јрх≥тектура > ≤сторико-арх≥тектурний огл¤д ¬≥зант≥њ

ѕерв≥сна перевага купола було виражено ще б≥льш ч≥тко за допомогою золотоњ мозањки, що суц≥льно покривала його величезну внутр≥шню поверхню.

ƒосить могутн≥ п≥дкупольн≥ стовпи нагадують б≥льш ранн≥ будинки в —ир≥њ ≥ ћал≥й јз≥њ. –¤д композиц≥йних прийом≥в, у тому числ≥ мармурове облицюванн¤, що ≥снувало, що доходила до п≥дстави звод≥в, трохи полегшував масу стовп≥в. ÷ьому спри¤в також прор≥зний кам'¤ний карниз, що проходить на р≥вн≥ кап≥телей колон нижнього ¤русу ≥ Їднальний ус≥ частини будинку воЇдино.

ƒетал≥ ≥нтер'Їра церкви —ерг≥¤ ≥ ¬акха несуть на соб≥ сл≥ди античноњ традиц≥њ, що виражаЇтьс¤ в досить сильн≥й опуклост≥ облом≥в карниза й у де¤к≥й скульптурност≥ нижн≥х кап≥телей. ќднак широке застосуванн¤ прор≥зного орнаменту говорить про прагненн¤ до легкоњ ажурност≥ форм.

÷ерква —ан-¬≥тале в –авенн≥ Ї видатною буд≥влею того ж часу (526-547 р.). ћаЇ в план≥ восьмикутник ≥ ув≥нчана центральним куполом.

ѕ≥д верхн≥м р¤дом в≥кон у ст≥н≥ головного нефа розташована сер≥¤ нап≥вкруглих н≥ш, що захоплюють територ≥ю б≥чних неф≥в, вони ¤к би поЇднуютьс¤, створюючи нове, незвичайне просторове р≥шенн¤. Ѕ≥чн≥ нефи зроблен≥ двоповерховими, Ч верхн≥ галерењ призначалис¤ дл¤ ж≥нок. Ќова, б≥льш рац≥ональна конструкц≥¤ звод≥в дозволила розм≥стити по усьому фасад≥ будинку велик≥ в≥кна, що заповнюють св≥тлом його внутр≥шн≥ обс¤ги. Ќеординарн≥сть зовн≥шн≥х арх≥тектурних форм в≥дпов≥даЇ багатому внутр≥шньому декору дуже просторого ≥нтер'Їра. Ћ≥воруч ≥ праворуч в≥д в≥втар¤ пом≥щен≥ мозањки, на ¤ких ми бачимо ёстин≥ан, його придворних, м≥сцеве дух≥вництво присутн≥ми на служб≥. Ќа протилежн≥й ст≥н≥ зображена ≥мператриц¤ ‘еодора з≥ своњми придворними дамами. ÷≥ мозањки св≥дчать про те, що до буд≥вл≥ —ан-¬≥тале ≥мператор також мав безпосереднЇ в≥дношенн¤.

Ќайб≥льший з арх≥тектурних пам'¤тник≥в ¬≥зант≥њ.

—обор —оф≥њ в  онстантинополев≥ (532-537 р.) Ч найб≥льш гранд≥озний ≥ найвидатн≥ший добуток в≥зант≥йського зодчества Ч Ї одним з≥ значних пам'¤тник≥в св≥товоњ арх≥тектури. —аме на нього варто звернути головну увагу при вивченн≥ в≥зант≥йського зодчества.

Ѕуд≥вельники  онстантинопольськоњ —оф≥њ Ч јнф≥м≥й ≥з “рал ≥ ≤с≥дор з ћилета були видатними ≥нженерами й арх≥текторами, дуже розвитими, високоосв≥ченими людьми, що волод≥ли вс≥Їю сумою знань своЇњ епохи. ќбоЇ вони мали дуже широкий ¤к арх≥тектурний, так ≥ загальний кругоз≥р. ÷е дозвол¤ло њм в≥льно вибирати в минулому те, що могло придатис¤ при спорудженн≥ найб≥льшого будинку сучасност≥.

—обор —оф≥њ в  онстантинополев≥ в≥дноситьс¤ до тих добуткам арх≥тектури, що глибоко зв'¤зан≥ з минулим, у ¤ких врахован≥ вс≥ основн≥ дос¤гненн¤ арх≥тектури попередн≥х епох, але в ¤кий дом≥нуЇ нове. Ќове призначенн¤, нов≥ конструктивн≥ прийоми ≥ нов≥ арх≥тектурно-художн≥ особливост≥ наст≥льки переважають у —оф≥њ, що саме вони виступають на передн≥й план, в≥дсуваючи традиц≥йне ≥ заслон¤ючи його собою.

