јрх≥тектура > ≤сторико-арх≥тектурний огл¤д ¬≥зант≥њ

—клеп≥нн≥ будинки дуже великих розм≥р≥в були добре в≥дом≥ јнф≥м≥ю ≥ ≤с≥дору. ќчевидно, њхн≥ зодч≥ ≥ вз¤ли за зразок, вибравши при цьому найб≥льш гранд≥озн≥ ≥ чудов≥ буд≥вл≥. «адумам зодчих в≥дпов≥дали сама гранд≥озна римська базил≥ка, при цьому склеп≥нна, ≥ найб≥льш видатний купольний будинок, при чому ви¤вилос¤ можливим з'Їднати воЇдино особливост≥ цих двох споруджень. ÷ими двома буд≥вл¤ми були василька ћаксенц≥¤ ≥ ѕантеон. якби в наш час арх≥тектору запропонували назвати два найб≥льш видатних римських будинки, в≥н не м≥г би вибрати краще.

ѕлан —оф≥њ ч≥тко св≥дчить про те, що саме василька ћаксенц≥¤ була покладена в основу њњ системи. ѕлан розчленований чотирма пром≥жними стовпами на дев'¤ть частин, так що центральний неф став трьохчастинним. ¬≥д купольних васильк≥в зодч≥ запозичали хори, що дозвол¤ли њм набагато зб≥льшити м≥стк≥сть б≥чних неф≥в, призначених дл¤ що мол¤тьс¤.

Ќайб≥льш видатним арх≥тектурним дос¤гненн¤м двох буд≥вельник≥в —оф≥њ Ї прийом, за допомогою ¤кого вони зв'¤зали воЇдино у своЇму добутку васильку ћаксенц≥¤ ≥ купол ѕантеону. ÷ей прийом в≥дноситьс¤ до найб≥льш см≥ливих ≥ вдалих ≥дей в арх≥тектур≥ минулого. ÷е ген≥альне р≥шенн¤ охопило одночасно функц≥ональну, конструктивну ≥ художню сторони арх≥тектури. ¬оно привело до дивно повноц≥нного комплексного арх≥тектурного образа.

јнф≥м≥й ≥ ≤с≥дор винайшли систему нап≥вкупола, що зв'¤зуЇ купол —оф≥њ з њњ базил≥кальною основою. ” цю систему вход¤ть два великих нап≥вкупола ≥ п'¤ть малих. ” принцип≥ повинно було бути ш≥сть малих нап≥вкупол≥в, але один з них був зам≥нений цил≥ндричним зводом над головним входом у центральну частину ≥нтер'Їра з нартекса. ÷е в≥дступ в≥д загальноњ системи чудово вид≥л¤ло головний вх≥дний портал ≥ два менших портали по його сторонах. „ерез ц≥ портали з нартекса входили процес≥њ, через головний портал проходили ≥мператор ≥ патр≥арх. Ќап≥вкупол прекрасно зв'¤зали базил≥ку ≥ купол. ÷им була створена купольна базил≥ка зовс≥м нового типу, Їдиною представницею ¤кого Ї  онстантинопольська —оф≥¤.

 омпозиц≥йний прийом, застосований јнф≥м≥Їм ≥ ≥с≥дором, ф≥ксуЇ розташуванн¤ купола в самому центр≥ будинку. ” купольних васильках попереднього часу розташуванн¤ купола пост≥йно коливалос¤ в зв'¤зку з можлив≥стю чи подовжити покоротшати цил≥ндричн≥ зводи, що знаход¤тьс¤ до заходу ≥ до сходу в≥д купола. «вичайно в≥втар усе-таки прит¤гав до себе купол.

” —оф≥њ нап≥вкупол створюють до сходу ≥ на зах≥д в≥д купола аналог≥чн≥ форми, що мають однакову глибину. «авд¤ки цьому купол не може бути зрушать з≥ свого м≥сц¤ ≥ упевнено в≥дзначаЇ центр будинку. ќдночасно з цим конха апсиди включена в систему нап≥вкупола. ÷е означаЇ, що в≥втарна частина законом≥рно прив'¤зана до купола ≥ до головноњ частини ≥нтер'Їра. “ак створена арх≥тектурна система, що узаконила обидва центри —оф≥њ Ч купол ≥ апсиду, амвон ≥ в≥втар. ”насл≥док цього система нап≥вкупола чудово зв'¤зала спр¤мован≥сть до в≥втар¤ базил≥ки ≥ центричн≥сть купольноњ буд≥вл≥. ” —оф≥њ василька ≥ купол внутр≥шньо орган≥чно зв'¤зан≥ один з одним. ÷е д≥йсно д≥йсна купольна базил≥ка, в≥нець усього розвитку цього арх≥тектурного типу.

