд≥вельники де¤ких соборних ≥ палацевих храм≥в повинн≥ були п≥клуватис¤ про те, щоб в≥докремити усередин≥ них представник≥в пануючого класу в≥д простого народу. ¬ окремих крањнах усередин≥ церков в≥докремлювали також чолов≥к≥в в≥д ж≥нок, хрещених в≥д що готувалис¤ прийн¤ти водохрещенн¤ ≥ розкаюваних, а в монастирських церквах Ч ченц≥в в≥д мир¤н.

¬≥дпов≥дно до цього храм складавс¤ з в≥втар¤ Ч м≥сц¤ зд≥йсненн¤ богослуж≥нн¤, доступного лише дл¤ дух≥вництва, великоњ основноњ частини ≥ притвору, що примикав до нењ з заходу, де в ранню епоху знаходилис¤ розкаюван≥ ≥ не прийн¤ли ще хрещенн¤ (оголошен≥(. ќсновне прим≥щенн¤ розд≥л¤лос¤ необх≥дними при його великих розм≥рах стовпами на окрем≥ нефи Ч (корабл≥(, що у свою чергу, допомагало розд≥л¤ти тих, хто молитьс¤ по р≥зних категор≥¤х. “≥Їњ ж мети служили ≥ хори, що нер≥дко под≥л¤ли на два ¤руси зах≥дну ≥ б≥чн≥ частини головного прим≥щенн¤ храму.

Ќов≥ ≥дейно-художн≥ задач≥ виникли в середн≥ стол≥тт¤ при буд≥вництв≥ храм≥в. ÷е було обумовлено зовс≥м ≥ншим, чим колись, представленн¤м про бога: на зм≥ну антропоморф≥з≥рованним божествам античного св≥ту з'¤вивс¤ христи¤нський Ѕог ( невидимий ≥ незбагненний людськими почутт¤ми. ≤ншими стали представленн¤ про св≥т: недосконалому, минущому матер≥альному св≥ту, що оточуЇ людини, протиставл¤вс¤ ≥нший св≥т, зроблений ≥ в≥чний, мешканцем ¤кого може стати п≥сл¤ своЇњ смерт≥ людин, що зум≥в у земному житт≥ перебороти свою гр≥ховну почуттЇву природу.

’ристи¤нськ≥ храми ус≥м своњм вигл¤дом повинн≥ були нагадувати про ≥нший св≥т, де незримо Ї присутн≥м √осподь ≥ де матер≥альний початок п≥длеглий духовному. ”се це з'¤вилос¤ причиною сильноњ в≥дм≥нност≥ середньов≥чних христи¤нських храм≥в в≥д античних ¤зичеських. –озходженн¤ м≥ж ними п≥дсилювалос¤ ≥ характером зображень, що прикрашала т≥ й ≥нш≥ храми. ѕротиставленн¤ духовного початку матер≥альному наклало св≥й в≥дбиток на середньов≥чн≥ живопис ≥ скульптуру ≥ на прийоми синтезу цих мистецтв ≥ арх≥тектури.

ƒуже велике значенн¤ дл¤ додаванн¤ ≥ розвитку в≥зант≥йськоњ культури мало православ'¤. …ого в≥дм≥нну рису складаЇ б≥льш люд¤ний характер у пор≥вн¤нн≥ з зах≥дноЇвропейським католицтвом.

¬ арх≥тектур≥ протилежн≥сть католицтва ≥ православ'¤ виражалас¤ в контраст≥, що ≥снував м≥ж базил≥кою ≥ центричним будинком. ” зах≥дноЇвропейськ≥й базил≥ц≥ усе спр¤мовано до основноњ мети ( до апсиди, до в≥втар¤, до абстрактного божества, ¤кого людина повинна слухатис¤ ≥ бо¤тис¤. ” в≥зант≥йському ж храм≥ людини оточуЇ центрична купольна композиц≥¤, зв'¤зана з найдавн≥шою традиц≥Їю житлового будинку, де посередин≥ м≥стилос¤ вогнище, навколо ¤кого збиралас¤ родина.

 р≥м того, на вигл¤д≥ храм≥в в≥дбилос¤ ≥ те значенн¤, що вони одержали в середн≥ стол≥тт¤ в державному ≥ громадському житт≥. —оборний храм столичного м≥ста був дл¤ людей того часу арх≥тектурним ут≥ленн¤м могутност≥ ≥ велич≥ держави. ѕро значенн¤ менших м≥ст повинна була говорити арх≥тектура њхн≥х собор≥в. “акий же характер носили ≥ собори великих монастир≥в. ’рами менших монастир≥в ≥ параф≥¤льн≥ м≥ськ≥ ≥ с≥льськ≥ церкви були, зрозум≥ло, скромн≥ше ≥ по розм≥рах ≥ по арх≥тектур≥. јле ≥нод≥ невелик≥ розм≥ри таких церков в≥дшкодовувалис¤ доб≥рн≥стю ≥ багатством њх зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ обробки. «вичайно це бувало в тих випадках, коли церква будувалас¤ представниками знат≥, прагнув своЇю буд≥влею прошарком прославити себе ≥ св≥й чи р≥д об'Їднанн¤ми город¤н, рем≥сник≥в ≥ купц≥в, що суперничали з феодалами в завоюванн≥ впливу на соц≥ально-пол≥тичн≥й арен≥.