 онстантинопольська —оф≥¤ була головним будинком ус≥Їњ ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ. ¬она була церквою при сусп≥льному центр≥ столиц≥ ≥ патр≥аршим храмом. ”насл≥док того, що у ¬≥зант≥њ рел≥г≥¤ в≥д≥гравала величезну роль у житт≥ держави, —оф≥¤ була головним сусп≥льним будинком ≥мпер≥њ. ÷е видатне значенн¤ —оф≥њ було дуже наочно виражене у вибор≥ м≥сц¤ дл¤ нењ й у сам≥й постановц≥ њњ серед пануючих будинк≥в в≥зант≥йськоњ столиц≥. √оловн≥ вулиц≥ м≥ста сходилис¤ в≥д дек≥лькох м≥ських вор≥т до центральноњ вулиц≥ (ћ≥си). ќстанн¤ завершувалас¤ площею јвгуст≥он, на ¤ку виходили —оф≥¤, ≤подром ≥ ¬еликий палац в≥зант≥йських ≥мператор≥в. ¬есь цей комплекс сусп≥льних будинк≥в, серед ¤ких панувала —оф≥¤, був к≥нцевою метою руху по м≥ських вулиц¤х, протилежний к≥нець ¤ких розгалужувавс¤ в основн≥ дороги Ївропейськоњ частини ≥мпер≥њ. јвгуст≥он ≥ будинку, що примикали до нього, займали вершину трикутника, на ¤кому знаходивс¤  онстантинополь, розташований на крањ Ївропейського материка, висунутоњ уб≥к јз≥њ. ÷е було м≥сце перетинанн¤ двох основних торгових шл¤х≥в античност≥ ≥ середн≥х стол≥ть ( зах≥дно-сх≥дного сухопутного шл¤ху, що з'Їднував ™вропу з јз≥Їю, ≥ п≥вн≥чно-п≥вденного морського шл¤ху (так називаного (з вар¤г у греки(), що зв'¤зував —кандинав≥ю з≥ —ередземним морем. —оф≥¤ була найб≥льш великим, компактним ≥ масивним арх≥тектурним спорудженн¤м не т≥льки на јвгуст≥оне, але ≥ у вс≥й столиц≥. Ќею було в≥дзначене м≥сце, що д≥йсно можна було назвати центром св≥ту в раньов≥зант≥йський час.

¬она не сто¤ла ≥зольовано, а була оточена безл≥ччю р≥зноман≥тних будинк≥в ≥ двор≥в. ѓњ не можна було безпосередньо об≥йти навкруги. ¬идна т≥льки з двор≥в, що примикали до нењ, ≥ вулиць, вона п≥дн≥малас¤ над сус≥дн≥ми спорудженн¤ми, колонадами перестильних двор≥в ≥ площ. ќдин т≥льки њњ сх≥дний фасад був в≥дкритий ц≥лком ( апсида була видна доверху. “аке розташуванн¤ в ансамбл≥ додавало особливо велике арх≥тектурне значенн¤ частинам будинку, що в≥нчають. —аме вони були видн≥ над ≥ншими буд≥вл¤ми при наближенн≥ до —оф≥њ( видали вони ув≥нчували собою центр столиц≥, ≥ нав≥ть арх≥тектурний ансамбль усього  онстантинопол¤.

¬ основ≥ нового типолог≥чного р≥шенн¤ —оф≥њ, знайденого јнф≥м≥Їм ≥ ≤с≥дором, лежали вимоги побуту, що були в≥дбит≥ в орган≥зац≥њ плану собору. —оф≥¤ ¤вл¤ла собою будинок, у ¤кому широк≥ народн≥ маси, що ст≥калис¤ в собор з вулиць ≥ площ столиц≥, зустр≥чалис¤ з вищою аристократ≥Їю ≥ чиновництвом ≥мпер≥њ на чол≥ з ≥мператором ≥ патр≥архом, що виходили ≥з сус≥днього ¬еликого палацу. ÷≥ зустр≥ч≥ супроводжувалис¤ складними театрал≥зованими церемон≥¤ми рел≥г≥йного характеру. ѕосл≥довн≥сть д≥й у символ≥чн≥й форм≥ зображувала ≥стор≥ю св≥ту, ¤к вона трактована у св¤щенному писанн≥. ”мовн≥ рухи ≥ д≥њ виробл¤лис¤ в строго регламентованому пор¤дку численними св¤щеннослужител¤ми р≥зних ранг≥в на чол≥ з патр≥архом ≥ ≥мператором. ¬они були од¤гнен≥ в багат≥ од¤ги з красиво п≥д≥браних коштовних тканин. «а допомогою урочистих ход≥в ≥ строго заф≥ксованих вигук≥в ≥ п≥сньосп≥вний зображувалис¤ найб≥льш ≥стотн≥ моменти ≥стор≥њ людства, що концентрувалис¤ навколо ≥стор≥њ ’риста.