Ќе меньш значну роль нап≥вкупол —оф≥њ з≥грали й у в≥дношенн≥ арх≥тектурно Ч конструктивному. ¬еличезний купол —оф≥њ створюЇ дуже сильний розп≥р. ” п≥вденному ≥ п≥вн≥чному напр¤мках розп≥р погашаЇтьс¤ могутн≥ми стовпами, по двох з кожноњ сторони. «води б≥чних неф≥в, розташован≥ в двох ¤русах, беруть участь у погашенн≥ розпору купола в т≥м же напр¤мку. ” сх≥дному ≥ зах≥дному напр¤мку розп≥р погашаЇтьс¤ нап≥вкуполами. ¬идатне значенн¤ такого р≥шенн¤ пол¤гаЇ в т≥м, що нап≥вкупол виконуЇ свою конструктивну роль, не захаращуючи ≥нтер'Їра головноњ частини ≥ не порушуючи його ц≥л≥сност≥.

„удово ≥ художнЇ значенн¤ —истеми купола ≥ нап≥вкупола —оф≥њ. ÷¤ система одночасно вир≥шуЇ ц≥лий комплекс художн≥х проблем.

Ќап≥вкупола ус≥х разом утворюЇ геометричну ф≥гуру, що наближаЇтьс¤ до овалу. —аме цим вони створюють пром≥жну сполучну ланку м≥ж базил≥кою ≥ центричним будинком. ” принцип≥ утворен≥ три уписаних друз≥ в друга ф≥гури, що поступово переход¤ть одна в ≥ншу ( пр¤мокутник основного обрису плану, овал нап≥вкупол≥в ≥ окружн≥сть купола. ќвал служить переходом в≥д пр¤мокутника до окружност≥.

” конкретному просторовому вираженн≥ ц¤ схема приймаЇ особливо зак≥нчену й орган≥чну форму. Ќап≥вкупола продовжують ритм наростанн¤ простору ≥нтер'Їра в≥д б≥чних неф≥в до центрального. ¬ м≥ру розвитку нап≥вкупола у напр¤мку купола прост≥р наростаЇ аж до кульм≥нац≥йноњ крапки в центр≥. ” зворотну сторону центральний прост≥р п≥д куполом поступово неспадаЇ в обидва боки ≥ зм≥нюЇтьс¤ дал≥ простором б≥чних неф≥в.

ѕор≥вн¤нн¤ —оф≥њ ≥ ѕантеону розкриваЇ кор≥нна в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними в трактуванн≥ купола. ” ѕантеон≥ п≥дкупольний прост≥р статичний, це замкнутий величезний у своњй компактност≥ шматок простору, твердо обкреслений ст≥нами ≥ куполом. ” —оф≥њ центральний прост≥р ≥нтер'Їра легко, пов≥тр¤не ≥ динам≥чно. јжурн≥ колонади зв'¤зують його з ус≥ма навколишн≥ми сус≥дн≥ми прим≥щенн¤ми. ѕрост≥р з ус≥х бок≥в наростаЇ в напр¤мку до купола, що в≥нчаЇ. —амий купол виникаЇ ≥ ¤к би будуЇтьс¤ в час≥ на очах у гл¤дача( в≥н поступово розвиваЇтьс¤ з нап≥вкуполом. ќстанн≥ охоплюють собою т≥льки частина ≥нтер'Їра, у той час ¤к купол замикаЇ зверху ≥нтер'Їр весь у ц≥лому.

¬еличезний центральний прост≥р —оф≥њ ≥ набагато б≥льш низьк≥ ≥ т≥сн≥, розд≥лен≥ на два ¤руси б≥чн≥ нефи скомпонован≥ по-р≥зному ≥ контрастують один з одним. –азом з тим вони доповнюють один одного ≥, сполучаючись, утвор¤ть Їдиний арх≥тектурний образ.

ѕризначен≥ дл¤ народу б≥чн≥ нефи схож≥ на палацев≥ зали. як показують досл≥дженн¤ ¬еликого константинопольського палацу, ц¤ под≥бн≥сть д≥йсна мало м≥сце ≥, переход¤чи з палацу в —оф≥ю, знатн≥ параф≥¤ни бачили перед собою ¤к би продовженн¤ анф≥лад палацевих зал≥в.  ожен б≥чний неф —оф≥њ сприймаЇтьс¤ ¤к трохи не¤сне у своњх границ¤х ≥ розм≥рах мальовничий прост≥р. ѕоперечн≥ ст≥нки з арками прикривають собою не т≥льки зовн≥шн≥ ст≥ни, але ≥ колонади середнього нефа. ¬ м≥ру руху уздовж нефа поперечн≥ ст≥нки ≥ колони утвор¤ть ус≥л¤к≥ сполученн¤, видн≥ в р≥зних ракурсах ≥ р≥зноман≥тних взаЇмних перетинанн¤х.  оли в≥дкриваютьс¤ б≥льш значн≥ шматки зовн≥шн≥х ст≥н, виступаЇ њхн≥й ажурний характер. ”низу вони щ≥льн≥ше, тому що прор≥зан≥ т≥льки трьома великими в≥кнами в кожн≥м п≥дрозд≥л≥ ст≥ни. Ќад цими в≥кнами в≥дкриваЇтьс¤ суц≥льне заскл≥нн¤ п≥д нап≥вциркульною кривого зводу, так що св≥тло в≥льно вливаЇтьс¤ в ≥нтер'Їр. Ќа протилежн≥й сторон≥ нефа цьому в≥дпов≥дають колонади, що в≥дкриваютьс¤ в середн≥й неф.