¬≥зант≥йська м≥ська забудова.

ƒо к≥нц¤ ≥снуванн¤ в≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ в н≥й продовжували жити традиц≥њ античного м≥стобудуванн¤. ќсобливо це було виражено в  онстантинополев≥. “енденц≥¤ до регул¤рного плануванн¤ пом≥тна аж до п≥зньовизант≥йського пер≥оду.

¬же в раньовизантийський пер≥од у м≥ському ансамбл≥ про¤вилас¤ централ≥зац≥¤, що в≥дбивала ведуче початок в≥зант≥йськоњ держави. ¬улиц≥ сход¤тьс¤ до центра м≥ста, у ¤кому головне м≥сце займаЇ собор.

ƒуже велике значенн¤ дл¤ в≥зант≥йського м≥ста мали оточуюч≥ його могутн≥ фортечн≥ ст≥ни, що обумовлено ≥сторичними передумовами житт¤ ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ, що пост≥йно знаходилас¤ п≥д погрозою нападу варвар≥в. —т≥ни багатьох в≥зант≥йських м≥ст, особливо  онстантинопол¤, ¤вл¤ли собою арх≥тектурн≥ спорудженн¤, що впливали на розвиток зодчества.

ѕор≥вн¤но мало в≥дома житлова забудова в≥зант≥йських м≥ст. ћожна затверджувати, що в р¤дових м≥ських житлових будинках переважало в≥льне плануванн¤ чисто утил≥тарного характеру. —истема в≥зант≥йського палацу ¤вл¤ла собою розвиток звичайного житлового будинку. Ќайб≥льш видатн≥ багат≥ будинки ≥ палаци мали на фасадах, що виход¤ть на головн≥ вулиц≥, колонади, що несли перекритт¤ над тротуарами.

ќсобливим типом арх≥тектурного ансамблю були в≥зант≥йськ≥ монастир≥. Ќайб≥льш своЇр≥дними були зам≥ськ≥ монастир≥, що звичайно представл¤ли собою фортечн≥ ансамбл≥. ќсновними њхн≥ми будинками були житлов≥ ≥ господарськ≥ буд≥вл≥ ченц≥в, що примикали до фортечних ст≥н, а в центр≥ м≥стилис¤ храм ≥ трапезна.

’арактер в≥зант≥йськоњ культури ¤скраво про¤вивс¤ в переваз≥ у в≥зант≥йському зодчеств≥ храмових буд≥вель. “ипи в≥зант≥йських церков були дуже р≥зноман≥тн≥ ≥ розвивалис¤ по окремих ≥сторичних пер≥одах. Ќайб≥льш видатними типами Ї: купольна базил≥ка, перестильний тип церкви, церкви, перекрит≥ куполом на восьми опорах ≥ хрестокупольн≥ буд≥вл≥. ¬ ус≥х цих арх≥тектурних типах панував купол над амвоном, що перекривав центральну частину будинку, до ¤коњ примикаЇ в≥втар в апсид≥. ÷ентральна частина оточена додатковими прим≥щенн¤ми дл¤ присутн≥х при богослуж≥нн≥.

¬≥зант≥йськ≥ арх≥тектори прагнули по можливост≥ полегшити ст≥ни ≥ стовпи. ¬они робили велик≥ прор≥зи ≥ зв'¤зували в такий спос≥б ≥нтер'Їри з зовн≥шн≥м простором. ќкрем≥ частини ≥нтер'Їра завжди були орган≥чно зв'¤зан≥ в одне компактне ц≥ле. ўо ж стосуЇтьс¤ храмових ≥нтер'Їр≥в, незважаючи на велик≥ прор≥зи ≥ гарну зв'¤зан≥сть ≥з зовн≥шн≥м простором, вони завжди трактован≥ ¤к особливий св≥т. ÷ерковний ≥нтер'Їр Ч символ≥чне зображенн¤ всесв≥т. “ака ≥нтерпретац≥¤ одержала додаткове наочне вираженн¤ й у живопис≥. ’арактер зображенн¤ ф≥гур ≥ сцен впливав ≥ на прост≥р ≥нтер'Їра, додаючи йому вигл¤д, в≥дм≥нний в≥д реального простору природи.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≤сторико-арх≥тектурний огл¤д ¬≥зант≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (3088 прочитано)