ƒл¤ того щоб проводити так≥ богослуж≥нн¤, необх≥дно було створити спорудженн¤, що волод≥Ї великим в≥льним центральним простором дл¤ церемон≥й ≥ вм≥сткому простор≥ навколишн≥ його прим≥щенн¤ дл¤ величезного числа гл¤дач≥в. ” центр≥ повинна була знаходитис¤ кафедра-амвон Ч м≥сце осередку церемон≥й, що зображуЇ по ходу д≥њ те печеру, де народивс¤ ’ристе, то гору, на ¤к≥й в≥н був розп'¤тий ≥ т.д. ÷ентральна частина будинку повинна була мати придаток у вид≥ в≥втар¤, що зображував небесне царство, у той час ¤к вона сама представл¤ла землю, де ≥ в≥дбувалис¤ зображуван≥ под≥њ. ћ≥ж землею ≥ небом зд≥йснювалос¤ пост≥йне сп≥лкуванн¤, однак в≥втар в≥докремлювавс¤ в≥д гл¤дач≥в невисокою перешкодою, що ховала небесний св≥т. ѕрисутн≥ могли загл¤нути в нього лише пер≥одично, коли в≥дкривалис¤ ворота. ѕеред головним прим≥щенн¤м повинна була знаходитис¤ б≥льш закрита частина ≥нтер'Їра, у ¤к≥й учасники процес≥й могли збиратис¤ перш, н≥ж вийти в головне прим≥щенн¤.

јналог≥чн≥ функц≥ональн≥ вимоги, що виникли в менш розвинут≥й форм≥ ще в попередн≥й пер≥од, породили арх≥тектурний тип купольноњ базил≥ки, що ≥ був обраний дл¤ головного храму ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ јнф≥м≥Їм ≥ ≤с≥дором. ќднак колосальн≥ розм≥ри —оф≥њ, особлива багатолюдн≥сть ≥ своЇр≥дн≥сть церемон≥й, що в≥дбувалис¤ в н≥й Ч усе це змусило арх≥тектор≥в —оф≥њ заново продумати сам арх≥тектурний тип купольноњ базил≥ки ≥ по-новому його орган≥зувати з обл≥ком римського арх≥тектурного досв≥ду, добре њм в≥домого.

јнф≥м≥й ≥ ≤с≥дор, обоЇ родом з ћалоњ јз≥њ, поклали в основу своЇњ буд≥вл≥ малоаз≥йський тип купольноњ базил≥ки, де центральна частина будинки була перекрита куполом. ÷им у будинок був внесений початок центричност≥, унасл≥док чого базил≥ка сильно укоротивс¤, ¤к би п≥дт¤гши до купола. “ака купольна базил≥ка м≥стила в соб≥ основн≥ необх≥дн≥ прим≥щенн¤ ( головне центральне прим≥щенн¤, до ¤кого примикаЇ в≥втарна частина, двох'¤русн≥ галерењ дл¤ гл¤дач≥в ≥ нартекс≥в.

¬иникаЇ питанн¤ про основну в≥дм≥нн≥сть под≥бних купольних васильк≥в Ч попередниць —оф≥њ Ч в≥д древньохристи¤нських васильок –има Ч цих перших наземних храм≥в христи¤н у зах≥дн≥й столиц≥ ≥мпер≥њ п≥сл¤ оф≥ц≥йного визнанн¤ новоњ рел≥г≥њ. ¬≥дм≥нн≥сть пол¤гаЇ в додатку купола. ” древньохристи¤нськ≥й базил≥ц≥ ус≥ було спр¤мовано до в≥втар¤, що був основним, Їдиним центром ≥нтер'Їра. ” купольн≥й базил≥ц≥, пор¤д з в≥втарем, виникаЇ другий центр п≥д куполом. ÷е св≥дчить про глибоку зм≥ну самоњ концепц≥њ церковного будинку, обумовлен≥й зм≥ною рел≥г≥йноњ ≥деолог≥њ.

ѕри подальшому розвитку купольноњ базил≥ки купол не витиснув в≥втарну апсиду. ќднак поступово саме в≥н ставав головним видимим центром ≥нтер'Їра. ¬несене ним центричний початок п≥дсилювавс¤ усе б≥льше ≥ б≥льше. Ѕазил≥ка укоротилас¤ ≥ п≥дт¤глас¤ до купола. ” результат≥ основний арх≥тектурний акцент був перенесений з апсиди на купол, ≥ будинок з базил≥ки перетворилос¤ в центричне спорудженн¤.

ќсновн≥ труднощ≥, що сто¤ла перед арх≥текторами при проектуванн≥ —оф≥њ, пол¤гала в т≥м, що купольн≥ васильки, що ≥снували у в≥зант≥йському св≥т≥, мали дуже скромн≥ розм≥ри, у той час ¤к —оф≥¤ повинна була стати гранд≥озним спорудженн¤м. ≤нш≥ труднощ≥, чисто конструктивна, пол¤гала в тому, що дерев'¤не перекритт¤ не п≥дходило дл¤ ≥нтер'Їра д≥аметром б≥льш 30 м.  упол необх≥дно було зробити кам'¤ним ≥ по розум≥нн¤х ≥дейно-художнього пор¤дку. ¬≥н повинний був зображувати небесний зв≥д, що ув≥нчуЇ землю Ч центральну частину ≥нтер'Їра. ¬есь будинок усередин≥ повинно було вигл¤дати однор≥дним, воно всьо повинно було бути кам'¤ним в≥д п≥дстави до замк≥в звод≥в.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≤сторико-арх≥тектурний огл¤д ¬≥зант≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (3088 прочитано)