«агальну мальовнич≥сть б≥чних неф≥в п≥дсилюють мармурове облицюванн¤, що п≥дн≥маЇтьс¤ до п≥дстави звод≥в ≥ обгороджена зверху мармуровим прор≥зним карнизом, а також золото мозањк, що покривають зводи. «авд¤ки сильн≥й розчленованост≥ простору ≥ численних поперечних ст≥нок, р≥зн≥ частини прим≥щень осв≥тлен≥ по-р≥зному. —туп≥нь же осв≥тленост≥ глибоко продумана ≥ точно зважена майстрами.

—тосовно под≥бним до композиц≥й один досл≥дник удало застосував терм≥н ²св≥тловий орган²: в≥н упод≥бнив музиц≥ гармон≥йну композиц≥ю в≥дт≥нк≥в св≥тла ≥ т≥н≥ в арх≥тектур≥. « цим сполучаютьс¤ ефекти кольору. ћармуров≥ плити облицюванн¤ ст≥н ≥ мармур колон тонко п≥д≥бран≥. ѕанують бл≥до-рожев≥ ≥ њхн≥ бл≥до-зелен≥ в≥дт≥нки, що доповнюють. ” ц≥лому утворитьс¤ Їдиний н≥жний тон. —в≥тлот≥нь прор≥зних карниз≥в ≥ леген≥ орнаментальн≥ кольоров≥ обрамленн¤ золотих мозањчних поверхонь доповнюють загальний ефект, глибоко продуманий ≥ незвичайно гармон≥чний.

«авд¤ки пор≥вн¤но невелик≥й висот≥ б≥чних неф≥в њхн≥ розм≥ри добре зв'¤зан≥ з висотою людини.  олонам, що несуть зводи, присутнЇ до в≥домого ступен¤ ордерний початок, успадкований в≥д античност≥. ¬они виступають вперед ≥ в≥д≥грають роль сполучного елемента м≥ж ф≥гурою людини ≥ простором ≥нтер'Їра. —пираючи на колони, око читаЇ арх≥тектурну композиц≥ю в ц≥лому.

Ќа ≥нших композиц≥йних принципах заснована структура центрального нефа. ≤нтер'Їр головноњ частини —оф≥њ маЇ г≥гантськ≥ розм≥ри ≥ ч≥тко обкреслену просторову форму. ѕрост≥р головного прим≥щенн¤ —оф≥њ ч≥тко обмежено строгим л≥н≥йним к≥ст¤ком ≥ пр¤мими й ув≥гнутими поверхн¤ми. ќсновна структура просто ≥ ¤сно позначена вертикальними л≥н≥¤ми, що переход¤ть у л≥н≥њ арок ≥ окружн≥сть купольного к≥льц¤. ѕавло —иленц≥арий, сучасник ёстин≥ан I, образно говорить, що купол —оф≥њ вигл¤даЇ шир¤ючим у пов≥тр≥, начебто в≥н п≥дв≥шений на ланцюз≥ до неба.

¬исновок.

¬ивченн¤ в≥зант≥йськоњ арх≥тектури показуЇ, що собор —оф≥њ займаЇ в н≥й зовс≥м вин¤ткове м≥сце. Ѕуло б нев≥рним вважати, що повторень —оф≥њ не було тому, що —оф≥¤ була випадковим ¤вищем в ≥стор≥њ в≥зант≥йського зодчества. ¬она не могла бути повторена тому, що не могло повторитис¤ завданн¤ побудувати головну церкву ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ. “ак ¤к спорудженн¤, що в≥дпов≥дало цьому завданню ≥ незвичайно що повно в≥дбило в≥зант≥йський св≥тогл¤д, в≥зант≥йська державн≥сть ≥ принципи в≥зант≥йського мистецтва, —оф≥¤ в  онстантинополев≥ ¤вл¤Ї собою найб≥льш характерний добуток усього в≥зант≥йського зодчества. ƒобутку, що особливо повно в≥дбили свою епоху ≥ св≥тогл¤д њхньоњ культури, що породила, ≥ народу ≥, проте, що залишилис¤ неповторними, виникали також ≥ в ≥нш≥ епохи. “акий, наприклад, ѕокровськ собор (¬асиль Ѕлаженний) у ћоскв≥.

—обор —оф≥њ Ї насамперед пам'¤тником своЇњ епохи, що обладали незвичайною силою впливу не т≥льки на сучасник≥в ≥ на найближч≥ до них покол≥нн¤, але ≥ на людей наступних стор≥ч ≥ нав≥ть наступного тис¤чор≥чч¤.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≤сторико-арх≥тектурний огл¤д ¬≥зант≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (3088 прочитано)